Еволюція туристичних подорожей

Сприяв розвитку туризму в 20—30-х  роках XX ст. бурхливий розвиток нових  видів транспорту — автомобільного та авіаційного.

Однак цей період характеризується і низкою чинників, які гальмували розвиток туризму, зокрема міжнародного. Це, насамперед, світова економічна криза 1929—1933 рр. Обсяг міжнародного туризму різко скоротився з початком Другої світової війни. Уся Європа лежала в руїнах, треба було відновлювати дороги, залізниці, електростанції, вокзали, готелі тощо.

2.4. Монополізація туристичної  індустрії

Після Другої світової війни соціальні  зміни та технічний прогрес, пожвавлення  науково-технічного, торгового, економічного, культурного, екологічного й іншого співробітництва між країнами практично  всіх континентів значно прискорили розвиток туризму. У1950 р. кількість  іноземних туристів, зареєстрованих у всьому світі, перевищила довоєнний  рівені досягла 25 млн осіб. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного поділу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступ в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя значної частини  суспільства були загальними тенденціями  розвитку

Зростанню популярності туризму сприяло  телебачення. Воно дало людям можливість, не виходячи з дому, знайомитися  з цікавими місцями, і Це викликало в них бажання побачити все на власні очі.

На початку 60-х років XX ст. туризм став справді міжнародною індустрією. Упертій половині 60-х років XX ст. за кордон щороку виїжджало 70 млн туристів. У середині 90-х років XX ст. їх було вже 500 млн, Почали з'являтися курорти  для місцевих і закордонних гостей. Туристична індустрія почала давати прибутки навіть тим галузям господарства, які безпосередньо не були з нею  пов'язані. Створення нової індустрії  та поява більшої кількості людей, що мали бажання, вільний час та засоби для подорожування, зумовили швидкий  розвиток міжнародного туризму. Основною ознакою цього етапу можна  назвати монополізацію галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в  індустріальних країнах туризм діє  як ефективний засіб рекреації. З  предмета розкоші він стає необхідністю населення високорозвинених індустріальних країн. Наприкінці XX ст. спостерігається  збільшення попиту на туристичні послуги  серед людей середнього та нижче  середнього статку. Це ще більшою мірою  диференціювало туристичний ринок, сприяло урізноманітненню туристичного продукту, розрахованого на людей  із різним матеріальним становищем, різними  інтересами, метою і вимогами до рівня сервісу. До цього періоду  належить створення великих транснаціональних  компаній.

Нині близько 100 млн осіб у всьому світі зайняті в туристичній  індустрії. Вони обслуговують приблизно  півмільярда людей на рік, причому  і ця цифра щороку зростає. Якщо взяти  за базовий 1950 р., коли тільки організованими на комерційній основі турами було охоплено 25 млн осіб, то можна спостерігати зростання кількості осіб, охоплених  туристським оборотом: 1960 р. — туристів стало в 2,8 раза більше, 1980 р. — у 10 разів, 1990 р. - у 18 разів, 2000 р. - у 28 разів  більше, ніж 1950 р.

Сьогодні від туризму певною мірою залежить економіка більш  як 125 країн. Розвиток малих і середніх центрів обслуговування туристів є  одним із факторів зменшення бідності, бо дає змогу створювати нові робочі місця та сприяє зростанню екологічної, культурної та соціальної освіченості.

Отже, розвитку туризму в світі  сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний розвиток туризму спостерігається  в країнах зі сприятливою внутрішньою  і зовнішньою політикою, стійким  економічним розвитком, високим  рівнем культури, соціальною підтримкою громадян.