Охарактеризувати поняття корупції та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією. Види корупції

      Що  стосується певних галузей, то вже потягом  кількох років експерти та правоохоронці  визначають, що найбільш корумпованими  галузями в Україні є медицина та освіта. За офіційними даними МВС, серед  всіх випадків корупції, в системі охорони здоров'я виявлено близько 40% хабарів, а в системі освіти – близько 38%. Деякі експерти зазначають, що до корумпованих галузей можна віднести аграрний сектор, де 30% собівартості виробництва припадає на хабарі.

      По-суті, можна констатувати, що незначний відсоток правопорушників-хабарників притягуються до відповідальності. Таким чином, статистичні дані породжують сумніви щодо об’єктивності і масштабів поширення корупції в Україні. Так, результати проведених у червні 2010 року Київським інститутом проблем управління ім. Горшеніна соціологічних опитувань “Корупція в Україні” свідчать, що переважна більшість громадян України (68,8%) задля розв’язання своїх проблем була вимушена давати хабарі. Це дає підстави стверджувати, що корупція в Україні поширена в значних масштабах.[6]

      Соціологічні  дослідження також показують, що серед опитаних спостерігається  тенденція до відчаю і безнадійності  у протидії корупції, що не може не насторожувати. Так, якщо у 2009 році кількість респондентів, котрі виявляли готовність протидіяти корупційним проявам становила 28 %, то у 2009 році цей прошарок склав лише 22 % . Тобто, реакцією громадян на виклики корупції є примирення і пристосовування до правил системи цього негативного явища, що веде до послаблення антикорупційної діяльності з боку громадськості.

     Щорічно світовими дослідницькими агентствами  складаються рейтинги рівня корумпованості різних країн. Традиційно з року в  рік до таких рейтингів потрапляє  і Україні. Нажаль, показники, з якими  наша держава виходить в рейтинги, не найкращі. За 2010 рік у рейтингу, складеному глобальною антикорупційною неурядовою організацією Transparency International Україна посіла 134 місце з 178 можливих. Для порівняння, в 2006 році Україна займала 99 місце в цьому рейтингу, а вже в 2009 – 146. У порівнянні, наприклад, Грузія, методи боротьби з корупцією якої Україні ставлять у приклад, займає 50 місце у рейтингу.[6] 
 
 

    3. Причини зростання та шляхи подолання корупції

    За  останні роки рівень корупції в Україні  виріс і став однією з гострих проблем сучасності. Це негативне явище створює реальну загрозу безпеці, демократичному розвитку держави та суспільству, конституційному ладу, а саме: підриває авторитет країни, завдає шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонуванню державного апарату, обмежує конституційні права і свободи людини та громадянина, особливо пересічних осіб, порушує принципи верховенства права,  порушує встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, руйнує моральні та суспільні цінності; дискредитує державу на міжнародному рівні. 

    Така  ситуація вимагає максимальної концентрації зусиль усіх гілок влади та органів  місцевого самоврядування, вжиття необхідних загальнодержавних заходів, спрямованих на вдосконалення різних галузей права, зокрема, кримінального і кримінально-процесуального законодавства, правового забезпечення правоохоронних органів і, насамперед, органів досудового слідства і дізнання.

    Вагомим етапом у напрямі подолання корупції стало приєднання України до таких основоположних міжнародно-правових актів, як Конвенція ООН проти корупції, Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією та Конвенція про корупцію в контексті цивільного права, а також ухвалення нового антикорупційного законодавства.[5]

    З метою нейтралізації такого явища, як – корупція, слід вживати політичні, економічні, правові, організаційно-управлінські, соціально-психологічні заходи, які потрібно здійснювати комплексно та узгоджено, за встановленими формами та методами, а також проводити взаємодію у межах компетенції кожного органу.

    До  політичних заходів належить комплекс ідеологічних і масово-політичних заходів, що сприяють визначенню у державі  провідних політичних партій та об`єднань, які ініціюють та активізують  діяльність, пов’язану з боротьбою з корупцією. Забезпечувати рівність всіх верств населення перед законом у разі викриття корупційних діянь та притягнення до відповідальності винних у їх вчиненні, незалежно від займаних посад. Необхідно активізувати роботу серед населення у боротьбі з корупцією, ініціювати взаємодію фондів, асоціацій, інститутів та інших недержавних організацій України з аналогічними іноземними установами, що підтримують зміни в Україні.[4]

    Економічними  заходами є: повне та своєчасне виконання державою перед людиною та громадянином зобов’язань; забезпечення випереджаючих темпів зростання реальних доходів населення порівняно з темпами зростання валового внутрішнього продукту (оскільки бідність це одна з причин корупції та злочинності); посилення соціальної спрямованості бюджету; вдосконалення системи  оподаткування; зменшення податкового тиску на підприємців (насамперед, на малий та середній бізнес), а також на фізичних осіб, які повинні поєднати фіскальну та стимулюючу функції податків; спрощення порядку стягнення податків.

    У засобах масової інформації слід висвітлювати різні аспекти доброчинності, питання боротьби з корупцією, зміцнення  інститутів державної влади, додержання антикорупційного законодавства, інформування про викриття та покарання корупціонерів, формування громадської думки щодо  неприйнятності, шкідливості  корупційних діянь.

    Важливим  напрямом боротьби з цим явищем є  вдосконалення законодавства про  корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, відповідальність за корупційні діяння.

    При цьому важливо необхідним є забезпечення стабільністі законодавства, якнайшвидчого усунення наявних в ньому суперечностей та невизначеності, здійснення правового аналізу законопроектів та інших нормативно-правових актів, а в необхідних випадках кримінологічні експертизи. 

    Висновок

      В усьому світі головною небезпекою була і залишається злочинність високої  посадової особи. Цю ситуацію ми спостерігаємо  і в Україні, де злочинний світ “проштовхує” до влади своїх представників  і претендує на владні повноваження.

      Корупції  допомагають велика кількість і  плутанина законів, відсутність  твердості у керівників держави  і політичних класів, штатність судових систем і їх поступливість, які слідкують лише за процедурами, а не за результатами.

      Безумовно, боротьба з корупцією не може здійснюватись тільки репресивними методами. Необхідно врегулювати нормативно форми діяльності державного апарату, які зробили б неможливим або значно ускладнили корупційні прояви, поступово звузили б сферу чиновницького свавілля, впровадили різні форми ефективного контролю за прийняттям нормативно-правових актів, а також стимулювали процес морального оздоровлення суспільства. Як приклад, ненормативного регулювання службової поведінки, пропонується розробити й прийняти Кодекс честі державного службовця.

      З корупцією можно боротися за допомогою  виховання молодих поколінь в  дусі верховенства права, виховання  розуміння того, що вони є надією і майбутнім нашого суспільства.

      Успіх боротьби з корупційними проявами без  поєднання зусиль всіх гілок влади, громадських об’єднань, громадян України, без врахування рекомендацій міжнародних співтовариств та їх досвіду боротьби з корупцією - критичним чинником в національному і міжнародному вимірі. 
 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури:

1. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5.10. 1995р. зі змінами і доповненнями. (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, №34, ст.266).
2. Закон України від 11 червня 2009 року № 1506-VI “Про засади запобігання та протидії корупції” зі всіма змінами і доповненнями. (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, №45, ст.691).
3. Бечко П.К., Лиса Н.В. Податковий менеджмент Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. ] / П. К. Бечко, Н. В. Лиса — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 288 с.
4. Паранчук С.В., Романів Є.М., Червінська  О.С. Податковий менеджмент:  Навчальний посібник – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2005 – 276 с.
5. Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, А.Я. Кізима, В. В. Карпова «Податковий менеджмент»Навчальний посібник / Київ - Знання- , 2008.- 525 c.
6. http://corruption.net.ua/
7. http://zakon.rada.gov.ua
8. http://www.scourt.gov.ua/