Скасовуються  дискримінаційні та протизаконні норми  про адміністративний арешт майна  платника податків, зокрема відміна  арешту за рішенням керівника податкового органу. Замість цього пропонується встановити легітимну та прозору процедуру арешту майна платника податків виключно в судовому порядку (лише після доведення його вини).

    Скасуються  фактичні перевірки, які спричиняють  погіршення ведення бізнесу в державі, є корумпогенними та йдуть у розріз із успішною міжнародною практикою податкових перевірок у розвинених країнах світу.

    Змінюється періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків раз на три календарних роки, пропонуэться втричі подовжити терміни повідомлення платника податків про таку перевірку.

    Пропонуэться  суттєво зменшити перелік підстав  для призначення позапланових виїзних  перевірок та виключити можливість проведення зазначених перевірок за: невчасне неподання податкових декларацій, після заявки на відшкодування ПДВ, звернення покупців товарів (послуг) до податкової служби із скаргами на суб'єкт господарювання. За необґрунтоване ініціювання такого виду перевірок посадовими особами податкової служби запровадити кримінальну відповідальність. Також встановлюються чіткі та раціональні строки попередження платника податків про проведення таких перевірок.

    Удвічі, з 20 до 10 днів для суб'єктів малого підприємництва та з 10 до 5 робочих днів для інших платників податків, скорочуються терміни перевірок та припустимий строк їх продовження відповідно до рішення керівництва податкових органів та на підставах, передбачених ПКУ.

    Майже вдвічі зменшується розмір штрафів, з 25 до 15, з 50 до 25 та з 75 до 50 відсотків, за порушення платниками податку порядку звітності, а також штрафів за несплату сум самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, встановлених ПКУ.

    Із метою запобігання  ускладнення роботи платників податків та попередження самоуправства з  боку працівників податкової служби законопроектом пропонується скасувати право центрального органу державної податкової служби самостійно прийняти рішення про зміну основного місця обліку платника податків.

    Враховуючи  численні зауваження підприємців про  випадки навмисного неприйняття звітів працівниками податкової служби, законопроектом пропонується скасувати норму, що передбачає накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за повторне несвоєчасне подання протягом календарного року платником податків податкових декларацій (розрахунків). Також встановлено матеріальну відповідальність в розмірі 3400 грн. працівникам податкової служби за порушення порядку прийняття звітності від платників податків.

    Збільшено у два  рази, з 300000 до 600000 гривень, максимальний розмір загальної суми від здійснення операцій з постачання оподатковуваних товарів/послуг, що дозволить особам не реєструватись як платник ПДВ.

    Удвічі, з 1700 до 3400 гривень, збільшено розмір штрафу за порушення платниками податків, які виробляють спирт етиловий (коньячний, плодовий), алкогольні напої та тютюнові вироби, а також за порушення вимог щодо термінів обов'язкової реєстрації як платника акцизного податку в органах державної податкової служби.

    У п'ять разів, з 50 % до 10 % зменшено штраф  за несплату (неперерахування) платником податків - фізичною особою сум єдиного податку. Необхідність прийняття цієї норми викликана соціально-економічною ситуацією в Україні, а саме тенденцією до збитковості малих підприємств, а також тим фактом, що "спрощенці" і без запровадження жорстких санкцій є дисциплінованими платниками.

    Скасувано норму  про обов'язковість найму бухгалтера на підприємстві та його участі в оформленні звітності.

    Також проведено довгоочікуване реформування спрощеної системи оподаткування, в основі якої лежить розподіл "спрощенців" на п'ять категорій - самозайняті підприємці, мікропідприємці, малі підприємці, середні підприємства, середні виробничі підприємства.

    При цьому, під категорію самозайняті  підприємці підпадають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що займаються торгівлею, ремісництвом, наданням послуг фізичним особам і не мають найманих працівників та в яких граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 150 мінімальних заробітних плат. Цей вид підприємців звільняється від податків - їм фактично надаються безстрокові податкові канікули та спрощена система звітності - один раз на квартальний рік.

    Мікропідприємці - це платники податків, які використовують працю найманих осіб у кількості  не більш ніж 10 чоловік та в яких граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 800 мінімальних заробітних плат.

    Малі  підприємці - платники податків, які  використовують працю найманих осіб у кількості не більш ніж 20 чоловік та в яких граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1600 мінімальних заробітних плат.

    Для мікропідприємців та малих підприємців  передбачається сплата єдиного податку, розмір якого визначає Кабінет Міністрів України для кожної адміністративно-територіальної одиниці України. При цьому, уряд має враховувати фактори купівельної спроможності населення регіону та інші фактори, що дасть змогу диференціювати розмір такого податку для різних регіонів із урахуванням їх економічних особливостей. Ставка єдиного податку не може перевищувати 30 та 70 процентів від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на перше січня податкового (звітного) року, для мікропідприємців та малих підприємців відповідно.

    До  середніх підприємств відносяться  юридичні особи, які за попередній податковий рік мають обсяг виручки не більше 8000 мінімальних заробітних плат та середньооблікову чисельність найманих працівників не більше 60 осіб. Середні  підприємства самостійно обирають одну з таких ставок єдиного податку: 2 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі сплати податку на додану вартість згідно із цим Кодексом; 3 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

    Середніми виробничими підприємствами є юридичні особи, які за попередній податковий рік мають обсяг виручки не більше 8000 мінімальних заробітних плат та середньооблікову чисельність найманих працівників не більше 60 осіб і займаються продажем тільки самостійно виробленої продукції. Для середніх виробничих підприємств передбачається можливість вибору однієї із наступних ставок єдиного податку: 1 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі сплати податку на додану вартість згідно із цим Кодексом; 2 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

    Визначено порядок звітності для суб'єктів спрощеної системи оподаткування - квартальна для малого підприємця, середнього підприємства та середнього виробничого підприємства, піврічна для мікропідприємця та річна для самозайнятого підприємця.

    Новим законопроектом визначається, що об'єктом оподаткування є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та встановлюються особливості визначення об'єкту оподаткування в разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії (договором доручення, договором транспортного експедирування, агентським договором). Також визначено порядок бухгалтерського обліку для суб'єктів спрощеної системи оподаткування, зокрема запровадження журналу звітності, забезпечення простоти та доступності його заповнення суб'єктами спрощеної системи оподаткування, передано повноваження затвердження його форми з податкової служби уповноваженому урядовому органу з питань розвитку підприємництва.

    Запровадження викладеної вище моделі спрощеної системи оподаткування  має бути поєднане з запровадженням інших норм, що сприяють лібералізації податкової системи в цілому: спрощення адміністрування, скорочення кількості та розміру податків, гарантоване забезпечення реалізації прав платників податків усіх категорій.

    Крім  того, цим законопроектом: змінено  терміни, які широко вживаються у податковому законодавстві, а їх визначення викладено некоректно та/або не повністю, наприклад "інжиніринг"; уточнено порядок та обсяги відповідальності працівників податкових органів за неправомірні дії по відношенню до платників податків - запроваджено солідарну відповідальність; усунуто окремі правові недоліки документу, зокрема регламентовано періоди звітності; впорядковано порядок перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема в питаннях продовження термінів перевірок та взаємовідносин працівників податкової та платників податків; впорядковано порядок електронної звітності великих підприємств у зв'язку з корумпованістю та бюрократизованістю наявного механізму такої звітності; передбачено порядок адміністративного оскарження платником податків рішень податкових органів; скасовано нарахування пені на суму штрафних санкцій, інше.

 Використана література

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1997.
2. ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260
3. Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с
4. Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.
5. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GF6HA00A.html