Речной транспорт

РІЧКОВИЙ  ТРАНСПОРТ

Обсяги  вантажних і пасажирських перевезень річковим транспортом незначні, але  є найбільш рентабельними за рахунок  міжнародних сполучень із використанням  басейнів рік Дніпра і Дунаю, а  також прибережних вод Чорного  моря у напрямку країн Центральної і Південно-Східної Європи. Ефективність функціонування річкового транспорту України значно нижча (близько 20 %) у порівнянні з розвинутими країнами Заходу.

Річковий  транспорт як галузь народного господарства є одним із найважливіших видів  транспорту, який у взаємодії з залізничним та іншими видами транспорту сприяє забезпеченню нормального виробництва і обігу продукції промисловості, сільського господарства і задовольняє потреби населення в пересуванні по внутрішніх водних шляхах.

Правове регулювання річкового транспорту як підгалузі транспортного права здійснюється загальним законодавством (Законом України «Про транспорт» і галузевими актами, зокрема, Статутом внутрішнього водного транспорту та законодавством, яке регулює перевезення як морським, так і внутрішнім водним транспортом (Кодекс торговельного мореплавства і т. д.).

Історія

Річковий  транспорт, один з основних видів транспорту, що здійснює перевезення вантажів та пасажирів внутрішніми водними шляхами. Перед поширенням залізничного транспорту Річковий транспорт був в Україні головним засобом масового транспорту, пізніше занепав і тепер становить не цілих 2% порівняно з усіма видами транспорту на суші. Довжина річкових судноплавних експлуатованих шляхів на всіх українських етнографічних землях доходить до 6 200 км, у тому ч. 200 км каналів. В УРСР довжина всіх річок протяжности 10 км і більше дорівнює 90 400 км, судноплавних водних шляхів 4 800 км (у тому числі штучних – бл. 1 000 км

Природні  умови для транспорту на українських  річках досить сприятливі. Гірських річок є небагато, але вони пов'язують одні з одними різні природні, а одночасно господарські райони. До несприятливих умов належать: зимова перерва плавби – 1½-4 місяці, сильне коливання стану води, зокрема низький стан влітку в степовій смузі, часті закрути pічки, замулювання (особливо в лісовій і чорноземній смузі), мілкість лиманів, невелике число річок у рівнобіжному напрямі.

Річковий транспорт вантажів зріс за 1940-65 pp. майже вчетверо, його питома вага у всіх видах вантажообігу зменшилася з 1,5 на 1,3% (залізничного впала з 93,3 на 89,4%, автомобільного — зросла з 2,2 на 9,3%). Ще більше зменшився пасажирообіг: з 2,1 на 0,6%. Для порівняння питома вага річкового вантажообігу в усьому СРСР зменшилася за 1940-69 з 8,5 на 5,9, пасажирообороту з 3,7 на 1,1%.

До поч. 1930-их pp. у Річковому транспорту  України головне значення мав транспорт лісу й хліба; ще 1940 на перевіз цих двох видів вантажів припадало понад 35%, 1969 вже ледве 2,6%. Натомість сильно збільшився транспорт вугілля й руди (з 7,3 до 21%), а найбільше мінеральних будів. матеріалів (включаючи цемент), які становлять тепер майже 2/3 вантажообігу на річках України.

Уже 1823 появилися  перші парові судна, проте ще 1913 Дніпрова флотилія складалася лише з бл. 400 невеликих  самохідних і понад 2 000 несамохідних (гол. барж) суден. Нині переважають самохідні судна, серед них вантажні теплоходи вантажопідйомністю 600, 1800 і 2 000 т; великі дизельні електроходи, комфортабельні пасажирські судна (теплоходи та ракети на підводних крилах) і буксирні судна. 1969 на перевезеннях Річкового транспорту  працювало 8 200 осіб; завдяки техн. поступові продуктивність їх праці збільшилася за 1960-69 на 2/3.

Керівництво Річкового транспорту  здійснює Головне управління річкового флоту при Раді Мін. УРСР. Р. т. на Дніпрі веде Дніпровське річкове пароплавство; конструктивнотехнологічні роботи ведуть проектно-розвідувальні інститути Укрдніпрорічтранс, проектно-конструкторське бюро Укрголоврічфлоту у Києві та ін.

Основною  річковою магістраллю є Дніпро; на Дніпро та його притоки Десну і  Прип'ять припадає бл. 75% перевозу вантажів і майже 90% пасажирів всіх судноплавних шляхів УРСР, хоч ці 3 ріки становлять лише 37% їхньої довжина Транспорту на Дніпрі сильно зріс після затоплення порогів і створення Дніпрогесу (1932), потім після завершення споруд (1950-64) Каховського, Кременчуцького, Дніпродзержинського і Київ. гідровузлів.

Чимале значення має Річковий транспорт на Дунаї який на довжині 160 км становить кордон України. На всі інші судноплавні шляхи припадає лише 20% перевозів вантажів і 9'% пасажирів всіма річками України. Невелике значення мають через маловодність: Дністер (також численні закрути; транспорт на ньому цілком занедбаний, хоч річка судноплавна на довжині бл. 700 км), Дінець (судноплавний на 330 км); більше значення мають Буг — лише у дол. частині (155 км).