Планування, організація і економічна ефективність лікування бабезіозу собак

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  БІОРЕСУРСІВ И ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ

ННІ ветеринарної медицини, якості та безпеки продуктів тваринництва

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра епізоотологіі та організації

ветеринарної справи

 

КУРСОВА РОБОТА 

з організації та економіки  ветеринарної справи

на тему:

«Планування, організація  і економічна ефективність лікування  бабезіозу собак»

 

 

 

 

 

 

Виконавець – студентка

6 групи 6 курсу

Парамонова Крістіна

 

 

 

Київ - 2012

ПЛАН

1. Вступ.

2. Огляд літератури.

1. Збудник бабезіозу.
2. Епізоотологія.
3. Клінічна картина.
4. Патогенез бабезіозу собак.
5. Діагностика.
6. Лікування бабезіозу собак.

3. Характеристика ветеринарної  клініки.

4. Результати власних досліджень  і спостережень.

5. Висновки та пропозиції.

6. Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Бабезіоз (піроплазмоз) собак останнім часом набуває все більш масового характеру і завдає істотної шкоди, як фізичний - здоров'ю тварин, так і моральний і матеріальний їх власникам. Підвищення рівня захворюваності, особливо у великих населених пунктах, пов'язано з недостатніми знаннями населення в питаннях профілактики хвороби, про шляхи зараження тварин, низьким санітарним станом територій вигулів собак, широким розповсюдженням переносників захворювання - кліщів.

Перші випадки захворювання тварин реєструються практично відразу  після настання відносно теплої погоди і появи першої рослинності. Весняний спалах відрізняється найбільшою кількістю  хворих тварин і триває аж до настання літньої спеки. Однак неспекотним вологим літом число захворілих тварин залишається досить високим. Осінній перебіг бабезіозу характеризується меншою кількістю захворілих тварин, але більшою "злоякісністю" (тварини хворіють важче, одужання настає повільніше, і навіть при своєчасному зверненні власників тварин у ветеринарні установи і правильній постановці діагнозу частіше, ніж навесні, реєструються летальні наслідки).

Піроплазмоз у собак частіше зустрічається в середній зоні Європейської частини Росії, на Уралі, в Західному Сибіру, ​​на Україні, в Криму, на Кавказі і в інших країнах.

Клінічно захворювання проявляється лихоманкою, блідістю слизових оболонок, порушенням функцій нирок і печінки, розладом діяльності серцево-судинної і дихальної систем, що призводить до поліорганної недостатності, що закінчується, як правило, загибеллю тварини.

Бабезіоз собак необхідно диференціювати від чуми м'ясоїдних, лептоспірозу.

 

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

         Бабезіоз собак – це паразитарне захворювання, що викликається одноклітинними мікроскопічними організмами. Паразитують бабезії переважно в еритроцитах, можуть зустрічатись у плазмі крові та цитоплазмі клітин ретикуло-ендотеліальної системи. Бабезіоз – облігатно трансмісивна хвороба, оскільки передача збудників відбувається тільки через специфічних переносників – іксодових кліщів. Крім собак на бабезіоз хворіють велика та дрібна рогата худоба, однокопитні тварини, свині. Зареєстровані випадки бабезіозу і у людей.

Бабезіоз, як хвороба собак, відома з кінця XVIII століття. На початку XIX століття цей протозооз був виявлений на території Росії, у тому числі і в Україні. На сьогодні дана інвазія має надзвичайно широке розповсюдження серед собак на усіх континентах земної кулі, в самих різних природно-кліматичних зонах.

Збудник

Захворювання викликається найпростішими Babesia canis та Babesia gibsoni, які паразитють в еритроцитах і заповнюють їх майже повністю.

В період хвороби враження еритроцитів може досягати 10-15%. Піроплазми в еритроцитах собак більших розмірів, ніж в інших видів тварин. Вони досягають 7 нм і заповнюють майже  весь еритроцит. На початку інвазії поодинокі паразити превалюють над парними, але в ході розвитку хвороби наростає кількість парних грушовидних форм, і їх співвідношення в другий період хвороби стає приблизно рівним. Піроплазм можна виявити в клітинах ретикуло-ендотеліальної системи в фагоцитованомустані.

Найбільш поширеним та патогенним для собак видом є Babesia canis, яка зустрічається в континентальній Європі, в Африці, Азії та Америці. Основний переносник – Rhipicephalus sanguineus, в якому відбувається трансоваріальна та трансстадіальна передача.

Інша бабезія, яка вражає собак, - Babesia gibsoni, зустрічається у собак на Сході. Це дрібна бабезія, яка викликає бабезіоз, що має більш хронічний перебіг та менш піддається хіміотерапії.

Переносниками захворювання є іксодові кліщі Dermacentor pictus, Dermacentor marginatus, Rhipicephalus sanguineus, Rhipicephalus turanicus.

Рис.1 Кліщі роду Dermacentor.

У Росії відомий лише один збудник бабезіозу собак - B.canis. Окрім B.canis, бабезіоз собак викликають види: B.gibsoni і B.vogeli. Тому не можна виключати наявність змішаної інвазії B.canis і B.gibsoni. Досить часто в науковій літературі можна зустріти відомості про те, що бабезіоз

супроводжується лептоспірозом  і гепатитом. За даними Р. Seneviratna (1965),

з 132 обстежених ним собак  вторинні інфекції мали : 28 собак  - паразитарне  захворювання, обумовлене Ancylostoma caninum, 15  -підгострий і хронічний нефрит, 8 - філяріоз, 6 - лептоспіроз, 15 собак - інші інфекції.

      При забарвленні  мазків крові по Романовскому-Гимза Babesia canis може мати різну форму: грушовидну, овальну, округлу, амебоподібну, але в основному знаходять парногрушевидную форму паразита. Усі форми можуть по-різному асоціюватися в одному еритроциті.

     Заражені еритроцити  часто більші  і блідіші, ніж інші. На відміну від

B.gibsoni, яка має великий поліморфізм, дрібнішими розмірами і частіше

знаходять одиничними в еритроцитах. Паразит має розміри: 4. 5мкм в  довжину (грушовидні і парногрушевидные форми) і 2. .4 мкм в діаметрі

(округла і  амебоподібна  форма). У периферичній крові частіше  спостерігаються одиничні паразити, рідше парні і ще рідше три  і більше 

паразитів в одному еритроциті.

Внутрішньоеритроцитарний паразит розмножується бінарним діленням

тільки в червоних клітинах крові. 

Рис.2 Babesia canis в еритроцитах собаки.

Епізоотологія

         Захворювання собак на бабезіоз реєструється у 18 із 24 областей України і в Автономній Республіці Крим. Вільними від даної інвазії залишаються території шести областей переважно південної та степової зони України. Це Вінницька, Кіровоградська, Миколіївська, Запорізька, Херсонська та Одеська області. Наведені дані підтверджують, що територія України є ензоотичним осередком щодо бабезіозу собак.

Епізоотологічний ланцюг складається з 3 ланок:

• перша ланка – хвора тварина - носій збудника;
• друга ланка - іксодовий кліщ, який сприймає збудника;
• третя ланка - це сприйнятлива тварина - собака.

         У м. Києві у зимові місяці випадків захворювання собак на бабезіоз не реєстрували (наведені данні за 2003-2004 рік). У березні було зафіксовано 5 випадків (3%) бабезіозу  собак. У квітні діагноз на бабезіоз був підтверджений у 16,5% собак. Пік захворюваності собак був встановлений у травні, коли бабезії були виявлені в крові 27,6% тварин. В літні місяці екстенсивність бабезіозної інвазії поступово знижувалась, що пов’язано, в першу чергу, із спадом біологічної активності кліщів-переносників. Наступний пік захворюваності собак на бабезіоз був констатований у вересні (19%) і жовтні (15,3%). У зимові місяці у собак зустрічаються поодинокі випадки бабзіозу, що пов'язано із загостренням його хронічної течії або нападом кліщів на тварин при підвищенні температури повітря. У окремих випадках є можливим механічне перенесення збудника за допомогою шприців або при переливанні крові.  Встановлено, що частіше на бабезіоз хворіють пси, ніж суки. Це пояснюється більшою популяцією у власності населення самців, порівняно із самками. Встановлено, що частіше хворіли на бабезіоз собаки, старші 5 річного віку (58,3%), відносно тварин молодших вікових груп (41,7%). Найбільш часто уражалися збудником бабезіозу наступні породи:  спанієль (15,9%), помісі (12,9%), німецька вівчарка (9,8%), ротвейлер (9,2%), доберман, пудель (4,9%). Порівняно рідко хворіли на бабезіоз собаки порід бультер’єр, кері-блю-тер’єр, російська борза - 0,6%.

Захворювання поширене повсюдно; окрім собак також хворіють єнотовидні собаки, лисиці і інші хутрові звіри.

Клінічна картина

         Інкубаційний період захворювання  складає 6-10 діб, іноді 20-30  діб.  Захворювання може мати надгострий, гострий, підгострий та хронічний перебіг. Найбільш сприйнятливими є собаки у віці до одного року, собаки, що знаходяться в стресових ситуаціях, і ослаблені тварини, уражені іншими

захворюваннями.

На початку захворювання паразитів в крові мало, але  на 2-4 добу

кількість їх різко зростає. Зараженість еритроцитів досягає 6-10%, число 

паразитів коливається від 1 до 16 (частіше всього 2-3). У організмі  тварини 

бабезії в першу чергу розмножуються у внутрішніх органах, а потім в

периферичній крові. Паразити дуже швидко розмножуються, вражають так

багато еритроцитів, що кров не може більше виконувати свої функції.

Собака стає в'ялим та сонним. Незважаючи на відсутність апетиту, у хворої тварини зазвичай сильно виражена спрага. Цьому сприяє і лихоманка: не відразу і не в усіх хворих собак температура підвищується до 40°З і вище і тримається на такому рівні аж до настання летального результату.

Внаслідок анемії, викликаної руйнуванням еритроцитів, прогресує задишка. Печінка перестає справлятися з переробкою гемоглобіну зруйнованих бабезіями еритроцитів і збільшується. В результаті анемічні слизові оболонки стають жовтяничними. Зазвичай цьому передує поява дуже

характерної для бабезіозу клінічної ознаки потемніння сечі, яка за кольором при бабезіозі нагадує міцний чай або каву. "Перевантаження" органів кровотворення супроводжується порушенням здатності крові до згортання. Тому бувають випадки кровотечі з носа, а також крововиливу під шкіру і у внутрішні органи.

Продукти руйнування еритроцитів  і токсини бабезій на пізніх стадіях

хвороби викликають тремтіння  мускулатури і хиткість ходи. У  літературі при 

бабезіозі собак описані випадки парезів і паралічів. Знижується кількість лейкоцитів, еритроцитів, гемоглобіну. Самі паразити і продукти їх життєдіяльності викликають серйозні порушення функцій різних органів і

систем, наслідки яких можуть залишатися на все життя : ураження печінки і 

підшлункової залози, дистрофія  нирок, міокардит тощо. Але одним  з найбільш неприємних проявів бабезіозу є гіпоксія мозку, внаслідок чого розвиваються важкі, а іноді -  безповоротні ураження центральної нервової системи. Крім того, вторинні імунодефіцитні стани, що розвиваються при цьому, обумовлюють підвищену сприйнятливість організму до бактеріальних і вірусних інфекцій. Зазвичай при важкій течії інвазії і відсутності своєчасного лікування собака досить швидко впадає в коматозний стан і гине.

Гостра форма характеризується зниженням або відсутністю апетиту,

апатією, частим і утрудненням  дихання. Температура тіла собаки підвищується до 41 - 42°З (при нормі 38,8 - 39°С) і залишається  на такому рівні 2-3 доби з наступним  швидким спадом її до 30 - 35°С. У зовсім молодих собак, у яких смерть настає швидше, підвищення температури упродовж захворювання може не відзначатися. Також  частішає пульс, він стає ниткоподібним (до 120-160 ударів за хвилину), потім аритмічним, його стає важко визначити. Видимі слизові  оболонки бліднуть, набувають синюшного  відтінку, а на більш пізній стадії ураження стають жовтяничними (внаслідок  переробки гемоглобіну в жовчні пігменти).

На 2-3 добу сеча стає червонувато-коричневого  кольору внаслідок розпаду еритроцитів  і виходу з них гемоглобіну, який і забарвлює сечу. Пальпацією визначають збільшення і болючість печінки, селезінки, нирок. Хвороба триває 3 - 9 діб (2 - 5, рідше 10 - 11 діб). За відсутності  лікування або  при невчасному лікуванні собака з кожним днем слабне, задні кінцівки слабшають, може розвинутися їх параліч. Виникає порушення функції кишечнику.

Хронічний перебіг частіше зустрічається у собак, що раніше перехворіли на бабезіоз, у безпородних, підібраних з вулиці, або у собак з підвищеною стійкістю організму до захворювання. Така форма бабезіозу  протікає у вигляді анемії, м'язової слабкості, слабкості задніх кінцівок, супроводжується зниженням апетиту, апатією, виснаженням. На початку захворювання у собак спостерігається швидка стомлюваність, зниження апетиту. Температура тіла тільки на початку хвороби підвищується до 40 - 41^оС, потім вона знижується до норми або може бути трохи вище за неї. Періодично у собак відзначається то поліпшення загального стану, то знову з'являються ознаки пригнічення. Часто спостерігається зміна кольору і консистенції фекалій  - вони набувають жовтуватого відтінку, з'являється діарея. Найбільш постійною ознакою хронічної форми є анемія. Її патогенез до кінця залишається не вивченим. Без надання ветеринарної допомоги собаки при такому перебігу захворювання видужують повільно  -  від 3-8 тижнів до 2-3 місяців. Поставити правильний діагноз при такій  картині захворювання буває досить важко, тому при кожній підозрі на бабезіоз обов'язково проводиться дослідження мазків крові.

Підгостра форма характеризується зниженням апетиту, підвищенням температури тіла до 40-40,5 (41)°С, пригніченням, залежуванням, іноді спостерігається гемоглобінурія. Хвороба триває 2-3 тижні і також може закінчуватись летально.

При надгострому, або блискавичному, перебігу хвороби спостерігається раптова загибель тварини без прояву видимих ознак захворювання.