Правовий статус органів державної виконавчої влади

Національний авіаційний університет

Домашнє завдання

з дисципліни « Правознавство»

на тему:

«Правовий статус органів державної виконавчої влади»

                                                  Виконала:

                                                                   студентка ФАТТ 203

              Трачук Катерина

              Перевірила:

              Золотар О.О.

Київ-2009

План

1.      Вступ.

2.      Правовий статус Кабінету Міністрів України.

3.      Правовий статус центральних органів виконавчої влади.

4.      Правовий статус місцевих державних адміністрацій.

5. Список використаної літератури.

Вступ

Органи виконавчої влади – це організація, яка, будучи  частиною  державного  апарату має свою  структуру, компетенцію, територіальний масштаб діяльності, утворена  відповідно до законодавства, наділена правом виступати за дорученням держави, покликана в  порядку виконавчої  і розпорядницької  діяльності здійснювати повсякденне керівництво  господарськими,  соціально-культурними, адміністративно-політичними сферами, займатися  міжгалузевими  управліннями.

Кожен орган виконавчої влади, діючи від імені та за дорученням держави, має певний правовий статус, виступає носієм відповідних повноважень юридично-владного характеру. Органи виконавчої влади наділяються необхідною оперативною самостійністю, що виражається в їх компетенції — правах, обов'язках, територіальних межах діяльності кожного окремого органу.

Органи виконавчої влади багато в чому відрізняються від органів законодавчої та судової влади — своїм цільовим призначенням, функціями, характером діяльності, порядком утворення окремих органів та взаємовідносинами між різними органами, складом службовців та порядком заміщення ними посад, формами та методами здійснення своїх юридично-владних повноважень.

Органами виконавчої влади України є: Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади (міністерства, відомства, державні комітети, державні служби тощо), місцеві державні адміністрації та місцеві органи центральних органів виконавчої влади.

Правовий статус Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України – є центральним колегіальним органом державної виконавчої влади.

За Конституцією України (ст. 113) Кабінет Міністрів України – є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

До складу Кабінету Міністрів України входять:

      Прем’єр-міністр України;

      Перший віце-прем’єр-міністр;

      три віце-прем’єр-міністри;

      міністри.

Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Члени Кабінету Міністрів України:

     не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової і творчої у позаробочий час;

     не можуть входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку (ст. 120).

Прем’єр-міністр керує роботою Кабінету Міністрів, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою, представляє пропозиції щодо структури та складу Уряду на затвердження Президентові України. Президент видає Указ про призначення до складу Кабінету Міністрів, з переліченням посад усіх його членів.

Кабінет Міністрів має значне коло функцій і повноважень. Відповідно до цього він забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснює внутрішню політику держави, виконує Конституцію і закони України, акти Президента України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Центральну групу повноважень Кабінету Міністрів становлять повноваження у бюджетно-фінансовій сфері та у сфері державного програмування розвитку України. Кабінет Міністрів забезпечує проведення фінансової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Він розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає парламенту України звіт про його виконання; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного і культурного розвитку України.

Кабінет Міністрів здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Здійснюючи свої функції і повноваження, Кабінет Міністрів видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем’єр-міністр.

Кабінет Міністрів складає повноваження перед новообраним парламентом. Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити про свою відставку. Відставка Прем’єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів України також має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.

Правовий статус центральних органів виконавчої влади

Відповідно до Указу Президента України “Про систему  центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. у  систему центральних органів виконавчої  влади  входять міністерства, державні комітети (державні  служби) і відомства. Вони здійснюють керівництво дорученими ним сферами суспільного життя, несуть відповідальність за їх розвиток і в межах своїх повноважень видають акти, організовують і контролюють їх виконання. Вони видають накази, інструкції, директиви, настанови, статути, правила, рішення колегій. Ці нормативно-правові акти підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Міністерства – це такі центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво дорученими ним сферами управління (охорона здоров’я, освіта, промисловість, транспорт, внутрішні справи, оборона та ін.). Міністерства утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України. Очолює міністерство міністр, який відповідає за стан справ у міністерстві. У нього є заступники. Міністерство складається з управлінь, відділів та інших підрозділів, які керують підлеглими їм підприємствами, установами, організаціями.

У міністерствах є колегії – дорадчі органи, до яких входять: заступник міністра, керівники основних підрозділів міністерств, спеціалісти та вчені. На засіданнях колегії обговорюються основні питання діяльності міністерства. Рішення колегії проводиться в життя наказом міністра, який її очолює. Міністерства координують діяльність державних підприємств і організацій у відповідній галузі, забезпечують державні підприємства у виконанні ними завдань; розробляють державні програми, формують і розміщують державні завдання, контролюють їх виконання. Крім випадків, передбачених законом, міністерства не мають право втручатися у господарську та іншу діяльність підприємств і організацій.

Основною правовою формою діяльності міністерств є накази, розпорядження, інструкції, положення, вказівки міністра.

Державні комітети – це центральні органи, які здійснюють міжгалузеве управління у певній сфері. В окремих випадках Державні комітети здійснюють галузеве управління (наприклад, Державний комітет України по стандартизації, метрології, сертифікації; Державний комітет України у справах захисту споживачів та інші). Державні комітети (державні служби) утворюються Кабінетом Міністрів України. Кожен з таких комітетів очолює голова, який має заступників. В окремих комітетах утворюються колегії, науково-технічні, експертні ради. Голови державних комітетів видають постанови, розпорядження, інструкції та інші акти.

Відомства – це центральні органи управління, які здійснюють галузеве або міжгалузеве управління. Вони утворюються Кабінетом Міністрів України у галузях народного господарства, в разі необхідності в соціально-культурній та адміністративно-політичній діяльності. Серед відомств є комітети (Державний комітет України по земельних ресурсах), головні управління (Головне архівне управління), служби (Митна служба України), фонди (Фонд соціального страхування), компанії (Держтелерадіокомпанія), ради (Рада у справах релігії), державні інспекції (Головна державна інспекція з карантину рослин України), комісії (Вища атестаційна комісія), агентства (Національне космічне агентство).

     Усі центральні органи виконавчої влади діють на  підставі положень, затверджених Президентом України.

Правовий статус місцевих державних адміністрацій

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Державні адміністрації – це колегіальні органи виконавчої влади, які формуються їх головами. З метою забезпечення централізації виконавчої влади голови цих адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів.

При здійсненні своїх повноважень державні адміністрації:

Місцеві державні адміністрації також підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

У взаємовідносинах місцевих державних адміністрацій з відповідними радами важливим положенням є те, що обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.