Чорногорія

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Роль туристичного країнознавства для формування цілісної туристично-країнознавчої характеристики країни…………………………5

1. Функціональне призначення туристичного країнознавства……………….5
2. Підходи до формування «образу країни»…………………………………...7
3. Обгрунтування критеріїв для повноцінної туристично-країнознавчої характеристики країни………………………………………………………..8
4. Методи, що мають значення для туристично-країнознавчої оцінки країни…………………………………………………………………………..9

Розділ 2.Туристична-країнознавча характеристика Чорногорії………...11

2.1 Обгрунтування вибору об’єкту  дослідження……………………………...11

2.2 Характеристика економічних, соціальних  та політичних умов, що мають  значення для організації туристичної  сфери…………………………………..12

2.3 Характерні риси природи країни…………………………………………...14

2.4 Пам’ятки природи, історії та  культури як туристичні об’єкти…………...17

2.5 Розвиток туризму в країні  та її місце в світовому  (регіональному) туристичному процесі…………………………………………………………...20

2.6 Територія туристичної спеціалізації  – основні туристичні центри, курорти; типовий (масовий) та  унікальний продукт країни………………….22

2.7 Проблеми розвитку туризму та  проблеми, пов’язані з розвитком  туризму в країні……………………………………………………………………………24

Розділ 3. Характеристика туристичного об’єкту як основа для  формування «образу країни»…………………………………………………26

3.1 Обгрунтування визначного об’єкту,  що має визначне значення для  туристичної сфери країни……………………………………………………….26

3.2 Позиційна характеристика туристичного об’єкту…………………………26

3.3 Перспективи та проблеми розвитку туризму на прикладі даного туристичного об’єкту та країни………………………………………………..29

Висновки………………………………………………………………………...31

Список використаних джерел………………………………………………...33

Додатки

 

Вступ

Поняття «туризм» тісно  переплітається із такою наукою, як країнознавство – наукою, котра  вивчає конкретні території та країни.

Європа займає західну  частину материка Євразія і є  одним із найобжитіших та економічно найрозвинутіших регіонів світу. В  Європі нараховується 43 держави. На площі 10,8 млн км2 проживає 14 % населення  світу. Європейська культура відіграла  значну роль у розвитку світової цивілізації. Попри значні відмінності, населення  Європи має єдиний своєрідний етнокультурний «код», який визначає самосвідомість європейців.

Справжньою туристичною  перлиною Європи є Чорногорія.

Чорногорія за досить короткий період часу стала справжньою європейською країною. Країна успішно долає перешкоди  на шляху до високого економічного, соціального і туристичного розвитку.

Темою даної курсової роботи є туристично-країнознавча характеристика Чорногорії.

Дана країна, незважаючи на те, що вона стала незалежною зовсім нещодавно, є однією із найпопулярніших серед туристів; власне саме в дослідженні причин цієї популярності і стрімкого туристичного розвитку полягає актуальність даної курсової роботи.

Об’єктом дослідження виступає країна Чорногорія.

В процесі даного дослідження предметом  виступатиме туристично-ресурсний потенціал Чорногорії [14; 104].

Метою курсової роботи є детальне вивчення стану туризму країни і  факторів, що на нього впливають, а  також, ознайомлення із головним туристичним  об’єктом країни.

Завдання курсової роботи:

• дослідження функціонального призначенням туристичного країнознавства;
• вивчення методів оцінки туристичного країнознавства;
• характеристика економічних, соціальних та політичних умов, що мають значення для туристичної сфери;
• ознайомлення із пам’ятками історії, природи та культури Чорногорії;
• основні проблеми та перспективи розвитку туристичної галузі;
• детальне дослідження одного із туристичних об’єктів країни, а саме – монастиря Острог.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів – одного теоретичного і двох практичних, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

Розділ 1. Роль туристичного країнознавства для формування цілісної туристично-країнознавчої  характеристики країни

1. Функціональне призначення туристичного країнознавства

Країнознавство є наукою і навчальною дисципліною, яка комплексно вивчає країни і регіони світу, досліджує, систематизує й узагальнює дані про  їхню природу, населення, внутрішні  просторові відмінності.

 Країнознавство - це наука, яка вивчає конкретні території на відміну від галузевої географії.

У переважно інформаційних, позбавлених науково-методологічного  підґрунтя публікаціях, країнознавство розглядають лише як організаційну  форму об'єднання всієї суми найрізноманітніших знань про ту чи іншу країну або  регіон світу.

Розрізняють два види підходів: цивілізаційний і формаційний. Кожен  із підходів має свої переваги.

Перевага формаційного підходу в тому, що він привернув  увагу до істотної ролі чинників економічного порядку, що впливають на формування держав і зміну їх типів; до поетапності  та природності історичного характеру  їх розвитку.

Цивілізаційний підхід дозволяє в свою чергу спостерігати за духовно-культурним розвитком країни.

 Останнім часом, у  зв'язку з диверсифікацією міжнародних  відносин в галузі країнознавства, все більше переважають дослідження,  у яких на перший план виступає  різнобічний аналіз найважливіших  проблем тих країн, з якими  наша держава має тісні зв'язки.

Такі проблемно орієнтовані  дослідження тісно пов'язані з  практикою дво - і багатосторонніх  відносин між країнами світу. При цьому пріоритети здебільшого надаються моделюванню ситуацій і прогнозуванню розвитку подій та явищ. Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні регіональні та глобальні угрупування.

Країни і регіони світу  є об'єктом вивчення також і  історії, і географії, і філософії, і культурології, суспільствознавства, соціології, геології та безлічі інших  наук і навчальних дисциплін. Кожна  з них досліджує лише певну  складову об'єкта, тобто його конкретні  властивості, явища, процеси і відношення.

Отже, та складова об'єкта дослідження, на яку найбільшою мірою й спрямована увага тієї чи іншої науки і  називається її предметом.

 Предметом країнознавства  є країни і регіони світу  як єдині системи, що складаються  з різнорідних, але взаємопов'язаних  елементів, які діють як єдине  ціле на світовій політичній  арені.

Останнім часом, у зв'язку з диверсифікацією міжнародних  відносин в галузі країнознавства, все більше переважають дослідження, у яких на перший план виступає різнобічний  аналіз найважливіших проблем тих  країн, з якими наша держава має  тісні зв'язки.

Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації  світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні регіональні  та глобальні угрупування.

Конкретними об'єктами дослідження  країнознавства є галузеві (інтегральні) чи просторово-територіальні форми  організації країн як у цілому, так і їх окремих частин

Отже, на відміну від  інших наук і навчальних дисциплін, які цікавляться лише певними  аспектами діяльності країн, країнознавство інтегрує в собі універсальні знання про країни, відображаючи цілісну  картину буття основних одиниць  соціально-політичної організації  світу [13; 362].

 

 

2. Підходи до формування «образу країни»

Міжнародний образ держави, його привабливість формується та зумовлюється впливом багатьох чинників: особливості регіону, національних традицій, історичної пам’яті народу, ідеології тощо створюють цілісний образ, на основі якого ідентифікують певну державу серед усієї світової спільноти. У літературі існують різні підходи до класифікації чинників, що формують образ держави.

Образ країни є дуже важливим, оскільки він формується на тривалий час і навіть, якщо відбуваються суттєві зміни в країні, її образ  все ще надовго залишиться в свідомості людей.

Загалом у свідомості людей  сучасний образ держави поєднує  образи того, що було (історичні події  та пам’ять про них, історичні  міфи, культурну спадщину); того, що є (суспільні цінності, організації  та інститути, статус держави в реальному  часі); і того, що має бути (уявного  майбутнього на основі національного  ідеалу). Інші вчені наголошують  важливість особистісного аспекту  сприйняття образів і поділяють  чинники, що впливають на процес формування образу держави, на об’єктні, які стосуються об’єкта сприйняття (держави, спільноти), комунікативні, зумовлені процесом розуміння та їх оцінки; ситуативні, зумовлені соціальним, економічним  чи політичним контекстами сприйняття; а також суб’єктні, пов’язані  із соціальними і психологічними особливостями індивіда (чи суб’єкта), що сприймає образ. 

Чинники, що впливають на процес формування міжнародного образу держави, на нашу думку, можна також  поділити  на первинні та вторинні. До первинних (переважно матеріальних) чинників належить територія, природно-ресурсне середовище, історичне минуле (історичні події).

Це об’єктивні чинники, які існують безвідносно до ситуації та волі людей (проте, можуть бути інтерпретовані по-різному).

Другу групу становлять вторинні (нематеріальні) чинники, що постають як результат дії первинних, мають  переважно суб’єктивний характер і визначають інтерпретацію первинних. До них ми відносимо архетипи, ментальність, міфи, національний характер, історичну пам’ять, духовну культуру, цінності народу.

Взаємодія цих груп чинників і визначає взаємозв’язок між  природно-фізичними та соціокультурними елементами образу держави. Також, чинники, які впливають на формування образу держави поділяють на дві групи: внутрішні (ендогенні) та зовнішні (екзогенні). До внутрішніх передовсім належать чинники, пов’язані з процесами історичного та культурного розвитку, а також діяльністю держави та суспільства в різних сферах. Серед них важливе значення мають етнічні стереотипи сприйняття інших суспільств і держав, на основі досвіду міжнаціонального спілкування, і окремої особи (члена суспільства)[2; 87].

 

3. Обгрунтування критеріїв для повноцінної туристично-країнознавчої характеристики країни

Країна – це політичне, національне, соціальне, культурне, господарське співтовариство, організоване державою на певній території. При цьому акцентується на його просторовому (географічному) положенні (розміщенні) у світі чи певному регіоні або материку, наприклад країни Південної Америки, країни Океанії.

Хоча поняття «країна» в багатьох випадках вживається як синонім поняття «держава», проте має переважно культурно-історичний та соціально-економічний зміст (країни, що розвиваються, країни третього світу тощо). Адекватним є поняття «країна» і при характеристиці особливостей населення, його побуту і звичаїв, специфічних ознак суспільства (далекі країни, екзотичні країни тощо). Натомість для поняття «держава» притаманний більше політичний зміст [10; 132].

Основним завданням країнознавства для туристично-країнознавчої характеристики країни є розкриття просторової організації країни як результату взаємодії її територіальних елементів суспільного та природничого характеру, тобто вивчення взаємозв’язків, поєднання компонентів, комплексу всіх складників [2; 94].

Для того, щоб туристично-країнознавча характеристика була максимально повною, потрібно розглянути наступні критерії: географічне положення, кліматичні умови, туристично-ресурсний потенціал, економічну, соціальну та політичну ситуації в країні, релігійні відносини, ступінь розвитку туристичної галузі тощо.

 

4. Методи, що мають значення для туристично-країнознавчої оцінки країни