Екскурсологія як наукова дисципліна

    Варто пригадати, що за буремних часів Української  Народної Республіки, на початку 1918 р. при Департаменті позашкільної освіти Міністерства народної освіти створюється  Екскурсійний відділ, до якого увійшли  видатний діяч культури, автор шкільних підручників та досліджень з педагогіки С. Русова, відомі дослідники І. Крижанівський, Є.Шегаєвський, П. Солуха.

    В 20-ті роки плідно займалися розвитком  екскурсійної справи культурно-історична  Комісія, Археологічний комітет  та Комісія краєзнавства Всеукраїнської Академії Наук.

    В той же час розгорнули активну  роботу по поширенню знань за допомогою  екскурсії наукові товариства. У 1929 р. для керівництва шкільного  туристсько-краєзнавчою роботою  при Наркомпросі України були створені Центральна та обласні дитячі екскурсійно-туристські станції. Вони надавали значну увагу розробці та проведенню екскурсій у відповідності до вікових особливостей школярів, а також щільно пов'язували їх тематику з навчальними програмами відповідних дисциплін, перш за все - історією, географією, біологією та ін.

    Впродовж 20-х - на початку 30-х років екскурсознавство зайняло провідне місце в роботі багатьох науково-дослідницьких кафедр, до них залучаються чисельні загони студентів та аспірантів.

    На  жаль, ця робота була згорнута через  безпідставне звинувачення як провідних  фахівців, так і цілих напрямів досліджень у націоналізмі, трагічні події переслідувань національної ідеї.

    З 1930 р. працює Українське товариство пролетарського туризму і екскурсій, а з 1936 р. - Українське республіканське туристсько-екскурсійне  управління (УРТЕУ).

    Значний внесок у розвиток екскурсознавства вніс «Інтурист», система Української ради по туризму та екскурсіях (створені повсемісно обласні ради та чисельні бюро подорожей та екскурсій), а також Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» (рік заснування 1958). Створене у 1965 p. Українське товариство охорони пам'яток історії та культури стало надзвичайною подією в житті не тільки наукової громадської, а й чисельного загалу краєзнавців, знавців старожитностей, аматорів вивчення сторінок історії рідного краю і, безумовно, багатьох тисяч екскурсоводів.

    Важливим  внеском у розвиток екскурсознавства, що справило відчутний вплив на зміст туристсько-екскурсійної діяльності в Україні 60- 70-х pp., стала підготовка та видання 26-томного дослідження «Історія міст і сіл Української PCP».

    Безумовно, комуністична ідеологія досить жорстко  визначала основні теоретичні оцінки тих чи інших історичних процесів, явищ та особистостей, звертаючи в  першу чергу увагу на гіперболізацію можливих досягнень революції, в  основному з суто класових позицій. Але в той же час варто відзначити і значну допомогу з боку держави, профспілок щодо створення системи  екскурсійних закладів, десятків тисяч  тем екскурсій, струнку систему  підготовки екскурсійних кадрів. В  Україні, в системі туристично-екскурсійних організацій була створена чи не найкраща у світовій практиці науково-методологічна школа теорії та практики екскурсознавства.

    Після набуття незалежності нашою державою значно зріс інтерес до екскурсійної справи, розширились потенційні можливості як наукових досліджень, так і діяльності практиків.

    Останнім  часом більше уваги надається  поєднанню зусиль органів народної освіти, сім'ї та молоді, туристично-екскурсійних організацій щодо створення комплексних  програм екскурсійного обслуговування, які мають стати невід'ємним  наочним доповненням при вивченні базових навчальних предметів: історії, літератури, природничих наук, народознавства.

    Значним внеском у розвиток сучасного  екскурсознавства стала розроблена в середні 90-х років під егідою Державного комітету України по туризму та Міністерства освіти і науки групою провідних науковців і практиків екскурсійної справи Національна система туристсько-екскурсійних маршрутів України «Намисто Славутича». Додає оптимізму той факт, що інтерес населення до вітчизняної історії, історико-культурної спадщини все більше зростає. Великою популярністю, насамперед серед молоді, користуються екскурсійні маршрути: «Трипільські поселення України», «Грецькі колонії північного Причорономор'я», «Скіфський похід Дарія», «Змієві вали», «Із варяг у греки», «По місцях походу Ігоря Станіславовича на половців», «Козацькі Січі», «Вільності Війська Запорозького», «Гомоніла Україна», «Фортеці й замки України», «Монастирі України», «Гетьманські столиці», «Чумацькими шляхами», «Коліївщина». До цього слід додати спеціалізовані виробничі, наукові, культурологічні, екологічні, спортивні маршрути по різних регіонах країни. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВОК 

    Сучасна екскурсологія враховує такі важливі складові як:

• перехід до основних методів розвитку екскурсійної галузі;
• провадження системи стандартів якості та культури екскурсійного обслуговування;
• проведення екскурсійних послуг безпосередньо в систему туристських програм та маршрутів.

    Екскурсологія є складовою найбільш специфічної галузі невиробничої сфери - культури і сприяє всебічному вихованню людини, розвитку її творчих здібностей, створенню умов для раціонального використання її вільного часу. Ось чому так важливо вивчення духовних потреб широких верств населення, перш за все школярів і молоді, створення інтелектуального потенціалу, задоволення цих потреб на високому та художньо-естетичному рівні.

    Підсумовуючи  наукове осмислення екскурсології можна сказати, що вона має добрі перспективи на майбутнє і вже сьогодні представляє галузь теоретичних знань, вивчаючих проблеми моделювання ідеальної екскурсії і впливу екскурсії на свідомість людей, практичних методів підготовки екскурсій, техніки їх проведення, підготовки екскурсоводів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ЛІТЕРАТУРА 

1. Федорченко. В.К, Костюкова О.М., Дворова Т.А, Олексійко М.М., Історія екскурсійної діяльності в Україні. - К., 2004.
2. Бабарицька В., Малиновська О. Менеджмент туризму: Туроперейтинг. - К., 2004.
3. Емельянов В.В. Экскурсоведение. - М., 2000.
4. Смолій В.А., Федорченко В.К., Цибух В.І. Енциклопедичний словник- довідник з туризму. - К., 2006.