Аналіз можливостей органiзацii туризму в Iспанi

       На південному сході Іспанії простягаються складчасті гори Кордильєра-Пенібетика з найвищою вершиною країни - горою Муласен (3482 м), увінчаною сніжниками і льодовиками, що займають найбільш південне положення у Західній Європі.  

      Температура скрізь, крім внутрішніх районів Месети, в цілому помірні. На північному заході середня температура січня 7°С , а серпня 21°С ; у Мурсії на східному узбережжі відповідно 10°С і 26°С. Оскільки південно-східне узбережжя захищене від північних вітрів горами Кордильєри-Бетики, клімат там близький до африканського, з дуже сухим і спекотним літом. Це область розведення фінікової пальми, бананів і цукрової тростини. Зими в Месеті холодні, нерідко бувають сильні морози і навіть сніжні бурани. Влітку тут спекотно: середня температура липня і серпня 27°С. У Мадриді середня температура січня 4°С , а липня 25°С. Улітку найбільш жарка погода тримається в районі Андалузької низовини. У Севільї середня температура серпня 29°С , але іноді температура вдень підвищується до 46°С ; зими м'які, середня температура січня 11°С .

           Ріки

      Головні ріки Іспанії - Тахо, Гвадіана, Дуеро й Ебро - беруть початок у середньовисотних горах, тому льодовикове і снігове живлення відіграє для них незначну роль. Зате істотним є дощове живлення. Під час сильних злив ріки швидко наповнюються водою, бувають навіть повені, а в посушливі періоди рівень води різко знижується і ріки міліють. Дуеро, Тахо і Гвадіана судноплавні тільки в нижніх течіях. У середніх течіях ріки часто мають круті схили і порожисті, а місцями течуть у вузьких глибоких каньйонах, що ускладнює і робить дорожчим використання їхніх вод для зрошення. Проте води Ебро широко застосовуються для цих цілей. З рік Іспанії тільки Гвадалквівір судноплавний на усій довжині ріки. Севілія, що знаходиться на 100 км вище гирла, є процвітаючим морським портом. Ебро, Дуеро, Міньо і її притока Сіль, а також Тахо використовуються для отримання гідроенергії.

         Бальнеологічні ресурси

     У Іспанії є величезні можливості для прихильників оздоровчого відпочинку. У країні, де зареєстровано більше 2 тис. мінеральних і термальних джерел з відомими у всьому світі цілющими властивостями, відкрито більше 120 бальнеологічних центрів. Міністерство туризму Іспанії виділяє кожного року 1 млн євро на розвиток оздоровчого туризму. Можна сміливо сказати, що Іспанія – це найбільший європейський бальнеологічний курорт.

      Бальнеотрадиції Іспанії йдуть корінням у часи стародавніх греків і римлян. Сектор, що не функціонував якийсь час, на початку 90-х років минулого століття, завдяки виниклому у людей інтересу до природної медицини і активної пропаганди здорового способу життя, знов знайшов незаслужено втрачену популярність. Ось вже більше 100 років в країні існує Національна асоціація бальнеологічних ресурсів, об'єднуюча профільні регіональні організації в Каталонії, Андалусії, Співтоваристві Валенсії, Арагоне, Естермадурі і інших автономних співтовариств. Зараз іспанські центри бальнеології привертає величезна кількість туристів, адже вони об'єднують оздоровчу програму з природою, спортом, гастрономом, мистецтвом, історією. Багато хто значно відновив устаткування, інфраструктуру, привернув до співпраці висококласних фахівців. Відмінна риса іспанських бальнеологічних ресурсів – сприятливий клімат.

        Іспанські бальнеологічні ресурси доступні круглий рік. Вони знаходяться в різних по географічному положенню районах – високогірних, прибережних або на островах.

        Оздоровчі центри і готелі Іспанії пропонують спеціалізоване лікування і лікування морем на всьому курортному побережжі Іспанії. Багато центрів таласотерапії мають спеціалізовані програми для спортсменів, дітей і літніх людей. Існує і такий напрям, як кліматотерапія, яка так само успішно застосовується на іспанських курортах.

        Іспанія спрадавна славилася своїм цілющим мистецтвом. Коли римляни колонізували велику частину країни в першому столітті до наший ери, вони створили тут культуру прийому водних процедур або як сьогодні прийнято говорити – SPA. По всій Іспанії були побудовані римські лазні, звані термами, терми були у всіх будівлях, починаючи від приватних вілл і закінчуючи фортами. В містечку Кальдас-де-Бесайя до сих пір використовуються цілющі води, якими користувались стародавні римляни.

         Культура SPA процвітає тут і сьогодні. Іспанія пропонує гостям величезну різноманітність курортних зон по всій країні. Від Середземноморського побережжя на сході до Атлантичного океану на півночі безперервного, змінюючи одна іншу, тягнуться санаторно-курортні території, де практикується бальнеологічне лікування і таласотерапія. Місто Гілісія взагалі вважається лідером таласотерапії.

         У XIX столітті про цілющі води Іспанії знав весь світ. Вважалося, що іспанські джерела можуть лікувати будь-які хвороби. У XX столітті тут провели капітальний ремонт і модернізували всі старовинні будівлі бальнеологічних лікарень. Зараз абсолютна більшість іспанських здравниць відрізняються вишуканістю архітектурних форм зовні і ультрамодерним змістом. Де професійні лікарі грамотно поєднують новітні технології з старовинною системою лікування цілющою мінеральною водою.

     Ґрунти

      На північному заході Іспанії на приморських рівнинах і навітряних схилах гір розвинуті бурі лісові ґрунти. Внутрішні райони країни - Стара і Нова Кастилія, Іберійські гори й Арагонське плато - характеризуються коричневими ґрунтами; у найбільш сухих безлісних місцевостях представлені малопотужні карбонатні сіро-коричневі ґрунти з ділянками солончаків у депресіях рельєфу. В аридних ландшафтах Мурсії розвинуті сіроземи. Вони не гіпсоносні і не засолені, після зрошення дають високі врожаї плодових та інших культур. Виділяються важкі ґрунти баррос на плоских стародавніх алювіальних рівнинах, особливо сприятливі для вирощування рису.

          Флора і фауна

      Розмаїтість кліматичних умов - від вологих на півночі до аридних на півдні - обумовлює неоднорідність рослинності Іспанії. На півночі виявляються риси подібності з Центральною Європою, а на півдні - з Африкою. Сліди лісової рослинності в Мурсії, Ла-Манчі і Гранаді свідчать про те, що в минулому значна частина території Іспанії була залісена, однак зараз ліси і рідколісся займають всього 30% площі країни, причому лише 5% припадає на повноцінні зімкнуті деревостої. На північному заході країни виростають вічнозелені дубові ліси. У гірських лісах більше листопадних видів дубів, поряд з буком, ясеном, березою і каштаном, що є типовими для Центральної Європи. У внутрішніх районах Іспанії місцями збереглися невеликі масиви сухих вічнозелених лісів з перевагою дуба (Quercus rotundifolia, Q. petraea), що перемежовуються із сосновими лісами і чагарниками. У найбільш посушливих місцевостях Нової Кастилії, Арагонського плато і Мурсії зустрічаються фрагменти напівпустель (звичайно на солончаках).

      У фауні Іспанії очевидні центральноєвропейські й африканські зв'язки. Серед європейських видів заслуговують на увагу два різновиди бурого ведмедя (великий астурійський і менший, чорної масті, що зустрічається в Піренеях), рись, вовк, лисиця, лісовий кіт. Зустрічаються олені, зайці, білки і кроти. В Іспанії і Північній Африці водиться орел-могильник, а на Піренейському півострові зустрічається блакитна сорока, виявлена також у Східній Азії. По обидва боки Гібралтарської протоки мешкають генети, єгипетські мангусти та один вид хамелеонів.

     Сільське  і лісове господарство Іспанії

       Іспанія утримує друге місце у світі з виробництва маслинової олії і третє - з виробництва вина. Плантації маслинових дерев ростуть головно у латифундіях Андалузії та Нової Кастилії, а виноград вирощують у Новій і Старій Кастилії, Андалузії і східних районах країни. Цитрусові, овочі і цукровий буряк - теж важливі сільськогосподарські культури. Основну зернову культуру - пшеницю - вирощують на центральних плато Месети з застосуванням методів богарного землеробства.

     Економіка Королівства Іспанії

       Економіка Іспанії У 1950-х роках Іспанія перетворилася з аграрної країни на індустріальну. За обсягом промислової продукції вона посідає п´яте місце в Європі і восьме - у світі. У другій половині 1980-х років економіка Іспанії була найбільш динамічною в Європі, середньорічний приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) становив 4,1% у 19861991 роках. Спад світової економіки в 1990-х роках спричинив різке зниження приросту ВВП до 1,1% у 1992 році. Одночасно загострилася проблема безробіття. Частка безробітних 1994 р. ягнула 22% (найвищий показник для країн ЄС).

       У 1960-х роках щорічні темпи приросту ВВП збільшилися до 7,2% проти 4,5% у 1955-1960 роках. Аби збільшити національний дохід 1959 р. було скасовано прямий контроль держави у промисловості, що призвело до швидкого росту імпорту. Торговельний дефіцит компенсувався за рахунок високих доходів від туризму. Однак, незважаючи на цей прогрес, структурні диспропорції, що гальмували економічний розвиток, зберігалися. До них належать застарілі методи ведення сільського господарства; велика кількість промислових підприємств, не конкурентоспроможних на світовому ринку; значна підтримка державою неефективних галузей важкої індустрії, включаючи чорну металургію і суднобудування, і залежність від імпорту нафти. У 1970-х роках уряд прагнув підвищити ефективність і конкурентоспроможність економіки, але глобальна криза, що почалася 1973 р. з чотириразового зростання світових цін на нафту, болюче вдарила по Іспанії.

       Після приходу до влади Іспанської соціалістичної робітничої партії з прем´єр-міністром Феліпе Гонсалісом Маркесом 1982 р. було взято курс на реструктуризацію промисловості, інвестиції в інфраструктуру, модернізацію ринків фінансів і капіталу, приватизацію низки державних підприємств і вступ Іспанії в ЄС (1986).

       У другій половині 1980-х років економічне становище Іспанії покращилося. Програма реструктуризації промисловості була спрямована на в ід тік ресурсів і р обочої сили з н еефективних галузей промисловості, що переживали спад (суднобудування, чорна металургія, текстильна промисловість), і забезпечення нових, більш конкурентоспроможних підприємств інвестиційними кредитами і субсидіями. До 1987 р. намічений план було виконано на 3/4: обсяг продукції у більшості цільових галузей промисловості різко зріс. На 2010 рік економіка країни розвивається в прискорених темпах.

     Транспорт і зв"язок Іспанії

    Внутрішня транспортна система Іспанії має радіальну структуру з великою кількістю головних автодоріг і залізничних ліній, що сходяться в Мадриді. Загальна довжина мережі залізниць - приблизно 22 тис. км, з них 1/4 електрифікованих (1993). Головні лінії використовують широку колію; місцеві лінії, що становлять по довжині 1/6 від усієї мережі, мають вузьку колію. Наприкінці 1960-1970-х років залізниці Іспанії були істотно модернізовані: оновлений рухомий склад, поліпшені рейкова подушка і полотнище, а круті повороти і спуски знівельовані. У 1987 р. почалася реалізація 13-річного плану розвитку залізничного сполучення. 1993 р. завдяки субсидіям від ЄС було запущено першу високошвидкісну пасажирську лінію Мадрид - Кордова - Севілья, а потім відгалуження Кордова - Малага.

      Автодорожня мережа Іспанії становить 332 тис.км, з них 2/5 - з твердим покриттям. В останнє десятиліття різко збільшився парк автомобілів.

      1963 р. в Іспанії налічувалося 529,7 тис. легкових автомобілів і 260 тис. вантажних (включаючи трактори). 1991 р. відповідні показники сягнули 12,5 млн і 2,5 млн машин.

      Торговельний флот Іспанії 1990 р. складався з 416 суден загальною водотонажністю 3,1 млн брутто-реєстрових тонн. Головні морські порти - Барселона, Більбао і Валенсія.

       В Іспанії діють дві державні авіакомпанії - «Іберія» і «Авіадо», а також низка невеликих приватних авіакомпаній. Компанія «Іберія» обслуговує рейси в Латинську Америку, США, Канаду, Японію, Північну Африку і країни Європи, а також внутрішні рейси. Найбільш завантаженим є аеропорт міста Пальма на о. Майорка. Інші великі аеропорти розташовані в Мадриді, Барселоні, Лас-Пальмасі (на о. Гран-Канарія), Малазі, Севільї і на о. Тенериф. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.3  Аналіз основних статистичних даних в галузі туризму Іспанії 

     Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків  до 2020 р.

Країна   Кількість туристичних           Частка на світовому                Динаміка зростання

                             прибуттів, млн.                  туристичному ринку, %                 2000-2020 рр., %              Китай             137,1                           8,6                              8,0

США              102,4                           6,4                              3,5

Франція              93,3                                     5,8                              1,8

Іспанія              71,0                                     4,4                              5,4

Гонконг              59,3                                     3,7                               7,3

Італія                        52,9                           3,3                               2,2

Великобританія     52,8                           3,3                               3,0

Мексика              48,9                            3,1                               3,6