Діяльність туристської самодіяльної організації

6

РЕФЕРАТ

Діяльність туристської самодіяльної організації

Кількість сторінок – 62

Кількість додатків – 2

Кількість таблиць – 5

Кількість малюнків – 5

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................4-7

І. Характеристика гірського маршруту……………………………………...8

    1.1.Мета та цілі проведення гірського походу…………………………...8-10

      1.2. Опис двох вибраних маршрутів по категорії складності…………11-15

        1.3.Умови походу………………………………………………………..16-21

          1.4. Привілеї вибраного маршруту…………………………………....22-27

ІІ. Організація проведення походу………………………………………….28

   2.1. Підбор і підготовка групи………………………………………….....28-33

     2.2. Оснащення. Спорядження…………………………………………..34-44

       2.3. Техніка пересування………………………………………………..45-49

         2.4. Небезпека…………………………………………………………..50-57

Висновки……………………………………………………………………..58

Список літератури…………………………………………………………..59

Додатки

Вступ

Турист – це особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни, терміном від 24 годин до 1 року без здійснювання будь-якої оплачу вальної діяльності та із зобов’язанням  залишити країну в зазначений термін.

Туризм – тимчасовий від’їзд особи з місця проживання в професійно-ділових, оздоровчих, пізнавальних чи інших цілях, без здійснювання означу вальної діяльності в місці перебування.

Самодіяльний туризм - це подорожі за маршрутами, які розробляють самі туристи, за маршрутами, рекомендованим клубами туристів. Організація і проведення таких подорожей будується в основному на принципах самозабезпечення і самообслуяшванія.

Гірський туризм — вид спортивного туризму, що полягає в пересуванні групи людей за допомогою мускульної сили по певному маршруту, прокладеному в гірській місцевості.

Хоча в гірському туризмі використовуються елементи скелелазіння при проходженні маршруту, не слід порівнювати його з альпінізмом. Головна відмінність полягає в тому, що метою альпініста є підйом на вершину певної категорії складності, а метою гірського туриста — проходження маршруту певної категорії складності, який включає декілька перевалів та вершин. Складність маршруту визначається в основному складністю перевалів, що в нього входять.

Зараз на гірському маршруті можна все мати з собою, або майже від

усього відмовитися, включаючи рюкзак і намет. Транспорт дозволяє піднятися

куди завгодно, а спорядження стало надувним, розбірних, компактним,

екологічним і так далі. А в гірських селах є і цілодобова торгівля, і найчастіше

комфортне житло, і прокат усього, чого душа бажає і навіть про що ще не

здогадується.

       Так що втратили сенс жорсткі маршрути радянських часів зі строгими

нормами каші і тушонки. Освічена публіка, перш ніж вирушити на відпочинок,

вибирає тепер за допомогою Інтернет і маршрут, і спосіб його подолання.

Спортивний туризм — вид спорту з подолання певного відрізку земної поверхні, який називають маршрутом. При цьому під «земною поверхнею» мається на увазі не лише ґрунтова поверхня Землі, але також і кам'яна, і водна тощо. Під час проходження маршруту долаються різні специфічні природні перешкоди. Наприклад, гірські вершини і перевали (у гірському туризмі) або річкові пороги (у сплавах річками).

Туризм залежно від мети подорожі поділяється на:

6

6

            спортивний;

            пізнавальний (екскурсійний);

            діловий;

            любительський (мисливський, рибальський);

            релігійний та ін.

6

6

   Ззалежно від засобів пересування:

6

6

            пішохідний;

            лижний;

            автобусний;

            автомобільний;

            авіаційний;

            велисопедний;

            водний;

            залізничний;

            комбінований.

6

6

Виділяють також:

            внутрішній (національний) туризм;

            іноземний (міжнародний) туризм;

            туризм з активними (веслові судна, плоти, велисопед та інші) засобами пересування;

            туризм з пасивними (морські та річкові круїзи, подорожі на автобусах тощо) засобами пересування;

            організований;

            самодіяльний.

Мета курсової роботи розкрити маршрути гірського туризму в Криму. Визначити головні функції туризму.

Об’єктом дослідження курсової роботи є туризм як сфера діяльності людини.

Предметом дослідження є екстремальний туризм як форма природокористування, проблеми та перешкоди, що стоять на шляху розвитку екстремальних курортів, проблеми і перспективи організації екстремальних турів.

Існують законодавчі акти які підпорядковують цю діяльність.

Цей Закон   визначає   загальні   правові,  організаційні  та

соціально-економічні засади реалізації державної політики  України

в  галузі  туризму  та  спрямований  на  забезпечення  закріплених

Конституцією України ( 254к/96-ВР ) прав громадян  на  відпочинок,

свободу  пересування,  охорону  здоров'я,  на безпечне для життя і

здоров'я довкілля,  задоволення духовних потреб та інших прав  при

здійсненні    туристичних   подорожей.   Він   встановлює   засади

раціонального  використання  туристичних   ресурсів   та   регулює

відносини,  пов'язані  з  організацією  і  здійсненням  туризму на

території України.

                       Законодавчі акти про гірський вид туризму:

                                Статутні документи:

Статут Федерації спортивного туризму України              

Програма дiяльностi ФСТУ до на 2001-2005 роки              

Статут ФСТУ (нова редакція)

                     Законодавчі та нормативно-правові документи України:

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003р № 390 р Про затвердження заходів щодо розвитку іноземного та внутрішнього туризму.              

Постанова КМУ № 583 від 29 квітня 2002 р та програма розвитку туризму на 2002 - 2010 роки.              

Закон України Про податок з власників транспортних засобів.              

Постанова КМУ № 144 від 26 лютого 1993 року про порядок реєстрації символіки обєднань громадян.

Нормативні документи  Деркомспорту України:

Єдина спортивна класифікація України з видів спорту що не входять до програми Олімпійських ігор Спортивний туризм              

Наказ Держкомспорту України № 1986 від 1 серпня 2003р Про стимулювання розвитку спортивного туризму              

Наказ 278 від 05 лютого 2003 р про систему оцінки роботи ФСО       

                          Документи Федерації:

Типове положення про спортивний туристський клуб              

Положення про порядок обліку членів Федерації              

Положення про сплату членських внесків у Федерації              

Положення про колективне членство у Федерації              

Типове положення про комісію з виду спортивного туризму Федерації спортивного туризму України.

І Характеристика гірського маршруту

1.1.Мета та цілі проведення гірського походу

             Ціль

                                    Навчально – пізнавальна

           Мета

            набути первинні навички пересування гірським рельєфом, подивитися на природу східної та центральної частини гірського Криму та огляд визначних природних пам'яток цього регіону.

Крим — один з найпопулярніших туристичних центрів України з його відомими курортами — Ялта, Алушта, Гурзуф, Форос, Євпаторія. Розташований майже посередині між екватором і Північним полюсом, півострів Крим омивається водами Чорного і Азовського морів. Це унікальна місцина, де зустрілися гори і море, ріки й озера, безкрайні степи і багаті ліси. Три гряди Кримських гір піднялися над морем, як кріпосні стіни. Саме їм завдячує півострів появою субтропічного оазису на своєму Південному узбережжі, яке за кількістю сонячних днів не поступається Ніці й іншим середземноморським курортам. Щедрість сонця і тепла, гірське і морське повітря, пляжі, лікувальні грязі та джерела мінеральної води — все це щедрі подарунки кримської природи. На узбережжі Вас привітає типова субтропічна рослинність — пальми, інжир, магнолія, а також мигдалеві та ялівцеві гаї. А у відомому Нікітському ботанічному саду, що в Ялті, зібрано колекцію з 1400 видів рослин, яка представляє все розмаїття флори світу. Крим — це ще й перехрестя культур і цивілізацій, насичений міфологічною та історичною пам’яттю, пізнавати які - справжнє задоволення.

Крим - дивне місце, немов спеціально створене для відпочинку.

Кримський півострів розташований на півдні України між 33-37 ° в. д., 44-46 ° с. ш. Півострів являє собою неправильний чотирикутник з виступами Тарханкутського півострова на заході і Керченської на сході. Крим омивається водами Чорного і Азовського морів і міг би бути островом, якби не Перекопський перешийок, шириною всього 8 км. Крайня північна точка Криму розташована на Перекопському перешийку, крайня південна - мис Сарич, крайня західна - мис Кара-Мрун (Прибійний) на Тарханкуті, крайня східна - мис Ліхтар на Керченському півострові. Відстань від крайньої північної точки до крайньої південної - 200 км, від крайньої західної до крайньої східної - 325 км.

Крим - це дивовижне місце, красу якого повною мірою може розкрити тільки похід до Криму. Кримський півострів унікальний тим, що на такій невеликій території зосереджено, що необхідне для незабутнього відпочинку: приємний клімат, тепле море і красиві гори, що вражають своєю красою і величчю. Похід в Крим дарує  не просто масу позитивних вражень, в горах, а й зарядження позитивною енергетикою і хорошим настроєм! Похід в Крим - це активний відпочинок, емоційна розрядка і приємно проведений час.

Гірський туризм це не тільки краса, це ще й дуже важка праця. Негода в горах, звичайне явище. Поривчастий сильний вітер, снігопад, перепади температур від +20 до -20 зустрічаються дуже часто. Тут цілий набір перешкод і екстремальних ситуацій. Мабуть, найстрашніше в горах - це лавини. Багато досвідчених туристів, альпіністів і цілих груп загинули у цій страшній стихії, траплялося, що лавини знищували селища. Висота теж діє на людину, а висота вище 4000м становить небезпеку для життя. З кожною категорією складності ризик зростає, але зростає і тяга до гір. Багато людей, зв'язавшись з гірським туризмом, відчувають цю тягу все своє життя.

Кліматичні умови Криму дуже різноманітні. Він оточений водним басейном, перетнути гірським плато, з пологими схилами на північ, і більш крутим - на південь (до Чорного моря), який захищений від впливу північних вітрів. Гори прорізавши долинами. На різних висотах над рівнем моря зустрічаються свої умови, які впливають на характер клімату.

Крим відноситься до числа найбільш сонячних районів європейської частини СНД. Річна тривалість сонячного сяйва тут змінюється в межах 2180 - 2470 годин. Особливо вона велика на морському узбережжі, де бриз перешкоджає утворенню хмар.Середньомісячні температури повітря в основному змінюються з півночі на південь, за винятком Південнобережжі, де відбуваються зміни до схід і захід. Найчастіше найбільш холодним місяцем є січень або лютий. Найбільш низька середня температура (-4 ° С) в січні спостерігається в горах, а найбільш висока (близько 5 ° С) - на ПБК. Найвища середньомісячна температура найчастіше в липні, коли вона досягає +23 +24 ° С, у горах - +16 ° С.

Найбільш холодним місяцем є січень. Найбільш низька середня температура (-4 ° С) в січні спостерігається в горах, а найбільш висока (близько 5 ° С) - на ПБК. Найвища середньомісячна температура найчастіше в липні, коли вона досягає 23-24 ° С, у горах - +16 ° С.

Кримські гори розміщені на півдні Кримського півострова і безпосередньо прилягають до глибоководного Чорного моря. Це — єдина гірська система на великому приморському прикордонні нашої країни. Вона відіграє важливу кліматотвірну роль, захищаючи від холодних північних впливів вузьку приморську смугу Південного берега Криму.

Кримські гори одні з найстаріших гір у світі ... З незапам'ятних часів, струсу земної гори, вода і природні катаклізми сприяли утворенню в горах карстових порожнин, деякі з яких перетворювались у великі печери ...

Усього в Криму відомо близько 800 печер, з них 50 оголошено пам'ятниками природи. Одне з найбільш багатих печерами місць Криму - Шатер-гора, вона ж Чатир-Даг - другу по висоті Кримська гірська ланцюг. Здається, що цей відділений від основних гірський масив височить над усім Кримом. Тут  близько 200 печер, глибиною від одного-двох метрів до більш ніж 200.Протягом усього сезону автобуси привозять відвідувачів з усього Криму у дві печери Чатир-Дага - Еміне-Баїр-Хосар і Мармуровим. Кожна з них цікава по-своєму, і безсумнівно заслуговує на відвідування.

1.2. ОПИС ДВОХ ВИБРАНИХ МАРШРУТІВ ПО КАТЕГОРІЇ СКЛАДНОСТІ

Традиційно гірські походи проводяться в районах альпійських гір - молодих за часом горотворення, що піднімаються вище снігової лінії і характеризуються  комплексом льодовикових форм рельєфу (цирки, гострі гребні, шпилясті вершини тощо), тобто проводяться у районах високогір’я. Проведення гірських походів в горах такого типу полягає у проходженні визначеного маршруту за певний час з подоланням  категорійних перевалів.

Гірські системи України – Карпати та Кримські гори – хоча і належать до альпійської складчастості за часом горотворення, але відносяться до середньовисотних гір і мають абсолютну висоту нижче снігової лінії, тобто не можуть вважатися класичними районами для проведення гірських походів. Проведення гірських походів тут можливо лише взимку та на початку весни, коли складаються  сезонні природні умови, що відповідають вимогам до районів проведення гірських походів. У цей період в Карпат та горах Криму певні ділянки за своїми туристсько-спортивними характеристиками можуть за складністю подолання відповідати перевалам і вершинам 1А, 1Б, 2А категорій складності, що і дає можливість проводити тут гірські туристські походи I – II категорій складності..

Найкращий час для проведення таких походів у Карпатах – березень, перша половина квітня, а у Криму – грудень, початок лютого (перша декада).

Гірські перешкоди - це перешкоди, утворені рельєфом місцевості. Це схили різної крутизни, яри, скелі, урвища. В залежності від характеру перешкоди підбираються способи її подолання. На змаганнях з пішохідного туризму найчастіше використовуються такі способи (вони ж технічні етапи): навісна переправа через яр; крутопохила переправа; підйом по скельній ділянці або схилу; траверс скельної ділянки або схилу; траверс схилу з альпенштоком; спуск по вертикальних перилах; спуск по схилу спортивним способом.

Навісна переправа через яр (скельна). На відмінну від навісної переправи через річку, перший учасник переправляється на протилежний схил згідно з умовами змагань: вільне лазіння, спуск (підйом) по мотузці в яр тощо. Усе це здійснюється на командній страховці. На відміну від водних перешкод страховка здійснюється однією мотузкою, яка пристібається до грудної обв'язки спереду. Той, хто страхує, обов'язково пропускає мотузку через закріплений карабін (або іншу надійну опору, наприклад, навколо дерева), кут між кінцями мотузки повинен бути гострим. Наведення навісної переправи та переправа інших учасників здійснюється як і при переправі через річку.

       Крутопохила переправа - це переправа по мотузці, яка наведена під кутом до горизонту, який повинен перевищувати 20 градусів. Наведення переправи здійснюється аналогічно навісній переправі. Перехід першого учасника здійснюється: спуск спортивним способом, дюльфером, вільним лазінням на командній страховці або будь-яким іншим правильним способом.

Підйом по скельній ділянці або схилу. Складність цього етапу залежить від крутизни та характеру схилу. Так схили крутизною 30° -35° здаються не складними, але якщо це скельний обсипний схил та ще без стежки, то рухатися по ньому досить неприємно. Бажано для підйому обирати скельну ділянку, але якщо її бракує, то використовують трав'янистий відкритий (без підліску) схил. Для організації пунктів проміжної страховки на таких схилах використовують дерева; на скельних ділянках для цього забивають гаки. Завдання першого учасника підніматися на командній страховці без падінь, на кожному пункті проміжної страховки навішувати карабін, пропускаючи через нього ту мотузку, на якій його страхують.

Траверс скельної ділянки або схилу. Траверс - це рух поперек схилу (водоспаду). В залежності від крутизни схилу, траверс можна здійснювати на самостраховці або на командній страховці.

    Якщо крутизна схилу невелика (до 30°), то траверс здійснюється на самостраховці за допомогою альпенштока. Для цього треба тримати альпеншток в обох руках і спирати його вище себе по схилу. Рух здійснюється, як правило, у три такти (нога-нога-альпеншток).

       При більшій крутизні схилу необхідно використовувати командну страховку. Командна страховка здійснюється так само, як при підйомі. Але після наведення перил і організації руху інших членів команди, не дозволяється знімати карабіни з проміжних пунктів страховки, їх зніме останній учасник, якого вибирають на командній страховці.

Проходження учасниками по перилах здійснюється на самостраховці - вусом з карабіном. Коли учасник підходить до проміжного пункту страховки, то він спочатку другий вус пристібає до наступної ділянки перил, а потім знімає вус з попередньої ділянки.

Траверс схилу може включати в себе горизонтальні, похилі і вертикальні ділянки. Під час проходження учасниками горизонтальних перил здійснюється самостраховка "вусом", похилих і вертикальних перил - схоплюючим вузлом.

Переправа по паралельних перилах. На змаганнях, які проводяться на місцевості, де відсутні схили достатньої крутизни, для імітації траверсу схилу використовують переправу по паралельних перилах. Це ускладнений елемент переправи по мотузці з перилами.

Прикріпивши за допомогою вуса з карабіном до верхньої мотузки і тримаючись за неї двома руками, учасники змагань йдуть по нижній боком. Підійшовши до опори, необхідно без втрати страховки перейти на наступний проліт. Для цього спочатку необхідно пристебнути інший вус карабіном до верхньої мотузки за опорою (проліт "б"), лише потім відстібнути перший вус (проліт "а").

На кожен вид туризму існує своя категорія складності.

Категорія складності маршрутів визначається набором перевалів і вершин певних категорій складності. Під поняттям "перевал" у гірському туризмі розуміється місце перетинання хребта або його відрога з однієї долини в іншу. Перевальна точка може не збігатися з найнижчою точкою вододілу. У спортивному туризмі прийняті 6 напівкатегорій складності перевалів.

Категорія складності (к. с) перевалів залежно від умов (пори року, сніжно-льодової обстановки ) може змінюватися на напівкатегорію.

Табл. №1 види туризму та категорії складності

В Криму існує багато цікавих,захоплюючих,пізнавальних туристичних гірських маршрутів. Нижче наведено приклади двох маршрутів.

Маршрут №1

Маршрут розрахован на 8 днів та 114 км,пора року- зима:

с. Перевальне – Чатир-Даг – п. Кватирка (1А) - п. Ангарський (н/к) – дж. Верса – г. Демерджі (Права) – т/с Демержи (Хаос) – ур. Джурла – вдсп. Джур-Джур – ущ. Хапхал (р. Улу-Узень) – пер. Тирке Центр. (1А) – т/с Сх.Су-Ат – пер. Лікон (н/к) - т/с Чігенітра - пер. Великі Ворота (н/к) - пер. Малі Ворота (н/к) - пер. Калістон (н/к) - пер. Алакат-Богаз (н/к) - дж. Павло-Чокрак - пер. Н. Шелен - т/с Поворотне - с. Соллар.

Маршрут №2

Маршрут розрахован на 9 днів та 100 км,пора року- зима :

c. Оленівка-р. Чомар - т / с Маски - пров. Ворон (н / к) - р. Ворон - м. Плакся (1А) - р.Шелен - м. Построфіль - р. Арпат - пров. Горуча (1А) - т / с Нижній Кок-Асан - м.Хріколь - Карабі яйла - прохід 2-й узвіз (1А) - т / с Ай-Алеко - ВДП. Джур-Джур - ущ.Хапхал - пров. Кара - Оба (1А) - т / с Карлюк-Баш - р. Карлюк-су-т / б Ангарський перевал.

Я вибрала маршрут №1 тому що він більш цікавіший ніж маршрут №2,а також тому, що маршрут №1 дає можливість учасникам первинні навички пересування гірським рельєфом і при цьому підготуватися до більш серйозних походів – літнього походу 2-ї категорії складності на Північному Тянь-Шані або на Західному Кавказі. Також проходячи цим маршрутом можно побачити багато красивих місць.

1.3.УМОВИ  ПОХОДУ

Санітарно гігієнічні

Особиста гігієна туриста - найважливіший захід профілактики захворювань, збереження бадьорості і доброго настрою. Для збереження і зміцнення здоров'я необхідно дотримуватись правил особистої гігієни: підтримувати чистоту шкіри обличчя, тіла, рук і ніг, щоденно чистити зуби, піклуватися про чистоту одягу і взуття. У поході шкіра забруднюється, внаслідок чого створюються сприятливі умови для виникнення інфекційних захворювань. Крім того, закупорюються пори, що призводить до зменшення шкірного дихання і видалення вологи. Тому на привалах слід промивати швидкопотіючі місця: шкіру обличчя і шиї, пахові ділянки, шкіру стопи. Слід також робити огляд шкіри ніг, обробляти тріщини, подряпини, потертості йодом.

Під час великих привалів слід прати білизну, чистити верхній одяг, стежити за взуттям.

На привалі обладнується місце для вмивання: із дзеркалом, підставкою для склянки із зубними щітками, підставкою для ніг. Можна влаштувати і душ.

Мийте посуд відразу після їди, не залишаючи «на потім» (мал. 231). Коли готуєте їжу, нагрійте воду для миття посуду.

Коли чергуєте на кухні, мийте казанки (гарячою водою) відразу, як вони спорожніють, щоб жир не присох до них.

У походах туристи мають можливість використовувати сонце, повітря і воду з метою загартування організму.

Помірне перебування під сонячними променями позитивно впливає на організм, підвищуючи в ньому обмін речовин, стимулюючи кровообіг, вбиваючи мікроби на шкірі тощо. Проте сонцем потрібно вміло користуватися. Слід пам'ятати, що найефективніші ультрафіолетові промені, які переважають в спектрі сонця з 8 до 12 годин ранку. Вони сприяють утворенню загару. Загоріла шкіра стійкіша до шкірних захворювань і подразнення, на ній краще загоюються подряпини. Загоряти рекомендується поступово, починаючи від 5-10 хв, а потім добавляючи по 5 хв щоденно. В період з 12 до 15 год, коли переважають інфрачервоні (теплові) промені, слід захищати голову і тіло від опромінення. Надмірне перебування під сонцем може викликати опік, тепловий удар, розлад нервів, серцево-судинної діяльності, знизити працездатність.

У поході турист загартовується також повітрям, коли організм поступово звикає до температури повітря, його вологості. Поступово починати загартовування повітрям слід з температури +16 °С.

Загартування водою відбувається засобом обтирання, обливання і купання. Під час купання температура води не повинна бути нижче 20 °С.

Усі види загартування мають застосовуватися поступово і систематично. Тільки тоді вони принесуть позитивний оздоровчий результат.

Дійовим заходом для зняття втоми м'язів і профілактики травм є самомасаж. Кожен турист повинен володіти елементарними прийомами самомасажу і вміти застосовувати їх на собі. Наведемо таку їх послідовність.

Погладжування поліпшує функцію потових і сальних залоз. Цим прийомом кров і лімфа, які утримують відпрацьовані продукти обміну, ніби вилучаються з перевтомлених м'язів. Виконується погладжування рухами долонь рук по м'язах у напрямі від периферійних ділянок. Погладжуванням починають, і закінчують самомасаж.

Розтирання здійснюється долонею з метою зміщення шкіри з м'язами в різних напрямках. Розтирають малонасичені кров'ю ділянки тіла (зовнішню сторону стегна, підошви, п'яти), а також суглоби і сухожилля.

Вижимання спорожнює судини, які заповнені венозною кров'ю. На її місце надходить артеріальна кров, насичена киснем, поживними речовинами. Вижимання зігріває м'язову тканину, збуджує нервову систему, тонізує організм.

Розминання виконується послідовним масажем і частковим відведенням глибоколежачих груп м'язів, які оточують кістки рук і ніг. Так, обхопивши м'язи поперек, затискають їх і роблять обертові рухи у бік чотирьох пальців, поступово рухаючись вперед. Рухи виконують ритмічно, але без ривків.

Самомасаж завершується струшуванням, яке застосовується для гомілкових і стегнових м'язів шляхом захвату їх кистю руки. Струшування заспокоює центральну нервову систему і розслаблює м'язи. Самомасаж триває протягом 10-15 хв.

ПСИХОЛОГІЧНІ

Незважаючи на позитивні сторони розвитку особистості в процесі туристично-краєзнавчої діяльності, дії керівника стикаються із великою кількістю проблем щодо виховання. Особливої уваги потребує діяльність керівників гуртків спортивного туризму. У процесі походів учасникам необхідно долати природні труднощі, сприймати чималі фізичні навантаження, спілкуватися певний час тільки між собою та керівниками тощо.

Успіх туристичного походу залежить від багатьох різноманітних причин. До них відносяться: правильно спланований маршрут, який відповідає силам і досвіду учасників; достатня фізична та технічна підготовка туристів; оснащення групи відповідним спорядженням і харчуванням; виконання правил техніки безпеки; погодні умови тощо. Але навіть при вдалому збігу обставин та при ретельній підготовчій роботі похід не може нести радість учасникам, якщо між ними склалися складні відносини. Конфлікти в групі можуть не тільки зіпсувати відносини, але й призвести до небажаних наслідків. Тому одним із важливих факторів успіху походу є нормальний психологічний клімат туристичної групи.

Похід буде вдалим в тому випадку, якщо він задовольнить сподівання та запити кожного учасника. Узагальнено їх можна розглядати у вигляді двох вимог:

1) подорож повинна виявитися не нижче певного рівня позитивних сподівань учасників;

2) в процесі її проведення не повинні здійснитися побоювання учасників і не повинно статися неприємних несподіванок.

Туристично-краєзнавча діяльність насичена великою кількістю напружених ситуацій. Найбільша концентрація таких ситуацій властива туристичним походам, в яких вони можуть спричинитися складностями маршруту, труднощами туристичного побуту, недоліками спорядження туристів, метеорологічними умовами тощо. В умовах туристичного походу можлива одночасна присутність декількох різноманітних за характером напружених ситуації. В стані тривожного сподівання готовність до дій може стати різко підвищеною або надмірно сповільненою. Усе це сприяє виникненню конфліктної поведінки.

Існує думка, що збільшення складності походу, кількості перешкод прямо пропорційна виникненню конфліктів у групі. В дійсності все залежить від підготовленості кожного туриста і групи в цілому до певних складностей. В складних умовах, при належній підготовчій роботі, у людей зростає почуття відповідальності, мобілізуються резервні сили, підвищується фізичний і моральний тонус. І навпаки, в непідготовленій групі навіть у нескладних ситуаціях часто виникають конфлікти. Хоча і в першому випадку зберігається можливість конфліктів, причому їх наслідки будуть не безпечнішими.

Якщо розглядати звичайні побутові конфлікти в туристично-краєзнавчій діяльності, то їх можна об'єднати у три групи:

1. Істинний конфлікт. Реальна загроза обмеження або незадоволеність якихось інтересів суб'єкту. В туристичних походах особа може бути незадоволеною розподілом вантажу, обов'язків або чергування, меню, місцем у наметі, темпом руху тощо. При цьому інтереси суб'єкта страждають від тих чи інших дій інших учасників чи керівника групи.

2. Непорозуміння. Помилкове приписування якої-небудь позиції, спрямованої проти суб'єкта. Незрозумілі або двозначні вчинки, висловлення інших можуть отримати викривлену оцінку суб'єкта, особливо якщо він має деякі побоювання. Люди з надмірною зарозумілістю і загостреним самолюбством часто болісно сприймають поради досвідчених туристів.

3. Психологічна нестерпність. Нестерпність виникає у суб'єкта тоді, коли якісь якості або вчинки іншої особи викликають неприємні асоціації або дратують самі по собі. Джерелом нестерпності можуть бути вчинки, які не мають прямого відношення до суб'єкта, але демонструють його недоліки. Наприклад: наступні чергові краще вимили котел, ніж попередні; інший першим знайшов стежку, яку не зміг знайти суб'єкт тощо. Інколи може виникнути й інтуїтивне упередження без видимих причин.

Готовність до конфлікту особа переживає як стан дискомфорту, невдоволення, роздратування. Причому все це існує не само по собі, а спрямоване на конкретну особу чи групу, що протистоять суб'єкту і на яких спрямовані дії при переході від готовності до реалізації конфлікту.

Спочатку формування групи носить стихійний характер, який залежить від індивідуальних особливостей туристів. Важливо своєчасно спрямовувати формування групи в потрібному напрямі, бо мікрогрупи, які створюються стихійно, будуть загрожувати розколом. При належному керівництві групою міжособистісні відносини стануть насиченішими і змістовнішими.

Наступним рівнем формування групи є утворення діад і тріад, які здатні спільно вирішувати навіть складні завдання. У подальшому група створює особливі органи самоврядування. Організація та субординація підвищують мобільність, дієздатність туристичної групи. Характерною особливістю туристичних груп-колективів є висока суспільна активність, готовність прийти на допомогу товаришам, іншим групам та особам. Такі колективи мають стійкі традиції, інтереси туристів різноманітні, вони багато часу проводять разом. Після завершення походу група не розпадається, а ставить перед собою нові, складніші завдання. Члени туристичного колективу вимогливі і принципові, вони багато часу витрачають на підготовку нових членів групи.

Соціально-психологічну атмосферу визначають вимоги, які висуваються колективом до особистості, зміст моральних критеріїв, якими колектив регулює вчинки своїх членів. Тобто, в кожній групі повинна існувати колективна думка, яка спрямована на заохочення дисциплінованих, працездатних, чуйних, ініціативних туристів і засуджувати ледачих, порушників дисципліни, грубих тощо. Сприятливий психологічний клімат туристичної групи складається з:

- наявності товариства;

- взаєморозуміння;

- доброзичливості і підтримки (це сприяє формуванню у туристів відчуття впевненості, стимулює прояву позитивних емоцій);

ЕСТЕТИЧНІ

Порушення етичних норм поведінки може привести до зриву регуляторних механізмів самосвідомості і, як результат, до конфліктної поведінки.

Значний вплив на взаємовідносини мають традиції, які виникають у туристичній групі. Традиції - це такі форми і способи дій, поведінки і відносин, що виникають одного разу, повторюються і схвалюються членами групи. Поведінка і взаємовідносини туристів в групі, які стали традиційними, як правило, не потребують регулювання. Причому не зважаючи на те, що дуже часто члени групи навіть не пам'ятають хто і коли започаткував ту чи іншу традицію, всі її дотримуються. У групах, які мають ознаки колективу, традиції усталюють офіційні норми, є їх продовженням у тих відтінках життєдіяльності, які норми не завжди можуть охопити. Так, в багатьох туристичних групах є традицією "йти за слабшим", тобто, темп і швидкість руху визначає слабший учасник, який рухається на початку колони. Це знімає напруженість, яка може виникнути внаслідок перевтоми туристів з нижчим розвитком фізичних якостей. Традиція кожного вечора проводити обговорення діяльності кожного протягом дня дозволяє внести ясність щодо "неправильних" дій конкретних учасників і тим самим хоча б частково зняти напруженість.

Важливим фактором регулювання взаємовідносин в туристичній групі є приклад педагогів. В умовах туристичного походу керівник групи та його заступник весь час знаходяться серед дітей і їх дії, слова, вчинки чинять певний вплив на підлітків. Керівник групи, який користується авторитетом серед учнів, на їх погляд, завжди знає вихід з будь-якої складної ситуації, не зважаючи на його туристичний досвід. Це відбувається тому, що авторитет керівника формується на основі діяльності, яка для підлітків має велике значення. Саме тому, в багатьох випадках, поведінка інструктора наслідується майже повністю. Це приводить до того, що взаємовідносини між підлітками обумовлені стилем керівництва туристичної групи.

1.4. ПРИВІЛЕЇ ВИБРАННОГО МАРШРУТУ

Початковою точкою маршрута є зупинка рейсового тролейбусу "с. Перевальне", котру ще часто ідентифікують як "кінцева зупинка 1го тролейбуса" та "На кругє" (мається на увазі поворотне коло 1го тр.). Сюди можна дістатися тролейбусом (маршрут "Сімферополь – Ялта") або маршрутним таксобусом, що проходить тією ж дорогою. Кінцеві зупинки і тролейбусів, і маршрутних таксобусів, знаходяться на відстані 150м від залізничного вокзалу м.Сімферополь, куди дуже зручно діставатися потягом з м.Києва. Інтервал курсування тролейбусів – 20-30хв, квитки можна придбати у касах, що розташовані на кінцевій зупинці, або у водія (що дешевше). Вартість квитка складала порядку 5 грн на людину з багажем.

Кінцева точка маршруту – с. Соллар – знаходиться в 5км від траси Сімферополь-Керч, по якій постійно курсують маршрутні автобуси та рейсові автобуси з Керчі, Судака та Феодосії до Сімферополя. Від’їзд звідси не складає будь-яких проблем – треба дістатися траси та зачекати, доки не зупинисться один з рейсових автобусів, що прямують на Сімферополь.

Похід розрахован на 8 днів, участь бере 8 учасників,протяжність маршруту 114 км.

Маршрут сплановано як лінійний, загальним напрямком із південного заходу на північний схід центральної частини гірського Криму. Більшість перешкод має осипний та скельно-осипний характер, тому проходження такого маршруту повинно давати учасникам первинні навички пересування гірським рельєфом. Перелічені чинники за задумом мають дати можливість отримання досвіду та навичок, достатніх для наступного проходження осипних та сніжно-осипних перевалів рівня складності 1А-1Б у великих горах.

                                        ПЕРШИЙ ДЕНЬ

с. Перевальне - Онікс Тур;час - 11:55 – 16:30 відстань 6976 м.

Від зупинки тролейбуса йдемо спочатку вздовж контактних дротів до першого повороту наліво. Далі йдемо сільською вулицею до таблички, що вказує на початок туристичного маршруту №126. Рухаємося дорогою, яка потім переходить в стежку і о 13:45 виходимо на хребет.

Йдемо вгору на ПД, в напрямку на триангуляційну вишку. Далі стежка виходить на автомобільну дорогу, яка проходить повз будівлі Онікс-Туру.

                                         ДРУГИЙ ДЕНЬ

Онікс тур - пер. Кватирка;час - 07:00 - 09:36; відстань 4750 м.

Зранку рухаємося переважно в Пд напрямку до перевалу Кватирка ґрунтовою дорогою, яка потім переходить в стежку. Стежка часом повністю засипана снігом. Проходимо висоту 1086 м і виходимо на східний край плато.

Рухаємося вздовж нього до перевалу Кватирка.

пер. Кватирка  - пер. Ангарський (н/к);час- 09:36 - 12:26; відстань- 5050 м.

Спускаємося на полицю перевалу з самостраховкою льодорубами, потім ще один спуск з елементами драйтулінгу на іншу полицю. Рухаємося по полиці на північ 600м до місця, де можна почати спуск. Спускаємося на марковану дорогу Тисовий кулуар - Ангарський перевал. Спуск довжиною 500м, 25-20° ускладнюється хаосом із скель та уламків деревини, прихованих під снігом, тому рухаємося досить повільно і дістаємося дороги за 30 хвилин. По дорозі виходимо до Ангарського перевалу.

пер. Ангарський (н/к) - т/с Демерджи (Хаос); час 12:26 - 14:40; відстань-5521.

Від тролейбусної зупинки "Ангарський перевал" підіймаємося натоптаною дорогою, що починається за спорудою зупинки, 10м паралельно трасі та звертаємо на стежку, що найбільш схожа за азимутом на необхідну нам до дж. Верса. Через 20хв проходимо повз пам'ятник першим будівникам дороги. Коло нього на роздоріжжі звертаємо на ґрунтову дорогу вправо, рухаємося ще десь хвилин з 30, переходимо через металеву трубу з водою та виходимо на галявину, де росте багато шипшини та переходимо до лавандових полів. Підходимо ближче на стоянку Демержи (її ще називають т/с Хаос) близ укріплення Фуна і стаємо на ночівлю.

                                     ТРЕТІЙ ДЕНЬ

т/с Демерджи (Хаос) – перевальний зліт – підніжжя перевалу; час 07:21 - 12:05; відстань 3122 м.

Від стоянки починаємо рух вверх по схилу. О 8:12 група зупиняється на осипу під великим каменем (скелею) та починається розвідка. Найбільш вірогідним напрямком було визнано північ, тому група йде 100м в ПН напрямку, потім підйом 30° 50м дрібним осипом і ще 20м крутого схилу (45°). Зупиняємося на полиці. Ще дві розвідки нічого не дали, крім двох фальшивих сідловин. Погода псується, тому спускаємося вниз по шляху підйому.

підніжжя перевалу – Джур-джур; час 12:05 - 18:40; відстань 12976 м.

Обідаємо і о 12:40 рушаємо стежкою по типу "дорога" (маршрут 130 на новому атласі "Союзкарти") до сідловини Демерджи. Дорога ґрунтова, добре накатана. Далі виходимо до вдсп. Джурла і по дорозі, йдемо до вдсп. Джур-Джур. До Джур-Джуру виходимо о 18:40, стаємо на стоянку вище водоспаду на лівому  березі.

                                           ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ

вдсп. Джур-джур - пер.Тирке центральний; час 08:40-14:05; відстань 3770 м.

Зранку вирушаємо вгору по течії р. Улу-Узень. О 9:53 підходимо до місця, з якому необхідно сходити із стежки і рухатися до перевалу по азимуту.

. Рухаємося вгору по схилу без стежки. Вгорі проглядаються скелі біля перевалу. В кулуарі натрапляємо на ділянку зі змерзшимся фірном і не пропускаємо можливості потренуватися ходити в кішках. Долаємо відрізок 30 м 25° в кішках, виходимо вліво на полицю і влаштовуємо обід.

Пер. Тирке центральний - дж. Сулух-Оба;час 14:05 - 16:00;відстань 3864 м.

Прямісінько від перевалу по кінній дорозі виходимо на ґрунтівку, по котрій рухаємося до спуску з плато в напрямку дж. Сулух-Оба. Починаємо спуск. Після спуску рухаємося вздовж схилу в Пд-Сх напрямку.Доходимо до дж. Сулух-Оба і стаємо на ночівлю.

                                        П'ЯТИЙ ДЕНЬ

дж. Сулух Оба - т/с Су-Ат; час 07:40 - 08:47; відстань 2149 м.

Вихід о 7:40. Виходимо на вкритий лісом хребет і рухаємося паралельно йому на північний схід.Добираємося до т/с Су-Ат, біля вказівника "Карабі - Су-Ат" звертаємо на схід, в сторону т/с Ай-Олексій.

т/с Су Ат - пер. Лікон (н/к);час 08:47 - 10:32; відстань 3960 м.             

Не доходячи до самої стоянки біля квартального стовпчика (N 44°45'54,048'' ; E 34°15'54,0'') звертаємо на дорогу, що прямує в сторону пер. Лікон і виходимо на перевал.

пер. Лікон (н/к) - т/с Чигенитра; час 10:32 - 14:32;відстань 11975  м.

По добре видимій маркованій стежці дістаємося до дж.

Рухаємося по стежці (166 по атласу "Союзкарти") далі до т/с Чегенітра.

                                      ШОСТИЙ ДЕНЬ

т/с Чигенитра - пер. Великі ворота (н/к);час 7:25 - 09:24;відстань 4256 м.

Вихід о 7:25. Продовжуємо рух маркованою тропою (маршрут 175), дорога практично автомобільна. Виходимо на сідловину пер. Великі Ворота.

пер. Великі ворота (н/к) - пер. Малі ворота (н/к); час 09:24 - 10:02; відстань 2036 м.

Спускаємося широкою дорогою на північний схід і сходимо з неї на ледь помітну марковану стежку. Рухаємося стежкою, переходимо на правий борт долини і виходимо на перевал Малі Ворота.

пер. Малі ворота (н/к) - пер. Калистон (н/к);час 10:02 - 11:22; відстань   2699 м.

З перевалу Малі Ворота починається траверс хребта, початок в 5 метрах на Пн Схід від сідловини позначено маркером. Доходимо до початку траверсу г. Хриколь. Тут потрібно звернути з дороги на засніжену стежку.

Починаємо траверс. Спочатку рухаємося по стежці. На сідловину перевалу Каллістон виходимо по азимуту.

пер. Калистон (н/к) - пер. Алакат Богаз (н/к)час11:22 - 13:11; відстань 3478м.             

Далі по легко видимій дорозі, позначеній на карті як маршрут 177 доходимо до дж. Вересь-Чокрак о 12:19 і стаємо на обід. Дорогою виходимо на пер. Алакат-Богаз.

пер. Алакат Богаз (н/к) - ист. Павло Чокрак;час 13:11 - 15:45; відстань 9048м.

Від перевалу Алакат-Богаз йдемо стежкою з червоним маркером точно на північ. Від т/с Н. Кок-Асан, йдемо по маркованому синім маркером маршруту до т/с В. Кок-Асан. Доходимо до джерела Павло-Чокрак і стаємо на стоянку.

                                    СЬОМИЙ ДЕНЬ

ист. Павло Чокрак - пер. Н. Шелен(н/к);час 7:30 - 12:27; відстань 9466м.

Траверсуємо хребет безпосередньо біля гребеня на межі лісу. Підходимо до гори Сорі. Потім проходимо повз скелю Аю-Кая. Підходимо до місця, де за даними ГПС на карті знаходиться дорога на перевал Н. Шелен. Спускаємося на 100м в ліс по азимуту. Рухаємося лісом паралельно хребту і  опиняємося на грунтовці, що веде на пер. Н. Шелен, південніше самого перевалу. Рухаємося по цій грунтовці на північ  доходимо до пер. Н. Шелен.

пер. Н. Шелен(н/к) - т/с Поворотное;час 12:27 - 14:13; відстань 6145м.

Від перевалу Н. Шелен грунтовкою доходимо до т/с Поворотне.

                                          ВОСЬМИЙ ДЕНЬ

т/с Поворотное - с. Соллар;час 07:50 - 09:16; відстань 5357м.

Вихід о 7:50. Входимо в село Поворотне і по дорозі за 3год. 30хв доходимо до траси Сімферополь-Керч.

с. Соллар - трасса Симферополь-Керчь;час 9:16 - 10:52; відстань 6073м.

Висновок перешкод даного походу:

1.За технічною складністю проходження групою пер. Кватирка відповідає роботі на снігово-осипному перевалі складності 1А.

2. За технічною складністю та перепадом висот (+420/-218м від вдсп. Джур-Джур до дж. Сулух-Оба) виконане нами проходження перевалу Тирке Центральний відповідає роботі на трав’янисто-сніжно-осипному перевалі складності 1А.

3. Технічна складність та перепад висот (+338/-174м від дж. Суук-Су до підніжжя г. Хриколь) при проходженні пер. Великі ворота та пер. Малі ворота, а також пер. Калістон, Алакат-Богаз, Лікон та сідло Демержи відповідють перевалам без категорії.

Отже, маємо проходження 2х перевалів складності рівня 1А та 6х перевалів н/к в поході протяжністю 114км. Таким чином, категорія складності спортивного походу відповідає заявленій – гірському спортивному походу першої категорії складності.

ІІ.ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ТУРИСТИЧНОГО ПОХОДУ

2.1. ПІДБОР І ПІДГОТОВКА ГРУПИ

Правильне комплектування групи – одна з головних умов успішного і безаварійного походу. Учасників майбутнього походу треба підбирати ретельно краще із одного колективу. Бажано щоб одного віку і фізичної підготовки, спільні інтереси, біль менш однакові знання і туристські навики.

Туристські групи пішохідного, лижного, гірського, водного, велосипедного і спелео видів туризму, які подорожують по маршрутах І і ІІ категорій складності повинні складатися не менше ніж з 4-ох чоловік. По маршрутах ІІІ, IV i V категорій складності – не менше ніж з 6-ти чоловік і не більше 12 чоловік.

Керівник і учасники подорожі зобов’язані: уміти користуватись туристичним спорядженням; бути ознайомленні з природними перешкодами і знати способи їх подолання, володіти технікою орієнтування і пересування у різних умовах місцевості і погоди, організації польових нічлігів; уміти розробити план подорожі, основний маршрут і його запасні варіанти, а також графік руху; уміти забезпечити техніку безпеки і зв’язок з населеними пунктами і організацією, яка відправила групу у подорож.

Як тільки група укомплектована, необхідно розподілити обов’язки між учасниками. При цьому треба врахувати досвід туристський і професіональний, фізичні дані, практичні навики.

Керівник групи організовує підготовку до походу проводить тренування з учасниками, відповідає за розробку маршруту, підготовку документації і ін. заступник керівника, казначея, завгоспа, санінструктора відповідає за щоденник (літопис походу) фотограф, художник; відповідальний за ремонт спорядження.

Подорожі в гірській місцевості значно складніші й небезпечніші, ніж звичайні. Нелегке пересування по гірській місцевості ускладнюється різкими коливаннями метеорологічних умов, значною висотою над рівнем моря, що викликає кисневе голодування, тощо. У цих умовах вимоги до засобів безпеки руху висуваються на перший план і потребують ретельної підготовки від кожного учасника, насамперед від керівника групи. Навіть на трав'янистих схилах можуть створитися такі умови, які вимагають застосування страхування і великої обережності пересування.

Туристично-краєзнавча діяльність не можлива без організації самоврядування в туристичній групі. Саме цим у значній мірі й обумовлена її педагогічна цінність. Підготовка будь-якого походу вимагає дуже різноманітної і складної роботи. Зрозуміло, що одна людина - керівник групи - не в стані якісно та вчасно все виконати. Тим паче, особа, яка не брала участі у підготовці походу, відчуває себе споживачем роботи інших і не бажає виконувати необхідні дії, спрямовані навіть на удосконалення свого побуту. З педагогічної точки зору, самоврядування дозволяє формувати відчуття відповідальності, взаємозалежності, взаємодопомоги, взаємозахищеності та інші. Виконання роботи, необхідної для інших, сприяє розвитку у школярів доброзичливості, толерантності, готовності прийти на допомогу іншим. З метою створення структури самоврядування на одному з перших занять туристично-краєзнавчого циклу (підготовчий період) проводиться розподіл посад. Кожен учасник походу отримує дві постійні посади - адміністративно-господарську і краєзнавчу. Необхідно стежити за тим, щоб у наступних циклах ті самі учасники мали різні посади. Тим самим ми відмовляємося від підготовки "професіонала" і даємо можливість кожній особі виявити себе в різних сферах діяльності.

У кожній туристичній групі обираються: командир, головний краєзнавець, штурман, завідувач харчуванням, завідувач спорядженням, ремонтний майстер, фізорг, санітар, скарбник, синоптик, редактор щоденника і газети, фотооператор, культорг. Якщо в групі більше 14 осіб, три останні посади розділяють або вводяться додаткові посади: заступника командира, завідувача харчуванням, завідувача спорядженням і таке інше. При меншій чисельності групи ряд посад можна об'єднати. Структурно всі обов'язки умовно можна розподілити на три блоки або відділення: відділення життєзабезпечення, техніко-тактичне відділення і культурологічне відділення.

Старшим у відділенні життєзабезпечення є скарбник, крім нього туди входять: завгосп по харчуванню, завгосп по спорядженню, ремонтний майстер. Робота техніко-тактичного відділення спрямована на здійсненні правильного і безпечного проходження обраного маршруту, тому в нього включені: штурман, фізорг, санітар і синоптик. До культурологічного блоку входять: культорг, редактори щоденника і газети; фото та відео оператори. Головний краєзнавець не включений у жодне відділення, тому що займається керівництвом роботи по краєзнавчих посадах.

   Командир. Помічник керівника групи. Очолює керівництво походу, до складу якого входять: скарбник, штурман, культорг, головний краєзнавець. Організовує і контролює роботу членів групи. У підготовчий період разом з керівником складає графік підготовки, проведення і підведення підсумків походу і стежить за його виконанням. Складає графік роботи з чергових посад. Під час походу контролює роботу чергових командирів, у разі потреби надає їм допомогу. Проводить щоденні збори туристичної групи по підведенню підсумків минулого дня, де оцінює роботу чергових командирів. Після походу організовує роботу І підведення підсумків походу

Головний краєзнавець. Відповідає за всю пошукову, у тому числі краєзнавчу, пізнавальну і дослідницьку діяльність туристичної групи. Стежить за виконанням поставлених перед групою на даний похід пошукових завдань. Перед походом складає загальний план краєзнавчої роботи на весь туристично-краєзнавчий цикл. Проводить заняття з усіма членами групи, роз'яснюючи, як виконувати доручені завдання, як збирати, оформляти і зберігати зібрані в поході матеріали, вести бесіди з цікавими для групи людьми, записувати їх розповіді. У поході: контролює роботу всіх пошукових груп і окремих слідопитів, заслуховує їх звіти про пророблену роботу. Організовує зустрічі з цікавими людьми, екскурсії в музеї, на підприємства і т.д. На зборах туристичної групи дає оцінку роботі краєзнавців. Після походу: стежить за обробкою зібраного матеріалу, приймає його від кожного учасника походу і перетворює в єдиний краєзнавчий звіт усієї групи. Готує й узагальнює усний звіт про результати краєзнавчого пошуку.

Скарбник. Відповідає за фінансове забезпечення походу. Перед походом: разом з керівником складає кошторис походу. Згідно з кошторисом витрат скарбник визначає суму внеску кожного учасника. Забезпечує збір коштів для даного походу. Видає учасникам походу частину грошей на поточні витрати, передбачені кошторисом, купує проїзні квитки для груп у район походу і назад. У поході: по необхідності видає гроші на непередбачені витрати. Після походу разом з керівником складає звіт про витрату коштів

Завідувач харчуванням. Відповідає за якісне харчування учасників походу. Перед походом: складає приблизне меню на кожен день походу і робить розрахунки необхідних продуктів на весь похід. Після складання меню і проведення розрахунків кількості продуктів харчування, завідувач харчуванням організовує закупівлю і підготовку продуктів харчування до походу. Найвідповідальніший етап роботи завідувача харчуванням - це пакування продуктів.

У поході: завідувач харчуванням веде суворий облік витрат продуктів, стежить за їх збереженням і придатністю до вживання, керує роботою чергових кухарів, організовує купівлю продуктів харчування в населених пунктах на маршруті. Після походу завідувач харчуванням складає звіт, до якого входять: перелік взятих у похід продуктів харчування з їх ваговими характеристиками, а також рекомендації про можливість придбання продуктів харчування на маршруті чи в процесі під'їзду до нього, про наявність їстівних "дарунків природи" на маршруті-ягід, грибів, риби і т.д.

Завідувач спорядженням. Відповідає за підбір і підготовку групового й особистого спорядження. Перед походом: складає списки необхідного на даний похід групового й особистого спорядження.

У поході: стежить за збереженням групового спорядження. Контролює роботу відповідальних за вогнище, стежить за дотриманням правил безпеки при користуванні вогнем і при рубанні дров. На лінійках туристичної групи дає оцінку стану майна і роботі відповідальних за вогнище.

Після походу: приймає від учасників групове спорядження, перевіряє його стан, разом із членами групи ремонтує і чистить майно, здає його на склад. Ремонтний майстер. Відповідає за технічно справний стан спорядження. Перед походом: підбирає ремонтний інструмент, а також запасні частини для групового й особистого спорядження. Разом із завідувачем спорядженням робить огляд і ремонт групового спорядження. Перевіряє справність особистого спорядження. У поході: стежить за станом наметів, майна для вогнища і суспільного посуду, у разі потреби робить ремонт. Допомагає учасникам походу в лагодженні спорядження особистого користування. Після походу: разом із завідувачем спорядженням організовує ремонт і упорядкування групового спорядження. Штурман. Очолює техніко-тактичний відділ походу, до складу якого входять фізорг, санітар і синоптик. Відповідає за безпечне і правильне проходження маршруту. Перед походом: готує маршрут майбутнього походу.У поході: відповідає за технічно і тактично правильне проходження маршруту. Призначає чергових штурманів і хронометристів, контролює їх роботу, на складних ділянках допомагає їм. Після походу: на основі робіт, виконаних черговими штурманами, складає технічний опис походу, складає повну нитку маршруту.

Фізорг. Відповідає за фізичний стан учасників походу. Перед походом: підбирає з урахуванням специфіки даного походу (пішого, гірського, водного й ін.) необхідні вправи, для тренувань і ранкової зарядки в підготовчий період і для ранкової зарядки в поході. Забезпечує групу спортивним інвентарем. У поході: зранку проводить загальну гігієнічну гімнастику, а на привалах - розминку для зняття втоми. Організовує на днюваннях спортивні ігри, шахово-шашкові турніри, розваги.

Санітар. Відповідає за медичне забезпечення походу. Перед походом: організовує медичний огляд учасників походу, збирає і перевіряє медичні довідки, що допускають учасників до туристичного походу. Готує і комплектує медичну аптечку.У поході: стежить за станом здоров'я, режимом дня і харчування учасників, за дотриманням ними правил особистої гігієни і суспільної санітарії. Надає першу допомогу і видає ліки. Разом з фізоргом проводить тестування для визначення працездатності учасників.

Після походу: складає звіт про виконану роботу в поході. Якщо похід був складним, категорійним, то організовує медичний огляд учасників походу.

Синоптик. В його обов'язки входить стежити за станом погоди протягом походу і передбачувати її зміни.

Культорганізатор. Відповідає за проведення усіх культурних заходів у туристично-краєзнавчому циклі.

Редактори щоденника і газети. Відповідають за своєчасне і правильне відображення життя туристичної групи. Перед походом: готують необхідні канцелярські товари для випуску похідної газети і ведення записів у щоденнику. Разом з командиром групи складають графік роботи чергових редактора газети та редактора щоденника. Підбирають і погоджують з усією групою назву газети і її девіз. Газета повинна відображати цікаві події і факти даного дня, особливості природи тощо. Увечері газету виставляють на загальний огляд і на зборах її оцінюють.

Фотооператор. Відповідає за складання фотозвіту про похід. Перед походом: займається придбанням необхідних кінофотоматеріалів, визначає кількість і якість кінофотоапаратури. Для цифрових фото та відеокамер забезпечуються акумулятори та карти пам'яті в залежності від тривалості походу.

Разом з командиром групи оператор складає графік роботи чергових операторів - по двох на один похідний день. Готує сценарій кіно-фотозйомок. У поході: забезпечує чергових фотографів усім необхідним інвентарем. Стежить за проведенням зйомки відповідно до сценарію. Після походу: керує обробкою всього кінофотоматеріалу, виготовленням фотогазет, стендів, відеофільму і слайдфільму про похід.

2.2.ОСНАЩЕННЯ. СПОРЯДЖЕННЯ

Зима – то не літо, тому підготовка спорядження до зимових походів має бути більш продуманою та відповідальнішою. Те, чим можна було знехтувати влітку, може бути життєво необхідним у зимовий період. Звісно, зимові походи – то окрема тема, яка потребує більшого вивчення. В даній публікації наводяться лише деякі цінні рекомендації, які будуть вам у нагоді. Дізнайтеся більше про зимові походи з інших публікацій.

Особисте спорядження підбирається і готується кожним туристом самостійно, в залежності від особистих уподобань та бажаного рівня комфорту. Але при цьому необхідно виходити з умов того чи іншого походу. Бувають випадки, коли окремі туристи, заради зменшення ваги рюкзаку, беруть обмаль одягу, а потім мерзнуть та просять теплий одяг у інших. Тому, в процесі підбору особистого спорядження треба враховувати особливості маршруту, району, погоди тощо.

При відборі одягу для походу досвідчені туристи керуються наступними вимогами та властивостями:

6

6

- функціональність;

- зручність;

- комфортність;

- високі теплозахисні властивості;

- високі вітрозахисні властивості;

- висока міцність;

- відповідність призначення та матеріалу одягу.

6

6

Кожному учаснику походу необхідно мати:

Табл.№2 особисте спорядження

ГРУПОВЕ СПОРЯДЖЕННЯ

Групове спорядження включає все те, що використовується всіма членами групи. Оскільки умови пішохідного походу першої категорії складності не вимагають використання спеціального спорядження при подолані природних перешкод, то до групового буде, в основному, відноситись бівачне спорядження.

Бівачне спорядження - це намети, спальні мішки, теплоізолюючі килимки, приналежності для вогнища (S-подібні крюки, V-подібні наконечники, брезентова рукавиця), примуси, посуд для приготування страв (каструлі, казанки, відра), сокири, пилки.

Табл.№3 групове спорядження

Забезпечення нормального харчування - одна з важливих умов успішного проведення походу. При цьому треба пам'ятати, що розрахунки, купівля та пакування продуктів харчування - все це повинно бути зробленим заздалегідь, задовго до початку походу.

Харчовий раціон визначається перш за все тривалістю та складністю походу. Так, харчування в поході вихідного дня може бути без приготування гарячих страв. Харчування у походах більш подовжених може організовуватись за різними схемами.

Рис.№1 Харчовий раціон

Організм людини потребує дотримання енергетичного балансу - рівного співвідношення між величиною енерговитрат та кількістю енергії, що потрапляє в організм разом з продуктами харчування. Основним джерелом енергії є вуглеводи, які дають 70-75% необхідної енергії. Білки і жири використовуються головним чином для процесів, завдяки яким відбувається формування нових клітин, утворення травних соків та інших речовин, які необхідні для правильного обміну речовин. Участь білків та жирів у енергетичному балансі організму звичайно складає 25-30%.

При розробці меню походу складається добовий раціон. З урахуванням вказаних вимог складати меню зручніше на три-чотири дні (кратно кількості дням походу) і надалі повторювати його. Як правило, для пішохідних і гірських походів встановлюється дворазове гаряче харчування в день-сніданок і вечеря, на обід планується "сухий пайок". Для готування перших страв в основному використовуються сублімовані (збезводнені) концентрати супів у пакетах чи брикетах. Для розмаїтості один раз у три-чотири дні готують молочні супи. Другі страви -- це каші з різних круп: рисової, гречаної, пшеничної, манної; а також страви з різних макаронних виробів: ріжки, черепашки, макарони, вермішель. Не обов'язково другі страви планувати з м'ясом, тим більше що тушковане м'ясо має низьку калорійність, а велику вагу. Добре зарекомендували себе в походах такі страви, як рис із сухофруктами; рисова каша зі згущеним молоком; пшенична чи гречана каша з засмаженим салом; манка з родзинками і, якщо є - з полуницями; макарони з голландським чи іншим твердим сиром, "туристичні" вареники тощо.

Крім продуктів, необхідних для організації триразового харчування, ще планують і готують до походу так зване "кишенькове харчування". Сюди входять: родзинки, сухофрукти, чорнослив, горіхи грецькі чи лісові без шкірки, льодяники, карамельки, полівітаміни і т.д. Ці продукти завідувач харчуванням видає невеликими порціями на малих привалах або зранку кожному туристу, який самостійно визначає, коли і скільки з'їсти.

Складання меню і проведення розрахунків необхідної кількості продуктів проводиться наступним чином. Після аналізу маршруту: визначення приблизного часу, який планується, витрат на подолання шляху кожного дня, наявності складних ділянок і способів їх подолання, підбираються страви. Раціон харчування бажано зробити калорійним, з правильним співвідношенням поживних речовин, він повинен мати невелику вагу, а також бути різноманітним. Бажано обговорити меню на зборах всієї групи, перед тим, як проводити розрахунки. Проведення розрахунків виконується наступним чином: треба записати страви для даного дня, скласти таблицю (див. табл.№4) в якій розділити страву на окремі продукти і підрахувати їх калорійність та кількість білків, жирів та вуглеводів на одну особу. Якщо калорійність та співвідношення поживних речовин є недостатнім, треба замінити продукти харчування на калорійніші або додати їх кількість.

Табл.№4.Розрахунок споживчої цінності і кількості продуктів харчування для походу

Аналогічним чином розраховують раціон на весь похід.

В залежності від кількості учасників походу визначається кількість тих чи інших продуктів на всю групу. Для визначення повної кількості кожного продукту харчування треба визначити суму всіх запланованих його застосовувань. Це дуже кропітка і відповідальна робота, тому її бажано виконувати не одній особі.

Рекомендований список продуктів:

сіль, цукор, чай, какао, хліб, сухарі, вермішель, масло вершкове (краще топлене), сир, сало, ковбаса копчена, смалець, олія, яйця, печиво, пряники, шоколад, горіхи, ізюм, варення, мед, сухе молоко, приправи (лавровий лист, перець, коріандр, кориця та інші); консерви: тушонка, згущене молоко, паштет, сардини в олії; крупи: гречка, вівсяні пластівці, рис; овочі-фрукти: картопля, цибуля, часник, яблука, мандарини, апельсини, лимони,морква.

Укладання аптечки має також важливе значення у поході.

Табл.№5 АПТЕЧКА

2.3.ТЕХНІКА ПЕРЕСУВАННЯ

Початковою точкою маршрута є зупинка рейсового тролейбусу "с. Перевальне", котру ще часто ідентифікують як "кінцева зупинка 1го тролейбуса" та "На кругє" (мається на увазі поворотне коло 1го тр.). Сюди можна дістатися тролейбусом (маршрут "Сімферополь – Ялта") або маршрутним таксобусом, що проходить тією ж дорогою. Кінцеві зупинки і тролейбусів, і маршрутних таксобусів, знаходяться на відстані 150м від залізничного вокзалу м.Сімферополь, куди дуже зручно діставатися потягом з м.Києва. Інтервал курсування тролейбусів – 20-30хв, квитки можна придбати у касах, що розташовані на кінцевій зупинці, або у водія (що дешевше). Вартість квитка складала порядку 5 грн на людину з багажем.

Кінцева точка маршруту – с. Соллар – знаходиться в 5км від траси Сімферополь-Керч, по якій постійно курсують маршрутні автобуси та рейсові автобуси з Керчі, Судака та Феодосії до Сімферополя. Від’їзд звідси не складає будь-яких проблем – треба дістатися траси та зачекати, доки не зупинисться один з рейсових автобусів, що прямують на Сімферополь.

Техніка пересування. Під словом "техніка" ми розуміємо сукупність правил, прийомів та способів, які дозволяють туристам безпечно та з найменшою втратою сил та часу пройти маршрут та подолати всі перешкоди на ньому. Техніка - це й дисципліна, згуртованість групи, режим руху, фізичні якості учасників - спритність, сила, витривалість, почуття рівноваги, володіння спеціальними прийомами страховки та самострахування.
Турист-пішохід повинен володіти підвищеним "крокуванням", бути здатним пройти з рюкзаком багато кілометрів, і не в тягар, а в радість повинні даватись йому кілометри. Інакше - навіщо ходити?! Для цієї, "головної", здібності туриста долати великі відстані першорядною умовою є вміння зберігати в цілості ноги. Потертості - головний батіг пішохода.

У поході треба суворо дотримуватись принципу послідовного збільшення ходових навантажень: від зовсім маленьких походів поступово переходити до більш тривалих.

Режим руху. Під режимом руху в туристичному поході треба розуміти сукупність різних правил та норм, спрямованих на успішне проходження групою наміченого маршруту.

Загальне правило, що стосується швидкості руху в поході - постійне зростання та постійне зниження її в період кожного ходового часу Не слід одразу з привалу рухатись швидко - 2-3 хвилини група повинна йти уповільненим темпом, поступово підвищуючи його та доводячи до прийнятної норми, а за 3-5 хвилин до чергового привалу темп плавно уповільнюється.

Велика вага рюкзака знижує темп руху на маршруті, сприяє виникненню втоми, впливає на зниження емоційного стану. Тільки новачки пишаються великою вагою рюкзака, щоб звернути на себе увагу. Завдання полягає саме в тому, щоб взявши все необхідне, залишити рюкзак транспортабельним. Розподіл вантажу краще робити з урахуванням особистих можливостей туристів, бо перевантаження окремого учасника може стати загальним тягарем.

Укладання рюкзака.

При підготовці рюкзака бажано, щоб його вага не перевищувала 17-23 кг. Крім того, між учасниками походу (з урахуванням їх віку, здоров'я, фізичного розвитку) розподіляється також групове спорядження, що включає намети, вогнищеві приналежності, сокири (1 на 4 чоловік), посуд для приготування їжі (з розрахунок а 1,5 - 2 л посудній ємності на людину), компаси, медичну аптечку. При відсутності намети в такі походи слід брати ковдру, плед. У холодну пору року незамінні спальні мішки.

Правильне укладання рюкзака має велике значення, в незалежності від того, чи йдете ви в багатоденний похід або на просту прогулянку.

Головна вимога при укладанні рюкзака: при найменших зовнішніх габаритах він повинен володіти найбільшою місткістю і бути зручним для перенесення. Для багатоденного походу підійдуть великі рюкзаки місткістю 50 - 70 літрів, які виготовлені з щільної міцної тканини, мають ушите дно і надійно прикріплені широкі заплічні ремені.

При укладанні рюкзака є загальне правило: важке кладуть вниз або середину і ближче до спини; м'яке - до спини; об'ємне і крихке - вгору; предмети першої необхідності - в кишені рюкзака. Потрібно старатися укладати речі так, щоб при русі не гриміли погано укладені предмети в рюкзаку.

При укладанні рюкзака важливо запам'ятати місце розташування предметів, щоб при необхідності потрібну річ можна швидко дістати, а не перевертати весь рюкзак.

Усе спорядження (групове й особисте), продукти харчування, спеціальне спорядження пакується у рюкзак. Існує декілька видів конструкцій рюкзаків. Серед них певною популярністю користуються рюкзак Абалакова, Ярова, станковий, анатомічний. Рюкзаки Абалакова та Ярова виконані з міцного, цупкого брезенту, а станковий та анатомічний, як правило, з авізенту (синтетичного брезенту). Завдяки цьому під час дощу вони майже не збільшують ваги, але авізент швидко протирається, коли знаходиться між металевими предметами.

Найбільш досконалим є анатомічний рюкзак. Такі рюкзаки шиють за особистим замовленням. Його анатомічність досягається за рахунок фігурної форми м'якого каркасу, який повторює вигини спини і забезпечує прилягання майже по всій поверхні спини, в поєднанні з опорним стегновим поясом і кріпленням плечових ременів з урахуванням індивідуальних особливостей фігури туриста. Крім того, як правило, такі рюкзаки мають достатню кількість різноманітних накладок з ремінцями для закріплення мотузки, килимка, кішок, підвісних кишень, тубусом, що вивертається для збільшення об'єму тощо.

При виборі рюкзака, не зважаючи на його конструкцію, треба виходити з таких положень: широкі (не менше 5 см) лямки, достатній об'єм. Вважається, що для юнаків оптимальним буде рюкзак об'ємом 90-120 літрів, а для дівчат - 60-80 літрів. Ширина дна повинна бути 25-35 см, що забезпечить більшу стійкість системи людина-рюкзак, бо центр ваги спакованого рюкзаку і людини знаходяться не на великій відстані. 1 якщо рюкзак правильно спакований, то його центр ваги знаходиться низько, що теж додає стійкості (див. рис. 2).

рис.2

Пакування рюкзака - дуже відповідальна та непроста справа. Перш за все треба пам'ятати, що всі речі повинні бути у рюкзаку (рис. 3). Руки повинні бути вільними, що забезпечує безпеку руху. Є різні підходи до того, як краще запакувати рюкзак. Головне дотримуватися принципу: скласти в рюкзак так, що він був плоским і високим, щоби притискувався до спини і не відтягував плечі назад. Одним словом, рюкзак повинен бути частиною тіла туриста і не викликати ніяких незручностей.

Пакування рюкзака починається з розподілу речей: м'які речі, важкі, об'ємні, незручної форми тощо. Заповнюючи рюкзак, треба запам'ятовувати, що де лежить. Речі, які можуть знадобитися незабаром, кладуть зверху. Для зручності пакування і розпаковування рюкзака, для швидкого знаходження потрібних предметів, роблять так: в один великий поліетиленовий пакет кладуть спальний мішок та всі спальні предмети, в другий - весь одяг, в третій - продукти харчування, дрібні речі кладуться окремо. Доцільно дотримуватися системи при пакуванні рюкзака і при його розпаковуванні: кожна річ як в рюкзаку, так і в наметі повинна мати своє певне місце.

рис.3

Пакування доцільно виконувати, розстеливши рюкзак на підлогу вверх кишенями. Вздовж спинки кладуть теплозахисний килимок, на який розстелюють спальний мішок. Важкі речі: запасне взуття, картопля, цукор, консерви (крім скляних), мішечки з крупами тощо укладають на дно рюкзака. Намет прив'язують знизу. Хліб, сухарі, печиво, упаковують зверху: вони менше зімнуться і покришаться. Аптечку, флягу з водою, туристичну сокиру, ніж, запасні шнурки тощо пакують у кишені рюкзака. Якщо є консерви в скляних банках, то їх доцільно пакувати в середину рюкзака поміж одягом, попередньо поклавши в декілька поліетиленових пакетів або в "чохли" - кружку, миску, котли. Під клапан рюкзака кладуть штормівку, легку курточку та накидку. Коли пакування завершено, треба перевірити форму рюкзака та довжину лямок. Не треба дуже сильно затягувати лямки: добре запакований і збалансований рюкзак сам буде добре прилягати до спини, а з затягнутими лямками йти буде важко.

2.4.БЕЗПЕКА В ПОХОДІ

Безаварійність - найважливіша вимога до всіх туристичних походів. Навіть найпростіший вихід за місто малодосвідчених туристів може бути пов'язаний з елементами небезпеки.

Щоб туризм став джерелом зміцнення здоров'я і розвитку фізичних сил, кожен турист повинен суворо дотримувати в похідних умовах правил поведінки і техніки безпеки.

Важливе правило кожного походу - дотримання розпорядку дня і режиму харчування та особистої гігієни всіма його учасниками. Багатьом відома думка досвідчених туристів, що безпека залежить не стільки від складності маршруту, скільки від підготовленості й дисциплінованості учасників походу.

Якщо групу складають туристи, які мають незначну різницю у віці та фізичній підготовці, спільні інтереси, то в поході буде легше досягти дружної взаємодії за будь-яких ситуацій, створити психологічний клімат взаєморозуміння, взаємовиручки і взаємодопомоги.

До небажаних наслідків у поході можуть призвести погане знання маршруту, темп руху, що не відповідає підготовленості туристів, низька дисципліна в групі, відсутність необхідного спорядження, невиконання правил купань і навчання плавання, самовільне спускання на лижах з гір, неправильна поведінка при виявленні вибухонебезпечних предметів, несприятливі метеорологічні умови, низький рівень технічної і тактичної підготовленості туристів, невміння долати природні перешкоди, зустріч з дикими тваринами і плазунами, отруйні рослини, недоброякісні продукти харчування тощо.

Згадане вище трапляється через недосвідченість членів групи або керівника, який погано організував всебічну підготовку учасників походу, не ознайомився як слід з районом мандрівки, складними ділянками маршруту і не намітив способи їх подолання. Керівник групи має твердо знати правила організації і проведення самодіяльних туристичних походів і мандрівок, методичні рекомендації щодо безпечного проходження маршруту і постійно стежити за суворим дотриманням дисципліни в туристичній групі.

Вказані правила повинен вивчати не тільки керівник, а й усі учасники походу, які відповідно до них проходять всебічну підготовку і виконують вказівки керівника групи. До початку походу кожен турист повинен прослухати цикл лекцій, бесід, ознайомитися з інструкціями і ознайомити з ними школярів.

Протягом усього походу слід суворо дотримувати санітарно-гігієнічних правил.

З метою запобігання нещасним випадкам і захворюванням не рекомендується пересуватися під час грози, сильного вітру, хуртовини, в туман, за винятком екстремальних ситуацій; необхідно суворо дотримуватися всіх вимог безпеки.

Не слід пересуватися після дощу по камінню, осипах, стрімких схилах. Круті схили, обривисті береги річок потрібно проходити з послабленими лямками на рюкзаках і страхувальними мотузками.

Не варто планувати пересування групи в спеку. Перебуваючи на сонці, потрібно одягати панаму або кашкет, сонцезахисні окуляри.

При переході групи по кризі замерзлої річки чи озера слід перевірити відсутність тріщин, вимоїн, повітряного простору між шарами льоду або між льодом і водою. Лід має бути не менше 10 см завтовшки. Той, хто в групі йде першим, страхується мотузкою. Не слід підходити до краю льоду ближче як за 100 см. Небезпечно переправлятися по льоду, під яким знизився рівень води або вона затопила його поверхню.

Страхування необхідне на всіх небезпечних ділянках маршруту. Керівник групи приймає рішення щодо його організації, способу здійснення і розміщення туристів.

Одяг туристів має відповідати порі року і погоді. При похолоданні слід більше рухатись, на привалах надягати теплі речі, пити гарячий чай, каву. В сиру погоду, якщо є можливість, треба просушити одяг, взуття, спальні мішки, рукавички, шкарпетки, намети.

Щоб їжа не стала причиною отруєння, дотримуйтесь таких правил: молоко обов'язково кип'ятіть, не вживайте варені ковбаси, продукти, які втратили звичайний вигляд, колір і запах, консерви з банок, що здулися. Питну воду, набрану у випадкових джерелах, обов'язково кип'ятіть!

Особливої турботи керівникам походів завдає купання, адже доводиться купатися в незнайомих водоймах, а це іноді пов'язано з небезпекою для життя. Тому завжди дотримуйтесь таких основних правил: перевірте місце купання - воно має бути чистим, без корчів, ям, каменів; по можливості обмежте його кілками з натягнутою на них мотузкою; навчайте дітей плаванню на мілкому місці (вода має бути до пояса). Не слід купатись, якщо у вас погане самопочуття, ви втомились або перегрілись.

Небезпеки, можливі в походах, можна звести до двох груп: небезпеки, пов'язані з явищами об'єктивного характеру, і небезпеки, пов'язані з неправильними діями туристів. До першої групи відносяться особливості рельєфу місцевості (підйоми, спуски різної крутості і характер грунту) та кліматичні умови (вітер, температура і вологість повітря, опади). У другу групу об'єднується величезне різноманіття питань пов'язаних з фізичною, технічною, тактичною підготовкою туристів; правильністю добору спорядження, взуття й одягу; з дисципліною в групі, досвідом учасників і керівників; а також психологічним кліматом, станом здоров'я і працездатністю кожного туриста.

Відомо, що в походах трапляються травми. Травма - це ушкодження з порушенням чи без порушення цілісності тканини, викликане певним зовнішнім впливом. У туристичному поході буває спортивний і побутовий травматизм. Основна ознака травми - біль. Встановлено, що в походах переважають травми легкого ступеня: потертості, садна, забої, опіки і розтягання зв'язково-суглобного апарату.

Ознаки потертості: хворобливе почервоніння шкіри, утворення пузирів (водянка), наповнених прозорою рідиною. Водянкові пузирі з'являються в місцях, де шкіра піддається хоча і не сильному, але постійному травмуванню і тиску на обмеженій ділянці. Найчастіше водянки з'являються на вологій ніжній шкірі ніг. Факторами, що сприяють появі потертості є тісне чи надто вільне нове взуття. У похід варто надягати ношене, звичне взуття, ретельно розправляти складки шкарпеток. Місця, де починають утворюватися потертості, треба заклеїти лейкопластирем. Потертості пальців ніг нерідко виникають при спуску з гори.

Пересуваючись по різному рельєфі, по невпорядкованих стежках і без стежок виникає небезпека отримання саден. Садно - поверхнева ранка, що виникає в результаті різкого тертя шкіри об твердий предмет (дерево, камінь, земля). Садна супроводжуються різким болем, капілярною кровотечею і виділенням лімфи.

Втрата рівноваги під час руху по складному рельєфі часто приводить до таких травм, як забої. Забиті місця - це закриті механічні ушкодження тканин, що не супроводжуються видимими порушеннями їхньої анатомічної цілісності. Характерною ознакою поверхневих забитих місць служить синець, що з'являються в перші хвилини чи години після травми.

При недбалому проведенні бівачних робіт можливе отримання опіків.

Опіки - ушкодження тканин організму в результаті дії високої температури або інших факторів. У поході це може бути полум'я багаття, гаряча або кипляча рідина, а також вплив сонячних променів і отруйних рослин. Заходи першої медичної допомоги проводяться до прибуття лікаря (фельдшера, медичної сестри) або відправки постраждалого до лікувальної установи, та спрямовані на надання першої допомоги при отриманні спортивних та інших травм. Знання правил надання такої допомоги необхідно кожній людині.

Механічні ушкодження шкіри, слизових оболонок або тканин називають саднами (легкі поверхневі ушкодження) або ранами, їх ознаками є болі або кровотеча.

Перша допомога - обробка ран 5-10 % розчином йоду або 2% розчином діамантової зелені, зупинка кровотечі, накладання на рану стерильної пов'язки. При серйозних ушкодженнях необхідно забезпечити швидку доставку постраждалого до лікаря.

Зупинка кровотечі. При артеріальній кровотечі, коли кров витікає поштовхами або "фонтаном", зупинка кровотечі проводиться шляхом притиснення артерії, сильного згинання кінцівки, накладанням кровоспинного джгута (рис. 4).

рис.4

Накладання пов'язки. Область рани звільняється від одягу, шкіра навкруги рани обтирається спиртом, одеколоном, або горілкою та змазується йодом. На рану накладається стерильний бинт (марля) або серветка, складені в декілька шарів. У випадку відсутності стерильного матеріалу можна накласти на рану чисту пропрасовану з двох боків носову хустину. В польових умовах наявний підручний матеріал можна продезинфікувати над полум'ям багаття. Після накладання стерильного матеріалу на нього кладуть шар вати та зміцнюють бинтом, косинкою, рушником, тощо.

Постраждалого, якому надана перша допомога, треба негайно доставити у найближчий медичний пункт.

Забоями називаються пошкодження м'яких тканин та судин без порушення цілісності покрову тіла, які виникають після удару тупим предметом або при падінні.

Ознаки - біль різної інтенсивності в момент забою та після забою, припухлість, утворення синця, при розриві кровоносних судин утворення скупчень крові (гематоми), утруднення та болючість рухів забитої частини тіла; при тяжких забоях більшої поверхні тіла можливий шок.

Розтягнення та розриви зв'язок виникають при раптових та різких рухах, які виходять за межі нормальної амплітуди з порушенням природного напрямку руху у даному суглобі.

Ознаки - різкий біль, швидкий розвиток набряку, значне порушення функцій суглобу.

Перша допомога. Необхідно створити спокій ушкодженій ділянці, прикласти холод (лід або рушник, змочений у холодній воді), накласти тугу пов'язку, доставити постраждалого до лікувальної установи.

Ушкодження суглобів, при яких відбувається зсув суглобних поверхонь кісток, називають вивихами.

Ознаки - різкий біль, зміна форми та припухлість суглоба, неможливість робити рухи.

Перша допомога. Охолодження області ушкодженого суглобу, фіксування кінцівки (рис. 5), негайна відправка до медпункту. Не слід пробувати вправляти вивих, це може принести тільки шкоду. Вправити вивих може тільки лікар. Бажано це зробити у перші години після травми. Запущені форми вивихів вдається вправити тільки операційним шляхом.

рис.5

Під час походу буває, що турист, який постраждав, не може самостійно рухатися. Тому потрібно знати основні засоби транспортування. Носії повинні йти в ногу, щоб уникнути розкачування носилок. Для збереження горизонтального положення носилок при спусках передній кладе носилки на плечі, а при підйомі - задній. Для обладнання носилок можна використати дві міцні палки, ковдру, пальто. На невеликі відстані потерпілого можна перенести в сидячому положенні, на схрещених руках.

Особливі вимоги ставляться до санінструктора походу. Він повинен краще за інших знати способи надання першої допомоги при раптових захворюваннях і нещасних випадках.

Відправляючись у похід, слід попіклуватись про аптечку з набором необхідних медикаментів, перев'язувальних засобів і простих інструментів.

Також не рідко в туристичних походах трапляються харчові отруєння.

Отруєння продуктами харчування і шлунково-кишкові захворювання

Вживання в їжу недоброякісних продуктів може призвести до харчового отруєння або гострого розладу шлунку. Симптоми захворювання - переймоподібні болі в животі, озноб, гострий понос, болісні нудоти, погіршення серцевої діяльності, підвищення температури. Оскільки їжа готується на всіх туристів, отруєння може одночасно уразити більшу частину групи і у найнесподіваніший момент (варто мати на увазі, що прихований період харчового отруєння триває кілька годин).

До шлункових захворювань може також призвести порушення режиму харчування, у тому числі великі перерви у прийомах їжі, харчування всухом’ятку, дуже гаряча або жирна їжа, вживання поганої води. Особливо часто занедужують туристи-новачки, які, не вміючи боротися зі спрагою, вгамовують її водою із забруднених струмків, болота або калюжі і тим самим вводять у свій організм небезпечні мікроорганізми або хімічні речовини.

Профілактика отруєння продуктами харчування .

Для попередження таких отруєнь необхідне дотримання найпростіших гігієнічних правил: у похідних умовах не можна вживати варені сорти ковбас, не перевірені м'ясні й молочні продукти домашнього готування, консерви у вздутих (так званих «бомбажних») банках; питна вода повинна братися тільки із чистих джерел і бути кип'яченої; не можна залишати для вторинного вживання консервовані продукти у відкритих, особливо металевих, банках; не можна їсти продукти із прогірклим запахом або ті, які втратили свій звичайний вигляд і колір.

Перша допомога при отруєнні .

У першу чергу варто промити шлунок шляхом прийому декількох склянок теплої води із содою до появи блювоти. Повторити промивання шлунку кілька разів. Потім прийняти сольове послаблююче, пів стакана блідо-рожевого розчину марганцевокислого калію і тетрациклін.

Надалі необхідно дотримуватись строгої дієти, пити міцний гарячий солодкий чай. Залежно від стану хворого його варто транспортувати або супроводжувати до лікаря. При болях рекомендуються серцеві та болезаспокійливі засоби.

Перша допомога при печії, болях у шлунку і його розладі.

Лікування передбачає дотримання режиму харчування. При печії вилучаються або обмежуються кислі продукти, чорні сухарі, кисіль, компот, солодощі, а також смажена птиця і спеції, у тому числі сіль. Допомагає молоко, каші (рисова, гречана, манна). Сода або товчене вугілля (карболен) також знімуть або зменшать печію. При болях у животі корисна гаряча грілка (нагрітий пісок, камінь), із препаратів - бесалол по 1 таблетці 2-3 рази в день, вікалін (1-2 таблетки на прийом), анестезин (1 таблетку).

При розладах шлунку приймають бесалол у такому ж дозуванні, левоміцетин або ентеросептол по 1 таблетці (0,5 г) 4-6 разів на добу.

ВИСНОВКИ

Метою проведення даного походу було ознайомлення туристів з гірським Кримом, відвідання історичних місць та ознайомлення з природою Криму.

Крим — це перехрестя культур і цивілізацій, насичений міфологічною та історичною пам’яттю, пізнавати які - справжнє задоволення. Це унікальна місцина, де зустрілися гори і море, ріки й озера, безкрайні степи і багаті ліси. Три гряди Кримських гір піднялися над морем, як кріпосні стіни.

Проведення гірських походів в горах полягає у проходженні визначеного маршруту за певний час з подоланням  категорійних перевалів.

У туристичному поході дуже важливо дотримуватися правил особистої гігієни та правил безпеки.

Маршрут,який розглядався в курсовій роботі цікавим,а також він дає можливість учасникам набути первинні навички пересування гірським рельєфом і при цьому підготуватися до більш серйозних походів – літнього походу 2-ї категорії складності на Північному Тянь-Шані або на Західному Кавказі. Також проходячи цим маршрутом можно побачити багато красивих місць.

Для вдалого походу необхідно вміти правильно комплектувати групу, укладати рюкзак, аптечку,вміти надавати домедичну допомогу та складати правильний раціон харчування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.           Любіцева О. О. Методика розробки турів: Навч. посіб. — К.: Альтерпрес, 2003. — 436 с.

2.           Програма розвитку туризму в Україні до 2005 року. — К.: Держкомтуризм, 1997.

3.           Про захист прав споживачів: Закон України від 15.10.93 № 3682-ХІІ.

4.           Про туризм: Закон України // Уряд. кур’єр. — 1995. — 15 жовт.

5.           Сокол Т. Г. Основи туризмознавства: Навч. посіб. — К.: РедЛайн, 1999. — 77 с.

6.           Сокол Т. Г. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. — К.: Рокор, 2001. — 200 с.

7.           Спортивний туризм // Інформ.-метод. зб. ФСТУ. — 2002. — № 2. — 68 с.

8.           Тамм Е. И. и др. Энциклопедия туриста. — М.: Большая рос. энцикл., 1993. — 480 с.

9.           Туризм в Україні: Зб. нормат. док.-1999. — К.: ІТФПУ, 1999. — 480 с.

10.      Туризм как вид деятельности. — М., 2001.

11.      Усков А. С. Практика туристстких путешествий: Учеб. пособие по туризму и краеведению. — СПб.: Твор. учеб. центр “Геос”, 1999. — 264 с.

12.      Федотов Ю. Н., Востоков И. Е. Спортивно-оздоровительный туризм: Учебник. — М.: Сов. спорт, 2002. — 364 с.

13.      Щур Ю. В., Дмитрук О. Ю. Спортивно-оздоровчий туризм: Навч. посіб. — К.: Альтерпрес, 2003. — 232 с.

У курсовій використовувалися матеріали з сайту http://tourlib.net

                                                                                                                      Додаток 1

Розподіл ваги на кожну особу.

Додаток 2

6