Фактори сезонності в готельному бізнесі

                            ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………...2

1.ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРА СЕЗОННОСТІ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ……………...3

2.МІСТКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ…………………….8

ВИСНОВКИ………………………………………………………….12                           

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………...…………15

                                    ВСТУП

Туристична сфера охоплює різні види господарської діяльності, і відповідно її економічна ефективність має велике значення для розвитку економіки України в цілому. В той же самий час туристична сфера, як невід’ємна частина економіки нашої країни, має специфічну проблему, яка дуже істотно впливає на розвиток туризму в країні, — сезонність. Під сезонністю розуміють більш чи менш стійкі внутрішньорічні коливання рівнів соціально_економічних явищ. Централізоване управління економікою СРСР забезпечувало цілорічне, майже 100 % завантаження закладів відпочинку та лікування. Зі створенням незалежної України та переходом до ринкової економіки ситуація значно змінилася. Нерівномірність завантаження закладів лікування та відпочинку або повна їх консервація у різні періоди року є причиною швидкого морального та фізичного зносу матеріальної бази. Відповідно невикористання матеріальної бази протягом певного періоду року істотно збільшують ціни на туристичні послуги. Грошові надходження також припадають лише на невеликий період, тоді як їх використання необхідне протягом усього року. Від сезонності потерпає

Предмет цього дослідження є з’ясування доцільності співвідношення цілорічних і сезонних готельних послуг а об’єктом дослідження є різні регіони країни. Мета даної роботи проаналізувати вплив сезонності на розвиток туристичної сфери, класифікувати сезонність за ступенем інтенсивності та періодами року, класифікувати види туризму залежно від сезонності

   1. ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРА СЕЗОННОСТІ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ

Сезонність у туристичній сфері призводе до періодичного характеру

зайнятості її робітників, що, в свою чергу, провокує втрати кваліфікованого персоналу. На постійній основі в курортно_туристичній сфері працює 200

тис. осіб, тоді як сезонних працівників майже 1 млн. Вплив сезонності на структуру зайнятості працівників туристичної сфери можна охарактеризувати наступними показниками:

—значний обсяг неповної зайнятості;

— сезонні коливання обсягу зайнятості;

—значний обсяг кваліфікованого персоналу;

— обмеження можливостей професійногоросту;

— значний обсяг жіночої праці .

Проблема сезонності — досить складне питання, вирішити яке, на думку багатьох фахівців, неможливо. У більшості країн світу 80 % туристичних

потоків припадає на період з травня по жовтень. Найбільш яскраво проблеми сезонності можна розглянути на прикладі Європи як найбільш розвинутого регіону сфери туризму. У країнах Європи найбільша концентрація іноземних туристів припадає на два місяці — липень та серпень (за ці місяці Європу відвідує приблизно 50 відсотків річного обсягу туристів). Наприклад, до Іспанії у серпні місяці прибуває 21,7 відсотка річного обсягу туристів, у країнах колишньої Югославії за липень-серпень знаходиться більш ніж 50 відсотків туристів від загальної річної кількості .

Вивчення проблем сезонності в туристичній сфері дасть змогу:

— визначити ступінь впливу факторів сезонності на розвиток підприємництва у сфері туризму та розміри туристичних потоків;

— спрогнозувати та розрахувати вплив сезонності на економіку країни та її окремих регіонів;

— розробити та впровадити комплекс заходів щодо продовження тривалості туристичного сезону та зменшення сезонних коливань.

Сезонності у туризмі притаманні два цикли — річний та тижневий. При річному циклі сезонність вимірюється у відповідних місяцях, притижневому в окремих днях.

Розглядаючи питання сезонності у туристичні сфері у нашій країні, в першу чергу необхідно класифікувати сезонність за ступенем інтенсивності та періодами року:

— перший вид сезонності — це «піковий сезон» — період, який характеризується максимальною кількістю туристів при найбільш вдалих умовах праці закладів туристичної сфери. В той же самий час виникають значні проблеми із забезпеченням усіх туристів житлом, перенавантаженням

транспортних шляхів, завантаженістю закладів загального харчування, енерго_ та водопостачанням, проведенням екскурсій та інше. В Україні до «пікового сезону» відносяться два періоди — перший, традиційний, з липня по серпень, другий з січня по лютий, пов’язаний з січневими святами та популяризацією зимового відпочинку;

— другий вид — «високий сезон», він характеризується високим рівнем активності на туристичному ринку як туристів, так і представників

туристичної сфери. За строками це періоди з травня по червень;

— третій вид — «низький сезон», характеризується як період дуже слабкої активності на туристичному ринку. Цьому періоду притаманні

незначні обсяги туристичного потоку та істотно нижчі ціни в закладах відпочинку та оздоровлення. Це періоди — вересень та квітень;

— четвертий вид — так званий «мертвий сезон», період, який характеризується як найнесприятливіший для організації відпочинку та організації діяльності закладів туристичної сфери. До періодів можна віднести жовтень та першу половину грудня.

Важливою складовою при розгляді проблем сезонності у туристичній сфері є класифікація факторів, які мають вплив на розвиток туризму. Ці фактори у вітчизняній та науковій літературі розподіляють на первинні (зовнішні чи екзогенні) та вторинні (внутрішні чи ендогенні) (рис. 1).

Рис. 1. Фактори сезонності

До первинних відносять фактори, які формуються під впливом природних умов та складаються з:

— природно_кліматичних факторів, таких як флора, фауна, клімат, наявність лісів, гір, водни хресурсів та ін.;

— історико_культурних факторів, таких як пам’ятки історії, осередки різних культур, релігій та ін.

У цілому природно_кліматичні та культурноісторичні фактори є основою для розвитку туристичної сфери будь_якого регіону та мають постійну(базову) цінність. Завдання представників туристичної сфери — створити передумови розвитку регіону та пристосувати ці фактори під свої потреби. В той же самий час природа цих факторів, особливо природно_кліматичних, достатньо непередбачувана і може стати причиною великих втрат як матеріальних, так і людських. Прикладом може бути цунамі, паводки, виверження вулканів, землетруси..якість обслуговування.

— технологічні — фактори, що в першу чергу пов’язані з науково_технічним прогресом та надають можливість для створення нових видів туризму, нових послуг, покращення рівня обслуговування туристів, використання у сфері туризмунових інформаційних технологій;

— екологічні — в першу чергу екологічні фактори пов’язані з нерівномірним використанням природних ресурсів та непропорційним розвитком туризму. Цей фактор має велике значення, завдяки тому що є базовим для розвитку туризму. Порушення екологічного балансу майже одночасно призведе до зменшення туристичних потоків. Сезонністі у туризмі призводить до нерівномірного використання природних ресурсів і відповідно — додаткового навантаження під час «пікових сезонів»;

— політичні — від політичної ситуації в країні напряму залежать темпи розвитку туристичної сфери;

— правові — ці фактори пов’язані з податковим та адміністративним контролем у туристичній сфері, діями держави у спрощенні візового режиму чи взагалі відміні його на постійній чи терміновій основі;

— міжнародна обстановка — в першу чергу це пов’язано з політичною обстановкою та військовими конфліктами на території найближчих країн_сусідів. Важливу роль у цьому факторі грають терористичні та екстремістські загрози. Наслідками впливу деяких з попередньо перелічених факторів є достатньо низька середня завантаженість підприємств готельного господарства в Україні. Нижче у таблиці 1 наведені порівняльні показники місткості підприємств готельного господарства та їх використання.

До вторинних (внутрішніх чи ендогенних)факторів відносять:

— економічні — існує пряма залежність міжекономічним розвитком країни, обсягами національного доходу та матеріальним станом громадян. Від економічного стану країни залежить також рівень розвитку матеріально_технічної бази та інфраструктури туристичної сфери. До складу

економічних факторів слід віднести також інфляцію та курси валют. Так, зміна валютних курсів істотно впливає на туристичні потоки між країнами зі слабкою чи сильною валютою. Також важливими економічними показниками є фази економічного циклу національної економіки ;

— демографічні — ці фактори в першу чергу характеризуються чисельністю населення того чи іншого регіону, рівнем урбанізації, віковим, статевим та сімейним складом населення ;

— соціальні — до складу цього фактора в першу чергу необхідно віднести підвищення рівня освіти та культури населення країни і як наслідок

переосмислення переліку першочергових цінностей людини від матеріальних до духовних. Відповідно туризм став невід’ємною частиною потреб

людини як складової суспільства і до традиційного сприйняття відпочинку (пасивного), за принципом трьох «S» (Sea_san_sand, море_сонце_пляж) додалося поняття трьох «L» (Lore_Landscape_Leisure, традиції_краєвид_відпочинок);

— психологічні — до цих факторів відносять такі поняття, як традиційність та мода. Наприклад, туристи, які звикли щорічно відпочивати у приблизно однаковий період року, привчатимуть до цього і своїх нащадків і дуже негативно сприятимуть зміні у періодах відпочинку. Взагалі в Україні найбільш сприятливим періодом для проведення відпочинку традиційно вважається літо;

— матеріально_технічні — ці фактори мають комплексне поняття і являють собою рівень розвитку систем транспорту, розміщення, харчування, оздоровлення та відпочинку;

Таблиця 1

2. Місткість підприємств готельного господарства

та їх використання