Загальна характеристика бази практики

 

 

Рисунок 3.6 – Вигляд вольт-секундних характеристик захищуваного об’єкта

 

Для ефективного захисту необхідно, щоб:

1) залишкова напруга на робочому  опорі не перевищувала б допустимої;

2) крутизна набігаючої на підстанцію  хвилі була обмеженою.

Для виконання цих умов всі лінії, що приходять і відходять від  підстанції, обладнуються линвовим захистом довжиною 2-3 км – захисні підходи. Кути захисту виконують меншими  за 20о і навіть від’ємними. Наявність  захисних підходів виключає прямий удар блискавки в провід, що зменшує  струми через РВ і, як наслідок, залишкова  напруга на робочому опорі РВ.

  При русі хвилі по проводі з лінії в захищеному проході виникає інтенсивне коронування, що згладжує фронт хвилі (зменшує крутизну імпульсу) і зменшує амплітуду напруги.

   Грозостійкість об’єктів (ПЛ)

  Повітряні лінії електропередач через свою велику протяжність уражуються найбільш часто. Тому порушення роботи енергосистем викликається в основному порушенням ізоляції лінії.

  При розрахунках грозостійкості ПЛ вводиться поняття про рівень грозостійкості. Рівень грозостійкості оцінюється максимальною амплітудою струму блискавки  і його крутизною , при котрих ще не відбувається порушення ізоляції лінії (крутизна , де  - тривалість фронту хвилі струму).

  Показником грозостійкості вважають ймовірну кількість років роботи установки без грозових вимкнень:

 

  (3.4)

 

 

                                                                                        

 

 

 

де  - кількість років роботи без грозових вимкнень;  - очікувана кількість  випадків виникнення небезпечних грозових перенапруг в рік

  Наприклад, для ПЛ:

                                (3.5)                     

 

 

де  - середня висота підвісу линви  чи проводу;  - довжина лінії;  - кількість грозових днів у році;  - ймовірність перекриття ізоляції ПЛ при ударі блискавки;  - ймовірність  переходу імпульсного перекриття в  силову дугу.

Аналогічно  підраховується і грозостійкість інших  об’єктів (підстанцій).[3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Ремонт силових трансформаторів.

   При поточному ремонті трансформаторів виробляють зовнішній огляд трансформатора і всієї арматури: спуск бруду з розширювача; долівку масла (у випадку необхідності); перевірку маслоуказательних пристроїв, спускного крана і ущільнень, пробивних запобіжників в трансформаторів з незаземленим нулем з низькою боку, робочого і захисного заземлення, опір ізоляції обмоток, випробування трансформаторного масла, перевірку газового захисту.  
    При капітальному ремонті трансформаторів проводять розтин трансформатора; підйом сердечника і огляд його; ремонт виймальної частини (сталі, обмотки, перемикачів, відводів); ремонт очисних пристроїв; чистку і фарбування кожуха; перевірку контрольно-вимірювальних приладів, сигнальних та захисних пристроїв; очищення і заміну масла; сушіння ізоляції; збірку трансформатора, проведення встановлених вимірювань та випробувань.  

Таблиця 1.  
Характерні пошкодження трансформаторів.

Елементи трансформатора	Пошкодження	Можливі причини
Обмотки	Межвитковое замикання	Природне старіння і знос ізоляції; систематичні перевантаження трансформатора; динамічні зусилля при наскрізних коротких замиканнях
	Замикання на корпус (пробою); міжфазних замикань	Старіння ізоляції, зволоження масла  і зниження його рівня; внутрішні і зовнішні перенапруги; деформація обмоток внаслідок динамічних навантажень при коротких замиканнях
	Обрив ланцюга	Отгораніе відводів обмотки в результаті низької якості з'єднання або  електродинамічних навантажень  при коротких замиканнях
Перемикачі напруги	Відсутність контакту	Порушення регулювання переключающего пристрої
	Оплавлення контактної поверхні	Термічний вплив надструмів на контакт

 

 

   Огляд і дефектація.  
   Можливі несправності силових трансформаторів наведені в таблиці 1. При наявності технічної документації дефектація зводиться до огляду і визначення стану і комплектності трансформатора, уточненню умов і можливостей ремонту трансформатора на місці. При відсутності технічної документації огляд і дефектацию роблять у повному обсязі з виконанням необхідних замірів і випробувань. Результати заносять в спеціальну відомість дефектів.  

Таблиця 2.  
Ремонт обмоток силових трансформаторів.

Операція	Ремонтні роботи	Пояснення
Усунення:   Поверхневих ушкоджень невеликих ділянок виткової ізоляції	Пошкоджену віткових ізоляцію відновлюють  шляхом накладення на оголений провід витка шару маслостійкої лакоткани ЛСХМ в полуперекришу	Ці дефекти усувають без демонтажу обмоток
Ослаблення пресування обмоток	Обмотки, що не мають пресуючих кілець, подпрессовивают	По всій окружності обмотки між вирівнюючої і ярмовой ізоляціями забивають додаткові прокладки з пресованого електрокартону
Незначною деформації окремих секцій
Пошкодження ізоляції відводу	Ізоляцію відведення відновлюють  шляхом накладення на пошкоджену ділянку  двох шарів лакоткани шириною 25 - 30 мм
Ремонт ізоляції обмоток з використанням  проводу пошкодженої котушки	Пошкоджену ізоляцію видаляють випалюванням у печі при температурі 450-500 С. Витки  ізолюють кабельної папером або  тафтяной стрічкою в два шари з перекриттям	Ізольованою додають потрібний розмір шляхом подпрессовки. Виготовлену котушку висушують, просочують лаком ГФ-95 і запікають при температурі 100 С протягом 8-12 ч.
Виготовлення нової обмотки в  залежності від її типу	Для цієї операції застосовують обмотувальні станції з ручним або моторним приводом. Котушку намотують на шаблоні	На шаблон перед намотуванням приводу  накладають шар електротехнічного  картону товщиною 0.5 мм , Що оберігає витки першого шару від зсуву при знятті котушки
Виготовлення циліндричної обмотки НН на дроти прямокутного профілю	При намотуванні одношарової котушки витки закріплюють за допомогою бандажа з кіперному стрічки. При намотуванні багатошарових котушок бандажування не роблять	При переході з одного шару в інший в місцях перхода прокладають смужку персшпана на 4 - 5 мм більше ширини витка для запобігання ізоляції крайніх витків
Виготовлення багатошарової обмотки  НН з круглого дроту	Кожен шар обмотують кабельної  папером, якою покривають всі витки  і пояски, укладені в торцях шаблону	Поясок виготовляють у вигляді  смужки з електротехнічного картону  товщиною, що дорівнює діаметру дроту. Сам пасок схоплюють папером  шириною 25мм і вкладають в торці  шаблону
З'єднання обмоток	Провід перетином до 40 мм 2 з'єднують пайкою паяльником, великого перерізу - спеціальними кліщами. Припій фосфориста бронза діаметром 3 - 4 мм або срібний припої ПСр-45, ПСр-70	При пайку проводів застосовують флюс-каніфоль або флюспорошкообразную буру
Просочення і сушіння обмоток	Обмотки опускають у гліфталевий  лак і витримують до повного виходу бульбашок повітря, потім піднімають, дають стекти лишків лаку (15-20 хв) і поміщають в піч для запікання	Сушіння вважається закінченим, коли лак  утворює тверду блискучу і еластичну  плівку

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 4.  
Ремонт перемикача ТПСУ.

Операція	Ремонтні роботи	Пояснення
Перевірка та ремонт перемикача для регулювання напруги	Повертають кілька разів перемикач  за годинниковою стрілкою в положення I, II і III, що з відповідає фазам A, B, C. Перевіряють щільність прилягання контактних кілець до контактних стержнів. Переконуються в надійності пайок відводів та перемикачів і щільності затяжок контрогайкі наконечника стійки.	Наявність чіткого клацання при перемиканні  свідчить про справність механізму перемикання. У перемикання положення фіксують шпильки повинні входиш у свої гнізда. Перепайка відводів за необходимоти виробляють припоєм ПОС-40.
Установка перемикача після ремонту	Протирають місце установки дрантям, змоченою в бензині. Старі ущільнення замінюють новими.	Поверхні контактуючих деталей зачищають
Ремонт сальникового ущільнення	Шпильки вигвинчують, ковпак знімають, сальникову пробку теж вигвинчують, сальникові ущільнення замінюють; сальникову пробку затягують, ручку встановлюють на місце і забивають шпильку.	Всі операції проводять після установки перемикача.
Очищення від бруду та іржі зовнішньої поверхні	Очищають розширювач металевою щіткою і протирають насухо чистою ганчіркою.	Остаточну чистку виробляють ганчіркою, змоченою в бензині.
Очищення внутрішньої поверхні	Вирізають задню стінку розширювача, очищають поверхні від бруду та іржі. Фарбують маслостійкої емаллю або нітроемаллю.   Вирізають з листової сталі нову стінку і приварюють до корпусу	Стінку вирізають, залишаючи виступ-кільце, до якого після очищення приварюють ново дно.   Приварюють стінку, не допускаючи перепалу металу, рівним, щільним швом без тріщин.

Випробування  трансформаторного масла.

   Очищене і знаходиться в експлуатації масло піддається лабораторним випробуванням. Розрізняють два види випробувань експлуатаційного масла: на пробій і скорочений аналіз.

  В обсяг випробування на пробій входить визначення електричної міцності, наявність механічних домішок, зміст зваженого вугілля, води. В обсяг скороченого аналізу додатково входітопределеніе температури спалаху, вміст органічних кислот, наявність водорозчинних кислот і лугів.  
У відповідність до Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів ізоляційне олія повинна піддаватися лабораторним випробуванням у наступні терміни: не рідше 1 разу на 5 років для трансформаторів потужністю понад 630 кВА, що працюють з термосифонних фільтрами; не рідше 1 разу на 2 роки для трансформаторів, що працюють без термосифонних фільтрів, після капітальних ремонтів трансформаторів і апаратів.

  Перед включенням трансформатора в роботу перевіряють дію газового захисту, реле рівня олії, манометричних термометрів, вбудованих трансформаторів струму.[4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Охорона праці

 

5.1. Загальні положення

1.1. Дія  інструкції поширюється на всі  підрозділи підприємства.

1.2. За  невиконання вимог даної інструкції  працівник несе дисциплінарну,  матеріальну, адміністративну та  кримінальну відповідальність.

1.3. Виконання  робіт в діючих електроустановках  дозволяється робітникам, які досягли 18 років та пройшли:

- медичний  попередній огляд та визнані  придатними виконувати електромонтажні  роботи в діючих електроустановках  та на висоті;

- навчання  в закладах освіти для виконання  робіт з підвищеною небезпекою (в професійно-технічних училищах, навчально-курсових комбінатах, центрах підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, в організаціях) за затвердженою програмою;

- навчання  та перевірку знань з електробезпеки;

- спеціальне навчання та атестацію з питань пожежної безпеки;

- вступний  інструктаж у службі охорони  праці;

- первинний  інструктаж безпосередньо на  робочому місці для новоприйнятих  чи переведених з одного робочого  місця на інше.

1.4. Робітники  повинні бути проінструктовані  щодо розпорядку на робочому  місці, порядку переміщення по  території об`єкта, про місце відпочинку  під час технологічних та обідньої перерв, порядок закінчення роботи.

1.5. До початку робіт у комплексній бригаді проводиться первинний інструктаж з безпечного виконання робіт з основної та суміжних професій та ознайомлення з правилами надання першої допомоги.

1.6. Допущені керівником до роботи мають виконувати тільки ті роботи, про безпечне виконання яких вони проінструктовані.

1.7. Працівники  електромонтажних організацій (за  винятком служб, які експлуатують  електроустановки, що знаходяться  на балансі цих організацій), незалежно  від присвоєних їм груп з  електробезпеки відносяться до  неелектротехнічних працівників,  крім випадків, викладених у п.2.2.

1.8. Електромонтажному  персоналу виконувати роботи  в діючих електроустановках без  зняття напруги зі струмоведучих  частин та поблизу від них  не дозволяється.

Винятком  може бути виконання робіт поблизу  струмоведучих частин за відсутності  наведеної напруги з письмового дозволу головного інженера монтажної  організації, згідно з затвердженим проектом виконання робіт (ПВР), нарядом-допуском експлуатуючої організації та вимогами ДНАОП 0.00-1.21-98 "Правила безпечної  експлуатації електроустановок споживачів".

Зона  виконання робіт повинна бути відокремлена від діючої частини електроустановки без доступу до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою.

1.9. Огляд  діючих електроустановок з метою  визначення обсягів робіт для  виконання працівники монтажних  організацій повинні проводити  тільки в супроводі чергового  оперативного персоналу або представника експлуатаційної організації, який має V групу з електробезпеки.

5.2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Не  дозволяється призначати з числа монтажного персоналу керівників робіт, наглядачів, тих, хто видає наряди, допускає до роботи.

2.2. Для  безпосереднього керівництва роботами  в діючих електроустановках та  контролю за виконанням вимог  безпеки наказом начальника електромонтажної  організації призначається керівник  робіт з числа кваліфікованих  робітників (як правило, бригадир), який повинен мати групу з  електробезпеки III для роботи в  установках до 1000 В і IV - в електроустановках вище 1000 В.

2.3. Виконавець  робіт повинен:

- постійно  здійснювати нагляд за безпечним  виконанням робіт та фізичним  станом членів бригади;

- перевіряти  ступінь готовності будівельних  робіт;

- оцінювати  виробничу обстановку, взаємодіяти  з іншими організаціями у відповідності з ПВР;

- слідкувати  за безпечним застосуванням машин,  механізмів, пристосувань, піротехнічного інструменту, безпечною подачею електричних конструкцій, електротехнічних апаратів та інших пристосувань;

- погоджувати  з відповідними службами та  вносити, при необхідності, уточнення  в ПВР;

- ознайомити  працюючих з ПВР та технологічними  картами на всі види робіт.

2.4. Керівник  робіт повинен:

- ознайомити  працюючих з ПВР та технологічними  картами на всі види робіт,  що підлягають виконанню;

- здійснити  первинний інструктаж, який стосується:

• характеру  та безпечних методів виконання  робіт (у т.ч. за складних погодних умов);

• порядку  проходів до кожного робочого місця;