Історія пістолетів

Німецький пістолет “Парабелум” зразка 1908 року

Калібр - 9 мм

Маса без патронів - 890 м

Довжина - 217 мм

Ємність магазина - 8 патронів

 

Починаючи з 1901 року “Парабелум”  прийняли на озброєння для озброєння  Швейцарія, Болгарія, Португалія, Грація, Голландія, Афганістан і інші країни. На батьківщині, у Німеччині їх одержували офіцери й унтер-офіцери, а з 1904 року кулеметники і моряки, ще через чотири роки “парабелумами” оснастили всю кайзерівську армію. У нацистському вермахті такі пістолети в основному мали унтер-офіцерів і солдати спеціальних підрозділів.[2]

У США першим пістолетом, прийнятим на озброєння армії і флоту, був “кольт” зразка 1911 року, розроблений інженерами компанії “Кольт Фаір армз Мануфакчуринг”, що не без успіху скористалися багатьма ідеями Браунінга.

Пістолет системи Кольта зразка 1911 року

Калібр -11.43 мм

Маса без патронів - 1106 м

Довжина - 216 мм

Ємність магазина - 7 патронів

Прицільна дальність  стрілянини - 700 м

 

Американський пістолет створювався під дуже могутні патрони 11.43 мм, їх 14.8-грамова куля викидалася зі значною початковою швидкістю, що забезпечувало велику дальність ведення вогню і забійну силу. Спочатку “колльти” застосовувалися в американській армії дуже обмежено, але після модернізації в 1921 році стали основною офіцерською зброєю. Досить нагадати, що до 1982 року підприємства США випустили 418 тис. “кольтів” різних модифікацій.

Японський пістолет “Намбу” зразок 14 випуску 1925 року

Калібр - 8 мм

Маса без патронів - 900 м

Довжина - 229 мм

Ємність магазина - 8 патронів

...У період між двома  світовими війнами головні зусилля конструкторів самозарядних пістолетів були спрямовані в основному на подальше підвищення практичної скорострільності.

Черговий етап у розвитку стрілецької автоматичної зброї відкрило винахід чеським зброярем Алоізом Томішкой самовзводного ударно-спускового механізму. Завдяки йому перед першим пострілом не були потрібні додаткові маніпуляції по заряджанню зброї. Стрільцю було достатньо натиснути на спусковий гачок, після чого автоматично зводився курок і вироблявся постріл. Томішко створив свій спусковий механізм перед першою світовою війною, але упроваджуватися він став тільки з кінця 20-х років, причому в першу чергу в німецьких поліцейських і армійських пістолетах. Наприклад, у 1929 році, самовзводним спусковим механізмом оснастили поліцейський “вальтер”, а через 9 років пістолет П-38, що став у нацистському вермахті основною моделлю для офіцерів. Цей пістолет і понині залишається на озброєнні західнонімецького бундесверу під позначенням П-4. З урахуванням сучасних вимог до офіцерської зброї його модернізували, трохи покоротшавши і полегшивши за рахунок використання в конструкції легень алюмінієвих сплавів.

Німецький пістолет П-38 системи Вальтер зразка 1938 року

Калібр - 9 мм

Маса - 1000 м

Маса без патронів - 990 м

Довжина - 212 мм

Ємність магазина - 8 патронів

Прицільна дальність  стрілянини - 50 м

Початкова швидкість  кулі - 320 м\з

У нашій країні самозарядними  пістолетами вперше зайнялися незабаром після закінчення громадянської війни. Справа в тім, що незважаючи на чудові бойові якості револьвера “наган” зразка 1895 року, військові фахівці рахували більш перспективними пістолети, як більш скорострільна офіцерська зброя.[2]

До революції в Росії їх ніхто не виготовляв і тому в ході були тільки імпортні зразки. З цієї причини радянським конструкторам довелося починати з нуля.

Німецький пістолет системи “Вальтера” зразка 1929 року

Калібр - 7.65 мм

Маса без патронів - 690 м

Довжина - 170 мм

Ємність магазина - 8 патронів

 

Першу вітчизняну модель самозарядного  пістолета під 7.65 мм патрон Браунінга запропонував у 1920-1921 роках Коровин, працювали над подібною зброєю й іншими фахівцями. Однак найбільший успіх випав на частку Токарєва. Його пістолет ТТ (Тула, Токарєв) у 1930 році був прийнятий на озброєння Червоною Армією. “Порівнюючи пістолет Токарєва з кращими іноземними зразками, комісія вважає його найбільше прийнятним і придатним для прийняття на озброєння при умовах:

Збільшення влучності

Поліпшення прицільних пристосувань

Збільшення безпеки

Полегшення спуска

Усунення інших, відзначених  у процесі іспиту недоліків” 
Для роботи автоматики Токарєв вибрав принцип віддачі стовбура з коротким ходом, вісім 7.62 мм патронів викладалися в коробчатий магазин, який уставлявся знизу в порожню рукоятку.

Радянський пістолет системи Коровина 

Калібр - 6.35 мм

Маса без патронів - 400 м

Довжина - 127 мм

Ємність магазина - 8 патронів

 

Прицільні пристосування  забезпечували поразка мети з  відстані 25 м. Велика дулова енергія (добуток  маси кулі на квадрат початкової швидкості) гарантувала гарну убивчість  і пробивальність. ТТ протримався на озброєнні більш 20 років, за цей час виявилися деякі його недоліки, зв'язані насамперед із застосуванням у бронетанкових військах, низькою живучістю і відмовленнями через довільне вискакування магазина. Роботу над більш зробленою моделлю почали вже в 1938 році сам Токарєв, Воєводін, Раків і Коровин. “Пістолет Воєводіна був трохи важчий і крупніше ТТ, але вигідно відрізнявся від нього всім іншим характеристикам, - писав професор Болотин. - По купчастості бою він не уступав таким іноземним пістолетам, як “Парабелум”, “Веблей-Скотт”, Маузер-“Астра”, а по практичній скорострільності і початковій швидкості кулі не мав собі рівних.” Однак іспиту воеводинского пістолета завершили в квітні 1941 року і встигли випустити тільки малу партію, що розподілили серед вищого керівництва Червоної Армії.

Радянський пістолет ТТ системи Токарєва зразка 1933 року 

Калібр - 7.62 мм

Маса - 940 м

Маса без патронів - 854 м

Довжина - 195 мм

Ємність магазина - 8 патронів

Прицільна дальність  стрілянини - 50 м

Початкова швидкість  кулі - 420 м\з

 

В роки другої світової війни короткодульна зброя пройшла серйозну перевірку. Системи, що витримали її, продовжили службу, інші довелося відправити “у відставку”. Досвід війни породив і нові тактико-технічні вимоги до пістолетів, зокрема їм стояло компактніше, легше, надійніше і скорострільніше. Наприклад, у нашій країні 37-літній конструктор Макаров створив пістолет під 9 мм патрон. Збільшення калібру дозволило зберегти ту ж, що і ТТ, забійну силу при значному зменшенні початкової швидкості кулі, отчого виграла влучність, так необхідна для зброї самооборони. Дія автоматики ПМ було побудовано на найпростішому принципі - віддачі вільного затвора, застосування самовзводно-ударного механізму дозволило стрільцю швидше відкривати вогонь і вести його з високою скорострільністю. Використання короткого патрона призвело до зменшення розмірів зброї. У 1951 році пістолет Макарова прийняли на озброєння Радянської Армії.

Радянський пістолет системи Макарова зразка 1951 року 

Калібр - 9 мм

Маса без патронів - 730 м

Довжина - 160 мм

Ємність магазина - 8 патронів

Прицільна дальність  стрілянини - 50 м

Початкова швидкість  кулі - 315 м\з

В останній період творці зброї  стали всі частіше застосовувати  такі новинки, як, наприклад, легкі сплави  і пластмаси, які йшли на виготовлення корпусів, фабрикацію стовбурів методом  кування замість розповсюдженого  здавна свердління, додання спусковій  скобі форми, що сприяла веденню  вогню з обох рук , широке поширення одержали місткі, 12-15 зарядні магазини.

У створенні нових зразків  зброї самооборони, що відповідають усім вимогам сучасності, дуже процвітали західнонімецькі фірми. одна з них, “Хеклер і Кох”, випустила цілу “обойму” військово-поліцейських пістолетів, у конструкції яких були реалізовані самі останні досягнення науки і техніки.

Так, корпус П9-З, розробленого фахівцями цієї фірми в 1970-1972 роках, майже цілком складався з пластмаси, металевими залишилися хіба що штамповані деталі, що скріплюють його окремі елементи.

З'явився в 1979 році в поліцейських західнонімецьких земель Баварії И  Нижньої Саксонії П-7 відрізнявся новим, досить оригінальним пристосуванням, що помітно прискорило підготовку до першого пострілу.

В останні роки в арміях деяких країн одержали поширення  багатозарядні пістолети. Наприклад, в Італії з 1976 року виробляються 12- і 13-зарядні “беретти” моделей 81 і 84. Магазинами, що вміщають 15 патронів оснащують пістолети ЧЗ-75 зразка 1975 року чехословацькі майстри. З настільки ж місткими сховищами боєприпасів випускають свою модель П-226 зразка 1983 року підприємства Швейцарської компанії “ЗИГ”.

Швейцарський  пістолет П-226 системи Зауера зразка 1983 року 

Калібр - 9 мм

Маса без патронів - 750 м

Довжина - 196 мм

Ємність магазина - 15 патронів

Прицільна дальність  стрілянини - 50 м

 

Від європейських виробників стрілецької зброї намагаються не відставати їхні заокеанські колеги. Так з 1971 року відома американська фірма “Смит-Вессон” стала постачати поліцію 14-зарядними пістолетами “559”, а в січні 1985 року почалося переозброєння офіцерського корпусу армії США новою службовою зброєю, створеним італійською компанією “Пьетро Беретта”. Це був пістолет моделі 92Ф, що одержав стандартне для американських збройних сил позначення М-9. Армія і флот одержать 315.9 тис. екземплярів такого пістолета, причому більшість буде виготовлено вже американскимии заводами.[2]

 

1. ПЕРЕМІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

Статтею 97 Митного кодексу  України визначено, що у випадках, передбачених законом, на окремі товари можуть запроваджуватися обмеження  у разі їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів  через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів уповноважених  органів державної влади, що виконують  відповідні контрольні функції.

Згідно з пунктом 10 Переліку відомостей, що оголошуються громадянами  за встановленою формою у разі переміщення  ними через митний кордон предметів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 № 748, до предметів, що потребують обов'язкового декларування і переміщення яких через митний кордон здійснюється за дозвільними документами відповідних  компетентних органів, віднесені, зокрема, всі види будь-якої зброї.[3]

Відповідно до пункту 2 Положення  про дозвільну систему, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 12.10.92 № 576, зокрема, вогнепальна  зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і  гладкоствольна), пневматична зброя  калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю  польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва  для відстрілу патронів, належить до предметів, на які поширюється  дозвільна система.

Порядок реєстрації та умови  переміщення через державний  кордон України предметів, на які  поширюється дозвільна система  визначено Інструкцією про порядок  виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва  для відстрілу патронів, споряджених  гумовими чи аналогічними за своїми властивостями  метальними снарядами несмертельної  дії, та зазначених патронів, а також  боєприпасів до зброї та вибухових  матеріалів (далі – Інструкція), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ  України від 21.08.98 № 622, зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 07.10.98 за № 637/3077.

Відповідно до пункту 12.14 Інструкції, зокрема, вогнепальна зброя, крім зброї армійських зразків, заряджені  патрони до неї, пневматична та холодна  зброя громадянами України перевозяться через державний кордон на підставі дозволів МВС, ГУМВС, УМВС України, а  іноземними громадянами - тільки за дозволом МВС України.[4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Ручна вогнепальна зброя  – це зброя  у якій для викидання  вражаючого елемента з каналу ствола використовується сила тиску газів, що утворяться при згорянні пороху чи спеціальної пальної суміші. Вогнепальна  зброя виникла в результаті винаходу пороху і його застосування для метання  вражаючих елементів, першими з  яких, очевидно, були ракетні бойові заряди й артилерійські ядра. Перші моделі самозарядних пістолетів були непоказними і громіздкими, адже їхні механізми звично компонували “по-револьверному”.

Найбільш популярними  самозарядними пістолетами були:

• Пістолет системи Маузера ДО-96 зразка 1896 року
• Пістолет системи Браунінга зразка 1900 року
• Австро-угорський пістолет системи Манліхера зразка 1905 року
• Німецький пістолет “Парабелум” зразка 1908 року
• Японський пістолет “Намбу” зразок 14 випуску 1925 року
• Німецький пістолет П-38 системи Вальтер зразка 1938 року
• Радянський пістолет системи Коровина 
• Радянський пістолет ТТ системи Токарєва зразка 1933 року 

Пропуск самозарядних пістолетів через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів уповноважених органів державної влади, що виконують відповідні контрольні функції. Вогнепальна зброя, крім зброї армійських зразків, заряджені патрони до неї, пневматична та холодна зброя громадянами України перевозяться через державний кордон на підставі дозволів МВС, ГУМВС, УМВС України, а іноземними громадянами - тільки за дозволом МВС України.