Класифікація контейнерів за розмірами

     Вступ

     Досить  часто для виконання перевезень різних видів вантажів застосовуються контейнери.

     Контейнером називається інвентарне, багатооборотне, змінне пристосування для безтарного (переважно) перевезення вантажів, які за браком контейнерів зазвичай перевозяться у тарі та упаковці.

       Класифікація контейнерів підрозділяє контейнери на два основні види: універсальні і спеціальні.

     Універсальними прийнято називати контейнери, призначені для перевезення різноманітних дрібноштучних вантажів, переважно товарів народного споживання.

     Спеціальними вважаються контейнери, призначені для перевезення якогось певного виду вантажу або невеликої групи вантажів.

     В свою чергу універсальні контейнери поділяються на декілька типів, за рядом ознак. Деякі з них ми розглянемо більш детально.

     За  розмірами контейнери підрозділяються  на:

• малотоннажні (до 2,5 т);
• середньотоннажні  (2,5 – 10 т);
• крупнотоннажні  (від 10 т і більше).

 
 
 
 

 

1. Малотоннажні  та серелньотоннажні контейнери

 

     Контейнери  крупнотоннажні та середньотоннажні призначені  для перевезення залізничним, водним та автомобільним транспортом. Контейнери малотоннажні призначені в основному для прямих автомобільних перевезень, що здійснюються автомобілями без участі інших видів транспорту.

     Середньотоннажні універсальні контейнери утворюють сьогодні в країні контейнерний парк, який нараховує близько мільйона контейнерів, з яких відносно найбільш розповсюджені контейнери з масою брутто 2,5 (3 т).

     Середньотоннажні контейнери цього типу мають наступні зовнішні (габаритні) та внутрішні розміри, мм:

     Зовнішні          Внутрішні

      Довжина        2100±5                  1980

      Ширина        1325±3                   1225

      Висота        2400±5     2000 

Місткість (об’єм вантажного приміщення) контейнера складає близько 5,0 м³, вантажопідйомність (маса брутто за вирахуванням тари контейнера) коливається в межах від 1920 до 2450 кг в залежності від конструкції та матеріалу, з якого виготовлений контейнер.

      Середньотоннажні контейнери мають, як правило, дверний отвір шириною близько 1 м, розташований з однієї з бічних, подовжніх сторін. Серед цих контейнерів багато дерев’яних. Ці середньотоннажні контейнери не розраховані на навантаження та розвантаження з використанням навантажувальних механізмів з вилковим захватом.

      Універсальні  малотоннажні автомобільні контейнери виготовляються переважно двох типів: масою брутто 0,625 т та 1,25 т.

      Основа, стінки та двері автомобільних контейнерів  виготовляють із штампованих панелей, виготовлених з листової сталі. Двері  контейнера мають замковий пристрій натяжного типу.

      Для виконання операцій з підйому  контейнерів кранами з автоматичним захватом з двох сторін плоского даху контейнера передбачені заглиблення  для петель захвату. Для виконання  аналогічних операцій за допомогою  вилкових механізмів навантаження до основи контейнерів по боках приварені дві опори.

      При організації перевезень вантажів в  універсальних контейнерах в  прямому автомобільному сполученні (тобто без участі інших видів  транспорту) транспортний процес характеризується наступними складовими елементами (які  виконуються в порядку послідовності  їх викладу):

      1)завчасне (напередодні або за кілька  годин до прибуття автомобіля  під навантаження) заповнення контейнерів вантажем на промисловому підприємстві або на оптовій базі вантажовідправника. Під час заповнення: підбір вантажу в асортименті та кількості, що відповідають попередній заявці вантажоотримувача; оформлення товарно-транспортної накладної на відпущений вантаж; закладка всередину контейнера опису вантажу, що міститься в нім.

      На  завершення заповнення – прикріплення до контейнера фірмової пломби вантажовідправника.

      2)подача автомобіля (або автопоїзда) в чітко визначений за графіком час в пункт відправлення вантажу, із встановленням автомобіля на навантажувальний пост. Далі – механізоване встановлення на автомобіль заповнених вантажем контейнерів, яка супроводжується врученням водію завчасно оформлених документів на вантаж;

      3)доставка  контейнерів до місця розвантаження,  яка здійснюється під відповідальністю  водія за збереженість вантажу,  що перевозиться;

      4)зняття  контейнерів з автомобіля в  пункті розвантаження та здача  їх водієм вантажоотримувачу з перевіркою зовнішньої цілісності контейнера та цілісності замків та пломби; після зняття навантажених – навантаження порожніх контейнерів (якщо є такі) та відправка в подальший шлях.

      5)відкривання  дверей у контейнерів та звільнення  їх від вантажу,здійснюється в  міру необхідності та, як правило,вже  після від’їзду автомобіля, що доставив його.

      Якщо  перевезення вантажів в контейнерах  здійснюються в змішаному автомобіле-залізничному сполученні, до вищеперелічених елементів транспортного процесу додаються такі елементи, як доставка контейнерів з пункту навантаження на залізничну станцію відправлення, перевантаження з автомобілів на залізнодорожний рухомий склад, перевезення залізною дорогою від станції відправки до станції призначення та вторинне перевантаження цього разу з залізнодорожної платформи на автомобільний рухомий склад.

      В експлуатаційній практиці (незалежно  від того, бере участь в перевезенні  контейнерів один вид транспорту чи декілька) зустрічається і такий  варіант транспортного процесу, коли контейнери звільняються від наявного в них вантажу без зняття їх з платформи автомобіля. Звичайна причина, яка змушує вантажооотримувачів застосовувати такий метод розвантаження, - відсутність засобів механізації, з допомогою яких можна було б здійснити операцію зняття контейнера з автомобіля.

      Організація навантажувально-розвантажувальних  робіт при перевезеннях контейнерів  надає великий вплив як на результати експлуатації автомобілів, зайнятих при  перевезенні контейнерів, так і  на ступінь використання самих контейнерів.

      Зокрема, при визначенні потреб парку контейнерів  велике значення має питання, яким чином  відбувається операція звільнення контейнера від вантажу в пункті розвантаження: зі зняттям чи без зняття контейнера з автомобіля.

      В основних нормах часу на виконання  навантажувально-розвантажувальних  операцій при перевезенні автомобілями універсальних контейнерів характер навантаження та розвантаження середньотоннажних контейнерів масою брутто 2,5 – 3,0 т враховується  наступним чином:

      на  навантаження вантажів в контейнер  або розвантаження його без зняття з автомобіля встановлена норма  часу в розмірі 25 хвилин на перший і  по 20 хвилин на другий та кожний наступний  контейнер в даній їздці автомобіля;

      на  механізоване навантаження одного контейнера на автомобіль або розвантаження  його з автомобіля встановлена норма  часу в розмірі 7 хвилин.

      При зіставленні цих норм, з яких друга, що передбачає зняття контейнерів з автомобілів, перед визначає в 3 -3,5 рази меншу тривалість простою автомобілів в процесі виконання навантажувально-розвантажувальних операцій, видно, що прогресивна роль контейнерів виявляється передусім при їх механізованому навантаженні чи розвантаженні.

      В постійно діючих пунктах навантаження, розвантаження та, особливо перевантаження універсальних контейнерів влаштовуються  спеціальні контейнерні площадки, на яких контейнери розставляють в чіткому  порядку, що забезпечує зручне сортування та швидкий розшук потрібного контейнера. З цією метою на площадці виділяються  спеціалізовані ділянки з відправлення та прибуття контейнерів, що розміщуються вздовж фронту навантажувально-розвантажувальних  робіт відповідного виду транспорту(автомобільного або залізничного).

      Контейнерні майданчики  обов’язково  оснащуються засобами механізації та частіше всього козловими та мостовими кранами. 
 

2. Крупнотоннажні контейнери

 

     Не  дивлячись на відносно короткий термін свого існування, крупнотоннажні контейнери завоювали широку популярність як засіб, що сприяє розвитку міжнародних економічних зв’язків.

      Важливим  показником контейнерів є розміри їх дверного отвору. Величина дверного отвору визначає ступінь універсальності контейнера, можливість використання вилкових навантажувальних механізмів та інших засобів механізації для заповнення контейнера вантажем або звільнення від вантажу.

      До  числа особливостей крупнотоннажних контейнерів варто віднести те, що вони в більшості є суцільнометалевими, причому для їх виготовлення використовують переважно низьколеговані зі стальним або алюмінієвомагнієвокремнієвим каркасом бічні стінки, та дах інколи виконують з високоякісної фанери товщиною 24мм з метало пластиковим покриттям.

      Інша  особливість крупнотоннажних контейнерів є наявність чітко уніфікованих за місцем розташування та конструкції фітингів – спеціальних деталей, призначених як для кріплення контейнера на рухомому складі, так і для захоплення його вантажозахватним пристосуванням крана чи навантажувального засобу. Фітінги вмонтовують у всі вісім кутів каркасу контейнера та виготовляють у вигляді порожнистих стальних механізмів правильної форми підвищеної міцності. На кожній з трьох зовнішніх граней фітингу залишають наскрізні продовгуваті отвори, які слугують для взаємодії з поворотними кулачковими замками під час підйому, опускання або транспортування контейнера.

      З урахуванням вищезазначених конструктивних особливостей крупнотоннажні контейнери під час їх перевезення автомобільним транспортом потребують використання спеціалізованого рухомого складу, переважно у вигляді автопоїздів, які складаються з автомобіля-тягача з напівпричепом.

      Напівпричіп обладнаний робочою та стоянковою гальмівними  системами, а також опорним пристроєм  у вигляді двох відкидних телескопічних  опор з гідравлічним приводом від  ручного двох плунжерного насоса.

      Вантажопідйомна система такого напівпричепа-самопогрузчика виконана у вигляді двох розміщених в передній та задній частинах напівпричепа консольних кранів гідравлічної дії. Обидва крани працюють синхронно, причому застропка контейнерів здійснюється за допомогою двовіткових гнучких стропів, що закінчуються крючками або спеціальними замками, які взаємодіють з нижніми фітингами торцьової стінки контейнера. В конструкції самопогрузчика  передбачена наявність двох пар висувних бокових опор, що забезпечують стійкість та розвантаження ходової частини напівпричепа під час виконання вантажних операцій. В транспортному положенні гідро крани самопогрузчика складаються та не виступають за габаритні розміри контейнера.

      Управління  роботою кранів – дистанційне  з виносного кнопочного пульта. Кранова система самопогрузчика допускає одностороннє виконання навантаження та розвантаження контейнерів, тобто тільки з однієї з бокових сторін. Тривалість робочого циклу при знятті або установці контейнера на напівпричіп складає близько 10 хвилин.

      У всіх тих випадках, коли перевезення  крупнотоннажних контейнерів здійснюється звичайним рухомим складом (не самопогрузчиками), виникає необхідність у використанні особливих засобів механізації для їх навантаження, розвантаження чи перевантаження на інші види транспорту.

      В контейнерних пунктах (так званих терміналах), де кількість крупнотоннажних контейнерів, що піддаються перевантаженню особливо велика, з цією задачею добре справляються козлові крани підвищеної вантажопідйомності обладнані спеціальним захопленням.

      Контейнерні пункти, в яких кількість тих, що прибувають та відправляються крупнотоннажних контейнерів не настільки велика, щоб дорогий козловий кран міг проявити себе там із всією ефективністю, обладнують іншими, переважно пересувними засобами механізації.