Прокуратура України: конституційні повноваження

Здійснюючи цю функцію, прокуратура наглядає за додержанням законів у таких установах: ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, в’язницях, виправно-трудових колоніях, виховно-трудових колоніях, лікувально-трудових профілакторіях, психіатричних лікарнях.

З метою забезпечення цього виду нагляду прокурор наділяється такими повноваженнями (ч. 2 ст. 44 Закону):

      у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, які там перебувають, ознайомлювати з документами, на підставі яких ці затримані, заарештовані, засуджені. 

      перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестувати або скасувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб  пояснень з приводу допущених порушень;

      прокурор повинен негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлені волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Постанова і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законом порядку й умов тримання затриманих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню (ст. 45 Закону).

   Під час здійснення нагляду прокурор виявляє порушення закону, виконує такі дії:

      розглядає заяви і скарги затриманих, заарештованих, засуджених, інших громадян та організації про порушення закону, що визнає умови і порядок затримання, тримання під вартою, виконання вироку;

      ознайомлюється з документами, на підставі яких цих осіб засуджено, затримано або взято під варту;

      відвідує установи, в яких тримаються затримані, взяті під варту, засуджені, і опитує осіб, які там перебувають;

      бере участь в судових засіданнях, в яких суддею розглядаються питання, пов’язані з виконанням вироку.

Прокурор має право особисто проводити розслідування в повному обсязі у будь-якій кримінальній справі.

Здійснюючи розслідування, слідчий чи прокурор зобов’язані в разі виявлення ознак злочину порушити кримінальну справу, встановити злочинця, всебічно, повно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, встановити причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, і вжити заходів щодо їх усунення.

2.4 Акти прокурорського реагування

Акти прокурорського реагування на порушення законності поділяються на такі види:

      протест прокурора;

      припис прокурора;

      подання прокурора;

      постанова прокурора.

Протест прокурори на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до органу вищого рівня. У такому порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадових особи.

У протесті прокурор порушує питання про скасування акту або приведення його у відповідність закону, а також про припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

У разі відхилення від протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акту незаконним. Заяву до суду можна подати протягом п’ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подання такої заяви зупиняє дію правового акта.

Існують такі різновиди протестів прокурора:             

      у порядку загального нагляду;

      у порядку нагляду про скасування або зміну вироку, ухвали і постанови суду, що набрали законної сили;

      про перегляд справи у зв’язку з ново виявленими обставинами.

Пропис прокурора про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником у письмовій формі органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис прокурору вищої інстанції, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення прокурора вищого рівня є остаточним.

Подання прокурора з вимогами про усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником до державного органу, громадської організацій або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніше як у місячний строк має бути вжито відповідні заходи щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють. 

Постанова прокурора в разі порушення закону посадовою особою або громадянином виноситься прокурором або його заступником. Залежно від характеру порушення закону виноситься мотивована постанова про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне порушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлене законом.

У ст.25 Конституційного права України визначаються вимоги до документів прокурорського реагування, згідно з яким у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення, а також що і в який строк посадова особа або орган мають вжити для його усунення.

Висновок

Прокуратура України являється єдиним правоохоронним органом який здійснює вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінету Міністрів України, державних комітетами, відомствами, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.

Правовою основою діяльності прокуратури є конституція України, Закони України “Про прокуратуру”, інші законодавці акти.

Прокуратура України становить єдину централізовану систему органів. До складу прокуратури України входять: Генеральна прокуратура України, яка є вищою ланкою в системі прокурату; прокуратури Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя; районні , міжрайонні інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України строком на 5 років.

Відповідно до ст. 121 Конституцією України та ст. 5 Законом України “Про прокуратуру”, на прокуратуру покладені такі функції:

      підтримання державного обвинувачення у суді;

      представництво інтересів держави і громадянина в суді;

      нагляд  за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

      нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Крім того прокуратура керується основними принципами організації та діяльності: централізації; незалежності; захисту прав громадян на основі їх рівності перед законом; публічності; гласності; позапартійності; єдності; законності.

Діяльність органів прокуратури спрямована на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і захист від правомірних посягань. Прокуратура є невід’ємним органом правової держави.

Використана література

1. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. - К.: Атака, 2009. - 320с.

2. Прокуратура України: навіч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. -К.: Вен турів., 2009.-336с.

3. Конституція України (від 28 червня 1996 р.).

4. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність.–К.: “Юрінкомінтер”, 2001. – 350с.

5. Басай В.Д. Судові та правоохоронні органи України. Підручник. У 2-х кн.. Книга 2. – Івано-Франківськ, 2004. – 366с.

6. Закон України «Про судовий статус суддів» від 7. 07. 2010 №2453 – IV // Голос України. – 2010. – серпень (№14). – С. 7 – 26.

7. Судова система України: реформування триває / Інна Львва // Бухгалтерія.  Право. Податки. – 2010. – 13 вересня (№ 14) – С. 68 – 71.

8. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: зб. нормативних актів. – К.: Бронком Інбер, 2001.- 352с.

9. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілки. 2-ге вид., доопрацьоване. –К.: Наукова думка 2009. – 734с.

[1]