ВСТУП

       Туристсько-рекреаційна  діяльність як масове соціально-економічне явище світового масштабу перетворюється у важливий стимул регіонального  розвитку. Досвід останніх років свідчить про те, що в умовах всезагальної стагнації галузей матеріального виробництва рекреація і туризм залишаються високорентабельними галузями, які функціонують стабільно і ефективно.

       Як  соціально детерміноване явище, туризм потребує наукового осягнення та теоретичного осмислення, в межах якого сполучаються різноманітні дослідження як соціального явища. Створення туристських послуг і товарів та їх реалізація є справою великої кількості галузей, підприємств, організацій, що спеціалізуються на виробництві та наданні певних послуг.

       До  корисних копалин належать і підземні води з підвищеним вмістом мінеральних  компонентів та газів із специфічними фізико-хімічними властивостями, що цілюще впливають на людський організм.

       Температура підземних вод може коливатися у  значних діапазонах. Якщо вона перевищує 35 °С, води вважаються термальними. З виходом підземних вод на поверхню утворюються джерела мінеральних і термальних вод.

       Мінеральні  води України за мінералогічним складом  поділяють на сім типів: сульфідні: залізисті: вуглекислі: миш'яковисті і  з високим вмістом марганцю, міді: бромисті, йодисті та з високим вмістом органічних речовин: радонові, кремнієві й мінеральні води без специфічних компонентів.

       В Україні чотири райони найбільшої концентрації джерел мінеральних вод. Перший – багатий на радіоактивні мінеральні джерела, що приурочені до кристалічних порід Українського щита та Донецького кряжа. Він розташований у межах десяти областей: Рівненської, Хмельницької, Вінницької, Житомирської, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Запорізької та Донецької. Багато джерел (наприклад, Хмільник, Миронівка, Біла Церква, Слов'янськ) стали центрами сучасних лікувально-санаторних комплексів та курортів.

       Другий  район концентрації мінеральних  джерел простягається уздовж Карпатського передового прогину (Львівська, Івано-Франківська  та Чернівецька області). Джерела тут з високим вмістом сірководню, переважно біогенного походження. Найбільші родовища виявлено поблизу Немирова, Шкло, Великого Любеня, Роздолу, Чернівців. На їх базі створено відомі курорти: «Немирів», «Шкло», «Черче», «Любень Великий» та ін.

       Третій район – це ареал поширення вуглекислих мінеральних вод типу «Нарзан», «Боржомі», «Єсентуки» та ін. Більшість родовищ знаходиться в Карпатах. Розташовані вони поблизу Ужгорода, сіл Ужок, Голятин, Келечпн. У вуглекислих мінеральних водах Рахівського масиву міститься незначна частка миш'яку. Четвертий район концентрації мінеральних джерел охоплює територію Автономної Республіки Крим. Тут зосереджені в основному термальні джерела. Вода їх різноманітна за мінералогічним складом і з порівняно високою температурою (38-53°С), застосовується для лікування опорно-рухового апарату та периферійної нервової системи. На базі відкритих джерел в Євпаторії та Саках створено курорти. У Криму також є джерела вуглекислих і сірководневих вод.

       Отже, в Україні зосереджені значні ресурси мінеральних і термальних вод. Багато з них (у Трускавці, Моршині, Євпаторії, Саках, Куяльнику) мають міжнародне значення. На їх базі формуються великі рекреаційні комплекси. Тому ресурси мінеральних і термальних вод у цілому відносять до корисних копалин . що мають комплексоутворюючі властивості.

       Основна мета даної курсової роботи полягає у досліджені особливостей функціонування мінеральних курортів України.

       Поставлена  мета обумовила необхідність вирішення  ряду взаємопов’язаних завдань, а саме:

• дослідити проблеми та перспективи розвитку санаторно-курортної галузі України;
• розглянути особливості функціонування мінеральних курортів України;
• дати характеристику основним мінеральним водам України.

       Предметом курсової роботи є лікувальні особливості рекреаційних регіонів України.

       Об’єктом  курсової роботи виступають мінеральні курорти України.

       Курсова робота складається із двох розділів, в яких послідовно аналізується поставлена проблема. 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

РОЗДІЛ 1  ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

1. Історія лікувального використання мінеральних вод

 

       Основна частина мінеральних курортів України  зосереджена на Закарпатті. Перші відомості про використання мінеральних вод у лікувальних закладах на Закарпатті належать до ХVІ-ХVІІ ст. Були це примітивні водолікарні - "купальні", а також викопані в землі ями біля виходу мінеральних джерел.

       В 1600 році поблизу села Лумшори Перечинського району приватними особами був організований лікувальний заклад, який у XVIII ст. почали називати "Курортом Лумшори". В 1631 році в Ужгородській інвентарній книзі зроблений запис про наявність мінеральних джерел та водолікарні.

       1755 року власник більшості мінеральних джерел Свалявщини - граф Шенборн Євген-Ервін направив до Відня (тодішньої столиці Австро-Угорської імперії) для аналізу мінеральних вод Неліпинського і Сусківського джерел, але результати цих аналізів залишилися невідомими.

       Хімічний  склад мінеральних вод Закарпаття в 1796 році вивчав відомий вчений, почесний член Московського фізико-хімічного товариства і Петербурзького товариства лікарів та природознавців, професор хімії й ботаніки медичного факультету єдиного на той час Угорського університету – Пауль Китайбел.

       Наприкінці XVIII ст. поблизу поселення Міжгір'я (Волове) приватні підприємці відкрили водолікарню для вуглекислих купалень. У XIX ст. біля неї були споруджені невеликі помешкання. В 1900 році після визначення хімічного складу мінеральної води джерела "Сойми" цей район визнано курортною місцевістю. Найбільшого розвитку курорт Сойми набув у 1910-1914 рр., але в період першої світової війни він був повністю знищений. Приватні підприємці на місці попереднього курорту відкрили невеличку водолікарню, яка також незабаром перестала існувати.

       У 1800 році в селі Неліпино відкрито Сваляво-Неліпинський курорт. Власне, це був перший досить примітивний курорт з дерев'яною водолікарнею і кількома приміщеннями для помешкань, готелем "Єлизавета". Значним досягненням стало те, що на курорті був лікар, який й орендував курорт. Цей заклад функціонував на базі двох мінеральних джерел: гідрокарбонатно-натрієвого з вмістом вуглекислоти (джерело "Стефанія") та іншого, аналогічного, з вмістом заліза ("Залізисте Джерело"). У 1887 році курорт значно розширився; відкриті водолікарня на 24 ванни, житловий фонд на 90 спальних кімнат. У 1907 р. він сягає максимального розвитку -130 кімнат. Під час першої світової війни значна частина курорту була знищена, а в 30-ті роки він перестав існувати.

       З'являються  перші відомості про розлив закарпатських  мінеральних вод, коли Редліх Сем'єн, власник ресторану у м. Львові, возив свалявську мінеральну воду для реалізації у своєму ресторані як дорогоцінний напій. Свалявська мінеральна вода експортується до Відня, Парижа. У 1842 р. у Будапешті вона була визнана однією з кращих за смаковими якостями, а в 1855 р. отримала Золотий диплом на виставці вод Європи в Парижі. В 1884 р. високою оцінкою була відзначена у Відні.

       У 1826 році на околиці поселення Свалява була збудована невелика водолікарня для мінеральних купалень. У 1856 р. лікарем Карловським був організований Свалявський лікувальний пансіонат (філіал курорту Неліпино), але він існував недовго і згодом був перетворений у цех для розливу мінеральної води Свалява.

       У 1832 р. в долині річки Синявки на базі сірководневого мінерального джерела споруджується примітивна водолікарня для лікування ревматичних хворих, а в 1873 р. водолікарня реконструюється й значно розширюється. Створюється пансіонат, а район оголошується курортним місцем. У 1918 р. усі будови пансіонату були повністю зруйновані пожежею. У 1932 р. була поновлена водолікарня "Купальний дім", а в 1944 р. на її місці збудували так званий "Мисливський дім" з купальнею, їдальнею та помешканнями, котрий існує й донині.

       На  базі мінерального джерела "Поляна-Купіль" була створена водолікарня з примітивним пансіонатом. Мінеральні води використовувалась для ванн і внутрішнього прийому при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок і крові. У 1863 р. тут побудований приватними підприємцями санаторний заклад із 40 помешканнями та 20 купальними. У 1887 р. І.Болеман так описує Поляну: "Джерело оточують дерев'яні будови, купальні будови відсутні". У 1907 р. споруди курорту постраждали від пожежі, а в 1913 р. цей заклад почав поступово відновлюватися. Окремі споруди пансіонату збереглися до 1945 року.

       У 1862 р. в селі Кобилецька Поляна працює курорт "Квасний”, а в селі Кваси – невелика водолікарня. У селищі Солотвино, поблизу солерудника,   функціонують пансіонати "Павел" і "Людвик" на базі ропи озер.

       В 1873 р. на околиці села Вишково на базі двох мінеральних джерел функціонує водолікарня "Замкова Купіль". У 1887 р. році цей заклад описано в книзі І. Болемана: "Споруди лікувального закладу в старому швейцарському стилі створюють враження затишку. Серед них найкращий павільйон "Берта" з 30 кімнатами, купальним приміщенням. Окрім цього павільйону налічується ще 6 менших швейцарських будиночків загальною кількістю 64 кімнати. Бювет побудований на джерелі "Йожеф", для купалень використовується джерело "Габор". У двох лікувальних закладах 11 кабін, у кожній дві цинкові ванни. Лікування тут проводять у випадках малокрів'я, жіночих хворобах, катарах шлунка". У ті ж роки з'являються водолікарні в селах Плоске, Усть-Чорна, функціонує пансіонат у селі Ужок.

       У 1878 р. в районі села Голубине економією графів Шенборнів розпочалося використання мінеральних вод "Маргіт", "Лугі-Ержібет" та "Панонія-Жофія" – джерел, що знаходилися поруч. У рекомендаціях щодо вживання мінеральної води "Маргіт" записано, що вона сприяє хорошому лікувальному ефекту при захворюваннях шлунка, кишечника, жовчного міхура, а також є чудовим засобом при лікуванні захворювань верхніх дихальних шляхів, цукрового діабету, захворюваннях нирок і сечового міхура. У рекомендаціях щодо вживання мінеральної води "Лугі-Ержібет" зазначено, що вона пропонується при захворюваннях шлунка, підвищеній кислотності, печії, з успіхом використовується при хронічних катарах носоглотки, гортані, бронхів. Призначається хворим із кровохарканням, пороками серця й астматикам, добре діє при захворюваннях сечовивідних шляхів, а також є чудовим освіжаючим напоєм. Мінеральну воду Маргіт (нині Лужанська) називали "Угорською зельтерською водою". Потім почався розлив мінеральних вод джерела "Лугі-Ержібет", трохи згодом – мінеральних вод джерела "Панонія-Жофія", аналогічних за хімічним складом. Наприкінці XIX ст. у Сваляві функціонувало керівництво пунктом і заводами для розливу мінеральних вод з володінь графа Шенборна-Бухгейма. Існує завод (цех) для розливу мінеральної води „Драгівська”.

       Курорти й мінеральні води Закарпаття описані  у книжці І. Болемана (1887). 1890 р. в м. Ужгороді діяла купальня "Квасна Вода" на базі вуглекислого залізистого джерела (колишній дитячий майданчик на вул. Панаса Мирного), яка була побудована ще на початку XIX століття. Численні прояви вуглекислих вод у районі м. Ужгорода зафіксовані навіть на глибині 10-15 м при копанні колодязів населенням для водозабезпечення.

       В ілюстрованому путівнику по курортах (1914 р.) так описується Полянське цілюще джерело: "Це першокласна мінеральна вода, чудова столова вода, у змішаному вигляді з вином, молоком дає таку суміш, що є прекрасним слизорозчинним засобом. Наразі у цьому місці наявні тільки дві будівлі для розливу та упакування мінеральних вод, хоча чудове місцезнаходження джерела, хороше повітря, клімат і закрита з усіх боків місцевість може бути використана як курорт. Джерело каптоване цементним спорудженням й зразково експлуатується. Хімічний склад мінеральних вод вивчений Я. Молнаром в 1911 році. Мінеральна вода „Поляна” використовувалась до цього часу, головним чином, як столова вода, хоча вона є однією з найцінніших мінеральних, яку з успіхом вживають при катарі верхніх дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту, а також є прекрасним протиподагричним засобом".

       Хімічний  склад і лікувальні властивості  мінеральних вод Закарпаття описані у книзі Ф. Візнера, яка надрукована в 1935 р.

       У 1946 р. почали працювати санаторій "Синяк" для лікування захворювань серцево-судинної системи і моторно-рухового апарату та санаторій "Поляна" для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. У колишньому замку графів Шенборнів відкритий кліматичний загальносоматичний санаторій "Карпати".

       З 1946 року у проведенні гідрогеологічних робіт беруть участь співробітники Центрального геологорозвідувального інституту, Інституту геологічних наук АН УРСР, кафедри геології Львівського університету, а з 1958 року – управління "Укргеокаптажмінвод" та Берегівська геологічна експедиція тресту "Київгеологія".

       18 лютого 1958 року, за наказом Міністерства  охорони здоров'я УРСР, організовані  Закарпатська рада по управлінню  курортами профспілок і Гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція (ГГРЕС) для режимного нагляду за хімічним складом родовищ мінеральних вод, що використовуються в санаторно-курортних закладах, і проведення гідрогеологічних робіт.