Система охолодження двигуна

Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Февраля 2013 в 12:21, контрольная работа

Описание работы

Для підтримання постійного теплового режиму двигуна використовують систему охолодження Деталі двигуна охолоджуються різними способами, але основну кількість теплоти від деталей в атмосферу відводить система охолодження. Залежно від виду теплоносія системи охолодження поділяють на рідинні і повітряні. Класифікація систем охолодження представлена на рис.1.

Содержание

1. Призначення та класифікація систем охолодження.
2. Охолоджуючі рідини.
3. Схеми роботи системи охолодження.
4. Будова механізмів систем охолодження.
Список використаної літератури.

Работа содержит 1 файл

Системи охолодження двигуна.docx

— 262.15 Кб (Скачать)

 

 

Рис. 3 Схема повітряної системи охолодження двигуна:

      1. масляний радіатор;
      2. кожух;
      3. замок;
      4. задній дефлектор;
      5. циліндр;
      6. шпилька кріплення середнього дефлектора;
      7. середній дефлектор;
      8. передній дефлектор;
      9. вентилятор;
      10. напрямний апарат;
      11. захисна сітка.

 

Ротор вентилятора і напрямний  апарат відлиті з алюмінієвого сплаву. Ротор закріплений на одному валу з шківом, який приводиться клинопасовою передачею від шківа колінчастого вала. Напрямний апарат разом з каркасом прикріплений до остова двигуна. Він служить для зміни напрямку повітряного потоку на протилежний обертанню ротора, що створює неможливість завихрення.

Для оберігання вентилятора  від потрапляння сторонніх предметів  і зменшення забрудненості поверхонь, що охолоджуються напрямний апарат обладнаний захисною сіткою .

Повітря, що нагнітається вентилятором, направляється кожухом та дефлекторами в міжреберний простір циліндрів  і головок. Регулюють тепловий стан двигуна дросельним диском, який встановлюється під захисну сітку вентилятора, а також вмиканням або вимиканням масляного радіатора.

Основним елементом системи  є вентилятор. Він служить для  створення повітряного потоку, яким обдуваються трубки радіатора. Подача повітря вентилятором залежить від  частоти обертання крильчатки, кількості  лопатей, їх розмірів та профілю. Звичайно крильчатки вентиляторів чотирьох, шести  або восьми-лопатеві, які обертаються  в спеціальному кожусі (дифузорі), прикріпленому  до радіатора. Кожух забезпечує потрібний  напрямок повітряного потоку і захищає  крильчатку. Для зменшення вібрації і шуму лопаті розміщують попарно  під різними кутами.

Перевагами повітряної системи  охолодження є:

    • швидке прогрівання агрегату;
    • простота конструкції.

Недоліками є:

    • залежність від обертів двигуна;
    • нерівномірність підведення тепла по висоті циліндрів;
    • підвищений шумі витрати потужності двигуна.

Основний принцип повітряної системи – направляти повітря  на найбільш нагріті деталі. Це досягається  за допомогою дефлекторів.

 

 

 

 

    1. Будова механізмів систем охолодження.

Радіатор

Радіатор, призначений для  охолодження нагрітої в двигуні  води, складається з верхнього (рис. 4, а) і нижнього  баків, серцевини і деталей кріплення. Звичайно застосовують трубчасті серцевини, що представляють собою кілька рядів вертикальних круглих чи овальних (рис. 4, б) латунних трубок. Для збільшення поверхні охолодження трубок і підвищення їхньої твердості на трубки надіті і припаяні до них тонкі латунні пластини. Верхні і нижні баки радіаторів і боковими, що скріплюють їх, відлиті з чавуна чи зроблені з латуні. Верхній бак (рис. 4, а) радіатора має горловину, що щільно закривається кришкою, а нижній  - кран  або пробку для зливу води із системи.

Для регулювання інтенсивності  обдуву водяника радіатора перед ним встановлені жалюзі чи шторка. Жалюзі складаються з набору вертикальних створок, що тягою і системою,  важелів можуть бути цілком відкриті, закриті чи поставлені в проміжне положення.

Пароповітряний клапан охороняє радіатор від руйнування при  підвищенні чи зниженні тиску в системі охолодження.

Переважно він розташований у кришці. Паровий клапан (рис. 4, в) відкривається при надлишковому тиску в системі охолодження (0,03...0,04 МПа), і пара по трубці виходить в атмосферу. Повітряний клапан відкривається, коли розрідження в системі досягає 0,001...0,01 МПа, і по трубці повітря надходить у радіатор. Переважно він розташований у кришці.

Паровий клапан (рис. 4, в) відкривається при надлишковому тиску в системі охолодження (0,03...0,04 МПа), і пара по трубці виходить в атмосферу. Повітряний клапан відкривається, коли розрідження в системі досягає 0,001...0,01 МПа, і по трубці  повітря надходить у радіатор.

 

Рис. 4 Радіатор і його деталі:

 

а - радіатор:

  1. серцевина радіатора;
  2. верхній бак;
  3. тяга керування жалюзі;
  4. кришка заливної горловини;
  5. нерухомі планки;
  6. система важелів;
  7. рухлива планка;
  8. нерухомі планки;
  9. створка;
  10. краник;
  11. нижній бак;
  12. масляний радіатор

 

 

 

 

 

 

 

 

б - трубчаста серцевина:

      1. трубка;
      2. пластини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в – кришка горловини радіатора з пароповітряним клапаном:

  1. паровідвідна трубка;
  2. паровий клапан;
  3. пружина;
  4. запірна пружина;
  5. корпус кришки;
  6. горловина радіатора;
  7. гумові прокладки;
  8. гумові прокладки;
  9. повітряний клапан;
  10. пружина повітряного клапана
  11. сідло повітряного клапана.

 

Термостат

Термостат прискорює прогрів  води при запуску двигуна й  автоматично підтримує її температуру  у визначених межах. Вони можуть бути з рідким чи твердим наповнювачем.

 

Рис. 5 Схема циркуляції води в системі охолодження з рідинним термостатом:

 

а - вода через радіатор не проходить;

б – вода проходить через радіатор:

  1. водяний насос;
  2. радіатор;
  3. патрубок, що відводить воду в радіатор;
  4. патрубок, що відводить воду з насосу;
  5. сильфон;
  6. основний клапан;
  7. вікна;
  8. допоміжний клапан;
  9. корпус термостату;
  10. шток.

 

Термостат встановлений в  патрубку (рис. 5), який відводить воду в радіатор. Його латунний гофрований циліндр (сильфон) частково заповнений легко випаровуванню рідиною. Нижньою тарілкою сильфон припаяний до кронштейна в корпусі термостата. До верхньої тарілки сильфона припаяний допоміжний клапан  і шток  з основним клапаном. У конічній бічній поверхні корпуса зроблені два вікна. 

Коли температура води менше 70С, основний клапан  (рис. 5, а) щільно притиснутий до свого сідла і вода з голівки циліндрів через вікна надходить по патрубку у насос, а потім у водяну сорочку блок-картера. В цей період роботи двигуна вода не проходить через радіатор  і тому швидко нагрівається. Коли температура води більше 70С, рідина в сильфоні переходить у пару, під тиском якого клапан  (рис. 5, б) піднімається, а клапан перекриває вікна і вода циркулює через радіатор.

Недолік рідинних термостатів - велика чутливість до зміни тиску  в системі, що робить роботу їх нечіткою.

 

Водяний насос.

Насос відцентрового типу двигунів із примусовим водяним охолодженням складається з корпуса  (рис. 6, а), крильчатки, встановленої на валику, ущільнювального пристрою. Валик приводиться в обертання від двигуна. Вода по патрубку надходить всередину корпуса, до центра крильчатки. При обертанні крильчатки вода відкидається відцентровою силою до стінок корпуса, відкіля витісняється у водяну сорочку двигуна через патрубок, що відводить, розміщений по дотичній до корпуса.

В чавунному корпусі (рис. 6, б) водяника насоса дизеля Д-240 в двох кулькових підшипниках обертається валик насоса. На передньому кінці валика  на шпонці  насаджена маточина, а на задньому кінці на лисці - крильчатка . Крильчатка кріпиться болтом . Задній кінець валика ущільнений сальником . Насос встановлений на передній стінці блок-картера. До маточини болтами прикручений шків. Шків і, відповідно, валик приводяться в обертання ременем від шківа колінчатого вала двигуна.

 Рис.  6 Відцентрований водяний насос:

а – схема пристрою і робота насоса:

    1. корпус насоса;
    2. крильчатка;
    3. валик;
  1. і  5. Патрубки.

 

б – водяний насос і вентилятор дизеля Д-240:

    1. вентилятор;
    2. маточина шківа;
    3. сегментна шпонка;
    4. валик водяного насосу;
    5. шків;
    6. стопорне кільце;
    7. маслиниця;
    8. упорна пружина сальника;
    9. крильчатка насоса;
    10. болт;
    11. сальник;
    12. шайба сальника;
    13. каркасний само підтискний сальник;
    14. корпус насоса;
    15. шарикопідшипник;
    16. клиноподібний ремінь;
    17. самопідтискний сальник.

 

Підшипники  змазують через  маслиницю солідолом. Сальники не дають мастильному матеріалу просочитися назовні

Температура води в системі  охолодження контролюється за допомогою  дистанційного чи електричного покажчика. У деяких двигунів для контролю за температурою води в системі охолодження  застосований електричний сигналізатор з контрольною лампою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури.

  1. Канарчук В.Є., Лудченко О.А., Чигиринець А.Д. Основи технічного обслуговування і ремонту автомобілів: Підручник. - К.: Вища шк., 1994. - (У 3-х кн.): Кн. 1: Теоретичні основи: Технологія.; Кн. 2: Організація, планування і управління.; Кн. 3: Ремонт автотранспортних засобів.
  2. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. - К.: Мінтранс України, 1998.
  3. Форнальчик Є.Ю., Оліскевнч М.С., Мастикаш ОЛ., Пельо Р.А. Технічна експлуатація та надійність автомобілів: Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2004.
  4. 4.  Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: організація і управління: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2004.

Информация о работе Система охолодження двигуна