Класифікація готелів у країнах світу

Класифікація  готелів у країнах світу

У кожній окремо взятій країні до розуміння рівня комфорту як критерію класифікації існують різні підходи. Саме ця обставина, а також низка  інших чинників, зумовлених культурно-історичними  і національними традиціями держав, перешкоджають запровадженню у  світі єдиної системи класифікації готелів.

У світовій готельній сфері  найпоширеніша французька (зіркова) система класифікації, побудована, як уже згадувалось, на основі поділу готелів на категорії від нижчої (одна зірка) до вищої (п'ять зірок). З певними особливостями цю систему використовують у багатьох державах, у тому числі в Австрії, Польщі, Угорщині, Китаї, Єгипті, Україні, Росії та ін.

Норми і процедура класифікації готелів у Франції затверджені 1986 р. і чітко прив'язані до формування цін у готелях та ресторанах. У стандартах категоризації виокремлюють два типи підприємств; 1) туристичні готелі, в яких передбачено щонайменше 5 місць, і 2) туристичні резиденції, де має бути не менше 100 ліжок. У першій групі є шість категорій: від найнижчої (без зірок) до найвищої (4 + L — de Luxe, або Palace). У другій групі встановлено категорії від однієї до чотирьох зірок.

У французькій системі  категоризації для визначення категорії  готелю враховують такі основні критерії:

— кількість номерів: мінімальна — від 5 до 10, залежно від категорії;

— громадські приміщення: мінімальна площа холу підпорядкована кількості  номерів і категорії, чітко встановлена  норма необхідної площі громадських  приміщень для великих готелів  та ін.;

— загальне обладнання готелю: обов'язкова гаряча і холодна вода, телефон, кондиціонер;

- житлова частина: необхідність  захисту приміщень від світла  з використанням завіс, жалюзей,  акустичний комфорт; визначена  мінімальна площа номерів, санітарне  обладнання, площа ванних кімнат, освітлення тощо;

— персонал: неодмінне знання мов, кваліфікація, формений одяг і  под.; усі вимоги мінімальні й обов'язкові до виконання.

Французькі вимоги до категорії  готелів чітко не регламентують  такі аспекти оцінки готелів, як вимоги до умеблювання номерів, наявність  телевізійного та радіообладнання, дрібного інвентарю, не встановлюють специфікацій стосовно устаткування санітарних вузлів, переліку додаткових послуг. Висновок про відповідність перелічених  характеристик вимогам певної категорії  покладають на експертів та фахівців у готельній сфері, які класифікують засоби розміщення і дотримуються принципу: загальне призначення готелю — надання  послуг гостинності — зумовлює тип  оснащення приміщень.

Готелі у Франції класифікують службовці державної адміністрації  в справах туризму, уповноважені рішенням Комісара Французької Республіки, на добровільних засадах, згідно зі заявкою  власника.

У Франції переважають  готелі середнього класу. Розподіл за зірками такий: 40,6 % — однозірковий, 32,2 % — двозірковий, 18,3 % — тризірковий, 5,3 % — чотиризірковий, 3,6 % — п'ятизірковий.

Індійська система  класифікації готелів також має п'ять категорій: "1 зірка", "2 зірки", "3 зірки", "4 зірки" та "5 зірок", які присвоює спеціальна комісія на основі бальної оцінки. При цьому кожному пунктові присвоюється можлива максимальна оцінка, а комісія може на свій розсуд дати до 15 балів за будь-які, не передбачені кваліфікаційними вимогами, додаткові послуги. Для одержання тієї чи іншої категорії потрібно набрати встановлену для кожного класу мінімальну суму балів, причому їхня кількість по кожному пункту повинна становити не менше 50 % від максимальної оцінки: "1 зірка" - 100 балів; "2 зірки" - 150 балів; "3 зірки" - 210 балів; "4 зірки" - 260 балів; "5 зірок" - 290 балів.

У Греції користується популярністю "буквена" система класифікації, хоча на фасадах готелів можна побачити і звичні зірки. Всі грецькі готелі поділяються на чотири категорії: А, В, С, D. Готелі категорії "А" відповідають чотиризірковому рівню, "В" - тризірковому, "С" - двозірковому, "D" - однозірковому. Готелям вищого класу в Греції нерідко присвоюється категорія "De Luxe".

Проте, незважаючи на наведену класифікацію, засоби розміщення Греції, що мають однакові категорії, можуть істотно відрізнятися між собою. В готелях категорії "С" (2*) пропонують мінімальний набір послуг і розташування не на узбережжі моря. Готелі категорії "В" (3*), якщо знаходяться в курортній  зоні, то майже завжди - на морському  узбережжі. Готелі категорії "А" (4*) характеризуються вищим рівнем обслуговування.

Система класифікації готелів у Німеччині. У країні відсутня державна система класифікації засобів розміщення. Категоризацію здійснюють приватні фірми, які видають путівники, — туристичні інформатори, а також готельні корпорації. Використовують також регіональні системи класифікації готелів. Категорію позначають зірками від однієї до п'яти, а висновок про призначення категорії приймають на основі моніторингу групи стандартних запитань. Разом з мінімальними обов'язковими критеріями для кожної категорії додають перелік послуг і обладнання та їхню бальну оцінку, з яких можна набрати певну кількість балів, визначену для тієї чи іншої категорії.

У німецькій класифікації виокремлюють п'ять класів:

1. Туристський клас —  одна зірка.

2. Стандартний клас —  дві зірки.

3. Комфортний клас —  три зірки.

4. Перший клас — чотири  зірки.

5. Люкс — п'ять зірок.

Австрія - один із визнаних світових лідерів із прийому туристів, тільки в гірській частині країни налічується понад 20 тис. готелів. До найдешевших засобів розміщення відносять "youth hotel", яких в Австрії не менше 100. В цих недорогих молодіжних гуртожитках бажаючі можуть переночувати, але будь-які особливі зручності їм не гарантують. Готелі Австрії оцінюються за п'ятизірковою системою, в сільській місцевості зустрічаються так звані по-закатегорійні готелі - невеликі одно-, дво- і триповерхові будинки, які здебільшого обслуговуються фермерською сім'єю.

Система класифікації готелів у Великій Британії. Схема класифікації передбачає категоризацію готелів за п'ятьма рівнями — від однієї Q — до п'яти Q (Quality — якість), відображені символом корони або зірки.

Обов'язкова класифікація включає  п'ять категорій "зірок" чорного  і червоного кольорів. Кожне підприємство інспектується щорічно. Цим займається Автомобільна Асоціація Великобританії. Класифікація проводиться за спеціальними критеріями. Цю роботу виконують добре  підготовлені інспектори, які регулярно  і дуже ретельно обстежують будівлі  готелів. Готелі перевіряються анонімно. Поселившись на одну добу під виглядом звичайного клієнта та отримавши  вранці рахунок, інспектор називає  себе керівництву і після цього  проводить детальну перевірку всього підприємства. При одержанні позитивної оцінки і присвоєнні заслуженої кількості "зірок" готель інспектується  так щорічно.

При зміні власника готелі автоматично втрачають свою кваліфікаційну оцінку і повинні атестуватися під  керівництвом нового власника. Оплата за роботу з атестації готелю залежить від його розмірів, забезпеченості обладнанням. Окрім того, оплачується  реєстрація присвоєної категорії.

Спочатку, як правило, готелям  присвоюються "зірки" від 1 до 5 чорного  кольору. Вони характеризують відповідність  закладів гостинності єдиним прийнятим  у країні стандартам. Окрім чорних зірок, готелям присвоюються додаткові  оцінки у відсотках. Відсотки відображають якісну різницю обслуговування в  готелях з однаковою кількістю  зірок. Цю оцінку у відсотках ставить  інспектор, керуючись своїми особистими враженнями від обслуговування.

Готелям, які забезпечують прекрасний рівень гостинності і  комфорту, присвоюють від 1 до 5 "зірок" червоного кольору. Така оцінка присвоюється щорічно певній групі готелів, визнаних кращими у межах своєї категорії. У цьому випадку відсоткова оцінка за якість не обов' язкова.

Відповідно до найпоширенішої у Великій Британії класифікації, запропонованої Асоціацією британських  турагентств, готелі поділяють на:

— бюджетні (однозіркові), розташовані в центрі міста; пропонують обмежений перелік послуг;

— готелі туристського типу (двозіркові); надають послуги харчування, отже, повинні мати ресторан та бар;

— готелі середнього класу (тризіркові); забезпечують високий  рівень обслуговування;

— готелі першого класу (чотиризіркові); пропонують високу якість проживання й обслуговування;

— готелі вищої категорії (п'ятизіркові); рівень надання послуг проживання та обслуговування особливо високий.

Система класифікації готелів у Італії. Готельний бізнес у країні має власні стандарти для визначення класу закладу розміщення. Класифікація складна та заплутана. Використовують зіркову систему, хоч офіційно шкала категоризації відсутня.

Відповідно до прийнятих  в Італії критеріїв готелі поділяють  на три категорії:

— чотиризіркова;

— тризіркова;

— двозіркова.

З-поміж особливостей італійських  готелів — незначна кількість  номерів, середньостатистично — 50—80, тому переважають готелі невисокої  категорії, що відповідають двозірковій  категорії. У курортних центрах  серед двозіркових трапляються  невеликі готелі, які за оснащенням і рівнем обслуговування згідно з  міжнародними стандартами відповідають значно вищій категорії.

Система класифікації готелів у Іспанії.

В Іспанії існує окрема градація різних видів засобів розміщення за категоріями:

- готелі - п'яти категорій  (від 1* до 5*);

- будинки готельного типу, бунгало, апартаменти та ін. - чотирьох  категорій (від 1* до 4*);

- постоялі двори - трьох  категорій (від 1* до 3*);

- пансіони - трьох категорій.

Крім того, в Іспанії  функціонують державні підприємства з  прийому туристів (парадори), підпорядковані Державному міністерству з туризму. До них належать старі фортеці, замки, палаци, обладнані під готелі категорії "люкс".

Іспанська офіційна система  встановлює також додаткові класифікацію та вимоги стосовно засобів розміщення залежно від місця розташування та сезонності роботи, враховуючи такі критерії:

— розташовані на пляжі;

— займають місця у горах;

— знаходяться на вокзалах;

— сезонного режиму роботи;

— зі забезпеченням послуг харчування;

— мотелі.

Засоби розміщення, які  належать до цих додаткових категорій, у рекламних та інформаційних  матеріалах повинні зазначати доповнювальну  інформацію, наприклад, для готелів  у горах — відстань до моря, мінімальну висоту над рівнем моря. Достатньо широкий набір додаткових вимог визначено для мотелів: розташування номерів в окремій будівлі або будівлі з окремими входами; наявність гаража для кожної споруди; обов'язкова освітлена вивіска з інформацією про кількість вільних місць біля автомобільної траси; цілодобова робота закладу харчування та ін.

Система класифікації готелів у Скандинавських країнах. Асоціація готелів Скандинавії (Данія, Швеція, Норвегія) розробила власну міжнаціональну класифікацію, в якій категорію готелю визначають не зірками, а сонечками — знак має форму половинки сонця, яке сходить, на фоні неба. Клас готелю встановлюють експерти Асоціації.

При класифікації готелів  у Єгипті також використовують зірки, але порівняно з європейською системою вони дещо завищені (приблизно на 1-2 зірки).

Ізраїль має висококласний курортно-готельний комплекс на берегах Середземного і Червоного морів. Кількість готелів щороку зростає, а зіркова класифікація, що існувала там ще 10 років тому, анульована. Замість неї використовується диференціація готелів за трьома категоріями. Все ж, працівники туристичних фірм для зручності продовжують оцінювати готелі Ізраїлю за зірковою шкалою.

В Китаї, крім п'ятизіркової  системи, використовується своя специфічна шкала, згідно з якою до найпростіших засобів розміщення відносять "гостьові будинки" (zhaodaisuo) - постоялі двори  чи хостели, які нагадують студентські  гуртожитки. Більш комфортними вважаються "будинки для гостей" (bin-quan) - це готелі дво-тризіркового рівня. До найпрестижніших засобів розміщення, що відповідають вимогам до готелів 3-4*-ї категорії, належать туристичні готелі, а до готелів 4-5*-ї категорії - "винні будинки". При цьому  китайські стандарти аж ніяк не поступаються європейським.