Проектирование технологического процесса изготовления жакета женского из джинсой ткани

1. Навчання  питанням пожежної безпеки

 

     Існує перелік посад, при призначенні  на які працівники зобов’язані проходити  навчання й перевірку знань з  питань пожежної безпеки.

     Система вивчення правил пожежної безпеки здійснюється відповідно до «Типового положення  про спеціальне навчання, інструктажі  та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах  та організаціях».

     Програма  обов’язкового протипожежного інструктажу  передбачає, що всі без винятку  працівники, які приймаються на роботу, мають пройти первинний інструктаж про заходи пожежної безпеки.

  Програми навчання з питань пожежної безпеки мають бути погоджені з органами Державного пожежного нагляду. Програми мають включати причини можливого виникнення пожежі, заходи їх попередження та дії працівника на випадок виникнення пожежі.

       Особи, що наймаються на посади пов’язані з підвищеною пожежною небезпекою мають пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) за більш складною програмою ніж програма первинного інструктажу.

  Навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму є обов’язковим для таких посад як електрики, електрозварювальники, апаратники хімічних, нафтопереробних підприємств і т.ін.

  Контингент працівників, що має навчатися за програмою пожежно-технічного мінімуму визначається наказом керівника об’єкту.

  Працівники, що зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, мають один раз на рік проходити перевірку знань з відповідних нормативних актів пожежної безпеки. Посадові особи проходять перевірку знань періодично один раз на три роки.

  Головною метою навчання є отримання персоналом відповідних знань з питань пожежної безпеки та навичок практичного діяння на випадок виникнення пожежі.

  Головною метою навчання є отримання персоналом відповідних знань з питань пожежної безпеки та навичок практичних дій на випадок виникнення пожежі.

2.Основи фізіології ручної, механізованої, автоматизованої, конвеєрної, розумової праці, праці з використанням засобів обчислювальної техніки та персональних ЕОМ. Поняття втоми.

     Вихідною  методологічною базою охорони праці  як наукової дисципліни є концепція  діяльності. Діяльність — специфічна, притаманна людині, форма активного  ставлення до навколишнього світу. Будь-яка діяльність складається  з мети, засобів, результату та власне процесу діяльності. Діяльність є  реальною рушійною силою суспільного  прогресу та запорукою існування  суспільства.

     В історичному аспекті розвитку трудової діяльності людини можна виділити три  основні стадії праці: ручна, механізована та автоматизована.

     Протягом  тривалого часу, майже до початку  нашого століття, функції людини стосовно техніки залишались в основному  енергетичними, тобто для керування  технікою людина користувалась своєю  мускульною силою. Ця праця характерна складними руховими процесами, які  вимагали значних затрат фізичної сили, високої координації рухів, спритності. Узгодження людини з технікою зводилось  лише до врахування анатомічних та фізіологічних особливостей.

     З появою на початку XX століття нових  видів техніки (автомобіль, літак) виникла  потреба врахування психологічних  можливостей людини, таких як швидкість  реакції, особливості пам'яті та уваги, емоції" ий стан та ін. З широким  впровадженням автоматичних систем керування, комплексної механізації  та автоматизації виробничих процесів виникли зміни у фаховій структурі  праці, пов'язані з появою операторської  діяльності.

     Особливості операторської діяльності значно змінили  працю людини. Збільшилась напруженість праці тому, що перед оператором постає завдання керувати все більшою  кількістю об'єктів та параметрів. Людина має справу не з прямим спостереженням, а з інформаційним відображенням. Зростають вимоги до точності, швидкості  та надійності дій людини, до швидкості  психологічних процесів. Трудова  діяльність супроводжується значними витратами нервово-емоційної та розумової енергії.

     Комп'ютеризація та роботизація, з одного боку, розширили  можливості людини, а з іншого, значним  чином змінили вимоги до її діяльності. Вже не потрібна примітивна праця  з використанням монотонних фізичних операцій, з шаблонною розумовою  діяльністю. Збільшилась потреба  у творчій висококваліфікованій праці. Ускладнилась проблема узгодження умов праці, конструкції устаткування з психологічними та фізіологічними можливостями людини.

Таким чином ручна, механізована та автоматизована праця відрізняються величиною  фізичного навантаження та нервово-емоційного напруження, які впливають на фізичні  та психічні можливості людини.

     Важливе значення з точки зору фізіології праці має вивчення протікання психічних  та фізіологічних процесів під чає  трудової діяльності людини, яку можна  умовно поділити на фізичну та розумову.

     Фізична діяльність визначається в основному  роботою м'язів, до яких в процесі  роботи посилено припливає кров, забезпечуючи надходження кисню та вилучення  продуктів окислення. Цьому сприяє активна робота серця та органів  дихання. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною енерговитрат роботи поділяють на три категорії  — легкі, середньої важкості та важкі, перші дві з яких у свою чергу  поділяються на відповідні групи.

     До  категорії Іа належать роботи, які  виконуються сидячи та супроводжуються  незначним фізичним напруженням (професії сфери управління, швейного і годинникового  виробництва).

     До  категорії 16 належать роботи, які виконуються  сидячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням (ряд професій на підприємствах  зв'язку, контролери, майстри).

     До  категорій Па належать роботи, які  пов'язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1кг) виробів  або предметів у положенні  стоячи або сидячи і які потребують незначного фізичного напруження (ряд  професій у прядильно-ткацькому  виробництві, механоскладальних цехах).

     До  категорії Пб належать роботи, які  пов'язані з ходінням і переміщенням вантажів масою до 10 кг (ряд професій машинобудування, металургії).

     До  категорії III належать роботи, які пов  язані з постійними переміщеннями, пересуванням і перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів і які вимагають  значних фізичних зусиль (ряд професій з виконанням ручних операцій металургійних, машинобудівних, гірничовидобувних  підприємств).

     Чим вища категорія виконуваної роботи, тим більше навантаження на опорно-рухову, дихальну та серцево-судинну системи. Так частота серцевих скорочень, яка в стані спокою становить 65—70 скорочень на хвилину, при виконанні  важких робіт може зростати до 150—170 Легенева вентиляція так само, як і  частота серцевих скорочень підвищується паралельно зростанню інтенсивності  виконуваної роботи Вентиляція легень, що складає 6—8 літрів повітря на хвилину  у стані спокою, під час важкої фізичної роботи може доходити до 100 і  більше літрів на хвилину. Під час  інтенсивної роботи відбуваються зміни  і деяких інших функцій організму.

     Розумова  діяльність людини визначається в основному  участю в трудовому процесі центральної  нервової системи та органів чуття. При розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров'яний тиск, послаблюються обмінні  процеси, зменшується кровопостачання  кінцівок та черевної порожнини, водночас збільшується кровопостачання мозку (у 8—10 разів порівняно зі станом спокою). Розумова діяльність дуже тісно  пов'язана з роботою органів  чуття, в першу чергу органів  зору та слуху. Порівняно з фізичною діяльністю при окремих видах  розумової діяльності (робота конструкторів, операторів ЕОМ, учнів та вчителів) напруженість органів чуття зростає  в 5—10 разів. Це зумовлює більш жорсткі  вимоги щодо рівнів шуму, вібрації, освітленості саме при розумовій діяльності.

     Незважаючи  на суттєві відмінності, поділ трудової діяльності на фізичну та розумову досить умовний. З розвитком науки  та техніки, автоматизації та механізації  трудових процесів, межа між ними все  більше згладжується.

     При інтенсивній та довготривалій роботі може настати втома, для якої характерним  є зниження працездатності Під втомою розуміють сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані  людини, які з'являються внаслідок  напруженої та тривалої діяльності і  призводять до погіршення її кількісних та якісних показників. Втома є  захисною реакцією, яка спрямована проти виснаження функціонального  потенціалу організму людини. Після  відпочинку втома зникає, а працездатність поновлюється Втома може виникнути  як при інтенсивній фізичній, так  і при розумовій діяльності, хоча при останній вона менш помітна. Стан втоми, як правило, супроводжується  відчуттям стомленості — суб'єктивним вираженням процесів, які відбуваються в організмі при втомі. Важливо  щоб втома, накопичуючись, не перейшла в перевтому, оскільки при ній  можливі паталогічні зміни в  організмі людини та розвиток захворювань  центральної нервової системи.

3.Медогляди.  Навчання та інструктажі  з електробезпеки.

     До  роботи на електроустановках допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли  інструктаж та навчання з безпечних  методів праці, перевірку знань  правил безпеки та інструкцій відповідно до займаної посади та кваліфікаційної  групи з електробезпеки, і які  не мають проти показів, визначених Міністерством охорони здоров’я України.

  Для забезпечення безпеки робіт у діючих електроустановках належить виконувати наступні організаційні заходи:

     призначення осіб, які відповідають за організацію  та проведення робіт;

оформлення  наряду чи розпорядження на проведення робіт;

     організація нагляду за проведенням робіт;

 оформлення  закінчення робіт, перерв у  роботі, переведення на інші робочі  місця.

     До  технічних заходів, які необхідно  виконувати в діючих електроустановках  для забезпечення безпеки робіт  належать:

      1. при проведенні робіт зі зняттям  напруги в діючих електроустановках чи поблизу них:

     вимкнення установки (частини установки) від  джерела живлення електроенергії;

     механічне блокування приводів апаратів, які  здійснюють вимкнення, зняття запобіжників, від’єднання кінців лінії, яка здійснює електропостачання та інші заходи, що унеможливлюють випадкову подачу напруги до місця проведення робіт;

       встановлення знаків безпеки  та захисних огорож біля струмопровідних  частин, що залишаються під напругою  і до яких в процесів роботи  можливе доторкання або наближення  на недопустиму відстань;

       встановлення заземлення (ввімкнення  заземлювальних ножів чи встановлення  переносних заземлень);

  огородження робочого місця та вивішування плакатів безпеки;

  2. при проведенні робіт на струмопровідних частинах, які знаходяться під напругою та поблизу них:

       виконання робіт за нарядом  не менш ніж двома працівниками  зі застосуванням електрозахисних  засобів, під постійним наглядом, із забезпеченням безпечного  розташування працівників, використовуваних  механізмів та пристосувань.

4. Протидимний захист

     Залежно від призначення будівель та їх поверховості протидимний захист забезпечується:

     -конструктивними способами;

     -об’ємно-планувальними засобами;

     -спеціальними засобами;

     -технічними рішеннями.

     Мета  проти димного захисту будівель і споруд передбачає:

     обмежування розповсюдження продуктів горіння  в межах будівлі та приміщення;

     примусове видалення з будівлі задимленото  повітря;

     ізоляцію  можливих осередків пожежі;

     попередження  задимлення суміжних приміщень

     Для протидимного захисту облаштовують димові люки, які зменшують концентрацію диму в зоні виникнення пожежі.

     У будівлях обладнаних димовими люками створюються більш безпечні умови  для евакуації людей, полегшується робота пожежних підрозділів, задіяних у гасінні пожежі.