Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Ноября 2011 в 18:37, реферат
У ще не написаних підручниках із теорії ненасильницьких революцій подіям у Україні кінця листопада — початку грудня 2004 року, можливо, присвятять окремі розділи. Можливо, з урахуванням нашого досвіду фахівці дадуть, нарешті, подібним явищам чітке визначення, виведуть ту саму універсальну «формулу революції», якої досі, як стверджують експерти, не існує.
1. Поняття про “помаранчеву революцію”
2. Ідеї “помаранчевої” революції
3. Диференційовані цінності “помаранчевої” революції
4. Ініціативи і спілкування на Майдані
5. Герої революції
6. Символіка революції
На мій погляд, головний результат такий. Ті, кого вважали вівцями, не дали вовкам себе з’їсти. Я можу навести чимало прикладів, коли зганяли на площі десятки тисяч людей, які мерзли та мокли з примусу. А тут люди самі прийшли на Майдан — мерзнути й мокнути задля того, щоб їх не вважали вівцями, і щоб довести, що в них також є право на власний вибір. Вони, поза сумнівом, виграли. Мені здається: якщо хоча б у частини цих людей збережеться цей смак перемоги, оце й буде їхній виграш. Головне — зберегти цей смак перемоги.
Потужна ідея має потужний магнетичний потенціал. Вона приваблює велику кількість людей, які готові працювати на ідею, а не за гроші.
Ідея помаранчевої революції мала декілька рис. По-перше, вона була історичною. «Ви - творці історії». «Такого в історії України не було і більше не буде». Ті організації, які ставлять за мету змінити світ [Microsoft, Sony], перемагають у тих, які існують [саме існують] задля того, щоб «заробити копієчку», як сказав мій один знайомий. [В результаті, вони і заробляють – копієчку].
По-друге, помаранчева революція мала одного і конкретного конкурента – владу. Перемагають ті організації, які параноїдально, може навіть дещо шизофренічно зосереджені на тому, щоб перемогти у одного, чітко визначеного конкурента [Coke проти Pepsi, Apple проти IBM]. Я з великим скепсисом ставлюся до організацій, що говорять про те, що у них або немає конкурентів, або їх головний конкурент – це не конкурент, а партнер і т.д.
Нарешті,
по-третє, ідея помаранчевої революції
була виражена надзвичайно просто.
«Ми – проти фальсифікації». Така
ідея є зрозумілою усім. Вона задовольняє
два тести, яким повинні задовольняти
всі стратегії: [1] «SMS-тест»: бізнес-ідею
потрібно вміти викласти в межах одного
SMS-повідомлення, а це – 160 знаків; [2] Ліфтовий
тест: бізнес-ідею потрібно вміти викласти
в межах 30 секунд, поки ліфт піднімається
з 1 на 16 поверх. Чи Ваша стратегія пройде
ці два тести?
3. Диференційовані цінності “помарачової” революції
Зараз всі говорять про високу якість, увагу до співпрацівників і любов до клієнтів, як корпоративні цінності. Організації можуть спокійно копіювати цінності свого конкурента і вивішувати собі на стінку та друкувати у своїх брошурах. Оскільки цінності є універсальними. Для роддому і крематорію. Це – неправильно. «У нас відбувається боротьба не між двома Вікторами, а між двома моралями». «Ми хочемо жити по законах, а не по «понятіях» і т.д. Що на ціннісному рівні відрізняє Вашу організацію від головного конкурента? За яку поведінку, яка заохочується у Вашій організації, в організації-конкуренті б звільнили? Без диференційованих цінностей дуже складно зробити справді диференційований продукт – основу тривалої конкурентної переваги.
Єдині корпоративні цінності чудово замінюють посадові інструкції та правила поведінки. Адже ніхто на Майдані не мав написаних інструкцій. У той же час всі прийшли самі і знали, що робити у кожен окремий момент часу. Причому, всі знали обмеження: «Це - мирний протест!» У будь-якої організації щохвилини співпрацівниками приймаються сотні рішень. Розподіляються обмежені ресурси: гроші, площі, потужності, люди та їх увага. Чим чіткіше проговорені цінності організації, тим «правильніші» і ефективніші рішення приймаються, оскільки робляться вони на основі тих самих цінностей. Йдемо до того клієнта, а не до цього. Несемо цю пропозицію, а не ту. Фінансуємо цей проект, а не той. Запускаємо у виробництво цей продукт, а не той. Чому? Тому, що це клієнт, ця пропозиція, цей проект цей продукт для нас є ЦІННІШИМ.
Треба
також зауважити, що будь-яка організація
– це шлейф особистих цінностей
керівника. Помаранчева революція
набрала рис мирності [не войовничості],
певної компромісності, дружності [постійне
звертання «Друзі!», «Донбас, ми любимо
Вас»], і у той же час деякої дезорганізованості
[жодна акція не починалась вчасно] і повільності,
які притамнанні її лідеру.
4. Ініціативи і спілкування на Майдані
Корпоративну культуру насичують ритуали – будь-що, що організація робить регулярно. Регулярні мітинги на Майдані, які регулярно починались з молитви, а закінчувались гімном України. Я не говорю, що організації повинні починати день з молитви, а закінчувати корпоративним чи національним гімном, але я кажу, що керівники повинні подбати про певні корпоративні ритуали, які б відбувались регулярно і піднімали корпоративний дух [стратегічні сесії, креативні сесії, зустрічі з ключовими клієнтами, наради тощо].
Крім цього варто зауважити, що на Майдані регулярно відбувалися два інші важливі процеси. Лідери виступали на Майдані по декілька разів на день. [Був лише один день, коли Ющенко не прийшов на Майдан і варто зауважити, що це мало певний депресивний ефект]. Лідери помаранчевої революції, в більшості, говорили одне й те саме. Нічого страшного. Важливо є те, що постійно, під різними кутами зору, з наголосом на різні аспекти проговорювалась одна-єдина ідея революції: «Ми – проти фальсифікації». У багатьох інших організаціях ситуація протилежна – у час змін керівники просто зникають з поля зору. Їм страшно виходити до людей, оскільки їм нічого сказати конкретного. Відсутність лідерів має вже не просто «певний», а сильний депресивний ефект. Отже щодо ідеї: не бійтесь говорити забагато про неї. Бійтесь «недопояснити» ідею.
І
ще одне. Настрій на Майдані відразу
підіймався, тоді, коли лідери закликали
йти щось робити. Пікетувати. Протестувати.
Блокувати. Захищати. Що-небудь, але
робити. Настрій падав, коли просто транслювали
на екранах «5 канал» чи передавали музичні
записи. Не давайте своїм співпрацівникам
в організації нудитись. Відсутність ініціатив
теж має дуже потужний депресивний ефект.
Постійно придумуйте щось нове, займайте
людей, піднімайте їх зі своїх насиджених
тепленьких крісел і ведіть вперед. Нові
ідеї. Нові ініціативи. Нові проекти.
5. Герої революції
Хто є героєм революції? Зі сцени постійно звучало «Ви – герої! Замість того, щоб дивитись спортивні передачі чи КВН, Ви піднялися з ліжка і приїхали в Київ захищати своє право на чесні вибори!» Таким чином, визнали і похвалили усіх та ще раз нагадали про головну ідею!
Крім цього героями є ті, хто виступали зі сцени на Майдані. Кому давали слово? Переважно, тим, хто підтримав революцію. Переважно, керівникам органів місцевого самоврядування або силових структур. Політики стояли в черзі на виступ. Але їм Томенко сказав: «Пробудете дві ночі в наметовому містечку, пізніше можете претендувати на мікрофон». Ось так і з’являється мотиваційна політика організації…
Керівники
– це герої за посадою. Ми вже
говорили про те, що будь-яка організація
наслідує своїх керівників. Тому керівники
– думайте, що ви говорите і робите!
Також, подумайте, хто є вашими корпоративними
героями і яким чином їх визнати
і похвалити.
6. Символіка революції
Революція все-таки помаранчева. Можна мати будь-які симпатії, але не можна не визнавати, що помаранчева символіка та скандування деяких прізвищ і гасел мало потужний об’єднуючий ефект.
Така вже природа людей. Американський дослідник з питань лідерства і корпоративної культури Ворен Бенніс розповідає про один експеримент. У кімнату запросили 20 людей з вулиці і на вході в кімнату половині дали зелені значки, а іншій половині – червоні. Далі за їх поведінкою спостерігали відеокамерами. Що сталось через п’ять хвилин? Незважаючи на те, що люди до цього не знали один одного, «зелені» зібрались в одному кутку, а «червоні» – у протилежному і почали знайомитись. Що сталось ще через десять хвилин? «Зелені» почали показувати на «червоних» і говорити «Подивіться на них, ми явно не такі як вони». Людській природі притаманний поділ по лінії «ми - вони». Успішні керівники [у тому числі помаранчевої революції] цією рисою людей ефективно користуються для посилення організаційної культури. Подбайте про те, щоб корпоративна символіка, корпоративні кольори були присутні у всіх деталях корпоративної комунікації, а також в елементах інтер’єру та екстер’єру.
І нарешті останній, дещо песимістичний, але реалістичний висновок. Той самий Ворен Бенніс говорить, що «Найкращі команди працюють не надто довго». Чому? Тому що [і помаранчева революція це доводить], таку потужну організаційну культуру, яку ми описали вище, важко утримувати протягом тривалого періоду часу.