Особливості розвитку туризму в радянській Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

«Особливості розвитку туризму в радянській Україні » 
 

Виконала:

студентка II курсу

денної форми навчання

спеціальності «Менеджмент організацій»

Горлакова Анастасія

Перевірила:

ас. Соколова К. А. 
 
 
 

Маріуполь, 2011 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………..3

1. Розвиток внутрішнього туризму руху в Україні………………………………..4

2. Розвиток іноземного туризму у радянській Україні…..………………………..7

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………11

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………12

 

ВСТУП

     Актуальність  теми. Туризм є однією з провідних та найбільш динамічних галузей світової економіки. За швидкі темпи росту він визнаний економічним феноменом сторіччя. У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні валового внутрішнього продукту, створенні додаткових робочих місць та забезпеченні зайнятості населення, активізації зовнішньоторговельного балансу. Туризм надає величезний вплив на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання та інші, тобто виступає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку.   
 Туризм - один з небагатьох динамічно розвиваються видів вітчизняного 
бізнесу. Інтерес підприємців до туризму пояснюється рядом факторів. По- 
перше, для того щоб почати займатися туристським бізнесом, не потрібно 
великих інвестицій. По-друге, на туристському ринку цілком успішно 
взаємодіють великі, середні і малі (з невеликою кількістю персоналу) 
фірми. При цьому туристський бізнес дозволяє швидко обертати капітал, а 
також (у сфері міжнародного туризму) витягати відомі вигоди за рахунок 
валютних операцій. 

     Предмет роботи –  туризм в Україні, а об’єкт – туризм в Україні у радянський період.

     У роботі розглянемо наступні питання:

• Розвиток внутрішнього туризму у радянській Україні;
• Розвиток іноземного туризму у радянській Україні.

     Методологічної  базою є теоретичні матеріали  іноземних та вітчизняних авторів. 

 

1. ПЕРЕДУМОВИ  ТУРИСТСЬКО-ЕКСКУРСІЙНОГО РУХУ В  УКРАЇНІ

  Розвиток  масового туристсько-екскурсійного  руху в Україні в 70 - 80-х pp. зумовлювався комплексом соціально-економічних, культурно-освітніх, природно-географічних та інших чинників.  
   Хрущовська "відлига" створила передумови для певного піднесення соціально-економічного рівня життя, зростання реальної заробітної плати.  
 Безумовно, все це стало однією з найважливіших передумов організації ефективного дозвілля населення, зокрема залучення до туристського руху. Неабияку роль у цьому відігравало зростання суспільних фондів споживання, а саме надання безоплатних і пільгових соціальних послуг: оплата путівок на туристсько-екскурсійні маршрути, відпочинок у туристсько-спортивних таборах, проведення самодіяльних походів тощо.  
 Виміром суспільного багатства є не тільки сукупність матеріальних благ, а й наявність вільного часу, який люди можуть використовувати для задоволення своїх фізіологічних і духовних потреб. Скорочення робочого дня та робочого тижня , збільшення тривалості відпустки відчутно вплинули на зростання фонду вільного часу громадян. Однією з важливих передумов, що безпосередньо сприяють розгортанню туристсько-екскурсійного руху, є транспорт. У 70-х - першій половині 80-х pp. він зазнав докорінної технічної реконструкції, що створило відносно комфортні умови для перевезення значної кількості туристів. 
 Розвитку туризму також сприяли істотні зміни в сфері обслуговування, що перетворилась на окрему галузь з розвиненою інфраструктурою. Ще одним важливим чинником, який зумовлював розгортання масового туристсько-екскурсійного руху, слід вважати зростання культурно-освітнього рівня населення, прагнення людей глибше пізнати історію свого краю та інших країн. 
 Організацією внутрішнього туризму та екскурсій в Україні в радянський період займалися Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях , Міністерство оборони УРСР, Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник", Міністерство освіти УРСР та інші міністерства і відомства колишнього СРСР. Держава виділяла певні кошти, фонди, матеріали, транспорт для створення в республіці індустрії туристсько-екскурсійного обслуговування населення. У 70-х - першій половині 80-х pp. особливо швидко зростала кількість підприємств індустрії туризму. У 1971 - 1975 pp. темпи розвитку туризму і екскурсій були особливо високими.   
 Про піднесення в 70 -80-ті pp. масового туризму в СРСР загалом і в Україні зокрема переконливо свідчать обсяги діяльності Української республіканської ради по туризму та екскурсіях.   
 Щорічне перевиконання планових завдань з розвитку туризму в Україні, активна екскурсійна робота свідчили не лише про стійку тенденцію зростання інтересу населення Української РСР до раціональної організації свого вільного часу, а й про можливості туризму.  
 У 80-ті pp. розвиток туризму орієнтувався на кооперування різних організацій і відомств у реалізації завдань туристсько-екскурсійного обслуговування; по-друге, значне зміцнення матеріально-технічної бази туристських організацій республіки; по-третє, посилення зв'язків між відповідними організаціями УРСР та інших республік, що сприяло подальшій інтернаціоналізації туризму та підвищенню його ролі як чинника патріотичного й інтернаціонального виховання.  
 Вивчення практики Київської міської ради по туризму та екскурсіях показало, що киянам надавалися широкі можливості здійснювати подорожі по ленінських місцях, містах-героях, столицях союзних республік, по Криму і Кавказу, Карпатах, Уралу й Алтаю, Прибалтиці й Закавказзю. Аматори водних подорожей могли побувати на Волзі й Дону, Дніпрі та Єнісеї, Баренцовому і Чорному морях. Туристські путівки все ширше використовували профспілкові комітети міста для заохочення передовиків виробництва, переможців соціалістичного змагання, найкращих пропагандистів, агітаторів, політінформаторів та інших категорій ідеологічного активу. 
  Однак туристична індустрія не змогла забезпечити всіх бажаючих відпочити в туристських підприємствах і на маршрутах. Тому ефективним засобом прояву масовості й доступності туризму був самодіяльний туристський рух.Туристськими організаціями України було розроблено понад 2 тис. самодіяльних маршрутів вихідного дня, по місцях революційної, бойової і трудової слави радянського народу. Самодіяльний туризм - це туристські експедиції, зльоти, походи і змагання з пішохідного, гірського, водного спелеотуризму.  
 Постійний розвиток самодіяльного туризму, зростання його ролі у суспільному житті потребували ефективнішої організації та управління самодіяльним туризмом. Як показало вивчення існуючої практики, велику роботу з підготовки і підвищення кваліфікації штатних і громадських кадрів самодіяльного туризму проводили туристські та фізкультурні організації .  Республіканськими радами по туризму та екскурсіях під керівництвом Центральної ради по туризму, та екскурсіях у 80-ті pp. було створено систему постійно діючих курсів, семінарів, шкіл і філій Інституту підвищення кваліфікації. Активну участь у підготовці інструкторів туризму брали й вищі навчальні заклади, де на факультетах громадських професій студенти набували навичок похідного життя і готувалися кваліфіковані інструктори самодіяльного туризму. Десятки тисяч громадських туристських кадрів навчалися і в загальноосвітніх школах, училищах, інших відомствах та організаціях.  
 При обласних і Київській міській радах по туризму та екскурсіях, було створено керівні громадські органи - федерації туризму, а при Республіканській раді - Республіканську федерацію туризму. Через численні громадські комісії з видів, туризму і напрямів роботи федерації туризму здійснювали керівництво багатогранною туристичною діяльністю.  
 Таким чином, склалася стійка тенденція посилення масовості й доступності програм туризму, обмінів і подорожей, реалізованих різними туристичними органами. При цьому спеціалізовані підрозділи, охоплюючи різні соціальні групи і прошарки населення та координуючи свою діяльність у вирішенні загальних питань розвитку й удосконалення туризму, здійснювали туристсько-екскурсійне обслуговування відповідно до запитів радянських людей, з урахуванням їх професійного, вікового та освітнього рівнів.

2. РОЗВИТОК ІНОЗЕМНОГО ТУРИЗМУ У РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ

  З 1957 р. починається історія радянського морського туризму. «Інтурист» орендував два судна – «Перемогу» і «Грузію», на яких і здійснювались морські подорожі навколо Європи із Одеси в Ленінград. Пароплав «Петро Перший» проводив чорноморські круїзи для туристів із соціалістичних країн. А в 1960 р. сумно відомий пароплав «Адмірал Нахімов» почав плавати вздовж Кримсько-Кавказького узбережжя. На початку 1960-х рр. морський туризм почав розвиватися у Балтиці, судно «Григорій Орджонікідзе» робило 20-денні тури вздовж узбережжя Далекого сходу.

  На створення відповідних європейських умов для прийому туристів пішло десять післявоєнних років. Необхідно було побудувати мережу готелів і ресторанів, нарешті набути досвід перевезення великої кількості іноземців авіа і залізничним транспортом, розгорнути рекламу і, нарешті, налагодити виробництво сувенірної продукції.

  Перед «Інтуристом» стояли проблеми, пов'язані зі специфікою СРСР як туристської держави. СРСР знаходився на великій відстані від туристських ринків Європи. А якщо врахувати той факт, що відстані між окремими туристськими об'єктами в СРСР становили тисячі кілометрів, то виходило, що витрати на транспорт становили більшу частину вартості путівки. Протяжність деяких маршрутів, які розробив «Інтурист», становила до 6000 км.

  У 70-ті рр. «Інтурист» розробив і запропонував на зовнішньому ринку понад 100 привабливих маршрутів, що охоплювали сто міст європейської і азійської частини СРСР. Іноземні туристи мали можливість ознайомитись з усіма столицями союзних республік, містами-героями Києвом, Одесою, Волгоградом, колгоспами, радгоспами і промисловими підприємствами, пам'ятками архітектури, курортами Криму, із заповідниками і ловецькими угіддями.

  Великий інтерес набула поїздка на «Транссибірському експресі» із Москви до Владивостока, через увесь СРСР. Швидко завоював популярність і екзотичний круїз на катерах по Каракумському каналу, який ввели у 1985 р. Підготовленим туристам могли запропонувати і пішохідний 30-кілометровий поход по прибайкальській тайзі. 

Згідно  з багатьма опитуваннями, які проводилися  серед іноземних туристів, було виявлено, що їх більш за все приваблює в  турах по СРСР пізнавальна направленість. Найбільший інтерес у 60-70 % туристів визивала історія і культура Радянського  Союзу. А, навпаки, поїздки ділового характеру традиційно займали останнє  місце, що пояснювалось існуванням командно-адміністративної системи з її тотальним плануванням  економіки. 

В Україні  в 70-ті рр. стрімко розвивалася матеріально-технічна база міжнародного туризму. Були побудовані нові готелі «Інтуриста»: у Києві  – «Либідь» і «Братислава», у  Харкові – «Інтурист», «Мир» і  мотель «Дружба», у Львові – «Дністер», в Ужгороді – «Закарпаття», в  Одесі – «Чорне море», у Запорожжі  – «Запоріжжя», у Полтаві –  мотель «Інтурист», у Чернівцях –  «Черемош», у Херсоні – «Фрегат». У Ялті спільно з югославськими  фахівцями в мальовничому Массандрівському парку було введено в експлуатацію готель «Ялта-Інтурист».

  З 1970 по 1980 р. готельний фонд «Інтуриста» збільшився майже в 4 рази, перевищивши 50 тис. місць, з них 10096 готельних місць знаходилося в Україні. Щорічні темпи зростання кількості іноземних громадян, що відвідали СРСР, становили в середньому 8-10 %. Розвивався і виїзний туризм. За період після Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі 1975 р.)по 1981 р. Радянський Союз відвідали близько 25 млн. зарубіжних гостей і майже 19 млн. радянських людей побували за кордоном.

     70-ті  рр. були періодом масового міжнародного  туризму в СРСР. У 1980 р. обсяг  його збільшився на 54 % порівняно  з періодом 1971-1975 рр.

  Розширювалася географія в'їзного туризму як в СРСР у цілому, так і в Україні. У туристські маршрути ввійшло 18 нових міст, у тому числі Хмельницький і Луцьк. На початку 80-х рр. «Інтурист» пропонував маршрути по 135 містах усіх союзних республік. Власна мережа готелів, мотелів і кемпінгів давала змогу розмістити 55 тис. гостей і надати послуги харчування 74 тис. чоловік.

  Активізувався радянський туризм за кордон. Навіть суворий анкетний відбір кандидатів у поїздки не завадив його піднесенню.

  Радянські туристи стали частими гістьми в соціалістичних країнах. У більшості країн Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Азії, в Японії та Австралії.

  Загалом за весь період існування організованого туризму в СРСР близько 50 млн. радянських людей ознайомилися з визначними туристськими пам'ятками 142 країн світу.

  Сприяли розвитку інфраструктури туризму визначні міжнародні заходи, що проводилися в СРСР. Так, XXII літні Олімпійські ігри (1980 р.) стали для «Інтуриста» ще одним значним досягненням. Для того щоб прийняти 300 тис. гостей, що приїхали на олімпіаду, треба було значно розширити мережу готелів у Москві, Ленінграді, Києві, Мінську й Талліні. Наприкінці 70-х рр. були побудовані нові готелі: «Космос» - у Москві, «Дагомис» - у Сочі, «Прибалтійський» - у Ленінграді, «Русь» - у столиці України.

  Для підготовки кваліфікованого персоналу готелів у 1978 р. в Києві було відкрито Технікум готельного господарства.

  У 1980 р. за ініціативою «Інтуриста» було встановлено ділові контакти з «Visa International» з пропозицією щодо обслуговування кредитних карток «Visa». До початку олімпійських ігор у Москві, Ленінграді, Києві було встановлено кілька спеціальних терміналів, що давали можливість приймати оплату за картками «Visa».

  Значно зросла популярність «поїздок дружби ». За 1981-1982 рр. «поїздами й літаками дружби» СРСР відвідало 160 тис. туристів з країн соціалізму. У Києві їх гостинно приймав спеціально побудований готель «Братислава». Понад 100 тис. чоловік приїздили в СРСР, у тому числі в Україну, на фестивалі мистецтв «Київська весна», «Золота осінь» - у Києві, «Біла акація» - в Одесі, «Кримські зорі» - в Ялті.

  У СРСР набув розвитку і такий порівняно рідкісний у світовій практиці вид туризму, як річкові круїзи. У 1975-1980 рр. близько 100 тис. іноземних туристів (в 2,5 разів більше, ніж за попередні 5 років) здійснили круїзи Волгою, Доном, Дніпром. Починаючи з 1982 р. був уведений новий круїз Дніпром «Ріка-море» з Києва до Херсона, далі – Чорним морем до Одеси, звідки Дунаєм до Русе (Болгарія) і Джорджу (Румунія). Круїз став єдиним такого типу в світовому туризмі.

  Усього в 1982 р. в СРСР відвідали 5 млн. зарубіжних гостей і понад 4 млн. радянських людей здійснили поїздки за кордон.

  Основу туристського міжнародного туристського обміну Радянського Союзу становив туристський обмін із соціалістичними країнами, на які припадало близько 60 % усіх поїздок як до СРСР, так і з СРСР.

  Активно розвивався іноземний туризм і в Києві, що став одним із найбільших туристських центрів Радянського Союзу. Сотні тисяч іноземних туристів більш ніж із 60 країн світу щороку відвідували столицю України. У Київському «Інтуристі» працювало близько 4 тис. чоловік, у тому числі 300 гідів – перекладачів зі знанням 18 мов світу. 

ВИСНОВКИ

      Розвиток  масового туристсько-екскурсійного  руху в Україні в 70 - 80-х pp. зумовлювався комплексом соціально-економічних, культурно-освітніх, природно-географічних та інших чинників. 

     Основними особливостями радянського туризму  були:

-          ідеологізація туризму;

-          орієнтація на середнього масового споживача;