Токарні Верстати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

1. Призначення токарних верстатів…………………………..3

2. Різальний інструмент для токарних робіт………………...8

3. Прийоми роботи…………………………………………….10

4. Види токарних верстатів…………………………………....14

5. Техніка безпеки праці при роботі на токарних верстатах

по дереву………………………………………………………..21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Призначення токарних верстатів

Токарні верстати призначені для виготовлення різноманітних деталей круглої (циліндричної). При роботі на токарних верстатах обробка деталей здійснюється обертанням заготовок, а на круглопалкових — обертанням ножової головки.

Токарні верстати. Будовою  всі токарні верстати дуже подібні  між собою, проте деякі відмінності  в окремих вузлах є. Для кріплення  заготовок в окремих верстатах  є спеціальні центри, тому їх називають  центровими, а в окремих — тільки планшайби, на яких кріпиться і оброблюється заготовка,— їх називають лобовими. Різання здійснюється стамесками різних форм і конструкцій (Рис. 1), які подаються  на виріб вручну (робітник спирається при цьому на підручник, розміщений в потрібному положенні) або різцем, закріпленим на супорті, який переміщується  за допомогою механізму подачі з  приводом від електродвигуна.

Рис. 2. Токарний верстат:

1 — передня бабка, 2 —  станина, 3 — підручник, 4 — задня  бабка

Для різних видів токарної обробки застосовують спеціальні різці. Внутрішні поверхні обробляють за допомогою  крючків. Крючок являє собою плоский  різець із загнутим кінцем. Заточка  леза різця може бути одностороння або двостороння, ширина різальної  кромки крючка 4—25 мм. Фігурні різці  мають спеціальні леза, конфігурація яких відповідає формі деталі. Для  нарізування різьби та інших канавок  на зовнішній поверхні деталі застосовують спеціальні різці-гребінки.

Кожен токарний верстат (Рис. 2) складається із станини і передньої  бабки, в якій змонтований у підшипниках  шпиндель, що рухається від електродвигуна за допомогою пасової передачі. Для  зміни швидкості обертання шпинделя застосовують ступеневі шківи або  електродвигуни з безступеневою  зміною швидкості. Задня бабка з розміщеним у ній центром переміщується по напрямних станини в потрібне положення залежно від довжини заготовок.

Затискування заготовки  в центрі здійснюється маховичками, що е на задній бабці. Крім того, заготовку  можна кріпити в пустотілому  патроні або на планшайбі болтами. Настроювання та експлуатація верстатів. На токарному верстаті працює один робітник. На верстаті обробляють заготовки квадратного перерізу з попередньо обтесаними сокирою ребрами.

Підручник, або супорт, встановлюють так, щоб його опорна поверхня була на рівні центрів заготовки або  на 2—3 мм вище від них. Між підручником  і заготовкою має бути зазор 2—3 мм. Такою ж має бути відстань між  підручником або супортом і заготовкою.

Чорнову обробку заготовки  здійснюють рейєром. Спочатку першу  стружку 1—2 мм завтовшки знімають середньою  частиною леза рейєра, а в наступних  проходах працюють по черзі правим і лівим боком рейєра, Для чистової обробки заготовки залишають 2—3 мм. Чистову обробку виконують  мейселем. Спочатку ріжуть середньою  частиною леза, а потім частиною леза з тупим кутом. Мейселем можна  обточувати поверхні прямолінійної  і криволінійної форми, а також  розрізати деталі. Різцями для  фасонного обточування працюють як і мейселем, тільки їх напрямок до деталі встановлюється залежно від  місця і форми виїмок. Частоту  обертання різців встановлюють залежно  від діаметра оброблюваних заготовок.

Токарний верстат (рис. 113, а) складається зі станини 2 і передньої  бабки 1, в якій змонтований у підшипниках  шпинделя, що рухається від електродвигуна за допомогою пасової передачі. Задня  бабка 4 з розміщеним у ній центром  переміщується за напрямними станини  в потрібне положення залежно  від довжини заготовки. Затискування заготовки в центрі здійснюється маховичком, що є на задній бабці. Крім того, заготовку можна кріпити  в пустотілому патроні або  на планшайбі болтами.

(РИС. 113)

Кінематична схема токарського верстата по обробці деревини показана на мал. 9. На схемі видно, що верстат, як і більшість технологічних машин, складається з трьох основних частин. Робочим органом є шпиндельний вал 3, до якого за допомогоютехнологічних пристосувань кріпляться заготовки. Клино-пасова передача 2 передає обертальний рух від електродвигуна 1 на шпиндель. Якщо порівняти кінематичні схеми свердлильного і токарського верстатів, то можна побачити подібність цих машин при їхньому зовнішньому розходженні.

На токарних станках по обробці деревини шляхом точіння  виготовляють деталі циліндричної форми: ручки для напильників, киянок і  стамесок, кеглі, декоративні вази, шахматні фігури і багато інших виробів.

В шкільних майстернях встановлені  токарні верстати марок ТВД-120 і  СТД-120М. Букви і цифри позначають наступне: Т — токарський, В —  верстат, Д — по обробці деревини; число 120 — відстань у міліметрах від осі шпинделя до направляючих станин. Буква М означає модернізацію, зміну. Токарний верстат СТД-120М (мал. 5) принципово не відрізняється від  верстата ТВД-120, але має ряд удосконалень. На спеціальній дерев'яній підставі 1 встановлений електродвигун 2, станина 3 і захисні огородження 4 і 12. На станині розташована передня бабка 7 і задня бабка 10. Між ними на станині розміщений підручник з тримачем  9; ці три механізми утворять зону гостріння, що закрита огородженням 12 з оглядовим екраном 11. На корпусі передньої бабки укріплена кнопкова станція 5, лампа 6 місцевого освітлення. На валу електродвигуна укріплений двоступінчастий шків. Другий шків укріплений на лівому кінці шпинделя передньої бабки. При необхідності швидкість обертання шпинделя змінюють, перекидаючи ремінь привода з однієї ступіні шківа на іншу. На правий кінець шпинделя нагвинчується патрон.

Передня бабка (мал. 6) призначена для кріплення заготовки. Вона являє собою корпус 1, у бічних стійках якого на підшипниках 5 і9 встановлений шпиндель 

 

7. Шпиндель вільно обертається  в підшипниках. Від осьового  зсуву шпиндель охороняють стопорні  кільця 6 і 8, кришки 4 і 10, що закріплюються гвинтами. На лівий кінець шпинделя насаджений двоступінчастий шків 3, що фіксується шпонкою і стопорним гвинтом2.

Задня бабка (мал. 7) служить опорою для правого кінця довгої заготовки. По направляючим станини корпус бабки пересувають до заготовки і за допомогою пластини і болта з гайкою закріплюють її в потрібному положенні. 

У корпусі задньої бабки  вмонтована піноль 3, гвинтовий механізм якої складається з гайки 6 і гвинта 7, на правому кінці якого закріплений маховик 9. Маховик закріплений у корпусі опорною втулкою 8. Обертаючи маховик, висувають з корпуса піноль із вставленим у неї центром 2 і до кінця прижимає кінець заготовки. Щоб під час точіння заготовки піноль не відійшла, її фіксують за допомогою рукоятки 4. Для отримання отвору в заготовці в піноль вставляють патрон з свердлом. Гвинтовий механізм змазують машинною олією через отвір 5.

 

 

 

 

 

 

 

 

Різальний інструмент для токарних робіт

Різальний інструмент для  токарних робіт поділяють на обдирний, чистовий та спеціальний.

Як обдирний інструмент для  токарних робіт застосовують стамеску з напівкруглим лезом (рейер) 6—50 мм завширшки. Такі стамески застосовують для чорнової обробки деталей.

Для чистового обточування  деталей застосовують стамески з  прямолінійним лезом (мейсель). Кромка леза мейселя скошена під кутом 70— 80°до осі. Залежно від виду обточуваних порід кут загострення  лез має становити 20—35°. Скіс леза стамески з боку тупого кута використовують для обточування заокруглень, а  з боку гострого кута — для підрізання торців і відрізування обточених  виробів. Серединою скошеного леза стамески обточують опуклі поверхні. Ширина стамесок з прямолінійним  лезом така сама, як з напівкруглим.

Рис. 1. Різальні інструменти  для токарних робіт:

а — стамеска з напівкруглий лезом (рейер), б — стамеска з прямолінійним  лезом (мейсель), в — гачок, г —  стамеска, заточена з вигнутого боку, д — гребінка

Різання здійснюється стамесками різних форм і конструкцій (рис. 114), які подаються на виріб вручну (робітник спирається при цьому на підручник 3, розміщений у потрібному положенні), або різцем, закріпленим  у супорті, який переміщується за допомогою механізму подачі з  приводом від електродвигуна. Різальний  інструмент для токарних верстатів  поділяють на:

- обдирний - стамеска (а) з  півкруглим лезом (рейер) 6 - 50 мм  завширшки застосовується для  чорнової обробки;

- чистовий - стамеска (б) з  прямолінійним скошеним лезом  під кутами 70 - 80 градусів до осі  - мейсель;

спеціалі різці: скоби (в) для обробки внутрішніх поверхонь, фігурні стамески (г) і гребінки (д) для нарізання різі та інших канавок.

(РИС. 114)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прийоми роботи

Деревину для токарних робіт вибирають без сучків, тріщин, гнилі та інших вад. Вологість  деревини не повинна перевищувати 20 %. Починаючи роботу на токарному  верстаті, необхідно підготувати  заготовку, закріпити її належним чином  і встановити підручник. 
Підручник встановлюють з мінімальним проміжком між опорною 
лінійкою і заготовкою. Максимальний проміжок під час обробки не повинен перевищувати 10—12 мм. Якщо у процесі обробки проміжок збільшився, необхідно зупинити верстат і перемістити підручник ближче до заготовки. 
Правий кінець опорної лінійки має виступати за правий торець заготовки на 10—12 мм. Висота опорної лінійки підручника повинна бути на рівні осі обертання заготовки для деталей діаметром до 50 мм і на 4—5 мм вище за вісь обертання, якщо діаметр деталі більший за 50 мм. 
Під час обробки заготовок, закріплених на планшайбі, опорну лінійку виставляють нижче осі обертання заготовки на товщину різця. Перш ніж увімкнути верстат, закріплену заготовку вручну прокручують навколо осі, щоб перевірити, чи не торкається вона опорів лінійки. 
Отримавши дозвіл учителя, верстат вмикають на 10—15 с пісні вимикання та повної зупинки верстата відводять підтримуючий центр, притримуючи заготовку лівою рукою, змащують заглиблення в заготовці біля центра густим мастилом, яке зменшує тертя між заготовкою і центром. Для цього можна використати вазелін, солідол, парафін, віск тощо. Після виконання цієї роботи заготовку знову затискують між заднім центром та затискним пристроєм, фіксують піноль і розпочинають обробку заготовки. При чорновому обточуванні заготовок рейєр тримають правою рукою за кінець ручки, лівою притискують до опорної лінійки підручника й обережно наближують до заготовки, що обертається, поки лезо не почне знімати шар деревини (стружку). Перший шар деревини знімають серединою леза. Рейєр пересувають уздовж опорної лінійки підручника зліва направо, від тризуба до заднього центра. 
Із метою безпеки праці частина заготовки (20—25 мм) в зоні тризуба не обробляється (припуск на обробку). 
Після цього знімають другий, третій та, за необхідності, наступні шари деревини, доки заготовка не набуде циліндричної форми необхідних розмірів. Бажано, щоб товщина стружки не перевищували 1—1,5 мм. Рейєр переміщують ліворуч і праворуч. Коли рейєр переміщують ліворуч, його нахиляють так, щоб працювала ліва частини леза, а коли праворуч — тримають так, щоб працювала права части на леза. Під час такої роботи працює все лезо, а тому різець не потребує частого заточування, що покращує якість оброблюваної поверхні 
 
Стояти за токарним верстатом слід прямо, рівномірно опираючись на обидві ноги, при цьому ліва нога має бути трохи попереду. Під чяс роботи обидві руки рухаються ліворуч або праворуч, одночасно переміщуючи різець, а корпус тіла залишається нерухомим. Відстань від заготовки до очей має бути приблизно 400 мм. 
 
За чорнової обробки слід домагатися, щоб оброблювані поверхні набували найбільшої циліндричності з найменшою хвилястістю. Для цього останній шар деревини, що знімається різальним інструментом (товщина стружки), не має перевищувати 0,5 мм. Крім того, сповільнюють швидкість подачі. Припуск на чистову обробку має становити 1,5—2 мм. 
 
Для чистового точіння застосовують стамеску-косяк, яку тримають так само, як і рейєр. Тупий кут косяка направляють у бік руху, ріжучу кромку розміщують приблизно під кутом 40° до осі обертання заготовки. Стружку зрізують не всім лезом, а його серединою і нижньою частиною. Після обробки поверхня має бути заданого розміру і гладенькою. Прямолінійність поверхні контролюють лінійкою або кутником. Інструмент для контролю розміщують уздовж обробленої циліндричної або конічної поверхні методом «на просвіт». Контроль розміру циліндричних виробів перевіряють штангенциркулем кількома замірами по довжині. 
 
Щоб полегшити роботу та зменшити кількість проміжних вимірювань, при виготовленні деталей або виробів циліндричної форми, на чорновій заготовці канавочником виконують орієнтири («маячки») у вигляді кінцевих проточок. У пробочниках штангенциркулем вимірюють потрібний діаметр. Залишки деревини між проточками сточують, орієнтуючись на «маячки». Якщо довжина деталі більша за 300 мм, роблять три проточки. 
 
Обробку за допомогою орієнтирів застосовують при виготовленні як циліндричних, так і конічних деталей. 
 
Конічні деталі обточують подібно до технології обточування деталей циліндричної форми, але опорну лінійку підручника повертають на потрібний кут до осі обертання заготовки. Деталі, що мають форму зрізаного конуса, можна виточувати, закріпивши заготовку на верстаті за допомогою тризуба або патрона з шипами. Повний конус виточують, закріпивши заготовку в чашковому або трикулачковому патроні. У процесі обточування різальний інструмент пересувають від основи конуса до його вершини. За такої подачі досягається висока чистота обробки конічної поверхні. 
 
Підрізати торці та відрізати готову деталі можна косяком та відрізним різцем. 
   Щоб правильно підрізати торець, спочатку слід намітити граничну риску, по якій потім торцюють кінець виробу. Косяк розміщують на опорній лінійці гострим кутом донизу й злегка притискують його до заготовки. Потім відступають 2—3 мм у бік припуску і, поставивши косяк під кутом приблизно 60° до осі обертання, відрізають частину припуску. При наступних підрізаннях косяк ставлять так, щоб фаска була перпендикулярною до осі обертання деталі. Підрізавши торець, зрізують наступну частину заготовки з боку припуску. Послідовно повторюючи ці технологічні прийоми, торцюють далі, поки діаметр «шийки» не стане 7—8 мм для деревини твердих порід 10—12 мм для деревини м'яких порід. Після цього деталь знімають верстата і стамескою зрізують «шийку», що залишилася. 
 
Відрізання деталей та підрізання торців у заготовках зручно також виконувати відрізним різцем. Для цього опорну лінійку опускають так, щоб ріжуча кромка різця була на висоті осі обертання заготовки. Відрізний торець тримають так, як і рейєр, але подачу виконують не вздовж деталі, а перпендикулярно до осі обертання. Різець заглиблюють у заготовку на 12—15 мм, потім виводять його з канавки, відступають 1—2 мм у бік припуску і знову виконують рух подачі.  
 
Таким чином, періодично розширюючи канавку, зменшується тертя заготовки вздовж бічних граней різця, що дає змогу підрізати торці на велику глибину і відрізати деталі діаметром до 100 мм. Використання відрізного різця дає змогу зменшити припуски матеріалу по довжині та значно підвищити продуктивність праці. 
 
Робота канавочником відрізняється від роботи відрізним різцем тільки тим, що канавки проточують за один прохід. Для цього косяком намічають лінії ширини канавки. Вибирають канавочник потрібної ширини, установлюють на опорну лінійку так, як відрізний різець, і повільною передачею перпендикулярно до осі обертання заготовки заглиблюють на відповідну глибину. 
 
За допомогою канавочника також зручно виконувати уступи. На проточеній заготовці косяком розмічають уступ потрібної ширини. 
 
Після цього канавочником з обох боків уступу роблять проточки відповідної глибини. Зайву деревину сточують косяком, а за відсутності необхідних розмірів для роботи косяком цей технологічний прийом виконують канавочником. Якщо уступ закруглити з одного боку, то це буде піввалок, а якщо з двох боків — валок. 
 
Багато деталей потребують закруглення торця. Цей прийом виконують косяком після чорнової обробки заготовки рейєром. При цьому стружку слід знімати серединою леза або його тупим кутом.

Призначенні для виготовлення різноманітних деталей круглої (циліндричної). На токарних верстатах деталі обробляються обертанням заготовок.

Прийоми обробки заготовок  на токарному верстаті (д): а - чорнова  рейером; б, в - наступна обробка правим і лівим боком рейера; г - чистова  обробка мейселем.

На токарному верстаті працює один робітник, який обробляє заготовку  квадратного перерізу, з попередньо обтесаними сокирою ребрами. Підручник, або супорт, встановлюють так, щоб  його опорна поверхня була на 2 - 3 мм вище рівня центрів заготовки. Між  підручником і заготовкою має  бути зазор 2 - 3 мм. Такою самою має  бути відстань між підручником, або  супортом, і заготовкою. Спочатку знімають середньою частиною леза рейера, а  в наступних проходах працюють по черзі правим і лівим боком  рейера. Для чистової обробки заготовки  залишають 2 - 3 мм. Чистову обробку  виконують мейселем. Спочатку ріжуть середньою частиною леза, а потім  частиною леза з тупим кутом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Види токарних верстатів

 

 

ТОКАРНИЙ  ВЕРСТАТ - CNC-V1

 
« FL 3200 MAXI   |   Elite 12 97 CB Італія »

 
 
Це нова концепція  токарного верстата, що базується на традиціях  і багатому досвіді  компанії Locatelli Macchine S.r.l. - повністю автоматична  модель з ЧПУ.

Токарний  верстат з ЧПУ  і станиною похилої  здатний задовольнити всім вимогам, що стосуються точності, швидкості, стабільності результату і надійності. За бажанням замовника  верстат на додаток  до вже наявного стандартного устаткування може бути укомплектований  автоматичними пристроями, що значно підвищують його продуктивність:

про Багатопозиційною револьверною головкою з інструментальними  облямовуваннями (V. 3) 
про Фіксованими каретками з інструментальними облямовуваннями 
про Свердлувальним механізмом на шпінделі 
про Механізмом фрезерування по гвинтовій траєкторії і/або пристроєм проточки пазів 
про Центровочним пристроєм на шпінделі

На сайте http://www.plomby.in.ua пломбиратор.

Завдяки ЧПУ Osai, технологічно здійсненими рішенням, електронній камері і Iso-програмуванню  декількох незалежних один від одного осей цей верстат гарантує максимальну гнучкість  і надійність.

 
ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Станина верстата виготовлена  з використанням  електричної зварки і схильна до теплової обробки для зняття внутрішньої напруги. Робоча головка також  проводиться з  використанням електричної  зварки, відрізняється  високою жорсткістю і здібністю до поглинання вібрацій. Шпіндель виготовляється з тієї, що пройшла  термічну обробку  і обробку поверхні стали, встановлюється на похилі високоточні  кулькові підшипники, що дозволяють працювати  на високих швидкостях.