Технологічна послідовність виготовлення виробу

 

 

ІІІ. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЕТАП 

1. . Технологічна послідовність виготовлення виробу.

Технологічна картка виготовлення проніжки

 

Процес  розмічання деревини

      Усі столярні вироби виготовляють за кресленнями. Кожна деталь виробу своїми розмірами  і формою повинна відповідати  кресленню. За допомогою розмічання переносять на заготовку контурні, осьові і деякі допоміжні лінії  у відповідності з кресленням. Розмічання — трудомістка і важлива операція. Від її виконання залежить якість виробів.

      Лінії розмітки (риски) — наносять на деревину олівцем або вістрям відповідного розмічального інструменту. Олівець (шило) нахиляють (під кутом 40...60°) в напрямі руху і притискають, до розмічального інструменту.

      Перед розмічанням на заготовці визначають (а при необхідності обробляють) вимірювальні бази, тобто місця, від яких буде вестись підрахунок.

      Під час розмітки застосовують розмічальний і контрольно-вимірювальний інструмент.

       Вимірювальна лінійка, складаний  або стрічковий метрпризначені для вимірювання розмірів та розмічання деталей. Ціна поділки цих інструментів 0,5...1,0 мм, а точність вимірювання 0,25...0,5 мм.

        
 
 
 
 
 
 

      Кутники дерев'яні застосовують для розмічання, перевірки прямих кутів і струганих під прямий кут суміжних поверхонь. У них розрізняють п'ятку (колодку) і закріплену в ній під прямим кутом тонку лінійку (перо).[2, 78] 

Пиляння деревини

      Пиляння деревини — процес закритого розрізання її на частини з утворенням між  ними пропилу. Пропил обмежений трьома гранями: нижньою (дном) і двома боковими. Пиляння здійснюється ручними і  електрифікованими пилками, а також  на криглопилкових верстатах.

      Для ручного пиляння застосовують багаторізцеві інструменти — пилки.

      Криглопилкові верстати призначені для поздовжнього і поперечного розпилювання, а також для розпилювання під кутом до волокон.

      На  рисунку 3.2 зображено універсальний криглопилковий верстат Ц-5. 
 

      

 
 

        Пилковий вал приводиться в  дію клинопасовою передачею від  електродвигуна. Робочий стіл верстата  призначений для переміщення на ньому заготовки під час обробки. Для безпечної роботи на верстаті встановлені кожухта верхня огорожа . За допомогою маховичка підйомного механізму супорт робочого стола можна переміщувати у вертикальному напрямі.

      Контроль  якості пиляння деревини здійснюють вимірювальним інструментом. Відхилення величини кута між кромкою і пластю можна перевірити кутником, єрунком або малкою; викривлення пропилу — на око або прикладанням лінійки до оброблюваної поверхні; ворсистість, відколювання трісок — на око.[1, 135] 

Стругання деревини

      Поверхня  необробленої деревини в більшості  випадків буває шорсткою, а переріз  по довжині не зовсім однаковим. Струганням надають деталям правильної форми  і розмірів, які зазначені на кресленні. Стругають деревину ручним і механізованим інструментом.

Для ручного  стругання деревини застосовують різні  струги.(Рисунок 3.3) 
 

        
 
 
 
 
 
 

      Убільшості  випадків вони складаються з колодки, стального залізка з гострим  лезом і клинка. В деяких конструкціях передбачаються упори, ручки, ріжки та ін.Нижня частина колодки називається підошвою, ділянка спереду залізка — носком, позаду залізка — п'яткою. Колодка повинна бути плоскою для стругання плоских поверхонь або мати зворотний профіль оброблюваної поверхні при струганні криволінійних і профільних поверхонь. Для встановлення залізка і виходу стружки в колодці продовбане гніздо (льоток), що звужується до виходу з підошви до ширини 5...9 мм (проліт). Чим проліт вужчий, тим чистішою виходить поверхня стругання. Якщо підошва стирається і проліт розширюється, то в передню частину її вставляють на клею п'ятикутну вставку з твердої породи деревини (самшиту, груші, граба). Цим вирівнюють передню частину прольоту і роблять його вужчим.

      Задня частина прольоту утворюється внаслідок  перетину задньої частини льотка з підошвою. Кут, утворений між  ними, називають кутом присадки залізка, він завжди дорівнює куту різання. Залізко повинно щільно прилягати до площини льотка, щоб у процесі стругання не виникало вібрації. Кріпиться залізко за допомогою клинка, який впирається в бокові заплечики на бокових стінках льотка. Залізка виготовляють з високоякісної інструментальної вуглецевої термічно обробленої сталі, леза гартують.

      Для кращої роботи рубанком і зручності  переміщення його по матеріалу в  передній частині є ріжок, а в  задній — упор.

      Механізоване  стругання деревини здійснюється за допомогою стругальних верстатів.

      Стругальні  верстати поділяються на фугувальні, рейсмусові, кромкостругальні та чотиристоронні.

      Фугувальні  верстати застосовують для високоякісного стругання деревини вздовж волокон.

      На  рейсмусових верстатах стругають  заготовки за розміром, додержуючи товщини і паралельності протилежних  боків. [9,154] 

Свердління

Свердління  — це процес утворення циліндричних отворів спеціальним інструментом - свердлом.

   Під час вивчення свердління учні практично  вперше починають використовувати механізми для ручної обробки металів. Ця особливість зумовлює певну специфіку методики вивчення цієї операції.

   Вивчення  і практичне використання перших механізмів повинні мати політехнічну спрямованість і орієнтувати учнів на свідоме засвоєння знань будови і принципів роботи цих механізмів, формування елементарних понять про окремі типові деталі й механізми, які є основою сучасної машинної техніки, вироблення перших правильних умінь та навичок використання елементарних технічних засобів, що застосовуються при ручній обробці металів у шкільних майстернях.

   Доступним для свідомого вивчення будови і  принципу роботи простого механізму  передачі, що складається переважно з типових деталей, є ручний дриль. Саме з нього і варто починати вивчення процесу свердління. Для цього беруть дриль відкритої конструкції, щоб учні могли вільно спостерігати будову і роботу його деталей. 

     
 

   Продемонструвавши роботу ручного дриля, послідовно показують (статично і в роботі) кожну деталь, яка бере участь в передачі руху від ручки привода до свердла. Визначають ведуче і ведене колеса.

   Прийоми свердління ручним дрилем доцільно вивчати  на металі завтовшки 1—2 мм. При цьому свердла треба брати діаметром 3,5—4,5 мм, тому що в них майже немає перемички між різальними кромками, а величина діаметра забезпечує достатню їх міцність. Ці свердла перед заняттям треба добре заточити. Свердла більшого діаметра мають таку перемичку між різальними кромками, що свердління цими свердлами не під силу учням 11—13 років. Свердла, тонші за 3,5 мм, під час роботи ручним дрилем часто ламаються, що знижує навчальний ефект практичних занять.

    З геометрії різальної частини  свердла досить розповісти про утворення  різальних кромок, а при поясненні  процесу свердління дати поняття  про проникнення різальних кромок у метал внаслідок взаємодії  двох рухів свердла: обертального руху різання і поступального руху подачі.

   Під час вивчення будови і роботи настільного  свердлильного верстата слід звернути увагу лише на основні його частини, типові механізми. [11, 87] 
 

Токарна обробка деревини

      Деревину  для токарних робіт потрібно добре  просушити (12 – 20 % вологості). Вона повинна  бути без сучків, тріщин, гнилі та інших вад. Для виготовлення виробів, що матимуть прозоре оздоблення, треба  підбирати породи, деревина яких має  красиві кольори і текстуру.

      Заготовка звичайно має форму з квадратним перерізом, її треба підготувати  для кріплення у центрах верстата. Спочатку на торцях заготовки розмічають її центр. Потім торець, що йде на передню бабку, пропилюють по лінії розмітки на глибину 6...8 мм, щоб не розколоти заготовку під час кріплення. Другий торець у точці перетину ліній розмітки трохи накерняють або наколюють шилом. Розміченій заготовці рубанком надають форми восьмигранника.

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Перш  ніж почати роботу на токарному верстаті, закріплюють заготовку і підручник. Вмикають верстат.

      Різцями для токарної обробки деревини є  стамески. Залежно від призначення вони мають різну форму. Для чорнової обробки застосовується напівкругла стамеска — рейєр. Рейєр тримають правою рукою за кінець ручки. Лівою рукою притискують рейєр до підручника і обережно наближають до заготовки, що обертається, доки лезо не почне знімати стружку. Потім рейєр переміщують уздовж опорної лінійки підручника ліворуч і знімають першу стружку товщиною 1...2 мм. Знімати товщу стружку не рекомендується, бо рейєр вібруватиме, а заготовка може вирватися. Рейєр тримають так, щоб працювала середина леза. Після цього знімають другу, третю й наступні стружки, доки заготовка не набуде циліндричної форми. Стамеску переміщують відповідно ліворуч або праворуч. Коли переміщують стамеску ліворуч, її нахиляють так, щоб працювала ліва частина леза, а коли праворуч — тримають так, щоб працювала права частина леза. При цьому менше затуплюється інструмент, а поверхня стає чистішою.

      Стояти  за токарним верстатом треба прямо, рівномірно спираючись на обидві ноги, причому ліва нога має бути трохи попереду. Обидві руки одночасно рухаються ліворуч або праворуч, переміщуючи стамеску, а корпус тіла залишається нерухомим. Після чорнової обробки поверхні повинні бути рівними, без глибоких виїмок і виривів деревини.

      Для чистового точіння застосовують плоску стамеску зі скошеним лезом  — мейсель. Його тримають так само, як і рейєр. Тупий кут мейселя напрямляють у бік руху, а ріжучий край розміщують приблизно під кутом 40° до осі обертання заготовки. Стружку зрізують не всім лезом, а його серединою і нижньою частиною. Припуск на чистову обробку — 1,5...2 мм.

      Після обробки циліндрична поверхня повинна  бути гладенькою і заданого розміру. Діаметр виробу вимірюють кронциркулем або штангенциркулем. Правильність розмірів циліндричних виробів перевіряють кількома замірами по довжині заготовки, прямолінійність — лінійкою або кутником.