Екскурсія оглядова

3. Етапи підготовки екскурсії

Підготовка екскурсії починається з визначення й розробки її теми. На цьому етапі робота проходить у двох напрямках:

1) вивчення джерел і літератури;

2) вивчення експозиції музею, у першу чергу, музейних предметів.

Наступний етап підготовки - складання плану екскурсії. У ньому розкриваються мета екскурсії, основні завдання, структура екскурсії (маршрут, тематичні, організаційні блоки), зміст тексту, склад експонатів, що демонструють, склад додаткових матеріалів, методи й прийоми проведення екскурсії.

При проведенні екскурсії схематичні записи розкриваються й доповнюються в  живій мові, вільному викладі змісту екскурсії, у сполученні з показом  експонатів і додаткових матеріалів. У цей час використовуються різноманітні методи проведення екскурсій - демонстраційна, лекційний, екскурсія-бесіда, екскурсія-казка, комплексний і ін., залежно від теми, матеріалів експозиції й додаткових засобів, категорії слухачів екскурсії. У ході проведення екскурсій використовуються й сполучаються різні прийоми, наприклад:

1. демонстраційний; це основний  прийом проведення екскурсії,  коли розповідь екскурсовода  сполучається з показом; екскурсовод  звертає увагу відвідувачів на  окремі об'єкти експозиції, направляє  на розглядання конкретних деталей;  таким чином, знання, отримані  з розповіді екскурсовода, і вже  наявні у відвідувачів, доповнюються  й зміцнюють за допомогою зорового  сприйняття;

2. питально-відповідний; сприяє розвитку  самостійного логічного мислення;

3. ігровий; у ході екскурсії обіграються окремі експонати й сюжети, з ними зв'язані; застосовується в роботі з дітьми, використовуючи особливості дитячої фантазії.

Підготовка нової екскурсії проходить три основних щаблі:

- Попередня робота - підбор матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення (тобто процес нагромадження знань по даній темі, визначення мети й завдань екскурсії). Одночасно із цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.

- Безпосередня розробка самої  екскурсії містить у собі: складання  екскурсійного маршруту; обробку  фактичного матеріалу; роботу  над змістом екскурсії, її основною  частиною, що складається з декількох  основних питань; написання контрольного  тексту; роботу над методикою  проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу й розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.

- Заключний щабель - прийом (захист) екскурсії  на маршруті. Твердження нової  екскурсії керівником екскурсійної  установи, допуск екскурсоводів,  що захистили свою тему, до  роботи на маршруті.

У найпростішому виді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення, однакова: вступ, основна частина, висновок.

Вступ, як правило, складається із двох частин:

- організаційної (знайомство з екскурсійною  групою й інструктаж екскурсантів  про правила безпеки в шляху  й поводження на маршруті);

- інформаційної. (коротке повідомлення  про тему, довжину й тривалість  маршруту, часу відправлення й  прибуття назад, санітарних зупинках  і місці закінчення екскурсії).

Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, сполученні показу й розповіді. Її зміст складається з декількох підтем, які повинні бути розкриті на об'єктах і об'єднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайно від 5 до 12. При цьому важливим для створення екскурсії є підбор об'єктів таким чином, щоб були тільки ті об'єкти, які допомагали б розкрити зміст теми екскурсії, причому в певному дозуванні за часом і залежно від значимості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.

Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Воно повинне займати за часом 5-7 хвилин і складатися із двох частин. Перша - підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізує ціль екскурсії. Друга - інформація про інші екскурсії, які можуть розширити й поглибити дану тему. Висновок так само важливо, як і вступ, і основна частина.

Дуже  важливо, щоб екскурсія була досить цікава. Але не менш істотно, щоб  вона не була перевантажена потоком  непотрібної туристам інформації, щоб  спосіб подачі матеріалу не був стомлюючим, а сприяв би найкращому сприйняттю її тією або іншою категорією екскурсантів. У зв'язку із цим тематика екскурсії  неодмінно повинна бути зорієнтована на певну категорію екскурсантів (дорослих або дітей, молодь, міських або сільських жителів, працівників гуманітарних професій, іноземців і т.д.). Такий облік називається диференційованим підходом до екскурсійного обслуговування. Він повинен ураховувати не тільки інтереси, але й мети споживачів. Якщо екскурсія з, наприклад, у рамках фольклорного тура, то основний упор у розповіді й показі необхідно робити на історію, пам'ятники, національні особливості регіону. Якщо ж екскурсія входить у програму ділового тура, то варто приділяти увагу показу різних ділових і суспільних центрів і т.п. При організації екскурсійного обслуговування в рамках курортного відпочинку привабливі екскурсійні прогулянки зі спостереженням природних ландшафтів, пам'ятників, об'єктів.

У процесі підготовки нової екскурсії можна виділити ряд основних етапів, які розташовуються в певному порядку. Розглянемо їх у тій послідовності, що зложилася в практиці роботи екскурсійної установи.

4. Методика проведення  екскурсії

Методика  проведення екскурсій спрямована на те, щоб допомогти екскурсантам легше  засвоїти зміст екскурсій.

Робиться  це за допомогою методичних прийомів, які діляться на дві групи - прийоми показу й прийоми розповіді, але практика вимагає застосування ще більш складної класифікації методичних прийомів: по їхньому призначенню, часу й місцю використання й т.д..

Завдання  методичних прийомів - забезпечити  найкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії. Методичні  прийоми можуть бути розглянуті в  декількох аспектах: як оптимальний  спосіб виконання певних дій; як засіб  перетворення пасивного огляду в  активне спостереження об'єкта екскурсантами; як основа процесу трансформації  усної інформації в зорову; як основа аналізу й синтезу на екскурсії й т.д..

Всі методичні прийоми, правильне використання яких становить одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути по своєму призначенню підрозділені в такий спосіб:

- прийоми безпосереднього ведення  екскурсії (показ і розповідь);

- прийоми, спрямовані на створення  умов для ефективного проведення  екскурсії.

- методичні прийоми  показу

Прийоми показу, куди входять: прийоми, що організують  спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів і що дозволяють виділити об'єкт із навколишнього середовища, із цілого;

прийоми, завдання яких, опираючись на уяву екскурсантів, зробити зримими зміни в зовнішньому  вигляді об'єкта; прийоми, які дають  можливість побачити об'єкти в потрібному виді, побудовані на русі - наближенні екскурсійної групи до об'єкта, видаленні від нього, русі уздовж його.

Найбільш  численну групу становлять прийоми  показу, які дозволяють спростити  спостереження об'єкта, виділяють  його особливості, які непомітні  при звичайному огляді, дають можливість екскурсантам подумки розчленувати пам'ятник на складові частини, домислити втрачені деталі, "бачити" не існуючий у цей час об'єкт у його первісному виді, історичні події, які відбувалися багато років тому.

Прийом  попереднього огляду. Цей прийом використовується в той момент, коли екскурсанти  перебувають на місці розташування пам'ятника. Він являє собою перший щабель спостереження об'єкта. Існують два варіанти використання прийому. Перший починається зі слів екскурсовода: "А це такий-то пам'ятник, ознайомтеся з ним". Тим самим він запрошує екскурсантів самим провести первісне спостереження об'єкта, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити якісь деталі. Після цього екскурсовод націлює увагу групи на визначення сутності об'єкта, що дає екскурсантам можливість: а) скласти уявлення про історичну місцевість, де відбувалися розглянуті події; б) представити даний об'єкт у природній обстановці; в) дати певну оцінку об'єкту; г) одержати подання про його природне оточення.

Другий  варіант використання прийому попереднього огляду полягає в тому, що початком служить коротке вступне слово екскурсовода, у якому він орієнтує групу на те, що саме варто побачити в ході спостереження об'єкта, які його якості й конкретні особливості рекомендується виявити в ході спостереження.

Прийом  панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати (наприклад, з панорамної площадки Воробйових гір у Москві) вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, кріпосні стіни, мости й інші високі крапки, звідки відкривається панорама міста, поля бою, долини, ріки. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, що відкривається перед ними, необхідно в спостережуваній панорамі виявити композиційний центр і звернути на нього увага групи. Інша особливість панорамного показу полягає в тому, що в поле зору екскурсантів попадає багато об'єктів. Екскурсовод повинен показати ті об'єкти, які розкривають тему, перейшовши від загального показу панорами до частки.

Прийом  зорової реконструкції (відтворення). Як уже говорилося раніше, термін "реконструкція" означає відновлення первісного виду (вигляду) чого-небудь по залишкам або письмовим джерелам. Сутність цього прийому полягає в тім, що словесним шляхом відновлюється первісний вигляд історичного будинку. Робить це екскурсовод, опираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили військові бої, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги й інші події. Сюди ж відносять місця, пов'язані з життям і діяльністю державних діячів, відомих письменників, учених, композиторів, художників. Завдання зазначеного прийому дати екскурсантам можливість "зорово" відновити пам'ятне місце, будинок, спорудження в їхньому первісному виді, історична подія, що відбулося на даному місці.

Якщо  будинок перетворився в руїни (сліди  війни, землетрусу, часу), зробити зорову реконструкцію екскурсоводові допомагають  його вцілілі частини й деталі. Якщо ж будівля не збереглася, на допомогу приходять наочні приладдя "портфеля екскурсовода". Використовуються фотографії об'єкта, малюнка, креслення, схеми, образотворчий матеріал, що характеризує обстановку, у якій відбувалися події.

Успіх використання прийому зорової реконструкції  залежить від ступеня підготовленості екскурсовода. Компетентність його дозволяє не тільки переконливо розповісти екскурсантам про подію, але й дати зорове подання про нього.

Прийом  зорового монтажу є одним з  варіантів методичного прийому  реконструкції. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, становить  потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їхніх окремих частин. Складові частини можуть бути "запозичені" з тих об'єктів, які в цей момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

Прийом  локалізації подій. Важливу роль у конкретизації подій грає методичний прийом локалізації, тобто зв'язок подій  з конкретним місцем. Цей прийом дає можливість обмежити увага учасників  екскурсії відомими рамками, прикувати  їхні погляди в даній конкретній території саме до того місця, де відбулася подія.

При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до частки. (Наприклад, ефективне використання прийому прив'язки подій до певного місця в екскурсіях на виробничі теми: "У цьому цеху був побудований перший у країні трактор").

Прийом  абстрагування являє собою уявний процес виділення із цілого яких-небудь частин з метою наступного глибокого  спостереження. Цей методичний прийом дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмета (пам'ятника історії  й культури, монументальної скульптури), які є основою для розкриття  теми (підтеми). Прийом абстрагування побудований на спостереженні: а) одного з об'єктів за допомогою уявного відволікання від інших об'єктів, розташованих поруч, на тій же площі або вулиці; б) однієї із частин будинку (поверху, балкона, ґанку й ін.) при відволіканні від інших його частин, які менш істотні або не потрібні для розгляду даної теми. Цей прийом одержав свою назву від терміна "абстрагування", що означає уявне виділення, вичленовування окремих ознак, властивостей, зв'язків і відносин конкретного предмета. Використанню цього прийому передує пояснення екскурсовода, які частини предмета, будинки з'являться предметом показу. Абстрагування дозволяє екскурсантам "не бачити" того, що не має відносини до даної екскурсії.