Архітектура санаторно-курортних будинків і споруджень

5. Архітектура водного туризму.

      Пересувні  мобільні  спорудження,  розташовані  на  акваторіях,  вплинули  на  розвиток водного туризму. Бум розвитку водного туризму в 60-х роках був викликаний появою більш дешевих прогулянкових судів  із  пластичних  матеріалів.  Це  зажадало  створення  додаткових портів і човнових "паркингів". У  ці  ж  роки  були  розроблені  перші "фантастичні"  проекти  створення  незвичайного середовища відпочинку на воді, під водою, під землею, у космосі.

      На  початку 70-х  років  у  закордонній  практиці  з'явилися  плавучі  туристські

спорудження,  розташовані  на  баржах,  дебаркадерах.  Значно  розширилася  типологія 

туристських установ,  зв'язаних  з  водним  спортом і відпочинком: ботель,  флотель, акватель. Так,  у 1973 році  в  Канаді  на  березі  озера  Гурон  був  побудований  комплекс:  акватель  з підводним парком "Фатом файв". Об'ємно-планувальне  рішення  будинків  водного  туризму  визначалося  з  урахуванням ландшафту.  З'явилися  проекти  підземних  туристських  установ,  форми  яких  не  руйнують емоційного  впливу  природного  пейзажу.  Так,  у Литві будинок кафе  на  пляжі в Ніді майже цілком "занурено" у пісок, вдало сполучаючись з пейзажем приморських дюн.

6. Рекреаційна архітектура великих просторів.

      Із  середини 60-х років визначилася концепція " рекреаційнного  урбанізму",  що

одержала  відображення  в  створенні  великих  архітектурних  просторів,  розрахованих  на обслуговування  великих  людських  мас  у  міському  середовищі.  Уперше  такі  архітектурні простори були закладені  в будинку  готелю "Редженси-Хайэтт", побудованого в  1967 році в Атланті ( США).  Основна  частина  простору,  квадратного  плану  будинку,  перекритого плексигласовим покриттям на рівні 22-го поверху, вперше одержала назву "атріум". У простір озелененого  атріуму  виходять  поверхові  галереї  і  ліфтовий  хол,  із  заскленими  кабінами ліфтів.  Весь  атріумний  простір  організований  як  мікромісто,  перекритий  і  упоряджений,  із площами  і  вулицями,  обладнаними  зонами  відпочинку.  Одночасно атріумному  просторові додана розважальність, аттрактивність, відтворенням в інтер'єрі традиційних форм балагана і вуличного театру.  Майже усі види  видовищ,  що  вимагають великих площ,  можуть  бути розташовані в атріумах. У 70-х роках  серед  атріумних  будинків  з'явилися  нові  типи - багатофункціональні центри  дозвілля  і  суспільного  використання,  у  яких  проводяться  розважальні  і  урочисті церемонії від весільних до політичних. Використання атріумних просторів сприяло охороні пам'ятників культури: відновлення

старих  будинків  з  атріумами,  перетворення  внутрішніх  дворів  старих  будинків  в  атріуми, приєднання нових будинків до старого за допомогою атріуму.

        У 80-х  роках  архітектура " великих  просторів"  одержує  поширення  в  Європі:

реставрація  і  пристосування  старих  атріумів  і  пасажів  до  сучасних  умов;  будівництво житлових  будинків  з  атріумами;  використання  атріумів  у  районах  з  несприятливими кліматичними умовами. Так,  у  Гамбурзі ( Німеччина)  цілий  квартал  з  п'яти  пасажів,  розташований  в історичному  центрі  міста,  зв'язаний  у  місцях  перетинання  пасажів  невеликими  площами -

атріумами.

        Атріумний готель є композиційним центром складного комплексу Центра міжнародної торгівлі і науково-технічних зв'язків, побудованого в Москві в 1980 році.

Атріумний  простір  складає  композиційну  основу  будинку  пансіонату " Дружба",

побудованого  в 80-х роках у Криму в районі Ялти. Специфічною особливістю проектування великих  просторів стало створення визначеного мікроклімату  в будинках,  розміщених  у несприятливих кліматичних умовах. Архітектура великих просторів набула  застосування  при проектуванні  туристських комплексів  в історичних  містах,  визначаючи  взаємодію  старого  і  нового,  включаючись  в просторову тканину древнього міста. Так,  головний  туристський  комплекс  у  Бухарі,  запроектований  у 1963 році  в Узбекистані,  розпочинається  з  реконструйованого  будинку  древнього  караван-сараю,  що виконує функції вестибюля готельного комплексу. Головний туристський центр старого міста Хіви  розміщений  у  історико-архитектурном  заповіднику  Ічап-Кали.  Головний  туристський комплекс  в  Суздалі  введений  в  історичний  центр  міста,  не  порушуючи  його  древньої структури;  з'єднання  функцій  показу  і  туристського  обслуговування  застосовано  в туристському  центрі  Ростова  Великого - другому  за  значимістю  центрі  туризму  в  системі маршрутів "Золотого кільця".

     У 80-х  роках  прийом  пристосування  старої  забудови  для  формування  туристського комплексу знайшов застосування в багатьох історичних містах: Пскові, Таллінні. Києві. У  закордонній  практиці  специфіка  туристського  міста  проявилася  в  невеликих історичних  містах:  Ассизи ( Італія),  Дуэ ( північ  Франції),  Вильямсбург ( США,  штат Вірджинія).

     У 70-х 80-х роках усе більшого значення стало надаватися формуванню аттрактивного

середовища  для відпочинку. Поява  архітектури-декорації  в  з'єднанні  з  природним  середовищем,  визначило розвиток аттрактивної заміської рекреації.  

7.  Аттрактивна рекреаційна архітектура

      Аттрактивна  рекреаційна  архітектура - як  заміське  розважальне  паркове середовище вперше було створено в 1955 році в США (штат Каліфорнія). Це був тематичний парк, основною ідеєю якого стало відтворення   чарівного царства мультфільмів Уолта Діснея. Розважальний  парк  швидко  перетворився  в  місце  для  сімейного  відпочинку.  Парк складається із семи тематичних ділянок і основного готелю "Діснейленд" баштового типу.

       У 1971 році в штаті Флорида був відкритий ще один парк "Мир Уолта Діснея", значно більших  розмірів  і  з  новими  атракціонами.  У 1982 році  парк  доповнився  ділянками: "Експериментальний  прототип  майбутнього". "Острів  відкриттів", "Країна  рік";  були побудовані  центр,  що  відбиває  технічний  прогрес,  кінотеатр  і  студія  виробництва мультфільмів; "Острів  задоволень",  що  включає  ресторани,  дискотеки  і  магазини;  водний парк "Лагуна Тайфунів".

       У 1983 році відкрився ще один парк Діснейленда, тепер у Токіо (Японія).

У  парку  розміщені  традиційні  теми,  одна  з  яких "Східний  базар",  вирішена  у  виді

величезної  скляної структури, призначеної  для відпочинку в будь-яку погоду. На  Європейському  континенті  перший  парковий  комплекс  Диснейленд  був побудований у 1992 році  під Парижем.  Європейський  Диснейленд - унікальний  парковий центр, що складається з великого готельного комплексу і парку розваг. Європейський  Диснейленд розширив "імперію" паркових  розваг у  Європі: німецький "Ханса  парк" (1977 р.),  англійські  парки "Алтон  Тауэре" (1980 р.) і "Чессингтон" (1987 р.),

французький парк "Астерикс" (1989 р.), італійський "Маравиландія" (1993 р.).

       У 1995 році в Європі (Іспанія) відкрився ще один парк розваг "Порт пригод". Створення  парків  розваг  визначило  появу  атракціонів  для  туристів  у  містах. Наприклад, в Орландо (штат Флорида) був побудований великий акваріум з  китом-убивцею. Величезний критий акваріум був зведений у центрі Лондона в 1996 році. "Діснейлендом  для дорослих"  називають ігорну  столицю США - Лас-Вегас ( штат Невада),  що  став  одночасно " світовою  столицею  розваг".  Символом  Лас-Вегаса  є стрит-бульвар, на якому розмістилися 12 найбільших готелів з казино. Свій "Лас-Вегас" побудований в Африці - туристський центр "Сан-Сіті" (Місто Сонця) і "Лост Сіті" (Загублене місто), у якому створені штучні гори, тропічні ліси, озера, побудовані казино і цілий комплекс розваг.

8. Мобільна архітектура відпочинку і туризму 

   Мобільна архітектура відпочинку і туризму отримала  свій  розвиток  у результаті

використання  в кемпінго-мотельному туризмі індивідуальних транспортних засобів.

Перші мотелі були побудовані в США наприкінці 20-х років, а кемпінги виникли в 30-х

роках  як  сезонна  установа.  Наприкінці 50-х  років  у  США,  Англії,  Франції  для  проведення літнього відпочинку стали використовувати  пересувні кабіни-вагони - "трейлери". Трейлер,  як  пересувне  житло  на  колесах,  визначив  появу  мобільних  споруджень  для літнього відпочинку.

Так, у 1956 році вперше  був побудований  заміський будиночок, що трансформується,

"Тригон",  що  представляє  трикутну  призму,  одна  з  площин  якої  може  підніматися  й  опускатися, перетворюючи в терасу  перед заскленою стіною будинку. Мобільні  спорудження у виді  пересувного збірно-розбірного  літнього  будинку,  що транспортується за  допомогою спеціальних засобів на  підготовлену  площадку,  одержали розвиток у 70-х роках у США. Англії, Швеції, Німеччини, Франції. Цікаве рішення "мобільного готелю" було запропоновано в Німеччині: на п’ятиосному автокрані з підйомником кріпляться десять ярусів на поверсі з чотирма спальнями на кожнім. При  створенні  сезонних  мобільних  споруджень  для  відпочинку  використовувалися нові будівельні матеріали на основі пластмас, відходів паперового виробництва (клеефанера, пакувальний картон).

     У 80-х роках у  конструкціях пересувних сезонних установ відпочинку  з'явилися нові

об'ємно-просторові рішення - мобільні об'ємні блоки.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки

1. Наявність унікальних природних лікувальних ресурсів, відомостей щодо їх сучасного стану, розвинутої інфраструктури, санаторно-лікувальних закладів становлять той базовий потенціал, на основі якого має формуватись державне ставлення до раціонального використання рекреаційних можливостей курортних територій, що обумовить подальший розвиток курортної галузі України.
2. Збереження природних лікувальних ресурсів повинно бути засновано, насамперед, на охороні курортно-рекреацйних зон. Незважаючи на очевидну економічну і потребу в розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу, на сьогодні в Україні, за незначними винятками, не встановлені межі охоронних зон усіх видів, майже не визначені показники резервних територій для розвитку курортів навіть на найближчу перспективу. Тому особливої уваги потребує комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних ресурсів.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури

1. Бабкин А.В. Специальные виды туризма. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2008. – 252 с.

2. Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2004. – 192 с.

5. Дорогунцов С.И., Куценко В.И., Ольшевский В.И., Гаврилюк Л.Ф. Перспективы рационального использования рекреационных ресурсов Украины в целях массового оздоровления населения. // Проблемы развития рекреационного хозяйства в приморских районах: Материалы ІV международной научно-практического семинара «Экономико-экологические проблемы приморских регионов» (г. Южный, 19-21 октября 1994 г.). – Одесса, 1994. – С. 9-11.

6. Жук М.В., Круль Г.Я. Менеджмент готельно-курортного і туристичного сервісу. Конспект лекцій. Частина 1. – Чернівці: Рута, 2004. – 88 с.

7. Квартальнов В.А. Туризм. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 320 с.