Сучасний стан та перспективи розвитку карпатського курорту Східниця

12

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Географічний факультет

  Кафедра туризму

Допущено до захисту                                                                                        

                                                                                                     Завідувач кафедри

                                                                                                     ________________

                                                                                               М.П.Мальська

                                                                                                       «   » ________ 2010 р.

Кравців Юрій Михайлович

Сучасний стан та перспективи розвитку карпатського курорту Східниця

Курсова робота

Спеціальність 50400 - Туризм

                  Науковий керівник

                                               Доц. Рутинський М. Й.

Львів – 2010

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………..............................3ІВРОЗДІЛ.ВПРИРОДНІВПЕРЕДУМОВИВТАВІСТОРІЯВРОЗВИТКУ КАРПАТСЬКОГОВКУРОРТУВСХІДНИЦЯ………………………………...…5

ІІвРОЗДІЛ.вСУЧАСНИЙвЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИЙвТА ВІДПОЧИНКОВО-ТУРИСТИЧНИЙвПРОДУКТвКУРОРТУвСХІДНИЦЯ………………............11

ІІІ РОЗДІЛ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КАРПАТСЬКОГО КУРОРТУаСХІДНИЦЯ.…………………………………………………….......31

ВИСНОВКИ……………………………………………………….……………..37

СПИСОКвВИКОРИСТАНИХвДЖЕРЕЛ……………………………………....38

ДОДАТКИ..............................................................................................................39

ВСТУП

Українські Карпати - рекреаційний регіон України, в якому зосереджено третину рекреаційного потенціалу країни. Це фармакологічно активні цілющі води різного хімічного складу, родовища озокериту і лікувальних грязей, чисте гірське повітря, багата гірська рослинність гірських ландшафтів Карпат і їх передгір’я, які створюють умови для розвитку сітки курортів, туристичних закладів. Сучасний поділ праці досяг такого рівня, коли рекреація не може розвиватися окремо, без органічного зв’язку з іншими галузями народного господарства. Посилюються зв’язки і створюються нові між закладами рекреаційної спеціалізації, а також між галузями інфраструктури, які формують складну міжгалузеву територіальну систему – територіальний рекреаційний комплекс (ТРК).

В сучасних умовах взаємозв’язок природокористування рекреаційної та інших підсистем народногосподарського комплексу регіону важливе значення має економічна оцінка окремих зосереджень природних рекреаційних ресурсів, так званого регіонального природно-ресурсного потенціалу рекреації. Визначне місце в природно-ресурсному потенціалі Карпатського регіону належить потенціалу санаторно-курортного лікування.

Розташуванню рекреаційних ресурсів в територіальному плані характерна нерівномірність, дискретність, що впливає на процес просторової організації територіальних рекреаційних комплексів. Важливою передумовою оптимізації територіального планування і організації підсистем ТРК є районування його природно-ресурсної бази.

Супутня галузь санаторно-курортного лікування Карпатського ТРК функціонує головним чином на природно-ресурсній базі Передкарпатської курортно-оздоровчої зони. Тут сформувалися і розвиваються три рекреаційних підрайони: Північний, Західний і Південний. Ядром Західного підрайону служить один із найбільших і найкрупніших курортів – Трускавець.

Другим рекреаційним центром підрайону є Східниця – перспективна рекреаційна місцевість. Північний рекреаційний район займає друге місце в регіоні за числом рекреантів. Тут розташований другий по значенню курорт – Моршин. Гідромінеральною базою курорту служать високо мінералізовані розсоли. Неподалік від курорту знаходяться запаси торф’яної грязі, яка містить сірководень.

І РОЗДІЛ

ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ  РОЗВИТКУ КАРПАТСЬКОГО КУРОРТУ СХІДНИЦЯ

Східниця – перспективна рекреаційна місцевість. Північний рекреаційний район займає друге місце в регіоні за числом рекреантів. Тут розташований другий по значенню курорт – Моршин. Гідромінеральною базою курорту служать високо мінералізовані розсоли. Неподалік від курорту знаходяться запаси торф’яної грязі, яка містить сірководень.

Східниця розташована в 9 км на північний захід від Борислава, в живописній улоговині Карпат і в 21 км. від Дрогобича. Перша письмова згадка про Східницю датується XIV ст., хоча археологічні знахідки свідчать про існування поселення на цій території ще за часів Київської Русі. Одна з гір має назву "Городище", що дає підставу припустити існування укріпленого поселення.
Якщо вірити народним повір’ям та переказам, Східниця виросла на руїнах попереднього славетного поселення Золота Баня (таку назву, до речі, носить головна вулиця селища), слово ‘Баня’ в наших предків означало велику яму (тобто улоговину), а прикметник Золота походить від назви нафти, яку тут добували з давніх часів.

Селище Золота Баня було повністю зруйноване, а більшість його жителів знищено під час однієї з татаро-монгольських навал у ті часи, коли азіатські племена-завойовники в своїх походах доходили аж до Польщі.
З часом, коли загроза навал минула, з різних куточків, із своїх сховищ почали сходитися люди, почали відбудовувати селище. Ті краї були батьківщиною бойків, гірського народу, який здавна умів працювати в лісі і добувати нафту. Так і осіли тут люди, так і виникла нова назва селища – Східниця, від слова сходитися.
Населення займалося землеробством і лісовим промислом. З середини XIV ст. Східниця, як і всі західноукраїнські землі, знаходилася під владою Польщі. Вона входила в Перемишльську землю Російського воєводства. У другій половині XVII — першій половині XVIII ст. Східниця залишалася приватним володінням. Після першого розділу Польщі (1772 р.) вона увійшла до складу Австрії. Після адміністративної реформи 1782 роки Східниця віднесена до Самбірського округу. У 1787 році в Східниці налічувалося 65 дворів, 2 корчми, млин і кузня, в 1820 році — 71 двір, 3 корчми, 2 млини і лісництво. З 1867 по 1918 рік Східниця — село Дрогобицького повіту. У 1868 році в нім числилося 77, а в 1880 році - 125 дворів, де жило 867 чоловік. У селі діяла лісопилка на 8 кінських сил. Щорічно перероблялось 1540 куб. метрів деревини.

Нова сторінка історії Східниці пов'язана з нафтовим промислом. У останній третині XIX ст. тут були виявлені великі запаси нафти і озокериту. Сюди з'їхалися крупні промисловці — представники різних акціонерних товариств Німеччини, Англії, США, Франції, Бельгії. Першу славу Східниці принесла нафта, промисловий видобуток якої почався у 1872 році після прокладення у цей район залізниці. Саме у Східниці було вперше пробурена свердловина механічним способом. Пізніше тут було розпочато ще й видобування озокериту. У 1898 році з 373 свердловин здобуто понад 168 тис. тонн нафти. Протягом декількох років Східниці належала першість в Галіції по видобутку нафти. Наприклад, лише одна свердловина „Яків” у 1895 році давала щодоби чотириста тонн „ропи”, як її називали ріпники, герої оповідань Івана Франка, перші нафтовики. Ще й досі ця назва збереглася у говірці місцевих старожилів.
Та головне визнання Східниці – мінеральні води, право на застосування яких з лікувальною метою довго (майже тридцять років) і невтомно виборював їх першовідкривач Омелян Олександрович Стоцький, який у своїх пошуках довів, що Східниця дуже багата на мінеральні води. Дякуючи Омеляну Стоцькому, який по праву є гордістю краю, Східниця стала розвиватись як курорт, і з 9 січня 1976 року селище офіційно було визнане Всесоюзним курортом.

Експлуатаційні запаси мінеральних вод вперше були затверджені по Трускавецькому родовищу Львівської області на початку 60-их років. В їх структурі переважали хлоридно-сульфатні натрієві розсоли ( дебіт 3,5 м куб./ добу по категоріях А + В і 264 м куб./добу по категорії С).

До категорії А відносяться запаси, які розвідані детально і які дозволяють найбільш повно охарактеризувати водоносні горизонти, вияснити умови їх живлення, можливості відновлення, зв’язки з іншими водоносними горизонтами і поверхневими водами. До категорії В відносяться запаси, вивчені з детальністю, яка дозволяє встановити основні умови залягання, живлення і режиму водоносних горизонтів, а до категорії С – запаси, які розвідані і вивчені в загальних рисах і які будуть використовуватися при перспективних розробках. Дебіт слабо мінералізованих вод типу “Нафтуся” з високим вмістом органічних речовин складав 22,3 м ку./добу. Цього виявилося недостатньо для забезпечення потреб в унікальній по лікувальному ефекту воді. Тому ще в Радянському Союзі в 1973 році було затверджено експлуатаційні запаси лікувальних вод даного типу по Трускавецькому родовищу. Слабо мінералізовані води з високим вмістом органічних речовин типу ”Нафтуся” знаходяться також в районі селища Східниця, яке розташоване в 20 км на південний захід від Трускавця. Експлуатаційні запаси мінеральних вод цього родовища майже в 2 рази більше трускавецьких і складає 82,7 м куб/добу, в тому числі по категоріях А + В - 64,6 м куб/добу

Першу славу Східниці принесла нафта, промисловий видобуток якої розпочався у 1872 році. Та головне її визнання — східницькі мінеральні води, право на застосування яких з лікувальною метою довго (майже тридцять років) і невтомно виборював їх першовідкривач Омелян Олександрович Стоцький. Він довгі роки переконував львівських і київських науковців, що вода тут цілюща. Врешті, у 1966 році, колективу зі львівських і чернівецьких фахівців доручили здійснити дослідження на базі Східницької лікарні. У 1970 році Львів відкрив тут реабілітаційне відділення. У 1976 році вийшла постанова Верховної Ради СРСР про присвоєння Східниці статусу Всесоюзної оздоровниці. 1977 року Міністерство геології СРСР видало 83–річному Омеляну Стоцькому диплом першовідкривача східницьких мінеральних вод. Він був не лише першим, а й довго єдиним, хто вірив у східницьку «Нафтусю». У 1956 році неподалік в’їзду до Східниці, він знайшов джерельце, з якого витікає вода із запахом сірководню. Місцеві жителі розповіли, що п’ють цю водичку і краще себе почувають, особливо ті, хто має хворі нирки або печінку. Зробивши перші аналізи в лабораторії Бориславського нафтогазового управління, дослідження підтвердили: що це аналог трускавецької «Нафтусі». Тоді Стоцький почистив джерельце і повіз воду з нього до Трускавецької центральної лабораторії, яка підпорядковувалась Одеському науково-дослідному інституту курортології та фізіотерапії, щоб там зробили свої висновки. Минали роки, та інститутське керівництво не квапилося направляти своїх спеціалістів до Східниці. І ось нарешті в 1965 році до Східниці приїхали двоє спеціалістів-аналітиків з Одеського НДІ, які чомусь узяли проби води не з природного джерела, а з потічка з нафтовими стоками. Результати аналізу можна було передбачити, і вони були саме такими. Повідомлялося, що вода з джерела № 1 отримала негативну характеристику, а тому її клінічні випробування категорично заборонені. Було вказано, що вивчення нових свердловин на курорті Трускавець дозволило збільшити кількість цієї лікувальної води і ліквідувати дефіцит «Нафтусі».

Спливав час, а східницька «Нафтуся» так і не набувала офіційного визнання. Тоді вже громадськість Східниці підключилася до боротьби. У 1966 році молодий енергійний головний лікар Східницької лікарні Степан Дуда (він донині працює в Східниці) зважився на експеримент. Поїхавши до Львова, вмовив урологічних хворих, приречених на видалення нирки, попити водичку в Східниці. Через три тижні, після повторної діагностики, медики констатували: оперативне втручання хворим не потрібне. Це був блискучий результат. А згодом О.Стоцького та лікаря С.Дуду запросили на колегію Міністерства охорони здоров’я. У півторагодинному виступі першовідкривач східницьких мінеральних джерел піддав нищівній критиці вердикт Одеського інституту курортології, посилаючись на результати лікування хворих у Східницькій лікарні. Рішенням колегії Мінздоров’я подальше вивчення мінеральних вод Східниці було доручено Львівському медичному інституту із залученням фахівців Чернівецького медінституту та Львівського науково-дослідного інституту епідеміології і мікробіології. Невеликий науковий колектив протягом 1966—1968 років проводив експериментальні та клінічні дослідження хворих на базі Східницької лікарні, вивчав мінеральні води з джерел №№ 1, 3, 4, 5. Висновки комісії були однозначними: східницькі мінеральні води придатні для лікування цілої низки урологічних недугів та захворювань шлунково-кишкового тракту. Львівський обласний відділ охорони здоров’я з серпня 1970 року відкриває в Східницькій селищній лікарні реабілітаційне відділення — як базу для подальшого вивчення місцевих мінеральних вод. Чимало науковців захистили дисертації на базі мінеральних вод Східниці. Тогочасний міністр геології України Петро Шпак цілеспрямовано виділяє 450 тисяч карбованців для визначення запасів східницьких джерел, без чого перспективний план розвитку курорту був би неможливий. Пробурюють 17 свердловин. Їх добовий дебіт перевищив усі сподівання. У липні 1973 року було отримано позитивний висновок на всі досліджені на той час джерела (а їх було 38! До речі, стільки ж є і на сьогоднішній день). Східниця стала всесоюзним курортом лише на папері. З 1972 року в селищі за картами-схемами та розрахунками Стоцького проводилися геологорозвідувальні роботи в пошуках нових родовищ «Нафтусі». Результати порадували усіх. Проте і до сьогодні досконало вивчені мінеральні води лише з трьох свердловин. Коли Східниця була «всесоюзною», тут заборонялося будь–яке будівництво. Східничанам не дозволили навіть звести Будинок побуту. У 1978 році був затверджений генеральний план курорту Східниця на 60 тисяч ліжко–місць. Усе місцеве населення збиралися «депортувати» до навколишніх сіл. Після розвалу СРСР людям виділили земельні ділянки, і вони, мов голодні, кинулися будуватись. Три роки тому будівництво стало фатально безконтрольним і масовим. Після виборів до місцевих рад у Східниці змінилася влада Східниця – з ініціативи активістів Української екологічної асоціації «Зелений світ», Фонду Покрови Святої Марії та їх прихильників була проголошена Всеукраїнською дитячою оздоровницею 22 квітня  1998 року розпорядженням номер 93 Президента України «Про розвиток курорту Східниця». На виконання цього розпорядження Кабінет Міністрів України прийняв постанову 4 лютого 1998 року, якою затвердив програму розвитку курорту Східниця.