Велике Запоріжжя

Велике  Запоріжжя

Велике Запоріжжя - це архітектурний комплекс, що виріс  на берегах Дніпра в 30-х рр. ХХ ст. Після того, як у 1920 р. було вирішено будувати в Запоріжжі Дніпрогес  з комплексом підприємств чорної та кольорової металургії, місто очікував демографічний бум. У 1929 р. нестача житла стала катастрофічною. За 1930 - 1931 рр. кількість населення з 92 тис. осіб збільшилася до 200 тис.

Тому у 1929 р. розпочали  будівництво трьох селищ, два  з яких планувалося розмістити на правому березі, а одне - на лівому, перед в'їздом на греблю Дніпрогесу. Лівобережний район отримав назву "шостого селища", або "Соцміста". Його планування передбачало забудову одного кварталу будинками лише з двокімнатними квартирами, іншого - будинками з трьохкімнатними квартирами, третього - тільки будинками-комунами, четвертого - будинками-гуртожитками і т.д. Таке планування мало відповідати новому принципу містобудування - відокремлення житлових територій від громадських. Автором багатьох капітальних будинків став відомий московський архітектор В. Веснін.

У 1932 р. було затверджено  проект забудови Великого Запоріжжя. Він  передбачав будівництво семи районів  на обох берегах Дніпра і був розрахований на 30 років. За ним 50 - 70 % території передбачалося  віддати під зелені насадження, і  лише 15 - 20 % під будинки. Заводи і житлові масиви повинна була розділяти 1 - 6 кілометрова зелена зона. Проект, відзначений на міжнародних виставках в Парижі і Нью-Йорку у 1938 та 1939 рр., вдалося втілити в життя лише частково. Завадила війна.

Після звільнення Запоріжжя у 1943 р., майже третина  його житлового фонду була втрачена. Знамените Соцмісто перебувало в  руїнах. Були вщент зруйновані Дніпрогес, та промислові підприємства. Мешканців міста очікували роки виснажливої роботи по відновленню.

У 1947 р. за проектом групи харківських архітекторів на чолі з Г. Вегманом розпочалося відновлення старих будинків Соцміста і будівництво нових. Під час відновлювальних робіт архітектори намагалися надати будинкам той вигляд, який вони мали до війни. В деяких випадках старим будівлям збільшували поверховість, додавали художні елементи в оформленні фасадів. Дахи нових житлових будинків стали прикрашати баштами зі шпилями, а їх фасади пілястрами, арками, ліпниною з орнаментом. Всі ці зміни в архітектурному стилі нової частини Запоріжжя повинні були символізувати перемогу Радянського Союзу над фашизмом.

Вражає архітектурний  ансамбль однієї з найбільших головних вулиць Європи - проспекту Леніна (довжина 10,8 км). Поєднання післявоєнної архітектури зі старою, осучасненою у 1950-х рр., створило вишуканий симбіоз, що одразу привертає до себе увагу. Цікавими є не тільки обличчя будинків, тобто їх фасади, але й внутрішні двори. Вони представляють собою невеликі затишні сквери з лавочками та фонтанами. І якщо зараз не всі фонтани працюють, то на лавочках завжди можна відпочити від вуличного гомону і метушні.

Архітектурним шедевром Г. Вегмана, розташованим на пр. Леніна, є будинок концертного  залу ім. М. Глинки (пр. Леніна, 183), зведений у 1953 р. Зал, розрахований на 784 місця, був  обладнаний найновішою апаратурою. В свій час його акустика вважалася однією з кращих в Європі. Сьогодні площу перед філармонією прикрашає чудовий пам'ятник М. Глинці.

Безперечно цікавою  є будівля 3-ї міської лікарні (пр. Металургів, 9), оздобленої вірменським  червоним туфом. В 30-х рр. в її приміщеннях розташовувалися поліклініка, аптека і диспансер Соцміста. У дворі за лікарнею сховався оригінальний будинок, що своєю формою нагадує літеру "с". Схожий будинок є лише в Марселі.

В районі пл. 12 квітня проспект Леніна перетинає залізничні колії по невеликому мосту, зведеному  у 50-х рр. ХХ ст. З обох боків його прикрашають колони з ліхтарями, що увінчані ліпниною у вигляді колосків пшениці.

Неподалік від  мерії на пр. Леніна у 1965 р. була споруджена Алея Слави, як данина пам'яті командному і особовому складу військових частин, які звільняли Запоріжжя у  жовтні 1943 р. На головній стелі увіковічено  подвиг О. Єрьоменка. На протилежній стороні проспекту у 1996 р. було споруджено меморіал на честь воїнів, які загинули в Афганістані та локальних воїнах.

Запорізька молодь полюбляє проводити вечори на бульварі Шевченка, що тягнеться від мерії  до пристані і центрального пляжу  на Дніпрі. Яскрава ілюмінація будинків, велика кількість різноманітних фонтанів завжди створюють тут святкову атмосферу. Під годинником закоханих парубки призначають побачення дівчатам, а біля фонтану "Двох сердець" традиційно фотографуються молодята. Бульвар закінчується перед невеликим озером на Набережній, звідки відкривається запаморочливий краєвид на Дніпро, острів Хортицю та міст Преображенського.

На перехресті бульвару Шевченка і вул. Перемоги у 1974 р. було встановлено літак як символ мужності воїнів-авіаторів, боронивших та визволявших місто.

Своєрідним Андріївським узвозом є площа Маяковського. Кожного дня на її розпеченому  лоні на суд туристам і городянам  свої роботи представляють запорізькі художники. В центрі площі своїми цівками на сонці поблискує великий фонтан Життя, оточений символічними каменями-скульптурами.

Великий музичний фонтан вінчає центр найбільшого  запорізького майдану - пл. Фестивальної.