Колеса і шини автомобілів

Монтаж шини виконують  на чистий і справний обід. При цьому  перевіряють, щоб на внутрішній поверхні покришки не було пошкоджень, протирають від вологи й посипають тальком. Після цього в покришку закладають камеру, злегка підкачують її повітрям, щоб набрала круглої форми. Потім шину надягають на обід колеса, виводячи в паз обода вентиль камери. Далі між ободом і бортом шини вставляють знімне бортове кільце, а в канавку обода встановлюють замкове кільце. Розглянута технологія застосовується для коліс вантажних автомобілів, що мають плоский обід.

Рис. 7. Послідовність демонтажу шини:

а—в — відтискання борта покришки; г, д — відтискання й зняття замкового кільця з канавки; с — зняття ободу з диском

 

Демонтаж шини (рис. 7) здійснюють у такій послідовності: повністю випускають повітря з камери; відтискують борт покришки від диска колеса, користуючись прямою лопаткою й лопаткою з кривим захватом; спочатку прямою, а потім обома лопатками відтискають замкове кільце й виймають його; далі, перевернувши шину, виймають із неї диск колеса.

Монтаж і демонтаж шин легкових автомобілів здійснюють в умовах станцій технічного обслуговування на спеціальних верстатах. Для індивідуального розбирання й складання шин можна користуватися також монтажними лопатками. Головне правило: починати монтаж треба з боку шини, протилежного вентилю, а демонтаж — з боку вентиля, послідовно відокремлюючи спочатку зовнішній борт покришки, а потім внутрішній.

Система централізованого регулювання тиску повітря в  шинах, що застосовується на вантажних автомобілях підвищеної прохідності (ГАЗ-66, ЗИЛ-131 та ін.), дає змогу підвищити прохідність автомобіля під час руху по м'яких дорогах зменшенням тиску повітря, що здійснює водій зі своєї кабіни. При цьому збільшується площа контакту шин із поверхнею дороги, знижується питомий тиск і підвищується прохідність автомобіля. Після подолання важкої ділянки дороги водій знову підвищує тиск у шинах, контролюючи його за допомогою манометра й підтримуючи в заданих межах.

Повітря до системи регулювання  надходить від компресора, що приводиться  в дію двигуном автомобіля ГАЗ-66 (рис. 8, а).

Рис. 8. Система централізованого регулювання тиску повітря в шинах:

а — схема (1 — компресор; 2 — регулятор тиску; 3 — повітряний балон;

4 — запобіжний клапан; 5 — манометр; 6 — кран керування; 7 — трубопровід); б — кран керування тиском (1 — корпус; 2, 4 — манжети; 3 — втулка;

5 — гайка; 6 — золотник)

 

Компресор 1 поршневий, одноциліндровий із повітряним охолодженням приводиться двома клиноподібними пасами від шківа колінчастого вала. Регулятор тиску 2, приєднаний до компресора, забезпечує тиск повітря, що розвивається компресором, у межах 0,5...0,55 МПа. Запобіжний клапан 4 в балоні 3 відрегульовано на тиск спрацювання 0,6 МПа.

Кран керування золотникового  типу (рис. 8, б) слугує для подавання стисненого повітря з повітряного балона в камери шин і випускання з них в атмосферу. Він складається з корпусу 1 із розташованим усередині золотником 6, двох гумових манжет 2, 4, втулок 3 і гайки 5. Золотник може перемішуватися вздовж осі крана й своєю кільцевою проточкою приєднувати нагнітальну порожнину крана з трубопроводом 7 до камер коліс і манометра 5 або випускати з них повітря в атмосферу (показано стрілками).

Повітря з трубопроводів, установлених на балці моста, підводиться до камери, що обертається разом із колесом, через блок сальників, які утворюють перехідну порожнину для повітря, що надходить далі крізь просвердлену в півосі до шинного крана й у камеру колеса. Шинні крани встановлюються на кожному колесі й дають змогу в разі потреби від'єднувати шини від системи регулювання, наприклад, під час тривалої стоянки автомобіля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Види і  причини спрацювання покришок

 

Рис. 9. Види та причини спрацювання покришки:

а — нормальне рівномірне спрацювання покришки; б — підвищене спрацювання зовнішніх доріжок правого переднього колеса — збільшений кут сходження коліс; в — підвищене спрацювання внутрішніх доріжок правого переднього колеса — від'ємний кут сходження коліс; г — підвищене спрацювання внутрішніх доріжок зі східцями між ними правого переднього колеса (вигляд ззаду) — від'ємний кут розвалу коліс; д — підвищене східчасте спрацювання внутрішньої доріжки правого заднього колеса — від'ємний кут розвалу задніх коліс (погнуто задню балку); є — місцеве спрацювання у вигляді окремих плям (на будь-якому колесі) — порушено балансування колеса; є — підвищене спрацювання крайніх доріжок без східців — експлуатація шини з недостатнім тиском повітря; ж — підвищене спрацювання середини протектора — експлуатація шини з підвищеним тиском повітря

 

5. Охорона праці під час ТО та ремонту автомобіля

• Технічне обслуговування й ремонт автомобілів виконують у призначених для цього місцях (на постах). На робочих місцях мають забезпечуватися безпечні умови для проведення робіт; обладнання, інструмент та прилади мають відповідати характеру виконуваної роботи й унеможливлювати травматизм.
• У разі примусового переміщання автомобілів з поста на пост потокової лінії передбачають світлову або звукову сигналізацію. Після сигналу про початок пересування конвеєра робітники повинні покинути робочі місця, вийти з оглядової ями й відійти від конвеєра. Для екстреного зупинення конвеєра на кожному посту є кнопки «Стоп».
• Електричне обладнання діагностичного стенда з біговими барабанами (пульт керування, апаратні шафи, блоки барабанів тощо) має бути надійно заземлене.
• Наприкінці зміни слід вимкнути рубильник стенда, закрити крани паливних баків, перекрити вентиль подачі стисненого повітря.
• Під час роботи під перекинутою кабіною автомобіля положення обмежувача треба зафіксувати защіпкою, в разі опускання кабіни — надійно закрити запірний механізм і правильно встановити запобіжний крюк у пазу опорної балки.
• Пуск двигуна треба здійснювати стартером, як виняток — пусковою рукояткою. Аби уникнути травмування кисті, рукоятку слід брати так, щоб всі пальці правої руки розташовувалися по один бік ручки. Повертати колінчастий вал треба тільки знизу вгору, довкола — забороняється.
• Пускати газовий двигун, якщо є витікання газу, не допускається.
• Регулювальні роботи з двигуном, що працює, слід виконувати на спеціальному посту з місцевою вентиляцією для видаляння відпрацьованих газів.
• Забороняється підтягувати деталі газобалонного обладнання автомобіля й виконувати інший ремонт, якщо у вузлах і трубопроводах є газ під тиском.
• У приміщеннях для ТО й ремонту автомобілів забороняється залишати порожню тару з паливом та мастильними матеріалами. Розлите паливо або оливу слід негайно прибрати, використовуючи пісок чи тирсу. Після завершення роботи всі використані ганчірки слід скласти у спеціальну тару.
• Технічне обслуговування й ремонт приладів системи живлення, знятих з автомобіля, виконують у цеху (на дільниці). Біля ванни для миття деталей системи живлення, біля верстаків для розбирання-складання, перевірки й регулювання приладів, а також біля токарного верстата мають бути вентиляційні відсмоктування.
• Роботи, пов'язані із зачищанням деталей перед паянням та лудінням, виконують на робочих місцях, обладнаних місцевою вентиляцією. Паливні баки й тару з-під пальних сумішей перед ремонтом треба промити гарячою водою, пропарити гострою парою, промити каустичною содою та просушити гарячим повітрям. Перед паянням і заварюванням слід відкрити пробки.
• Займання треба гасити за допомогою вогнегасників, піском або струменем розпиленої води. Балони з газом слід поливати холодною водою, щоб запобігти підвищенню тиску в них.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Боровських Ю. І., Буральов Ю. В., Морозов К А. Будова автомобілів. — К.: Вища шк., 1991. — 304 с
2. Калисский В. С, Манзон А. И., Нагула Г. Е. Учебник водителя (категории «С»). — М.: Транспорт, 1985. — 334 с.
3. Кленников В. М., Ильин Н. М., Буралев Ю. В. Учебник водителя (категории «В»). — М.: Транспорт, 1980. — 254 с.
4. Михайловский Е. В., Серебряков К. Б., Тур Е. Я. Устройство автомобилей. — М: Машиностроение, 1981. — 344 с.
5. Резник А. М.,   Орлов В. П.  Электрооборудование  автомобилей.  —  М.: Транспорт, 1983. — 254 с.
6. Румянцев С. И., Синельников А. Ф., Штолъ Ю. Л. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. — М.: Машиностроение, 1989. — 310 с.
7. Сабинин А. А. Автомобили с дизельными двигателями. — М.: Высш. шк., 1981. - 263 с.
8. Шестопалов К С, Чиняев В. Г. Устройство и эксплуатация автомобиля. — М.: Изд. ДОСААФ, 1974. - 286 с.
9. Ютт В. Е. Электрооборудование автомобилей. — М.: Транспорт, 1989. — 286 с.