Систематика надкласу риб

     Органи  дихання. Акт дихання зумовлюється рухом зябрових кришок і рота. При розкритому роті розширюється глотка, піднімається зяброва кришка і збільшується зяброва порожнина. Шкірна перетинка, що тягнеться вздовж вільного краю кришки, притискається водою до зябрової щілини. Вода через рот потрапляє у зяброву порожнину (рис. 48). Потім рот закривається, скорочується глоткова порожнина, і вода виштовхується через зяброву щілину назовні. Зяброва кришка і зяброва перетинка під час дихання діють як насоси, всмоктуючи і виштовхуючи воду у зяброву порожнину. Структура зябрових пелюсток характеризує пристосування до своєрідного руху води.

     Кровоносна  система окуня подібна до кровоносної системи хрящових риб. Артеріального конуса у більшості видів немає, серце досить мале (близько 1% ваги тіла) і складається з венозного синуса, передсердя, шлуночка. Черевна аорта на самому початку має потовщення — артеріальну луковицю, яка не має клапанів і поперечносмугастої мускулатури, внаслідок чого не здатна до самостійної пульсації, У зв'язку з тим, що під'язикові напівзябра недорозвинені, їхня приносна артерія атрофується. Таким чином, в окуня лише 4 пари приносних і 4 пари виносних зябрових артерій, які з'єднані з коренями спинної аорти, утворюючи артеріальне головне коло. До головного відділу від кола відходять парні зовнішні і внутрішні сонні артерії. Венозна система окуня та інших кісткових відрізняється відсутністю бічних вен, з'єднанням ворітної системи печінки з хвостовою веною, а також тим, що у більшості кісткових тільки одна кардинальна вена утворює ворітну систему нирок, друга йде до кюв'єрових проток.

     Органи  виділення представлені парними стрічкоподібними утворами — мезонефричними нирками. Вони щільно притиснуті до хребта. На внутрішній частині проходять сечоводи, що є гомологами вольфових каналів. Сечоводи, вийшовши з нирок, зливаються у непарний канал, який відкривається на сечостатевому сосочку самостійним отвором. Передня частина нирок в окуня перетворена на лімфоїдний орган. У деяких кісткових є сечовий міхур, в який і впадають сечоводи.

     Статеві органи окуня та інших кісткових, на відміну від хрящових, мають ряд своєрідних особливостей. Вони представлені у самців парними сім'яниками, у самок — непарним яєчником. Статеві залози мають всередині порожнину і за допомогою каналів відкриваються на сечостатевому сосочку самостійним отвором. Сім'яники не зв'язані з нирками, і вольфові канали виконують функцію сечоводів. У самок немає мюллерових каналів і яєчник відкривається статевим отвором. Статеві протоки, таким чином, не гомологічні вольфовому і мюллеровому каналам. Запліднення, як і в більшості кісткових, зовнішнє. Ікра розміщується на підводних рослинах і має вигляд сітчастого мішка з комірками.

     Розвиток  ікри. Запліднена ікра починає дробитися. На 5—7-й день виходить личинка. Мальок якийсь час живиться за рахунок речовини жовткового міхура і має суцільний непарний плавець. Після резорбції жовтка з'являються непарні і черевні плавці. Личинка в багатьох кісткових риб характеризується рядом особливих ознак, зокрема, будовою органів дихання і травлення. Так, у личинок коропових ротовий апарат на першому етапі розвитку не висувається. Згодом він стає висувним, схоплюючим, а в кінці розвитку — присисним. Органом дихання в личинок є густа сітка кровоносних судин, що покривають жовтковий міхур і зачатки плавців. Личинки деяких риб (африканських і південноамериканських дводишних, багатоперих) мають зовнішні гіллясті зябра, які пізніше зникають. 

      Представники  обох класів типові анамнії. Розвиток зародка відбувається у яйцевих  оболонках, а далі у природному водному  середовищі.