Розвиток туризму в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Львівський  Інститут економіки і туризму

 

 

 

 

 

 

 

Самостійна  робота №1 на тему:

Розвиток туристичного бізнесу  в Україні

 

 

Підготувала

Студентка групи БЕ-09

Мартинович  С.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2013 рік

Зміст

Вступ

1. Стан та перспективи розвитку туризму в Україні;

Висновок

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ 

В умовах глобалізації економічного, політичного, культурного та соціального  просторів сучасної економіки туризм є однією з найдохідніших та найдинамічніших галузей, що розвиваються. Виникає необхідність проводити поглиблене вивчення механізмів функціонування туризму та діяльності туристичних компаній. Перспектива розвитку туризму в Україні ґрунтується на певних засадах, що склалися на її території. За умов наявності значного туристичного потенціалу, відсутні практичні рекомендації щодо схем планування, раціонального використання та економічних засад функціонування сфери туризму. По всьому світі спостерігається збільшення обсягів виїзного та в’їзного туризму. У свою чергу, туризм формується під впливом економічних і географічних особливостей регіонів.\

Вітчизняний і світовий ринок  міжнародного туризму є досить динамічними. Основну різницю між вітчизняним  і світом ринком туризму становить  те, що світовий ринок має більш  досконалу інфраструктуру та достатню кількість туроператорів, які в  змозі задовольнити потреби споживачів послуг туризму.

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт. Згідно з визначенням  Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького «tour» (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один з видів активного відпочинку.

В Україні туристичний  бізнес розвивається з переважною орієнтацією  на виїзд. Більшість діючих туристичних  фірм воліють займатися відправленням  своїх співвітчизників за кордон, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей в Україну.

 

 

 

 

 

 

1. Стан та перспективи розвитку туризму в Україні

В Україні туристичний  бізнес розвивається з переважною орієнтацією  на виїзд. Більшість діючих туристичних  фірм воліють займатися відправленням  своїх співвітчизників за кордон, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей в Україну.

У цей час індустрія  туризму є однією з форм міжнародної  торгівлі послугами, що динамічно розвивається. В останні 20 років середньорічні темпи росту прибуттів іноземних туристів у світі становили 5,1%, валютних надходжень – 14%.Значення туризму у світі постійно зростає, що пов’язано із впливом туризму на економіку країни. В економіці окремої країни туризм виконує ряд важливих функцій, а саме, туризм виступає як джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості, туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни та сприяє диверсифікованості економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму. Зі зростанням зайнятості у сфері туризму зростають доходи населення і підвищується рівень добробуту нації [2]. Розвиток туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни. У такий спосіб туризм варто розглядати, співвідносячи з економічними відносинами України.

Аспектом, який посилює важливість туризму для України, є постійна інтенсифікація попиту на туристичний  продукт. Зростання попиту на туристичні послуги та динамічність сучасної економіки  спричинили появу та посилення надзвичайної конкуренції на туристичному ринку (табл. 1).

Таблиця 1

З наведеної вище таблиці  ми бачимо, що до 2011 р. виїзний туризм перевищував показники в’їзного туризму, визначаючи пріоритетність першого. У 2011 р. спостерігається різке збільшення в’їзного туристичного потоку за рахунок країн Європи – 5,3 млн осіб, країн СНД – 15,4 млн осіб та інших країн – 458,1 тис. осіб.

Розглядаючи такі соціально-економічні показники за період 2007–2011 рр. (табл. 2), бачимо, що фінансова криза не вплинула на кількість туроператорів  і турагентів, які фактично надавали туристичні послуги, та на обсяг наданих туристичних послуг.

На рис. 1 можна побачити динамічність цієї сфери для України. Бачимо, що показник має тенденцію  до змін. Проте спади можна пов’язати  з політичними подіями країни у 2004–2005 рр., та з впливом посткризових явищ на економіку у 2009 р. Звичайно, із загальної кількості туристів в Україні найбільшу частку займають внутрішні туристи.

Проте із загальної кількості  частка тих громадян інших країн, що приїжджали в Україну з метою  здійснення туристичної поїздки  від загальної кількості, доволі значна. Тому розвиток міжнародного туризму  є перспективним напрямом для  нашої країни. Також міжнародний  туризм є помітним джерелом валютних надходжень, може мати позитивний вплив  на платіжний баланс, прискорити інвестиційні процеси, реорганізувати інфраструктуру країни, підвищити зайнятість населення [4].

Підвищення темпів розвитку та зростання ефективності роботи підприємств  туристичної сфери, надання цій  сфері пріоритетності супроводжується  в Україні низкою проблем, вирішення  яких потребує невідкладної державної  підтримки та регулювання.

В Україні розвиток туристичної  сфери стримується такими основними  факторами: несприятливий візовий  режим для в’їзного туризму; прогалини  у регіональному регулюванні  галузі туризму; недостатня інформаційно-рекламна діяльність щодо України за кордоном; податкове навантаження, що перешкоджає  та відлякує потенційних інвесторів у сферу туризму; недостатній  рівень кваліфікації персоналу, задіяного  в туристичній сфері; низький  рівень знання іноземних мов як у  співробітників туристичної сфери, так і співробітників державних  структур; невелика кількість готелів, які відповідають світовим стандартам з надання послуг; руйнування пляжів і берегових споруд; масове знищення зелених насаджень парків і заповідників.

Розвиток туристичної  галузі та зацікавленість споживачів з інших країн не може бути забезпечена  без потужної матеріально-технічної  бази: готелі, заклади харчування, бази відпочинку. На графіку можна по-бачити тенденцію розвитку цієї ланки (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка кількості  підприємств готельного типу в Україні у 2000–2010рр.,

за даними Державного комітету статистики України [3]

Загалом, аналізуючи обсяг  таких закладів в Україні, можна  визначити його як достатній. Загальна тенденція, як бачимо, зростаюча, з незначним  спадом у 2004–2005 рр. Спостерігається  зростання кількості підприємств  готельного типу, навіть у роки фінансової кризи. Але брак сертифікації та невідповідність  вимогам міжнародних стандартів у більшості випадків стримує  попит на послуги клієнтів з інших  країн. До найбільш перспективних напрямів туристичного комплексу України відносять розвиток пізнавального, оздоровчого, спортивного, екологічного, сільського та екстремального туризму. Одним з важливих напрямів в’їзного туризму в Україну є морський круїзний туризм, що має давні традиції. Загальний в’їзний потік іноземних відвідувачів в Україну в 2011 р. досяг рекордної позначки 21 415 296 осіб, що більш ніж утричі перевищує показник 2000 р. Проте у структурі в’їзного потоку близько 60% припадає на одноденних і транзитних відвідувачів, доходи від обслуговування яких невеликі. Середня тривалість перебування іноземних відвідувачів на території Україні становить близько 6,7 туроднів. Найбільш привабливими регіонами України для іноземних відвідувачів є: Автономна Республіка Крим (35,8% в’їзного потоку), м. Київ (24,8%), Одеська область (21,3%), м. Сева-стополь (11,5%), Львівська область (6,6%) [8]. У структурі в’їзного потоку переважають відвідувачі із суміжних держав: Росії (30,2%), Білорусі (12,0%), Угорщини (10,9%), Польщі (4,1%), Молдови (2,7%).В умовах низького середнього рівня доходів населення виїзний туризм з рекреаційними та пізнавальними цілями не набув в Україні масового характеру, хоча порівняно з радянським періодом, географія, цільова структура і масштаби подібних подорожей помітно розширилися. Загальна кількість зарубіжних поїздок з 1996 по 2000 р. скоротилося в 1,5 раза і становила 9,410 млн. Але вже з 2001 р. кількість зарубіжних поїздок почала неухильно збільшуватися, і у 2010 р. становила 19,770 млн, що значно перевищує результати минулого десятиріччя.

У структурі виїзного потоку основне місце займають поїздки  з особистими і діловими цілями, включаючи “шоп-тури”, а також  відвідування родичів і знайомих у країнах СНД. Туристський баланс України у другій половині 1990-х  рр. традиційно складається позитивним при активному сальдо в обсязі 610 млн євро в 1999 р. Частка міжнародного туризму у ВВП України в 1990-ті рр. становила близько 1%, а у вартості експорту послуг – 1/5. Виходячи з регіональних особливостей рекреаційно-ресурсного потенціалу та тенденцій його освоєння, рівня розвитку туристичної інфраструктури, що склалася, рекреаційної спеціалізації, географії та структури туристських  потоків на території Україні  виділяють сім основних туристських  районів: Крим, Карпати, Причорномор’я, Приазов’я, Придніпров’я, Полісько-Подільський і Донецький регіони.

Особливістю сучасного періоду  розвитку туризму України є те, що він суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного  споживання, і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної  перебудови економіки.

За підрахунками Всесвітньої  Туристичної Організації, у 2001 р. за кількістю прибуття іноземних туристів Україна займала 22-ге місце у світі (5,8 млн осіб, що становить близько 1% від світових туристичних прибуттів). За прогнозними розрахунками щодо розвитку в’їзного туризму в Україні на 2020 р. – 15,0 млн осіб. Як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, так і для України на перспективу сукупна частка туристичного обміну з країнами СНД коливатиметься в межах 50% від загальних обсягів турпотоків. Аналізуючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні до 2020 р., перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм – це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому, яка тією чи іншою мірою інтегрує практично всі галузі.

Аналізуючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні до 2020 р., перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм – це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому, яка тією чи іншою мірою інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке посідає туризм у світовій економіці. Цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Туристична індустрія України ще формується. Оптимальним варіантом розвитку туристичної індустрії України та появи нових місць туристичного призначення є використання комплексного підходу, який передбачає формування необхідної інфраструктури. Останню можна сформувати лише на засадах кооперації та ділового партнерства. Практично це є шлях до формування регіональних програм економічного розвитку на основі пріоритету, яким є туризм. У цілому, підсумки розвитку туристичної галузі України відповідають динаміці економічних процесів, що відбуваються в державі. Водночас світові політичні та економічні процеси останніх років також справляють суттєвий вплив на обсяги, напрямки та структуру туристичних потоків.

Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля й розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму. Нарощування темпів і підвищення ефективності роботи підприємств сфери туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки стримується невирішеністю низки питань, розв’язання яких потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Закон України  “Про туризм” // Відомості Верховної  Ради України, 1995 р., N 31, ст. 241; 2001 р., N 32, ст. 172.

2. Закон України  “Про внесення змін до Закону  України "Про туризм"” // Відомості Верховної Ради. - 2004. - N 13. - С.180.

3. Про заходи  подальшого розвитку туризму:  Постанова Кабінету Міністрів  України від 29.04.1999.

4. Про заходи  щодо забезпечення реалізації  державної політики у галузі  туризму: Указ Президента України  від 14.12.2001 №1213/2001.

5. Про підтримку  розвитку туризму в Україні:  Указ Президента України від  02.03.2001 №127/2001.

6. Захаревич Н. Галузь як джерело прибутку та відпочинку: Туризм // Україна business. - 2002. - 8 серпня.

7. Олійник О.  Туризм в Україні має перспективи  // Урядовий кур’єр. - 2001. - 25 лютого.

8. Федорченко  В.К., Дворова Т.А. Історія туризму  в Україні. – К., 2002.