Єврорегіон Найсе-Ниса-Ніса

Міністерство освіти і  науки України

Львівський національний університет імені І. Франка

 

Факультет міжнародних відносин

Кафедра країнознавства і  міжнародного туризму

 

 

Практична робота на тему:

Єврорегіон Найсе-Ниса-Ніса 

 

 

 

Виконала:

Студентка групи МВВ-45

Кущак І.П.

Перевірила:

Доц. Романюк Н. А.

 

 

 

 

 

м. Львів – 2011

ЗМІСТ

1. Загальні відомості про єврорегіон  Найсе-Ниса-Ніса
2. Історія виникнення і розвитку єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса
3. Мета і основні завдання єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса
4. Організаційна структура єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса
5. Особливості функціонування єврорегіону і основні механізми співробітництва єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса
6. Основні проблеми єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса і шляхи їх вирішення
7. Перспективи розвитку єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса

      Висновок

     Список використаних джерел та літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.

             Найсе-Ниса-Ніса - це регіон, який охоплює території трьох держав, які знаходяться в центрі Європи. Це: Німеччина, Польща і Чехія. Ці держави мають багато спільних інтересів, що сформовані за рахунок певних обставин. До цих обставин можна віднести: подібний устрій життя, вікова історія, та проблеми, які з цього виникають. Територіальна особливість цього єврорегіону полягає в тому,  що він знаходиться на кордоні між країнами-членами ЄС і Центрально-Східною Європою. Тобто це є саме той єврорегіон, де формуються стосунки Схід-Захід в їх новому, європейському значенні.

              Якщо ж говорити про площу  регіону Найсе-Ниса-Ніса, то в загальному він займає 11 494 тис. м². Найбільшу площа належить Німеччині, це 45, 7 % або 5 250 тис. м². Найменша територія відводиться Чеській Республіці, це 16,2 % або 1 866 тис. м². Що ж до Республіки Польщі, то їй відводиться площа, яка становить 38, 1 % або 4 378 тис. м².

                Населення цього єврорегіону також є дость чисельним, це 1 млн. 576 тис. осіб. Німецьке населення – це 736 тис. (46.7%), Польщі 520 тис. (33%)  і Чехії 320 тис.(20, 3%). Щодо щільності населення єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса, то середня щільність по трьом країнам – це 148 осіб на км² (Німеччина 168 осіб на км², Польща 119 осіб на км², Чехія 171 осіб на км²).

               В загальному у єврорегіоні Найсе-Ниса-Ніса 484 населених пункти. По цим показникам, як і майже по всіх решта кількісним показникам лідирує Німеччина, це 333 населених пункти. Їй поступається Чехія (108) та Польща (43). З них кількість міст у Німеччині становить 75, у Польщі 25 і у Чехії 22.

                   Єврорегіон Найсе-Ниса-Ніса був створений з ініціативи місцевих органів влади, які на зустрічі 23-25 травня 1991 року у місті Ціттау домовилися про спільні дії.

                Основним пунктом з яким усі  погодилися, це констатація того, що прикордонні території у  всіх країнах є менш розвинуті,  чим центральні, і переконалися  що безпосередня праця людей  і установ в прикордонних територіях  сусідніх держав призведе до  розв’язання багатьох проблем.

 

 

         

 

2.

                 Еволюція єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса відбувалась з урахуванням з різних національних перспектив. При цьому існувало безліч правових бар'єрів на шляху транскордонного співробітництва в Чеській Республіці 
                  Правові та інституційні передумови  відіграли дуже важливу роль, особливо в Чеській Республіці, де система централізованого державного управління створює перешкоди для повної ефективності прикордонного співробітництва на місцевому та  регіональному рівнях. З одного боку, було очевидно, що новий єврорегіон не повинен створювати нову адміністративну структуру, але буде все ще потребувати наявність певних адміністративних  структур, а також компетентних посадових осіб (керівників) для вирішення численних транскордонних проблем і завдань. З іншого боку, передбачалося, що країни-члени мають в наявності належні адміністративні структури, 
особливо на місцевому рівні. У Чеській Республіці, однак, належного рівня регіонального самоврядування не було, принаймі він не був довершеним.  
Там є тільки органи місцевого самоврядування, повноваження більшості  з яких є дуже малими як з географічної точки зору так і по відношенню до населення, яке вони представляють. Як результат, Чеська Республікамає недостатні податкові надходження. адміністрації.

                   Перша угода про створення єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса була укладена в грудні 1991 року, який передбачавзаснування  регіональної асоціації Північних чеських міст і муніципалітетів, у якій піднімались такі фундаментальні питання, як правове становище членів організації.

                     Отже, найбільших проблем при  заснуванні, Єврорегіон Найсе-Ниса-Ніса  зазнав з Чеської сторони. І це було спричинено через недосконалість органів. На відміну від німецької та польської сторін, в яких  наявні належні органи самоврядування на наднаціональному рівні, Чеська Республіка не має такого рівня поки що. Як і в Чеській частині євро регіону, так і в Польщі, зокрема у місті Еленя Гура, укладались певні угоди щодо євро регіону Найсе-Ниса-Ніса з іншими іноземними регіонами, провінціями і містами на основі міжнародних угод, таких як Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами і органами влади.

                     На основі двосторонніх відносин  між Польщею та Німеччиною, а  також між Польщею і Чеською  Республікою, Еленя Гура встановив співпрацю з Ахеном та Саксонією в Німеччині, Рінкорбінгом в Данії,та Апулією в Італії. Після цього були укладені ще дві угоди про співробітництво з Альтенбургом і Грейтсом у Німеччині. Мета цих всіх угод транскордонної співпраці була стосовно  сприяння культурного, економічного і соціального розвитку. У цих спільних проектах, основний акцент робився на розвиток місцевого самоврядування, культури, економіки, захист навколишнього середовища та розвиток туризму.

                  Різні форми транскордонного  співробітництва між регіональними  і місцевими властями призвели  до партнерських відносин між  місцевими організаціями і громадами.  На сьогоднішній день не існує  прямих контактів між школами,  театрами, бібліотеками, дитячими садками.  І це стосується усіх трьох  сторін регіону.

                     З 1991 року єврорегіон  Найсе-Ниса-Ніса відіграє дуже важливу роль у прикордонній співпраці. Польські муніципалітети в єврорегіоні  Найсе-Ниса-Ніса встановили близько 65 партнерських відносин, у більшості випадках з «містами-побратимами».

                   Якщо ж говорити про німецьку  сторону, то важливо розглянути  проблеми на сході Німеччини  на час створення єврорегіону. Крім завдань щодо створення транскордонного співробітництва "з нуля", було також багато нагальних проблем з соціалістичних питань, які повинні були бути розглянуті. У 1990, політична ситуація у Східній Німеччині була зовсім незрозумілою , яка ж звичайно впливала на розвиток транскордонної співпраці.

                  В цей період якраз почалось  заснування єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса. Відбулась трьохстороння конференція між місцевими політиками з регіонів Північної Чехії та Нижньої Сілезії, в результаті цієї конференції також були укладені угоди про транскордонне співробітництво. У травні 1991 року відбулись установчі збори щодо єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса, на яких акцент робився саме на створенні першого єврорегіону на кордоні між Саксонією, Польщею та Чеською Республікою. Перед тим як створювати єврорегіон, необхідно було створити деякі інституційні структури на німецькій частині єврорегіону. Хоча створення організаційних структур на німецькій стороні було набагато простіше чим на чеській.

 

 

 

 

3.

                  Перш ніж говорити про цілі  єврорегіону Найсе-Ниса-Ніса, варто висвітлити поняття євро регіону.  Існує два підходи до розуміння євро регіонів. У першому акцент ставиться на та  транскордонному характері зв’язків і інституцій. За цим підходом подається визначення єврорегіону- це інституалізований  формальний зв'язок між державними  та місцевими органами  влади або неформально утворений неурядовими  організаціями та обєднаннями  для вивчення  співпраці прикордонних регіонів.

                  Що ж до другого підходу, то тут акцент ставиться на транскордонний  характер  простору. За цим аспектом, єврорегіон -. це територія, яка належить до прикордонного  регіону  двох і більше держав,які є членами визначених структур транскордонного співробітництва. Якщо ж дати загальне визначення єврорегіону, то це формама ТС між територіальними  общинами або органами влади  прикордонних регіонів двох або більше держав, які мають спільний кордон і ТС спрямоване на координацію взаємних зусиль і здійснення узгоджених  заходів в різних сферах життя відповідно до національного  законодавства і норм міжнародного права для вирішення проблем населення, що заселяє прикордонні території.

      Функціонування будь якого єврорегіону базується на певних принципах:

• Субсидіарності( проблеми вирішуються на рівні їх виникнення)
• Принцип партнерства по вертикалі і горизонталі
• Принцип доповнюваності(спільне фінансування заходів і проектів)
• Принцип солідарності транскордонного простору( відносно новий принцип)
• Принцип добросусідства
• Принцип збереження ідентичності
• Принцип збереження самобутності

У разі дотримання усіх цих  принципів робота євро регіону буде успішною.                                                                                                                                    

                  Єврорегіони з кожним роком набувають все більшого значення,при цьому підвищуючи рівень співпраці між європейськими країнами. Єврорегіони відігравали важливу роль своєрідних «полігонів» для відпрацювання механізмів і інструментів інтеграційних процесів. Досвід створення євро регіонів на теренах Євросоюзу, юув перенесений на зовнішні кордони,а далі на країни Центральної і

Східної Європи. Кожен євро регіон має певну мету і специфіку  поставлених перед ним завдань, які в основному, як зазначалось  вище стосуються співпраці.

                      Якшо ж говорити про Єврорегіон Найсе-Ниса-Ніса, то його основними завданнями є:

1. Усунення негативного  впливу наявності закритих кордонів. Співпраця та вільні контакти  вимагають відкритих кордонів, і  в зв’язку з цим, відкриття  нових пунктів перепуску.

2. Підвищення рівня життя  мешканців Єврорегіону. Вирішальним фактором соціально-економічного розвитку регіону є розбудова інфраструктури, насамперед комунікаційної, та мережі телекомунікацій.

3. Покращення стану навколишнього  середовища, насамперед, очищення повітря,  води і землі. З цим пов’язана  також реструктуризація місцевої  енергетики, що базується на використанні  бурого вугілля.

4. Науково-технічна співпраця,  а також співпраця між всіма  учбовими закладами та освітніми  центрами.

5. Проведення реконструктизації економіки регіону в напрямку інтенсифікації розвитку туризму якнайважливішої галузі господарства.

6. Сприяння розвитку у  галузі культури.

         Що ж до пріоритетних завдання  єврорегіону «Ніса», то до них відноситься:

1. Розробка регіонального плану господарського розвитку єврорегіону.
2. Збільшення пропускної спроможності кордонів, враховуючи розвиток регіональних та міжрегіональних зв’язків , в тому числі і туризму.
3. Розробка спільної екологічної програми єврорегіону.
4. Створення спільної інформаційно-комунікаційної системи, яка  обє’днала всі частини єврорегіону.
5. В юридичному плані члени єврорегіону створили три комунальні об’єднання міст і гмін, які досягли порозуміння у питанні необхідності тимчасової співпраці, та створили з цією метою організаційну структуру, а також узгодили функціонування спільних установ.

               У 1985 році Радою Регіонів Європи  була створена Асоціація Європейських  Регіонів. ЇЇ членами є близько  300 регіонів з усієї Європи. У Статуті АЄР головна її мета визначається як „політичний голос регіонів Європи”. Складовою її діяльності є програми міжрегіонального співробітництва. Серед завдань АЄР також сприяння регіоналізації в Європі та підтримка принципів субсидіарності та комплементаризму між місцевим, регіональним і національним рівнями, а також наднаціональним (загальноєвропейським).

             До цілей Асоціації можна також  віднести:

а) співробітництво з національними  і міжнародними неурядовими організаціями 
б) збереження самобутності регіонів

с) сприяння розвитку і модернізації сільських районах

г) заохочення екологічно сталого  розвитку регіону та підвищення екологічної  культури, 
е) сприяння розвитку і взаємного корегування системи технічної інфраструктури та об'єктів соціального обслуговування

є) сприяння європейській інтеграції і розвиток контактів та співпраця  між товариствами 
ж) зусилля щодо зміцнення економічного потенціалу регіону при збереженні принципів транскордонного співробітництва