Технологія створення анімаційних послуг в туризмі

Пропонується коротка характеристика вікових особливостей:

1. Діти молодшого віку допитливі, рухливі, активні, але швидко втомлюються, тому необхідна швидка зміна діяльності. У дітей цього віку великий авторитет старших, вони намагаються в усьому наслідувати їх, з задоволенням грають, малюють, ліплять. Однак треба пам’ятати, що за ними треба стежити дуже уважно, оскільки вони швидко втомлюються, перегріваються і переохолоджуватися. Вони мало що знають і вміють. Особливо уважно треба стежити за їхніми іграми на воді.

2. Діти середнього віку відрізняються підвищеною збудливістю, емоційністю і навіть конфліктністю. Вони легко захоплюються грою, змаганням, творчою справою. Однак важливо утримати цей інтерес яскравими заходами, цікавими справами.

3. Діти підліткового віку за характеристикою поведінки одночасно більш цікаві і складні. У цьому віці починається статеве дозрівання, йде перебудова всього організму. Ця категорія дітей хоче здатися всім оточуючим дорослими, проте інтереси і можливості поки що дитячі. Підлітки потребують діяльності, щоб витратити своюнеуемную енергію. Однак часто пропозиції старших сприймають скептично, тому захопити їх набагато важче. Зате вони із задоволенням танцюють на дискотеках, спілкуються з однолітками, беруть участь у конкурсах краси і інших заходах. Підлітків потрібно включати в розробку заходів, підготовку і проведення ігор та змагань, довіряючи їм роль лідера. [15, с.70]

У відповідності з віком можуть пропонуватися різні форми проведення дозвілля: бесіди, веселі годинник, вікторини, дискотеки, карнавали, конкурси (ерудитів, брехали, чомучок, дівчаток, хлопчиків, загадок, пісень, малюнків, виробів), концерти, мастерілкі, олімпіади, пікніки, змагання, турніри, шоу, екскурсії.

Кілька днів відпочинку можна зробити  тематичними. У такий день всі  досутовие заходи мають бути присвячені одній темі. Деякі анімаційні заходи для дітей доцільно проводити разом з батьками. Наприклад, непогано після закінчення відпочинку показати батькам, чому навчилися діти за час відпочинку – влаштувати концерт, конкурс, шоу або інше заключне захід, який можна зняти на фото- і відеоплівку і вручити в якості призів або подарунків батькам.

Підготовка до заключного анімаційному заходу вимагає багато часу, сил, енергії, але зате і віддача від нього  велика, оскільки батьки з величезним задоволенням спостерігають за виступами своїх чад, подорослішали, засмаглих, навчилися грати на сцені, танцювати або освоїли будь-які інші вміння та навички. Батьки завжди будуть задоволені проведеним відпочинком, якщо він сподобався дитині. [16, с.88]

 

3.5. Культурно-дозвільні заходи

 

До традиційних форм організації  культурно-дозвіллєвих заходів відносять:

1. Карнавал (народне гуляння у вигляді вуличного походу, параду, маскараду).

2. Раут (зібрання людей, яка не передбачає танці).

3. Банкет (масове зібрання людей, в основі якого– рясне частування).

4. Містерія (театралізована постановка п’єси релігійного змісту).

5. Раус (захід з закликання глядачів перед презентаціями, культурно-дозвіллєвих програм).

6. Церемонію (культовий благоговійний, державний, акт, який прово-диться в строгому порядку , церемоніалі ).

7. Шоу-виставу, масове видовище.

Для того, щоб вдало скласти розважальну  програму для готелю, необхідно визначитися  з рядом критеріїв: жанром (драма, клоунада, мюзикл), Назвою даного show, яке  створює настрій і розкриває  його суть; сценарієм, режисерським планом – складання і координація безперервної дієвої ланцюжка, і робота з технікою, світлом і звуком.

Крім цього важливо – де буде розігруватися дане дійство (на літньому майданчику, в барі, біля басейну), визначитися з темпом, ритмом, включенням ефектних моментів і репетиційним періодом. [4, с.58]

Вечірні вистави є головною частиною розважальної програми готелю. Вони повинні  бути дуже різноманітні за змістом, постановці, костюмів та цікаві для всіх відпочиваючих. Як правило, в них беруть участь всі аніматори. Організатори прагнуть зробити кожну виставу яскравим, барвистим, що запам’ятовується, в кожному з них повинна бути своя родзинка.

За формою вечірні шоу бувають різні: це і невелика побутова сценка, розіграна акторами-аніматорами, і серйозне театралізована вистава, в якому можуть взяти участь глядачі з залу, гості, заздалегідь запрошені на ту чи іншу роль. [25, с.137]

ВИСНОВКИ

 

Міжнародний туризм відіграє все більш  помітну роль у світовій економіці  і стає одним з найважливіших його чинників.

Необхідність відновлення фізичних і духовних сил, які людина втрачає  в процесі трудової діяльності і  повсякденного спілкування, сприяє активному зростанню поїздок  з метою відпочинку. Цей сегмент  досить перспективний і для відродження  та стабілізації внутрішнього і в’їзного туризму в Україні.

 За оцінками фахівців, в даний  час включення анімаційних програм  культурно-пізнавального, спортивно-туристського, розважального характеру у зміст туристських маршрутів і поїздок, в роботу готелів підвищує їхній престиж і затребуваність на ринку туристських послуг. [31, с.171]

 У сучасному світі в умовах  жорсткої конкуренції на ринку  туристичних послуг неможливо  уявити туризм без організації  в ній анімаційної діяльності.

Туристська анімація – це своєрідна послуга, метою якої є підвищення якості обслуговування, залучення туристів у різноманітні дозвільні заходи туркомплексу. Це діяльність, спрямована на задоволення анімаційних потреб туриста. Програмний анімаційний вплив на людину під час його відпочинку в тій чи іншій мірі сприяє збереженню та відновленню його здоров’я: соматичного, фізичного, психічного, морального. В даний час включення анімаційних програм культурно-пізнавального, спортивно-оздоровчого, видовищно-розважального, спортивно-розважального, пригодницько-ігрового характеру у зміст туристських маршрутів і поїздок, в роботу туркомплексів підвищує їхній престиж і затребуваність на ринку туристських послуг. [23, с.84]

 Розважаючись, людина задовольняє  свої духовні потреби, оцінює  власну особистість, аналізує свою роль у масштабах різних підсистем. Процеси розваги здійснюються як у природному, так і у штучно створеній обстановці.

Анімаційна діяльність на туристському підприємстві повинна бути ретельно спланованою, регламентованої та організованою  фінансово, методично і технологічно. Стратегічне планування в анімаційній діяльності це: розробка анімаційної стратегії та концепції туристського комплексу, погоджених з його маркетинговою стратегією; розробка типових анімаційних програм та алгоритмів (методик) їх адаптації до реальних групах і туристам; аналіз факторів, що впливають на повноту і ефективність здійснення менеджменту та на кон’юнктуру готельного ринку району, регіону, країни з точки зору анімаційної діяльності; участь у формуванні цінової політики з урахуванням комплексу питань анімаційних послуг та анімаційного менеджменту туристського комплексу; довгострокове і короткострокове планування анімаційної діяльності, включення в бізнес-план туристського комплексу заходів щодо її вдосконалення. [27, с.128]

 Все більше значення приділяється  анімаційним технологіям у туризмі.

Ефективність дозвіллєвої діяльності неможлива без талановитих аніматорів, здатних реалізувати певну дозвіллєву програму. Тому сьогодні до організаторів  дозвілля в туристичній галузі ставляться якісно інші вимоги: вища освіта, досвід роботи, бажання удосконалювати свою кваліфікацію, наявність відповідних особистісних якостей.

Анімація грає велике значення у  створенні сприятливого психологічного клімату в туристичних закладах, тим самим створює передумови для повторного приїзду гостей, що помітно сприяє збільшенню іміджу і доходу даного закладу. [22, с.165]

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

1. Бабарицька В.К., Малиновська О.Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-термінологічні основи, сервісне забезпечення турпродукту: Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2004. – 288 с.
2. Бокланова И.К. Организация культурно-массовой работы в туристических учреждениях. – М.: 1982. –262 с.
3. Гаджиев Б.Х. Профессиональная подготовка педагогов дополнительного образования по профилю спортивно-оздоровительного туризма: Автореф. канд. дис. – М.: Советский спорт, 2001. – 23 с.
4. Гальперина Т.И. Режиссура культурно-досуговых программ в работе мене-джера туристской анимации: Учебное пособие.– М.: Советский спорт, 2006.– 168 с.
5. Гаранин Н.И., Булыгина И.И. Менеджмент туристской и гостиничной анимации: Учебное пособие. – М.: Советский спорт, 2004. – 128 с. 
6. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. – К.: Лібра, 2002. – 156 с.
7. Курило Л.В. Теория и практика анимации: Ч. 1. Теоретические основы туристкой анимации: Учебное пособие / Л.В. Курило; Российская международная академия туризма. – М.: Советский спорт, 2006. – 195 с. 
8. Лавров Ф.Н. Профессиональна подготовка менеджеров-аниматоров в образовательных учреждениях туристического профиля: Автореф. канд. дис. – М.: Советский спорт, 2000. – 19 с.
9. Булыгина И.И. Об анимационной деятельности в туристических и спортивно-оздоровительных учреждениях. – М.: Советский спорт, 2004. – 111 с.
10. Федорченко В.К., Фоменко Н.А., Скрипник М.І., Цехмістрової Г.С. Педагогіка туризму. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. – 296 с.   
11. Петрова І.О. Дозвілля в зарубіжних країнах: Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 408 с.
12. Щур Ю.В., Дмитрук О.Ю. Спортивно-оздоровчий туризм. Навчальний посібник. – К.: «Альтпрес», 2003. – 232 с.
13. Мансуров Н.С. Теоретические предпосылки программирования развития личностной активности. – М.: Просвещение, 1976. – 43 с.
14. Демченко А. Культурно-досуговая деятельность и народное творчество. –М: ГИВЦ МК. Р.Ф., 1996. – 49 с.
15. Ерошежов И.И. Культурно-досуговая деятельность в современнх условиях. – М: КГИК, 1994. – 69 с.
16. Орлов Г.П., Букреев А.Б. Активний отдых как фактор развития личности. – М.: Советский спорт, 1991. – 222 с.
17. Киселева Т.Т., Красжышков Ю.Д. Основы социалыю-культурной деятельности. – М.: Советский спорт, 1995. – 112 с.
18. Браймер Р. А. Основы управления в индустрии гостеприимства. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 134 с.
19. Булыгина И. И. Значение курса туранимации в подготовке менеджеров туризма. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 123 с.
20. Гаранин Н. И. Менеджмент туранимации в туркомплексах. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 141 с.
21. Жуков М. Н. Подвижные игры: Учебник для педвузов. – М.: Академия, 2000. – 133 с.
22. Квартальнов В. А. Туризм: теория и практика. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 182 с.
23. Квартальное В. А., Зорин И. В., Чепик В. Д. и др. Государственный образовательный стандарт высшего профессионального образования по специальности «Рекреация и туризм». – М.: Финансы и статистика, 1997. – 87с.
24. А. Д. Жданова и В. М. Чижикова. Культурно-досуговая деятельность. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 126 с.
25. Симонов В. П. Педагогический менеджмент: 50 ноу-хау в управлении педагогическими системами: Учебное пособие. – М.: Педагогическое общество России, 1999. – 98 с.
26. Зорин И. В., Квартальнов В. А. Толковый словарь туристских терминов: Туризм. Туристская индустрия. Туристский бизнес. – М.:Афины: INFOGROUP, 1994. – 257 с.
27. УокерД. А. Введение в гостеприимство. – М.: ЮНИТИ, 1999. –146 с.
28. Фурманов А. Г., Квартальнов В. А., Зорин И. В., Чепик В. Д. Тезисы докладов и сообщений международной научно-практической конференции «Развитие туризма в условиях современных интеграционных процессов». – М.: Финансы и статистика, 1997. – 153 с.
29. Чепик В. Д., Квартальнов А. В. Специалисты менеджмента спортивного туризма. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 145 с.
30. Чудакова Н. В. Праздники для детей и взрослых. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 84 с.
31. Энциклопедия туриста. – М.: Большая российская энциклопедия, 1993. – 209 с.
32. http://tourlib.net
33. http://www.ice-nut.ru/turkey/tu_be_mag.htm