Збори і цільові відрахування

ЗБОРИ І ЦІЛЬОВІ  ВІДРАХУВАННЯ

Збори на формування цільових державних фонді»

Закон України «Про систему  оподаткування» встановлює участь суб'єктів  господарювання у формуванні централізованих  державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових  збо-рів, внесків, порядок обчислення яких визначений окремими нор-мативними документами. Відрахування в цільові державні фонди сьогодні становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в та-кому.

. По-перше, через формування  валових витрат, які виключаються  з суми скоригованого валового  доходу. Таким чином, відрахування  в цільові державні фонди зменшують  оподаткований прибуток, а отже,ісумуподаткунанього.'

• По-друге, через формування собівартості (витрат). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може змен-шити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити її вартість, а отже, створити проблеми зі збутом про-дукції. '•' .'

•По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку під-приємства.

Отже, вплив названих відрахувань  на фінансово-господарську Діяльністю підприємств є суперечливим. Можливість підприємств "Кивати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові  фон-ди обмежена. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань виз-начені законодавче і є однаковими для всіх суб'єктів господарюван-ня незалежно від виду і сфери їхньої діяльності. Кількість суб'єктів ^подарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів,

обмежена. Можливість впливати на розмір зборів збоку суб'єктів  господарювання зв'язана з формуванням  показників, стосовно яких встановлено  нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної пла-ти, валовий дохід, вартість товарної продукції, обсяг реалізації про-дукції та ін.). .

Схему участі підприємств  у формуванні цільових державних  фо-ндів наведено на рис. 5.10.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення-відрахувань  встановлений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року. Платниками такого збору є:

• суб'єкти підприємницької  діяльності незалежно від форми  вла-сності, їх об'єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що викорис-товують працю найманих працівників; „

• філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників  збору, зазначених вище, що не мають  статусу юридичної особи та розмі-щені на іншому терені;

• фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які  не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси; .

• фізичні особи, що працюють за трудовим договором (конт-рактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Є певні особливості визначення об'єкта оподаткування для обчи-слення суми збору щодо окремих суб'єктів підприємницької діяль-ності. • ,

Суб'єкти підприємницької  діяльності (юридичні і фізичні особи), які використовують працю найманих працівників для визначення суми збору, беруть фактичні витрати на оплату їхньої праці, що під-лягають оподаткуванню прибутковим податком: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших видів заохочень і ви-плат, виходячи з тарифних ставок; премії, заохочення, в тому числі в натуральній формі.

Не беруть у розрахунок для обчислення збору витрати  на випла-ту доходів у вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, що не вра-ховуються за обчислення середньомісячної зарплати з метою приз-начення пенсій.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької  діяльності, що не використовують найманої праці для обчислення збору, беруть суму свого оподаткованого доходу (прибутку).

Суб'єкти підприємницької  діяльності - платники збору зо-бов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу, що інформацію про таку реєстрацію вимагають комерційні банки у разі відкриття банківських рахунків.

126

..Внески в державний інноваційний фонд. Державний іннова-ційний фонд утворено згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 1992 р. № 77 «Про утворення державного інноваційного

фонду»-

•Для формування вказаного фонду підприємства, об'єднання, ор-ганізації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обся-гу реалізації продукції (робіт, послуг) за, вирахуванням ПДВ і акциз-ного збору. Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові орга-нізації, банки ці відрахування здійснюють від обсягу валового дохо-ду. Указані відрахування включаються в собівартість продукції (робіт, послуг). ^ , .

Із загальної суми відрахувань 30% в обов'язковому порядку ма-ють бути перераховані в Державний інноваційний фонд. Інші 70% перераховуються підприємствами, об'єднаннями, організаціями в галузевий спеціальний :,фонд позабюджетних коштів, якщо такий фонд утворюється міністерством або ^відомством. Кошти відраху-вань, віднесені на собівартість продукції, (робіт, послуг), але не пе-рераховані міністерствам, відомствам, вилучаються податковими органамивДержавнийбюджет, . ;.

В окремих випадках за письмового погодження з керівним орга-ном, яким утворений галузевий спеціальний фонд позабюджетних коштів, державні •підприємства, об'єднання, організації можуть за-лишати, в своєму розпорядженні частину коштів з дідрахувань, що належать галузевому позабюджетному фонду.

Підприємства, об'єднання, організації, які не мають галузевого спеціального фонду позабюджетних коштів для  фінансування інно-ваційної діяльності, залишають у своєму розпорядженні 70% відра-хувань. Це можливо за; (умови, що вони ведуть науково-дослідні ро-боти і здійснюють заходи щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції. У такому разі залишені в під-приємств кошти .не можуть спрямовуватися на фінансування капі-тальних вкладень (будівництво, придбання основних фондів, облад-нання, приладів)„не зв'язаних зі здійсненням науково-дослідних ро-біт, заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції.

Кошти цих відрахувань, залишені у розпорядженні підприємств, які  не були використані протягом року, не можуть бути вилучені податковими  органами в державний бюджет. Отже, вони залиша-ються в розпорядженні підприємства і можуть бути використані за Цільовим призначенням у наступному році.

Якщо підприємство не проводить  науково-дослідних робіт або не вживає заходів для освоєння нових  технологій і виробництва нових  видів продукції, відрахування здійснюються тільки в Державний ін-новаційний фонд у розмірі 0,3% до встановленого показника для обчислення відрахувань. Решта 0,7% не нараховується.

Перераб^ваяня 'обов'язкових платежів у Державний 'інновакЙІний фонд і галузеві фЙвди позабюджетних засобів підприємство повинно робігія не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. За несвоєча-сне перерахування внесків у Державний інноваційний фонд стягується пеня у розмірі 0,3% за кожний день затримки, включаючи день сплати.

Згідно з Законом «Про Державний бюджет України на 1998 рік» вїд ЗО грудня 1997 року в бюджеті було сконцентровано всі відраху-вання на інноваційну діяльність. ^

5.4.2. Відрахування на фінансування  дорожнього господарства •*'

Чийний порядок визначення відрахувань і зборів на фінансуван-ня дорожнього господарства регулюється такими основними норма-тивними документами: Закон України «Про джерела фінансування народного господарства України» 1991 р.. Постанови Кабінету Мі-ністрів України від 1.07.93 р. № 390 івід'4.04.94 р. № 367, Закон України «Про внесення змін в Закон' України "Про податкову сис-тему"» від 19.04.97 р.• »-'

Чинний порядок відрахувань  і зборів коштів підприємств на фі-нансування дорожнього господарства передбачає використання трьох їх різновидів. Схему відрахувань і зборів, які здійснюють суб'єкти господарювання, показано на рис. 5.11.

Відрахування коштів підприємств  і'' організацій. Здійснюють промислові, транспортні, будівельні та інші підгіриємства, коопера-тиви' й господарські організації. Для них розмір цих відрахувань встановлено від 0,4 до 1,2% обсягу виробництва продукції, викона-них робіт (послуг). ' •• ".л ...:

Заготівельні, торгові (в  тому числі Оптові), постачальницько-збу-тові організації відрахування здійснюють в розмірі від" 0^03 до 0,06 °/о річного обороту (без обороту громадського харчування).

Фондові й товарні біржі, страхові компанії, ігівестиційні фонди та компанії, комерційні банки та інші кредитні установи, підприєм-ства, що займаються посередницькою діяльністю,-відрахування здійснюють у розмірі 0,4 -1,2% від суми валового доходу, отри-маного від наданих послуг. -і

Підприємства з іноземними інвестиціями ці відрахування ^здійс-нюють на загальних підставах.

Уточнений розмір відрахувань, але в межах встановлених норма-тивів, визначають обласні Ради народних депутатів. Верховна Рада АВТОНОМНОЇ Республіки Крим.

Фактичний' обсяг виробництва продукції визначається з ураху-ванням всіх видів діяльності за даними статистичних бухгалтерсь-ких звітів. ^

132

ясів у місцеві бюджети. З прийняттям & лютому 1997 року нового ва-ріанта Закону України «Про систему оподаткування» встановлено 16 ридів платежів: два місцеві податки (комунальний податок і податок на рекламу); 14 зборів (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспоріу; за видання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; за право проведення конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок; за проїзд^ територією прикор-донних областей автотранспортом, що прямує за кордон).

Місцеві податки і збори  сплачують юридичні і фізичні  особи. По-датки і збори, названі вище, сплачують юридичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.

1. Місцеві податки і  збори включаються до складу  валових ви-трат, які виключаються з валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і  збори суб'єкти господарювання  відносять на собівартість продукції  (робіт, послуг), що впливає на  формування їхнього прибутку.

Органимісцевогосамоврядуваннямаютьправо: -запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені за-конодавчими актами;

-установлювати ставки, щоїіе перевищують граничних 'розмі-рів, передбачених законодавчими актами;

-установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).

Комунальний податок. Платниками податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські під-приємства, планово-дотаційні організації, бюджетні установи.

Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці. Останній обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподаткований мінімум доходів громадян. Гранич-ний розмір ставки податку - 10% від об'єкта оподаткування (фон-ду оплати праці).

Податок сплачується щомісяця до 15 числа, виходячи з суми, що оподатковувалася у попередньому місяці.

Податок з реклами. Платниками податку є суб'єкти підприєм-ницької діяльності, що рекламують свою діяльність (власну продук-цію, послуги). .

Податок; з реклами стягується зі всіх видів комерційних оголо-шень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса),афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті); Друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування  є вартість послуг за встановлення і роз-міщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1%