Аналіз організації туризму в Японії

36

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ

1.1. Загальна інформація про Японію

1.2. Природно-ресурсний, соціально-економічний та рекреаційно-туристський потенціал Японії

1.3. Аналіз основних статистичних даних в галузі туризму Японії

РОЗДІЛ 2. РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ВИДИ ТУРИЗМУ ПОШИРЕНІ В ЯПОНІЇ

2.2. Види та типи туризму, розвинуті в країні

2.3. Рівень розвитку туристської інфраструктури Японії

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНИХ ЗВ’ЯЗКІВ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ І ЯПОНІЇ

3.1. Аналіз діяльності українських туристських підприємств, що працюють на туристському ринку Японії

3.2. Характеристика турів, що пропонується українським туристам в Японії

3.3. Перспективи співробітництва України з Японією в галузі туризму

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Японія - це, поза сумнівом, унікальна, ні з чим незрівняна і абсолютно загадкова країна, конкурентів якій в світі практично неможливо знайти. І справа не лише в її багатій і древній спадщині - сама по собі Японія - це величезний музей.  Красива природа (море, гори, національні парки), екзотичність побуту, стародавні пам'ятники Кіото, Нікко і Нари і ультрасучасна архітектура центральних районів найбільших міст, олімпійські споруди в Токіо і Саппоро, витончені вироби кустарів і унікальні досягнення електроніки все це викликає жвавий інтерес гостей з багатьох країн світу.
         Об’єктом дослідження є Японія, як країна із різноманітними туристичними ресурсами .

Предметом є використання природних і культурно-історичних  ресурсів для розвитку туризму в Японії.

Метою курсової роботи є аналіз можливостей організації туризму держави з метою залучення іноземних туристів.

Завдання дослідження:

•              виявити і оцінити наявний туристський  потенціал країни;

•              розглянути всі ресурси країни (від рельєфу до економічних ресурсів); 

•              дослідити туристичні центри Японії;

•              визначити перспективи співробітництва в галузі туризму України та Японії.

              Структура курсової роботи. Робота складається з 3 розділів. У І розділі проводиться аналіз загальної інформації про країну, статистичних даних в галузі туризму. Проводиться оцінка природно-ресурсного, соціально-економічного та рекреаційно-туристського потенціалу країни, що досліджується. ІІ розділ - надається характеристика найвідоміших туристських об’єктів країни, що досліджується. Проводиться аналіз видів та форм туризму з обов’язковим зазначенням їх географії, а також проводиться детальний аналіз рівня розвитку туристської інфраструктури. ІІІ розділ – аналізується діяльність українських туристських підприємств на туристському ринку країни, що досліджується, а також окреслено перспективи співпраці в галузі туризму України та Японії.

Курсова робота написана при використанні літератури по туризму, по розвитку туристичної індустрії, спеціалізованим дослідженням. Бібліографічний список представлений в кінці курсової роботи.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ

1.1. Загальна інформація про Японію

Японія (самоназва Ніппон, або Ніхон) — одна з головних країн світу. В кінці XX ст. за розмірами ВНП вона поступається лише США. Країна має сучасну структуру господарства, високі рівні техніки й технології, життя населення та ІРЛП. Країна вважається третім центром світової економіки, хоча в цьому відношенні її позиції слабші, ніж Англо-Америки і Європейського Союзу.

Загальна площа країни — 378 км кв. Населення — 126 млн чоловік.

Столиця — Токіо. Державний устрій — конституційна монархія [20; 1].

В адміністративному відношенні поділяється на 47 префектур, Японія претендує на Південно-Курильські острови, які зараз належать Росії.

Глава держави. Імператор — символ єдності нації, реальною владою не володіє. Найвищим законодавчим органом є Двопалатний парламент (Палата представників, обирана на 4 роки, і Палату радників, термін повноважень якої 6 років). Найвищий виконавчий орган — Кабінет міністрів.

Крупні міста: Йокогама, Осака, Нагоя, Саппоро, Кобе, Кіото, Фукуоко, Кавасакі, Кітакюсю.

Етнічний склад: 99% — японці, 0,5% — корейці, 0,5% – китайці і айни (залишки корінного населення).

Національна грошова одиниця Японії - японська ієна. Її історія почала свій відлік з 1871 року. Буржуазний уряд ввів десятеричну систему національної валюти (одна сота ієни називалася сена, одна десята сени - рин). Ієна замінила дзени - досить складну грошову систему епохи Едо (1600-1868), у рамках якої паралельно існували золоті, срібні, мідні і паперові грошові знаки, причому як центрального уряду, так і 244 окремих князівських володінь. Свою нову назву - "ієна" - японська валюта одержала від форми ("ен" японською означає "круглий"), тому що колишні монети мали овальну, прямокутну, і навіть досить невизначену форму золотого або срібного злитка.

Статус міжнародно визнаної валюти ієна отримала лише в травні 1953 року, коли Міжнародний валютний фонд затвердив її паритет у 2,5 міліграма золота. У ході цілої серії послідовних ревальвацій до долара та інших основних закордонних валют "вага" ієни значно зросла. Нині в обігу є банкноти Банку Японії у 1000, 5000 і 10 000 ієн.

За кількістю жителів Японія займає восьме місце в світі і є однією з найгустіше заселених країн. Середня густота становить 332 чоловіка на 1 км кв. 90% жителів зосереджені на прибережних рівнинах (це 20% площі країни). Головні з них: Ісікарі і Кусіро на Хоккайдо; Кітакамі (Сендай), Етіґо, Канто, Нобі (Міно-Оварі) і Кінкі на Хонсю; Тікуґо на Кюсю. Ці рівнини належать до найгустіше заселених на Землі, в середньому на 1 км кв. мешкає 1500 чоловік [3; 122].

Японія є країною одного етносу — японців. Крім них, є трохи корейців та китайців. На відміну від Західної Європи, в Японії немає іноземних робітників і ставлення до імпорту робочої сили є негативним.

З другої половини XX ст. Японія пережила бурхливий процес урбанізації. В 1947 р. в її містах жило 33% населення, в 1994 р. — вже 77%. Одинадцять міст мають понад 1 млн жителів кожне. Три міські метрополітени належать до найбільших у світі: Токійський — 12 млн чоловік, Осакський — 9 млн і Наґойський — 7 млн чоловік. На Тихоокеанському узбережжі виріс найбільший мегалополіс світу — Токайдо, який простягнувся на 600 км між Токіо і Осакою і нараховує 70 млн жителів.

1.2. Природно-ресурсний, соціально-економічний та рекреаційно-туристський потенціал Японії

Природно-ресурсний потенціал. Японія — острівна країна. Вона розташована на однойменних островах біля східного узбережжя Азії. Великими вважаються чотири острови — Хоккайдо, Хонсю, Кюсю і Сікоку. На південь їх продовженням є архіпелаг Рюкю. Найбільший острів Хонсю (231 тис. км кв., або 61% території країни) традиційно поділяється на п'ять районів: Тохоку, Канто, Тюбу, Кінкі і Тюґоку. Від Кореї Японію відокремлює Корейська протока завширшки 180 км, відстань від Нагасакі до китайського Шанхаю — 800 км. Здавна Японія мала найтісніші зв'язки з Кореєю і Китаєм. У кінці XIX — першій половині XX ст. вона використала переваги свого географічного положення для колоніальної і воєнної експансії в регіоні. І зараз її географічне положення сприяє розвитку відносин з країнами Східної і Південно-Східної Азії. Стосунки Японії з російським Далеким Сходом досить помірні [12; 220].

Острівне положення допомогло Японії відбити у XIII ст. навалу монголів, а в XVI і XVII ст. протистояти колоніальним домаганням європейських держав. До Великих географічних відкриттів Японія, як і весь Далекий Схід, не мала стосунків із Західним світом. Сучасні транспортні та комунікаційні можливості зблизили її з віддаленими від неї частинами Землі.

На півночі країни клімат помірний, а на півдні — субтропічний і тропічний мусонний. Літо достатньо жарке по всій країні — від +30°С на півночі до +38°С на півдні. Влітку випадає максимальна кількість опадів — від 700 мм на півночі до 1200 мм — на півдні, при цьому вологість повітря дуже висока, часті тайфуни. Середня температура взимку достатньо низька — від -15°С на о.Хоккайдо, до -5°С на о.Хонсю і до +16°С на архіпелазі Рюкю. При цьому випадає достатньо велика для таких південних широт кількість снігу.

У країні налічується більше 17000 видів рослин, з яких за національних вважаються вишня сакура і слива. Найпоширеніше дерево — японський кедр, часто зустрічається також модрина, декілька видів ялин. На Кюсю, Сікоку і Хонсю ростуть субтропічні види: бамбук, камфорний лавр, баньян. У центральній і північній частинах Хонсю поширене листя (береза, горіх, верба), а також велика кількість хвойних дерев. У квітні цвіте азалія, в травні — півонії. У листопаді зацвітає хризантема — національна квітка Японії. Цій події щорічно присвячуються фестивалі квітів.

На території островів налічується близько 140 видів ссавців, 450 видів птахів, велика кількість рептилій, амфібій і риб. З хижаків можна виділити бурого ведмедя, чорного ведмедя і рудого ведмедя. Поширені норка, видра, куниця, заєць, білка, білка-летяга. З птахів переважають ластівка, зозуля, горобець, дрізд, качка, чапля, лебідь, бекас, альбатрос, журавель, дятел, голуб, фазан, а з півчих — соловей і снігур. Деякі тварини ендемічні: японський макак, японський плямистий олень.

Найбільша річка — Сінано, Тоне, Кітакамі, Тенрі, Могамі на о.Хонсю; Ісікірі, Тесіо, Токачі на о.Хоккайдо, Єсіно — на о.Сікоку. Найбільше озеро — Біва — знаходиться на Хонсю [19; 1].

Японські острови простягаються з північного сходу на південний захід на 1900 км, а з островами Рюкю — на 3000 км. Країна лежить у помірних і субтропічних широтах. Межею між ними умовно є 38° північної широти. Вегетаційний період на Хоккайдо триває 230—140 днів, на Кюсю — 280 днів. На Кюсю і островах Рюкю збирають два-три врожаї на рік. Річна кількість опадів становить від 3000 до 1000 мм. Головним є літній мусон. Серед ґрунтів переважають алювіальні, а на півдні поширені червоноземи. Ліси вкривають 68% площі. Зустріч теплих і холодних течій біля берегів Японії сприяє багатству на планктон. Берегова лінія — 9,5 тис. км, тобто в 1,7 раза довша від берегової лінії Індії. Морська економічна зона Японії становить 4,5 млн км кв.

Природними багатствами Японії є її клімат, родючі ґрунти, ліс, гідроенергетичні ресурси, рибні багатства навколишніх морів. Разом з тим, Японія надзвичайно бідна на паливо і мінеральну сировину. Вкрай низьким є забезпечення рівнинними, зокрема сільськогосподарськими землями. 3/4 території — молоді гори зі стрімкими схилами. Для сільського господарства використовується лише 15% території — 5,6 млн га. В розрахунку на одного жителя це 0,04 га, тобто менше, ніж у Кореї (0,06 га) або Єгипті (0,05 га). В Японії здавна ведеться боротьба за землю і в цьому відношенні її можна порівнювати з Нідерландами. Терасовані схили гір — звичайне явище. Останнім часом значних розмірів набуло намивання земель біля морських берегів. Неодмінним елементом ландшафту Токійської, Токайської і Осакської заток, а також Внутрішнього Японського моря є численні плоскі прямокутники намивних земель, площа окремих з цих досягає 4—5 км кв. Незважаючи на велику сейсмічність території, міста почали зростати «вверх» і опускатися «вниз». Хоча «підземні» і «підводні» міста насправді існують поки що в проектах. Японія потерпає від землетрусів, тайфунів, цунамі, перенаселеності і забруднення природного середовища. Японці дуже охайні люди і в країні робиться багато для збереження природною середовища. Проте величезна густота людей, промисловості і транспортних засобів на одиницю площі робить проблему забруднення повітря, води і землі в Японії чи не найгострішою в світі.

Соціально-економічний потенціал. Двісті з лишком років (1639—1853) Японія проводила політику самоізоляції. В кінці тієї епохи вона значно відставала в своєму розвитку і змушена була «відкрити» країну під натиском збройних сил США, Росії та Великобританії. Швидкий економічний розвиток Японії після буржуазної революції 1867 р. (реформи Мейдзі) супроводжувався колоніальними загарбаннями і агресивними війнами з сусідами. Японська колоніальна імперія була серед найбільших: її площа становила 300 тис. км кв., а населення — 35 млн чоловік. Зоною впливу Японії став Китай. Участь у другій світовій війні закінчилася для Японії катастрофою. В 1945 р. вона втратила свої колонії, а її територія була окупована США.

Проте, незважаючи на воєнну поразку, в 50-х і 60-х роках знову почався дуже швидкий розвиток цієї країни, названий згодом «японським дивом». Необхідність перебудови структури господарства після втрати колоній збіглася для Японії з початком у світі науково-технічної революції. Виключна поглинальна здібність японців дозволила їм скористатися новітніми досягненнями науки й техніки і утвердитися на світових цивільних ринках. Найважливішу роль тут відіграла наявність в Японії дешевої, але освіченої робочої сили і такі риси японського характеру, як колективізм і повага до старших. Стрибок вперед було здійснено без іноземних позик, за рахунок власних капіталів, при цілеспрямованій політиці держави, державного планування і протекціонізму.

Займаючи 0,3% території і маючи 2,2% населення світу, Японія нині виробляє 17% світового ВНП. Серед найбільших корпорацій світу японські автомобільні «Тойота», «Ніссан» і «Хонда», електронні — «Хітаті», «Матсусіта», «Соні» і «Тошіба», банки «Дайїті», «Сумітомо», «Фудзі», «Мітсубісі», «Санва» [11; 128].

Структура японської економіки значно змінилася за останні півстоліття. Зараз у сільському господарстві і рибальстві зайнято 6% працюючих і їхня частка у ВНП становить 2%, в промисловості відповідно 24 і 28% і в галузях обслуговування — 60 і 61%. Все ще порівняно висока зайнятість у первинному секторі і, навпаки, відносно мала частка третинного сектора свідчать про вразливі місця японського господарства.

Японія виступає як третя торгова держава світу після США і Німеччини. Характерним для Японії є великий актив торгового балансу, що пов'язано як з перевагами її продукції (японська робоча сила все ще дешевша, ніж робоча сила США і Західної Європи), так і з протекціоністськими заходами японського уряду, який не відкриває повністю японські ринки іноземним товарам.

Головним у японському експорті є продукція машинобудування, її частка становить 3/4. Далі йдуть чорні метали, хімічні продукти і текстильні вироби. В імпорті головними є паливо, сировина, продовольство, а також машини і хімікати. Японію інколи представляють як величезну майстерню, яка переробляє імпортну сировину і експортує готові вироби. Це не зовсім так. Головним для неї був і залишається внутрішній ринок, а обсяг зовнішньої торгівлі дорівнює тільки 15% ВНП.