Розмноженя і розвиток кісткових риб

Загальна характеристика кісткових риб. Реферат

Кісткові риби. Особливості  будови та життєдіяльності. Біологія ставкових  риб

До класу Кісткові риби належить переважна більшість видів  риб (понад 20 тисяч). Вони живуть у морських та прісних водоймах на різних глибинах, що зумовлює різноманітність форм їхнього  тіла й розмірів. Мають скелет, який повністю або частково складається  з кісткової тканини. Зябра прикриті кістковими зябровими кришками. Кісткові риби мають плавальний міхур. Запліднення  у них переважно зовнішнє, а  розвиток непрямий.

Зовнішня будова. Незважаючи на велике різноманіття кісткових риб, усі вони мають спільні риси зовнішньої будови. Тіло складається із трьох відділів: голови, тулуба та хвоста. На голові розташовані парні очі та ніздрі, ротовий отвір і зяброві кришки, по задньому краю яких проходить межа між головою та тулубом. На тулубі містяться парні (грудні та черевні) і непарні (спинні та анальний) плавці. Межа між тулубом та хвостом проходить на рівні анального отвору. Хвіст закінчується хвостовим плавцем.

Плавці - це складки шкіри. Всередині них розміщені опорні плавцеві промені з особливої пружної та міцної сполучної тканини. Хвостовий плавець спричинює поступальний рух риби; непарні плавці забезпечують стійкість тіла під час плавання, парні - є "кермом", а також за допомогою їх риба може плисти з невеликою швидкістю (наприклад, коли підкрадається до здобичі у заростях водяних рослин).

Покриви. Тіло кісткових риб вкрите лускою, яка звичайно має вигляд тонких напівпрозорих пластинок, що черепицеподібне накладаються одна на одну. Це означає, що своїм переднім краєм луска занурена в шкіру, а задній - налягає на луски наступного ряду. Із ростом тварини збільшуються і луски, наростаючи шарами. За нашаруваннями луски визначають вік риби. Шкіра має багато залозистих клітин. Вони виділяють слиз, який захищає тварину від проникнення хвороботворних організмів та полегшує плавання, зменшуючи тертя об воду.

Внутрішня будова. Скелет кісткових риб складається із хребта, черепа та скелета плавців. Хребет представлений хребцями, що мають тіло та дуги. Отвори верхніх дуг утворюють хребтовий канал, в якому міститься спинний мозок. За особливостями будови хребці поділяють на тулубові та хвостові. Нижні дуги тулубових хребців не змикаються, вони становлять собою відростки, до яких приєднуються ребра. Нижні дуги хвостових хребців зливаються і утворюють канал, через який проходять кровоносні судини. Передня частина хребта нерухомо з'єднана з черепом.

У черепі кісткових риб  розрізняють черепну коробку, яка  складається з великої кількості  нерухомо з'єднаних між собою  кісток, кісток щелеп та зябрових дуг. Щелепи слугують для захоплення їжі. До зябрових дуг кріпляться зябра.

Скелет плавців представлений  променями. Скелет парних плавців (грудних  і черевних) включає ще й пояси  кінцівок. До них приєднуються м'язи, що рухають плавці.

М'язи краще розвинені  на спинному боці й у хвостовому відділі. Вони мають сегментарну  будову, тобто утворюють послідовний  ряд подібних частин. Крім того, є  особливі м'язи, які рухають щелепи, парні плавці та зяброві кришки.

Травна система. У кісткових  риб ротовий отвір веде у ротоглоткову порожнину, з боків задньої частини  якої розміщені зяброві щілини. На дні ротоглоткової порожнини  є м'язистий виріст - язик, який бере участь у ковтанні (проштовхуванні їжі з ротоглоткової порожнини  у стравохід). У більшості видів  у цій порожнині міститься  велика кількість зубів, розташованих не лише на щелепах, а й на інших  кістках. За допомогою зубів риби утримують здобич.

Ротоглоткова порожнина  веде до стравоходу, який відкривається  у шлунок. Травлення починається  у шлунку і триває у кишечнику  під впливом травних соків, що виділяють клітини стінок цих  відділів, а також травні залози: печінка та підшлункова залоза. За характером живлення серед кісткових  риб є хижаки, рослиноїдні або  види зі змішаним типом живлення.

Плавальний міхур характерний  для більшості видів кісткових  риб: він допомагає їм триматися  у воді. Це тонкостінний виріст стравоходу. В одних видів плавальний міхур  зберігає зв'язок із кишечником (напр., короп, лящ, оселедці), а в інших - втрачає його (напр., річковий окунь).

Об'єм газів у плавальному  міхурі змінюється залежно від потреб тварини. Ті риби, в яких плавальний міхур зберігає зв'язок із кишечником, змінюють об'єм газів, проковтуючи пухирці  повітря і пропускаючи їх через  кишечник або ж, навпаки, випускаючи повітря у зворотному напрямку. У  риб, плавальний міхур, яких не зв'язаний із кишечником, об'єм цього міхура змінюється завдяки газообміну, що відбувається у ньому: надлишок газів у міхурі розчиняється в крові, яка тече по капілярах у його стінках, внаслідок  чого об'єм міхура зменшується. Коли, навпаки, газ із крові вивільняється, то об'єм міхура збільшується. Змінюючи об'єм плавального  міхура, риби змінюють свою питому масу, тобто стають легшими чи важчими  у воді, внаслідок чого без особливих  зусиль можуть тривалий час перебувати на певних глибинах.

Дихальна система. Органи дихання - зябра - розташовані на зябрових дугах. Ззовні краю кожної зябрової дуги є два ряди зябрових пелюсток червоного кольору. В них міститься велика кількість дрібних кровоносних судин (капілярів) і відбувається газообмін. Риба заковтує воду ротом. Завдяки рухам зябрових кришок, вода проходить через глотку, омиває зяброві пелюстки і виходить назовні через зяброві щілини. На внутрішньому краї зябрової дуги розміщені зяброві тичинки, які запобігають потраплянню сторонніх часток із водою у зябра. Отже, їжа не втрачається разом із водою, що виводиться із ротоглотки, і не заважає газообміну в зябрах.

У деяких риб (дводишні), крім зябер, є ще одна чи дві легені. Легені становлять собою порожні міхури, що сполучаються зі стравоходом.

Кровоносна система кісткових  риб має серце, що міститься в  передній частині тулуба поблизу  черевного боку тіла. Воно складається  із двох послідовних камер: передсердя та шлуночка, які поперемінно скорочуються та розслаблюються, спричинюючи рух  крові по судинах. Через серце  тече венозна кров. По великій артерії - аорті - вона рухається від серця  до дрібних зябрових судин, де насичується  киснем, тобто стає артеріальною.

Кісткові риби - холоднокровні  тварини, тобто вони неспроможні  підтримувати постійний рівень температури  тіла; вона у них залежить від  температури довкілля.

Видільна система кісткових  риб представлена парними стрічкоподібними нирками, розташованими з боків  тіла. У нирках кров звільняється від  шкідливих продуктів обміну речовин, які через сечоводи потрапляють  до невеликої порожнини - сечового міхура, а звідти через видільний отвір, розміщений відразу поза анальним та статевим отворами, виводяться назовні.

Центральний відділ нервової системи кісткових риб складається  з головного та трубчастого спинного мозку. В головному мозку розрізняють  кілька відділів. Передній мозок в  основному реагує на подразники, що надходять від органів нюху.

Мозочок і частково передній мозок відповідають за узгодженість (координацію) рухів. Сигнали від  більшості органів чуттів надходять  до середнього мозку, який водночас відповідає за складну поведінку риб (у ньому  розташовані центри інстинктів та виникають  умовні рефлекси). Крім того, середній мозок разом із проміжним, довгастим та спинним регулюють усі процеси життєдіяльності риб.

Органи чуттів у кісткових  риб добре розвинені та пристосовані до сприйняття подразників у водному  середовищі. Органи зору - очі. Зверху вони захищені прозорим шаром - рогівкою; всередині  мають кулястий утвір - кришталик, що заломлює світло та спрямовує зображення на сітківку ока. Риби бачать предмети лише на невеликих відстанях; деякі  види розрізняють також і кольори.

Органи слуху представлені лише внутрішнім вухом., яке знаходиться  у товщі черепа. Воно не має слухового  отвору назовні і містить також  орган рівноваги. Це пов'язано з  тим, що у воді звук поширюється значно краще, ніж у повітрі, і звукові  хвилі сприймаються через кістки черепа.

Органи нюху - парні мішечки, які розташовані в передній частині черепа над верхньою щелепою. Назовні вони відкриваються парою отворів - ніздрів.

У риб є особливий орган  чуттів - бічна лінія. Вона має вигляд канальців, що містяться у шкірі  з боків тіла та розгалужуються поблизу  голови. Вони сполучені з навколишнім  середовищем рядом послідовних  отворів. Канальці заповнені слизом, який переміщується відповідно до будь-якого  коливання води та подразнює рецептори  на дні канальців. Завдяки бічній лінії риби реагують на рухи інших  живих істот поблизу них, різноманітні перешкоди, швидкість та напрямок течій  тощо.

Розмноження. Кісткові риби звичайно роздільностатеві тварини, але трапляються і гермафродити (напр., морський окунь). Статеві залози парні, через особливі протоки та статевий отвір ікра та сперматозоїди виходять назовні. Для більшості риб характерне зовнішнє запліднення, проте відомі види з внутрішнім заплідненням (напр., гуппі).

Відкладання самками ікри з подальшим її заплідненням сім'яною рідиною самців називається нерестом. Для розмноження риби шукають  місця, придатні для відкладання  ікри і розвитку нащадків. Багато видів  риб розмножуються у тих самих  водоймах, де і живуть (напр., сазан, річковий окунь, сом). Інші види долають  великі відстані, щоб дістатися до місць розмноження. При цьому  вони можуть змінювати своє звичне середовище існування на інше: одні з них мігрують на нерест із морів  до річок, інші навпаки. Такі мігруючі види риб мають назву прохідних.

До прохідних риб належать, наприклад, відомі промислові види: осетри, кета, горбуша, лососі, чорноморський  оселедець тощо. Для нересту великі табуни риб прямують до річок, рухаючись  проти течії до верхів'я. При цьому  вони долають усі перешкоди: пороги, невеликі водоспади тощо. У верхів'ях річок риби нерестяться.

Вони роблять невелике заглиблення на дні у гальці - "гніздо". Самки відкладають  до нього ікру, а самці поливають  її своїми статевими продуктами (молочком). Сперматозоїди проникають до ікринок  та запліднюють їх. Дорослі особини  закривають гніздо невеликим шаром  гальки та повертаються назад до звичних  місць існування. Горбуша, заходячи на нерест, втрачає здатність до живлення. За час нерестового ходу вона долає сотні кілометрів шляху, а після нересту зовсім знесилена  гине. У інших прохідних риб  розмноження повторюється і наступними роками, але перед тим вони повертаються до моря.

Протягом нересту риби часто змінюють своє забарвлення - кольори  стають значно яскравішими. У деяких видів тільки на час нересту з'являються  нові утвори. Так, у лящів на лусках з'являються хрящові нарости, а  у самки гірчака - довгий яйцеклад. У самців горбуші виростає горб на спині (звідси і назва цієї загалом стрункої риби), а щелепи збільшуються та перекручуються.

Розвиток. Час з моменту відкладення ікри риб до виходу з неї личинок - інкубаційний період - залежить від температури води. Розвиток ікри більшості риб нашої фауни, які нерестяться навесні та влітку, триває від трьох до восьми діб. У тих видів, нерест яких відбувається восени та взимку (напр., лососі, миньок), дозрівання ікри триває до весни.

У переважної більшості кісткових  риб розвиток непрямий. З ікринки  виходить маленька личинка, що має лише непарні плавці; кишечник в неї  не функціонує, а живиться вона завдяки  запасам поживних речовин з розташованому  на черевній частині жовточному мішку. Згодом запас жовтка вичерпується, личинка починає живитись одноклітинними організмами, а потім їжею, яку  споживають і дорослі риби. У неї  з'являються парні плавці, і личинка  перетворюється на молоду рибку - малька. У деяких видів (напр., у акваріумних  гуппі) зародок розвивається до малька всередині ікринки в материнському  організмі, і народжується вже сформована маленька рибка (прямий розвиток).