Вступ ……………………………………………………………………….…….
2
- Історичні передумови розвитку туризму в Австрії....…………….……. 3
- Фактори розвитку туризму в Австрії…………………………….……….6
- Місце туризму в сучасній економіці Австрії .….……….………….…...11
- Основні види міжнародного туризму Австрії.…………………………13
- Основні туристичні ареали Австрії..……………………………………17
- Проблеми та перспективи розвитку туризму в Австрії ...……………...20
Висновок…………………………………………………………………………21Список
використаної літератури…………….……………………...……....….22
Вступ
Австрія – країна альпійських вершин,
лугів, гірських озер і прохолодних
лісів. Затишні старовинні міста, що
живуть в своєму несуєтному і безтурботному
ритмі. Австрію називають "відкритим
серцем Європи". Тут черпали своє
натхнення Гайдн, Моцарт, Шуберт, Брамс,
Малер. У Відні незримо присутній
образ короля вальсів Штрауса. Це
місто – визнаний культурний центр
Європи з безліччю картинних галерей,
розкішних палаців, концертних залів,
величних площ, живописних вуличок. Місто
поетів і музикантів, оточене зеленим
намистом віденського лісу.
Ця країна є одним із світових
лідерів щодо надання туристичних
послуг. Туризм в Австрії розвинений
на високому рівні і є важливим
джерелом наповнення бюджету. Тому вивчення
досвіду цієї країни шодо організації
туристичної сфери є досить важливим.
1.
Історичні передумови розвитку туризму
На початку ХІХ ст. міжнародний туризм
в Австрії обмежувався окремими місцями.
Одним з таких місць було місто Карлсбад (нині Чеська Республіка), яке
відвідував і Гете, а Відень був постійним
місцем відвідування європейської аристократії. Печера Постойна (нині в Словенії), також
вже в часи Бідермайера (в Австрії так
називається період з 1815 по 1848рр. [2])
була місцем прибуття іноземних туристів.
Заможні віденські городяни часто
виїжджали разом зі своєю прислугою у
літні резиденції, що знаходились недалеко
від Відня. Відомим місцем було, наприклад,
Гінтербрюль. Після розширення мережі
залізниць поселення почали будуватись
і у віддалених сільських районах (наприклад,
городяни з Відня часто відвідували Семмерінг).
Відомою була літня резиденція Бад-Ішль
імператора Франца Іосифа I та Бад Гаштайн
– курортне місто, в яке охоче відвідували
представники великої буржуазії. Туристичне своєння австрійських Альп починається
з середини ХІХ ст. Розвиток залізничної мережі дозволив
швидке розширення туризму. В 1896 році в Австрії було утворено Міністерство шляхів сполучення, в функції
якого входило також здійсненя основних
заходів щодо поліпшення туризму [1].
На розвиток туризму в Альпах значний
вплив здійснював австрійський альпійський
клуб, створений у 1862 році у Відні. Його
члени освоювали гори, прокладали туристичні
маршрути та облаштовували притулки для
альпіністів. Важливу роль також відігравало
влаштоване в 1907 році автобусне сполучення
Імператорської австрійської пошти
(перший маршрут поштових автобусів
курсував у Південному Тіролі).
У другій половині ХІХ ст. біля залізничних
станції з’являється багато великих
готелів, особливо на берегах гірських
озер і на високогірних долинах. Через тривале перебування гостей це
було досить вигідним. Туризм ставав все більш важливим
фактором розвитку. У 1909 у гірських районах Австрії було
зареєстровано 2,5 млн. відвідувачів, з
яких понад 880 тисяч у Тіролі [8, c 243].
Розвиток гірськолижного туризму почався
незадовго до початку Першої світової
війни. Матіас Здарський вважається одним з піонерів гірськолижного
спорту. Перші уроки катання на лижах були проведені
в 1905 році в Штубен-ам-Арльберг. У 1908 році почав функціонувати перший
лижний підйомник в Австрії біля містечка
Дорнбірн.
Так як Перша світова війна паралізувала
міжнародний туризм, багато туристичних
комун втратили своїх важливих клієнтів. У міжвоєнний період розвинулась нова
"громадянська" форма літнього туризму. В той час як в західних землях (Зальцбург,
Тіроль, Форарльберг), свої літні відпустки
проводили в основному туристи з Німеччини,
озера Каринтії і Зальцкаммергут більше
відвідували туристи з Відня та країн
колишньої імперії. Відень в той час притягував приблизно
однакову кількість гостей як із Заходу
так і зі Сходу.
У 1933 німецьким урядом було введено «бар'єр
тисячі марок» проти Австрії. Націонал-соціалістичні німецькі лідери
хотіли досягти з допомогою економічних
засобів політичних поступок від канцлера
Дольфуса. Суть цього обмеження полягала
в тому, що німецькі громадяни перед поїздкою до
Австрії повинні були заплатити збір у
розмірі 1000 рейхсмарок. У порівнянні із сьогоднішньою купівельною
спроможністю, це віповідало сумі близько
3500 € [1].
Австрійський уряд розробив низку заходів
для боротьби із сильним зниженням кількості
ночівель, в той же час посилились вимоги
окремих муніципалітетів щодо об'єднання
з Німеччиною. Надаючи суттєву підтримку
ослабленій готельнїй індустрії, стимулювався
розвиток міжнародного туризму в інших
ключових областях. Так була започаткована
грандіозна акція «Дитячі канікули» ,
були запропоновані знижки для дальніх
поїздок австрійською залізницею,
чинився тиск на держпрацівників щоб змусити
їх провести свою відпустку в Австрії
(надавалися додаткові вихідні за вибір
"правильного" місця призначення). Багато
місцевих проектів підвищили привабливість
Австрії для туристів (один з найважливіших
прикладів відкриття у 1935 високогірної траси Ґросґлокнер Хай-Алпайн-роуд) [10, c. 86].
З’явилися фільми, які рекламували Австрію
в інших, головним чином, англо-та франкомовних
країнах (Carneval in Vienna - 1935, Rendezvous in Wien - 1936,
Wie ein Franzose Wien sieht – 1937, Wiener Mode - 1937) [2].
Масове зниження кількості німецьких
туристів зумовило активізацію австрійського
внутрішнього туризм. Спостерігались таклж
значні темпи зростання прибуття туристів
з інших країн. Таким чином, розвиток австрійського
туризму після введення «бар'єу тисячі
марок» став цікавим прикладом вимушеної
політики диверсифікації країн прибуття
туристів.
До кінця обмеження в 1937 році зниженя
потоку туристів з Німеччини було дуже
суттєвим. На початку Другої світової війни міжнародний
туризм знову повністю занепав.
Для розвитку туризму після Другої світової
війни були характерні високі темпи
росту і розвитку масового туризму. Економічний
підйом, збільшення тривалості відпусток
і підвищення мобільності через поширення
автомобілів призвели до швидкого зростання
галузі. Основними
видами туризму до початку 1990-х рр. були
походи, плавання, катання на лижах, відвідування
міст. Проте в кінці ХХ ст. відбулась диверсифікація
пропозиції (наприклад, більшого значення
набув оздоровчий туризм) [12, c. 98].
2. Фактори розвитку міжнародного
туризму
Розвиток туризму в Австрії викликаний
наступними чинниками:
вдале географічне положення;
наявність багатих природних ресурсів;
розвинена інфраструктура;
велика кількість культурних памяток;
економічна і політична стабільність;
відсутність значних власних сировинних
і паливних ресурсів;
дефіцит торгівельного балансу.
Слід розглянути деякі з
цих факторів детальніше.
Географічне положення.
У системі туристського районування
світу Австрію відносять до Альпійського
туристичного району Західноєвропейської
зони Європейського регіону, тому що
більшу частина території країни
покривають Альпи. Австрія - країна традиційного
зимового туризму. Поряд зі Швейцарією
ця країна є свого роду гірськолижною
«Меккою» для європейців [7].
Площа Австрії 83 859 кв. км., з
них площа водоймищ — 1 120 кв. км. Австрія
межує з Швейцарією (164 кілометри) і Ліхтенштейном
(35 кілометрів) на заході; з Німеччиною
(784 кілометри) і Чехією (362 кілометри) на
півночі; із Словаччиною (91 кілометр) і
Угорщиною (346 кілометрів) на сході; із
Словенією (311 кілометрів) і Італією (430
кілометрів) на півдні. Загальна протяжність
кордонів — 2 563 кілометри.
Знаходячись в центрі перетину
основних авіаційних, залізничних і шосейних
магістралей Австрія стала важливим транзитним
центром Європи. Географічне положення країни
обумовлює інтерес серед жителів інших
куточків землі. Вдале розташування в
центрі Європи вигідно відрізняє цю країну
серед інших європейських держав [13].
Природні ресурси
Австрія - переважно гірська
країна. Більше 70% території займають
Східні Альпи і їх передгір'я. Східні
Альпи ширші і нижчі Швейцарських,
вони більш доступні. Тут більше
альпійських лугів і лісів. Найвища
точка — двоголова гора Гросглокнер
(3797 м), що означає «великий дзвонар»). У цьому районі розкинувся один
з найбільш відомих австрійських національних
парків. Альпи складаються з Тірольських
і Зальцбургських Альп на півночі,
Циллертальських і Карникських Альп на
півдні. Найбільший льодовик австрійських
Альп - Пастерце (площа -32 кв. км. довжина
- 10 км.). Одна з особливостей Австрійських
Альп – вони розчленовані глибокими і
широкими поперечними долинами, завдяки
чому глибинні частини порівняно легко
доступні. У горах зустрічаються різні
прояви карсту із сталактитовими і сталагмітовими
печерами, крижаними напливами, підземними
озерами і струмками [12 c. 96].
Для туризму також
цікаві міжгірські западини, особливо
Клагенфуртськая (Карінтія) і Грацкая
(Штірія) з менш різко вираженими
кордонами. Решта ландшафтів складається
з горбів і рівнин басейну Дунаю, що протікає
в північній частині країни, а також по
рівнинній місцевості на сході.
На рівнинах і в передгір'ях
зима порівняно м'яка із середньосічневою
температурою від -1 до - 5° С. Проте з підйомом
на кожних 100 м температура падає на півградуса.
Снігова лінія знаходиться на висоті 2500-2800
м. Літо у високих горах холодне, сире
нерідко випадає мокрий сніг. Зимою опадів
тут випадає більше, ніж влітку, і лавини
бувають досить частим явищем [13].
У північній частині країни
протікає Дунай. Це єдина судноплавна
річка Австрії. Одним з популярних видів туризму
тут вважаються річкові круїзи. Крупними річками є Мур, Драва,
Зальцах, Інн. У країні є багато озер. На
заході Австрії належить частина великого
і глибокого озера Боденського, а на сході
- велика частина крупного мілководого
озера Нейзідлер-Зе. Ліси займають
близько 38% території країни.
Розвинена інфраструктура
В Австрії приблизно 5,6 тис.
км залізниць; усі головні лінії
електрифіковані. Австрія славиться
системою своїх автодоріг, у країні
приблизно 1600 км швидкісних автострад
(автобанів). У 1957 була створена компанія
"Австрійські авіалінії", а
на початку 1990-х у неї з'явився
приватний конкурент - авіакомпанія
"Лауда ейр" [11, c. 142].
За числом готельних місць
Австрія знаходиться на одному з перших
місць. Фонд туристичного житла Австрії
складається головним чином з невеликих
готелів. Всі вони відмінно обладнані
і мають в своєму розпорядженні велике
число різних засобів активного відпочинку,
лікування і заняття спортом. Першою з гірськолижних держав
Австрія навчилася вишиковувати складні
системи підйомників так, щоб гірські
гряди з'єднували, а не роз'єднували сусідні
долини. - Саме на її карті вперше з'явилися
великі лижні регіони, що включають у себе
кілька курортів, колись ніяк між собою
не зв'язаних.
Сучасний гірськолижний центр
включає готельні комплекси; систему
маятникових, канатно-крісельних буксировочних
доріг-підйомників; траси спусків різної
протяжності і складності; учбові схили;
службу трас і контрольно-рятувальну службу;
магазини; пункти прокату спортінвентаря;
гірськолижні школи. Пропускна спроможність
станцій канатних доріг в 3-5 разів перевершує
число гірськолижників, що знаходяться
тут, що означає відсутність черг [14].
У 2002 р. у Австрії нараховувалось:
30 тис. гірських і рівнинних
лижних трас,
3,5 тис. гірськолижних ліфтів
і підйомників,
500 пунктів прокату велосипедів,
100 манежів для верхової їзди
і 375 пунктів для прогулянок
на конях (верхи і на санях),
5 тис. відкритих тенісних кортів
і тенісних залів,
200 шкіл підводного плавання, віндсерфінгу,
катання на водних лижах і парусного спорту,