Діяльність готельної мережі «Редісон»

Сучасний ринок готельних  послуг характеризується тенденцією до зменшення кількості незалежних готельних підприємств і розширення готельних ланцюгів. Основними причинами  успіху готельних ланцюгів є висока і стабільна якість обслуговування і та ідентичність послуг.

Основні вимоги в готельних  ланцюгах зводяться до наступного:

- єдність стилю (архітектура,  інтер'єр);

- єдність позначень і  зовнішньої інформації;

- просторий і функціональний  хол;

- швидкість реєстрації  клієнтів;

- номери, передбачені для  постійних клієнтів;

- сніданок «шведський  стіл»;

- наявність конференц-залу;

- гнучка система тарифів;

- єдине управління, маркетинг і служба комунікації [7;43].

Готельні мережі є формою об’єднання готельних підприємств  з метою забезпечення економічної  ефективності .

Об’єднання готелів має  дві мети:

1. Забезпечення конкурентоздатності на ринку гостинності за рахунок високої якості обслуговування, що підтримується станом основних фондів (якість споруд, оформлення інтер’єрів, оснащення), кваліфікацією персоналу, безпекою клієнта та його майна;
2. Забезпечення економічної ефективності шляхом стабільного завантаження готелів; мережа дозволяє зменшити витрати на резервування, маркетингові дослідження, рекламу, підготовку кадрів.

До сучасних тенденцій  розвитку готельних ланцюгів слід віднести наступне:

• Глобалізація і централізація управління в готельному бізнесі;
• Поглиблення спеціалізації готельної справи;
• Розширення спектру готельних послуг, формування унікального продукту з використанням індивідуального підходу;
• Чітка сегментація ринку споживачів готельних послуг по різноманітних ознаках;
• Інтеграція готельних мереж з іншими підприємствами індустрії туризму
• Чітке позиціонування готелів;
• Гібридизація готельного продукту;
• Класифікація готельного продукту готельними мережами;
• Використання нових форм залучення споживачів в готельні підприємства.

Основними ознаками готельних  мереж є:

1. Формальні елементи, що забезпечують впізнання об’єктів, включених в ланцюг, як візуальну єдність. Зазвичай це досягається за допомогою спільного логотипа, кольорової гами, елементів декору, назви. Що в загальному і є зовнішньою сутністю торгової марки, робить її впізнаваною;
2. Спільність структурних елементів, з яких складаються об’єднувані готелі, а також однаковий рівень пропонованого комфорту і обслуговування;
3. Єдина система функціонування, що передбачає стандартизацію основних процедур обслуговування, маркетингу і продажів, за рахунок чого досягається однаковий якісний рівень роботи всіх об’єктів мережі. Ця і попередня ознака є внутрішньою сутністю торгової марки і закріплюється в споживчій свідомості уявлення про престижність бренду;
4. Наявність специфічної структурної надбудови над базисним елементом, що складається з окремих готелів, або керуючої компанії, яка здійснює загальне стратегічне керівництво, контролює дотримання стандартів, тощо.

В чому причина такого швидкого росту готельних ланцюгів . Найкоротша відповідь на це питання – ефективність.

По-перше, незалежні готелі можуть піти по шляху контролю над  витратами та зниження розцінок на послуги. Цей шлях дуже популярний, але одночасно і небезпечний.

По-друге, якщо незалежним готелям  залучити інвесторів, вони можуть направити  отримані кошти на модернізацію, нововведення і просування. Цей спосіб доволі розумний і використовується багатьма незалежними готелями. Нарешті, третій спосіб полягає в тому, щоб вигідно продати якийсь готель, використовуючи отримані засоби на підтримання інших об’єктів. Але він дає позитивний результат лише тоді, коли власник якого-небудь ланцюга має плани щодо проникнення на ринок в даному регіоні і надає перевагу для цього використовувати готовий готель, а не будувати новий.

Основні переваги готельних ланцюгів:

1. Можливість придбання  великих партій товарів і послуг за оптовими цінами. У силу того, що власник ланцюга керує декількома об’єктами, він може робити значні оптові закупівлі й далі пропонувати придбані товари (устаткування для номерів, білизну, мийні засоби, предмети санітарно-гігієнічного призначення тощо) іншим підприємствам – членам ланцюга за низькими цінами.

2. Економія витрат на підготовку персоналу. Зазвичай у рамках ланцюга здійснюється централізована підготовка кадрів, що значно скорочує витрати кожного члена ланцюга. До того ж участь у ланцюзі робить доступними для його членів послуги високооплачуваних фахівців-експертів у певних сферах, що кожному готелю окремо було б несила.

3. Ефективне просування готельних послуг на ринок і економія на рекламних заходах. Проведення організованої рекламної кампанії завжди потребує значних витрат, що дуже відчутно для бюджету окремих незалежних готелів. Готельні ланцюги дозволяють своїм членам розподіляти між собою витрати на рекламу та просування, а також користуватися результатами рекламної кампанії. Окрім того, рекламну функцію виконує торгова марка ланцюга.

4. Використання централізованої системи бронювання, що дає змогу підвищити завантаження номерного фонду всіх підприємств – членів ланцюга.

5. Долучення до централізованої системи бухгалтерського обліку, проведення загальних маркетингових досліджень, будівництво, здійснення операцій із нерухомістю. Фахівці, зайняті в цих видах діяльності, можуть обслуговувати всі готелі, які входять у ланцюг, що істотно скорочує відповідні індивідуальні витрати кожного його члена.

6. Інвестування. Групі готелів, що здійснюють колективний бізнес, легше обґрунтувати одержання інвестицій, мобілізувати капітал та спрямувати його на розширення і підвищення ефективності своєї діяльності [9;21].

Способи співробітництва  між готелем і готельним ланцюгом можуть бути достатньо різноманітними, але зводяться в основному  до наступних форм взаємовідносин: франчайзинг; управління по контракту; лізинг; синдиціювання.

Оренда (лізинг) стала популярною в 1950 – 1960-і роки. Лізингова угода дозволяє і орендарю, і корпорації вийти на ринок або розширити на ньому присутність. При такому підході готель орендується за обумовлений відсоток зазвичай від 20 до 50% з валових надходжень від продажів.

Франчайзинг - це ліцензійна угода, метод ведення продажів, при  якому окремому франчайзі-підприємству (готелю) надається право надавати послуги під управлінням моделі маркетингу, що розроблена готелем-франчайзером. Франчайзер дозволяє франчайзі використовувати  свою торговельну марку, назву і  рекламу. Головна відмінність франчайзинга від інших контрактних систем полягає в тому, що він звичайно заснований або на унікальній пропозиції, або на методах ведення бізнесу, або на торговельній марці, патенті або авторському праві [7;156].

Контракт на управління заключається між власником підприємства і компанією, головним напрямком діяльності якої є професійне управління готелями на даному сегменті ринку. Компанія, що вступає в управління по контракту не отримує ніяких прав на майно підприємства. За роботу компанія отримує зазвичай управлінську винагороду в вигляді певного відсотка від валового чи чистого операційного прибутку, звичайно – від 2 до 4,5%.

Популярною формою фінансування будівництва готелів є синдиціювання. Це залучення капіталу інвесторів, які можуть бути друзями чи знайомими  тих людей, що керують готелями. Як правило, колективна згода дозволяє залучити більші інвестиції і оперувати більшими підприємствами, що частково пояснюється тим, що ризик в цьому випадку розподіляється між учасниками синдикату.

Статистика показує, що об’єднане  ведення справ у готельному бізнесі  набагато економічно ефективніше, ніж  управління незалежними готелями.  Об’єднання готелів під єдиним управлінням  у результаті дає колосальну перевагу як власникам об’єктів, так і  їх операторам.

Головна перевага, яку отримує  готель, що входить до ланцюга –  зниження загальних витрат, а це у свою чергу дозволяє ланцюгам більше проникати на міжнародні ринки, розширювати  сферу свого впливу.

На комерційний успіх  ланцюгових готелів працює багато чинників: від об’єднаної системи бронювання до централізованих постачань витратних  матеріалів.

Дослідження, проведені британськими показали, що при об’єднані готелів  у ланцюги прибутковість одного номера у 7 разів вище, ніж у незалежних готелях.

Раціональна ідея, яка народжується в одному кільці готельного ланцюга, оперативно впроваджується в інші, що приносить одразу ж значні результати.

Вплив готельних мереж  на індустрію гостинності дуже великий. Більшість того, що зараз вважається «стандартом в виробництві», або мало свій початок, або отримало підтримку в готельних мережах. Якщо якась ідея довела свою життєздатність в одній з готельних мереж, вона рекомендується до впровадження в інших мережах, що приносить недовго очікуванні результати [3;13].

Зараз все збільшується вплив  готельних ланцюгів на готельний  бізнес країни і взагалі:

• Готельні мережі диктують стандарт обслуговування, що невдовзі стають міжнародними;
• Розвивають економіку країни або певного регіону;
• Навчають і здійснюють підготовку місцевого персоналу:
• Викупляють та реконструюють готелі, що перебувають в занепаді, або вичерпали себе;

З економічної точки зору готельні мережі вкладають гроші  в розвиток країн. Вони забезпечують робочими місцями місцеве населення, вносять податки в національну  скарбницю.

Культурна сторона полягає  в тому, що готель, який належить до мережі стає визначним місцем і центром  ділового та культурного життя.

 

 

3.  Сучасний стан світових і вітчизняних готельних ланцюгів

Сьогодні готельні ланцюги  охоплюють 30 % готельного ринку світу, понад 200 корпорацій, з яких 25 - найбільші  і контролюють 25 % світового профільного ринку [4,16].

Зараз провідне місце в  світовому готельному господарстві займає Європейський континент. На його часту припадає у середньому біля 70% туристичного потоку, тому відповідно готельний фонд складає значну переважаючу частку (біля 45%) світового готельного фонду [2,44].

Тенденція об’єднання окремих  готелів в мережі виникла порівняно  недавно, тому  біля 70% готелів регіону  є незалежними підприємствами. Приймаючи  до уваги високі ціни на розміщення, саме Європа – найпривабливіший ринок  більшості готельних компаній. При  чому, приходячи на цей ринок міжнародні корпорації не будують нові готелі, а намагаються викупити наявні готелі і невеликі місцеві готельні ланцюжки або взяти їх під своє управління.

Так у 2002-2004 рр., Accor викупила 20 % польської мережі Orbis і не збирається зупинятись на досягнутому, а Hilton купила швецьку Scandic. Таким чином, розвиток готельних мереж в Європі вже давно йде шляхом поглинення однієї готельної мережі іншою.

Дослідження 83 європейських готельних мереж виявило лише 16, що охоплюють понад 100 готелів. Найбільшою мережею є "Ibis" (483 готелі), та "Mercure", "Companile" і "Formule 1". Для Європи характерні готелі та готельні корпорації, що пропонують оригінальні послуги, кожен з яких виділяється нестандартним  профілем.

Найбільшу частку готелів - 71,6 % охоплює  лише дев'ять готельних корпорацій, серед яких найбільшими є англійська "Six Continents" та французька "Accor". Процес об'єднання активно відбувається в Іспанії, де в останні роки зафіксовано декілька значних торгових операцій з купівлі готелів. Найбільшою готельною корпорацією в країні є "Sol Melia", що займає 11-е місце у світовому рейтингу і сьогодні активно просувається на ринок Південної Азії.

Найбільші європейські готельні корпорації сьогодні активно просуваються на регіональні ринки Східної  та Північної Європи.

Найбільша щільність об’єктів світових готельних мереж відмічена  для найбільш розвинутих країн Європи, де можна отримати найбільші прибутки (Великобританія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія). Мінімальна кількість готельних ланцюгів зосереджена в політично і економічно не стабільних країнах, де існують великі ризики – Білорусія, Молдова, Албанія, Македонія, Боснія та Герцеговина. Найбільші готельні мережі представлені у всіх основних країнах регіону, що обумовлено великим попитом на послуги індустрії гостинності в Європі.