Орхіт

Міністерство  аграрної політики та продовольства України

 

Дніпропетровський державний аграрний університет

Інститут біотехнології  та здоров’я тварин

Факультет ветеринарної медицини

 

 

Кафедра хірургії та акушерства

 

 

Курсова робота

зі спеціальної  і загальної хірургії

«Орхіоепідидиміт»

 

 

Виконала:

студетка групи ВМ-3б-07

Барабаш О.Е.

Перевірив:

Ракитянський  В.М.

 

 

 

 

Дніпропетровськ, 2011 р.

Вступ 3

1.Огляд літератури 3

2.Аналіз виконаної курації 7

2.1. Дані про  хвору тварину 7

2.2.Визначення  сутності хвороби 7

2.3.Етіологія 8

2.4. Патогенез 8

2.5.Клінічні  ознаки і перебіг хвороби 8

2.6. Обгрунтування  діагнозу 8

2.7. Прогноз 9

2.8. Обгрунтування  лікувальних призначень 9

3. Бібліографія 10

4.Додатки

 

Вступ

В умовах розвитку промислового тваринництва, переобладнання ферм, комплексної механізації виробничих процесів незаразні, в тому числі хірургічні, хвороби тварин є досить поширеними и завдають господарствам значної матеріальної шкоди. Для того, щоб максимально знизати рівень матеріальної шкоди, підвищують продуктивність тварин. Важливу роль в цьому процесі відіграють спеціалісти ветеринарної медицини. Від рівня підготовки лікарів, удосконалення лікарської і профілактичної роботи залежить рівень продуктивності господарств.[4]

Зараз в Україні  починають активно відроджувати конярство, активно розвивається кінний спорт, відбудовують іподроми, тому обрана мною тема, а саме «Травматичний орхіт коней», є досить актуальною.[7]

 

1. Огляд  літератури

Орхіт  - Orchitis - запалення сім'яників і їх придатків (епідидиміт) частіше протікає одночасно у вигляді орхіепідидиміта, тому що ці органи пов’язані анатомічно, який буває у тварин всіх видів, але частіше у коней і собак. Він може бути одно - і двостороннім, серозно-фібринозним і гнійним, травматичним, асептичним. В більшості випадків закритих механічних ушкоджень протікає асептично; при інфекціях - з абсцедуванням.(сап, актиномікоз, туберкульоз) [1]

Етіологія

Травматичний  орхіт виникає внаслідок  механічних пошкоджень з ураженням сім'яників. Може виникати при ударах, падінні тварин на тверді поверхні, травмуванні під час тренування або при експлуатації.

Гнійний орхіоепідидиміт  виникає як ускладнення інфекційних, мікотичних, інвазійних захворювань. Розповсюдження запального процесу по продовженню; спостерігаються при бруцельозі, сапі, миті, туберкульозі, актиномікозі, ботріомікозі, а також на ґрунті глистової інвазії (Selerostoma odentatum, Strongylus armatus, Fillaria papillosa).[2]

 

Патогенез

Може перебігати в декількох  формах: асептичній і гнійній. Може бути оддносторонній орхіоепідидиміт(ураження одного сім’яника) або двосторонній (ураження обох сім’яників). В основному захворювання перебігає гостро, якщо не провести лікування –переходить в хроняічну форму.

Захворювання характеризується набряком сім'яників, шкіра мошонки  стає різко напруженою, в подальшому процес переходить у хронічну форму, внаслідок чого на поверхні спеціальної оболонки сім'яника залишаються ворсинчасті сполучнотканинні розрощення. [5]

Симптоми

 Захворювання може протікати в асептичній і гнійній формах. При асептичних орхітах спостерігається збільшення сім’яника  і нерідко потовщення сім'яного канатика. При пальпації встановлюють напруженість і болючість сім’яника, а також підвищення його температури. У порожнині піхвової оболонки міститься серозний або фібринозный екссудат. Іноді підвищується температура тіла. Апетит зменшується. При односторонньому орхіті відповідна тазова кінцівка відведена убік, при русі тварини нерідко відмічається кульгавість підвішеної кінцівки. При хронічному асептичному орхіті семенник ущільнений, спочатку буває декілька збільшеним в об'ємі, а потім атрофується.

При травматичному орхіті та епідидиміті внаслідок розриву судин і тканини протягом перших 2-3 днів розвивається набряк тканин, інфільтрація їх серозною рідиною, виникає біль, тварина виставляє вперед кінцівки, відкидає кінцівку з боку уражених органів, неохоче рухається. Об'єм еякуляту спочатку збільшується, дещо зростає рН, спостерігається аглютинація сперміїв. При значному травмуванні тканини виникає асептична резорбтивна лихоманка. При відсутності повторного травмування і спокої ознаки запалення  протягом 2-х тижнів зменшуються і зникають, в інших випадках – настає атрофія сім'яника.

При гнійному орхіті вказані  вище клінічні ознаки виражені сильніше. Гнійний орхіт і епідидиміт проявляється симптомами гнійного запалення: значним набряком сім'яника, придатка і сім'яного канатика, його розповсюдження на калиту і вентральну стінку живота, з гладження контурів сім'япроводів.Уражений сім'яник різко болючий і напружений. При формуванні абсцесу в сім'янику при його   пальпації   встановлюють флюктуацию. При мимовільному вскриті абсцесу утворюються свищі. Разом з цим спостерігаються пригнічення тварини, підвищення температури тіла і зменшення апетиту.

У запальний процес втягується загальна піхвова оболонка і регіональні лімфатичні вузли, що ускладнює перебіг хвороби.

Бруцельозний орхіт характеризується скупченням великої кількості рідкого  ексудату в порожнині сім’яного мішка, тоді як гнійний та туберкульозний орхіт супроводжується формуванням тут одного або декількох абсцесів, які можуть прориватись в піхвову порожнину з розвитком гнійного фунікуліту та перитоніту. У тварин погіршується загальний стан, підвищується температура тіла, гальмуються статеві рефлекси, погіршується якість сперми, у ній спостерігається аглютинація сперміїв, з являються їх патологічні форми.[6]

При серозно-фібринозному орхіті з'являється незначний набряк в області шийки мошонки. На шкірі  виявляють синці. Якщо уражений тільки один сім’яник, то він значно збільшений в порівнянні з іншим, щільній консистенції, опущений вниз. При двосторонньому пошкодженні набряк в області шийки значний і хворобливий. Шкіра мошонки сильно напружена, малорухлива і гаряча на дотик. Тварина пригнічена і відмовляється від корму. Рух його утруднений, у спокої воно відставляє назовні кінцівку з боку ураженого семенника. Сім’яникі можуть атрофуватися унаслідок жирового переродження і некрозу епітелію, атрофія насінних канальців і розвитку тієї, що заміщає їх сполучній тканині. [8]

Діагноз

Діагноз ставлять на основі анамнестичних даних, клінічних ознак, результатів лабораторних досліджень проб крові . Виключають інфекційні, інвазійні та мікотичні хвороби.

Лікування

Тварині надають  спокій. Якщо є рани, то проводять туалет рани. При гострому асептичному орхіті в перші один-два дня призначають холод на область мошонки (суспензорій з снігом або льодом), а надалі тепло (опромінювання лампами соллюкс і інфрачервоних променів, аплікації парафіну і озокериту, гарячої глини). Одночасно застосовують антибіотики і новокаїнову терапію (внутрішньовенну, надплевральну або поперекову блокади). В під гострій і хронічній стадіях масаж з іхтіоловою або камфорною маззю, засоби загальної стимуляції.

 При гнійних, бруцельозі і туберкульозних орхітах уражені текстікули видаляють шляхом кастрації.

При гострих  травматичних орхіепідидимітах призначають антибіотики для попередження гнійної інфекції. Проводять новокаїнову блокаду. Потім призначають тканинну терапію.[9]

Прогноз

Залежить від  характеру захворювання. Асептичні орхіти зазвичай закінчуються одужанням, але іноді припиняється сперматогенез, і тварини не можуть бути використані як виробники. При гнійних, бруцельозних, туберкульозних орхітах прогноз у функціональному відношенні несприятливий, оскільки уражені тестікули потрібно завжди видаляти. [9]

 

 

2.Аналіз  результатів курації

 

2.1.Дані  про хвору тварину

Кінь, 10 років, порода українська верхова,  чорної масті, кличка Артас. Тварина утримується  в стійлі та на пасовищі з табуном, 2 рази на день тренування по 2 години.  Раціон збалансований, кількість води необмежена.

Перші симптоми захворювання з’явились за 3 дні до звернення до лікаря ветеринарної медицини. Після повернення з пасовища кінь був збуджений, на обережно переставляв тазові кінцівки при ходьбі. На слідуючий день тварина відставляла задню праву кінцівку в стані покою.

При огляді тварини  відмічаємо: неприроднє положення  правої задньої кінцівки, припухлість в ділянці сім’яників, в ділянці правого сім’яника виявлена неглибока рвана рана розміром приблизно 10 см, кровотечі не виявлено, краї рани сухі. При пальпації спостерігається: болючість правого сім’яника, припухання цієї ділянки, флюктуації не виявлено. Температура ураженої ділянки дещо підвищена. Загальна температура в нормі. Ніяких інших патологічних змін не виявлено.

Було взято  проби крові для виключення інфекційних  хвороб.

 

2.2.Визначення  сутності хвороби

Травматичний  орхіоепідидиміт – гостре запалення сім’яників та придатків, яке виникає внаслідок механічного пошкодження тканин та судин,  характеризується розривами тканин та судин. В данному випадку спостерігаємо односторонній гострий асептичний орхіоепідидиміт (уражений правий сім’яник).

 

 

 

2.3. Етіологія

Причиною травматичного  орхіоепідидиміту є механічне пошкодження  тканин органу. В даному випадку, причиною виникнення захворювання є травма, яку тварина одержала під час випасання на пасовищі (агресивна поведінка іншого жеребця-удар копитами).

 

2.4.Патогенез

Внаслідок одержаної  травми були пошкодженні тканини  і судини мошонки (неглибока рвана рана)та власне сім’яника, що призвело до розвитку запальної інфільтрації, виникнення набряку сім’яника.

 

2.5. Клінічні  ознаки і перебіг

У даної тварини  хвороба протікала гостро і вже  через декілька годин після травми були виявленні клінічні ознаки: порушення цілісності мошонки, неглибока рвана рана розміром 10 см, в області правого сім’яника,  із сухими краями, кровотечі з рани не виявлено, припухлість в ділянці сім’яників, підвищення місцевої температури. Також при спостереженні за твариною відмітили скутість рухів, неспокій тварини, неприродне положення задньої кінцівки в стоячому положенні, а саме права задня кінцівка відведена в бік.

 

2.6. Обґрунтування діагнозу

Діагноз був встановлений на підставі даних анамнезу та за характерними клінічними ознаками, після проведення клінічного обстеження, на підставі лабораторних досліджень крові

Остаточний  діагноз: травматичний гострий асептичний односторонній орхіоепідидиміт.

 

 

2.7. Прогноз

Для цього випадку прогноз благоприємний, тому що власники тварини вчасно звернулись до лікаря ветеринарної медицини і було надане належне лікування.

 

2.8.Обгрунтування  лікувальних призначень

Після збору анамнестичних даних, проведення клінічного обстеження тварини і постановки діагнозу –: травматичний гострий асептичний односторонній орхіоепідидиміт було проведене таке лікування: тварині надали спокій, провели туалет рани, холод на ділянку мошонки у вигляді серветок з суспензорієм з снігом або льодом, а надалі тепло (опромінювання лампами соллюкс ) . Також була проведена паранефральна новокаїнова блокада. Для профілактики гнійного запалення були призначені антибіотики. Зі зменшенням запальних процесів – масаж з іхтіоловою маззю, з додаванням анестезину або з камфорним спиртом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Бібліографія

1. В.І.Левченко, В.В.Влізло, І.П.Кондрахін, Й.Л.Мельник, М.О.Судаков, В.Ю. Чумаченко, В.М.Безух, Л.М.Богатко, В.І.Головаха, В.В.Лисенко, В.В.Сахнюк. – Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин. – Біла Церква, 2004. – 608 с.

2. За редакцією В.А.Яблонського та С.П.Хомина. Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології./ Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2008 – 600с.

3. Методичний посібник по написанню курсової роботи.

4. И.Е.Поваженко , С.И.Братюха, Г.Н.Калиновский Частная ветеринарная хирургия, - К.: Выща шк., 1991. – 328 с.

5. Тони Пэворд, Марси Пэворд – Полный ветеринарный справочник по болезням лошадей. М.: «Аквариум», 2005 . – 275с.

6. www.agroua.net

7. www.student.vetdoctor.ru

8. www.yukka.kiev.ua