Митно-тарифне адміністрування

 

Міністерство освіти і  науки України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет фінансів

 

Кафедра податків і

 фіскальної  політики

 

 

 

КПІЗ

з дисципліни:

«Митно-тарифне  адміністрування»

 

 

                                                           

                                    Виконала:

                                                            студентка групи ФОм-51

                                          Повханич І.М.

                                    Перевірив:

    к.е.н., доцент Герчаківський С.Д.

 

 

 

Тернопіль-2013

1. Класифікація нетарифних методів державного регулювання міжнародної торгівлі.

Під зовнішноекономічною  діяльністю (далі ЗЕД) розуміють -  діяльність суб’єктів господарської  діяльності України та іноземних суб’єктів  господарської  діяльності, побудована на взаємовідносинах  між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.  [1, с. 23]  
 Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою широкого кола інструментів, кількість яких  постійно зростає і їх можна класифікувати на:  
 Економічні методи (інструменти) – це такі способи впливу держави, за яких необхідний суспільству результат досягається через економічний інтерес суб’єктів ЗЕД.  
 Адміністративні методи (інструменти) – це такі способи впливу держави, за яких необхідний суспільству результат досягається шляхом прямого наказу (обов’язкового припису) компетентного органу, який підлягає виконанню суб’єктом ЗЕД незалежно від того, вигідне це виконання йому, чи ні.  
 Функціональна характеристика та економічна природа методів впливу держави на суб’єктів ЗЕД поділяють їх на митно-тарифні та нетарифні.  
 Нетарифні інструменти регулювання міжнародної  торгівлі – це комплекс заходів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішні ринки та стимулюють розвиток експортного потенціалу держави як суб’єкта світових  господарських  зв’язків. 
 Метою цих  заходів є перш за все захист національної  промисловості, охорона життя і здоров’я населення, навколишнього середовища, моралі, релігії  і національної  безпеки. Крім того нетарифні методи використовуються і стосовно експортних  операцій, також для захисту національного ринку. Використання нетарифного інструментарію  регулювання ЗЕД здійснюється державою як правило у випадку, коли застосування митно-тарифних засобів себе вичерпало або є мало єфективними. 
 Основні методи нетарифного регулювання ЗЕД можна розділити на дві основні групи: прямі (кількісні) заходи нетарифного регулювання,непрямі (приховані) заходи нетарифного регулювання («методи побічного проктиціонізму»). 
 Кількісні обмеження -  це адміністративна форма нетарифного державного регулювання торгівельного обороту, що визначає  кількість та номенклатуру товарів, дозволених для експорту або імпорту. Основними видами кількісних обмежень є квотування, ліцензування і добровільне обмеження експорту.  
 Квота — це кількісний нетарифний засіб обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на визначений проміжок часу. Квоти можуть встановлюватись як на експорт, так і на імпорт товарів. Експортні квоти вводяться відповідно до міжнародних стабілізаційних угод, що встановлюють частку кожної країни у спільному експорті певного товару, або урядом окремої держави для обмеження вивозу товарів, дефіцитних на національному ринку.

 Імпортні квоти вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровиробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав.

Законом України "Про зовнішньоекономічну  діяльність" в Україні запроваджені такі види експортних (імпортних) квот (контингентів): [2]

— глобальні;

— групові;

— індивідуальні;

— антидемпінгові;

— компенсаційні;

— спеціальні.

Квоти (контингенти) глобальні —  квоти, що встановлюються щодо товару (товарів) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується.

Квоти (контингенти) групові — квоти, що встановлюються щодо товару (товарів) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або  з яких він (вони) імпортується.

Квоти (контингенти) індивідуальні  — квоти, що встановлюються щодо товару (товарів) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може експортуватись або з якої він (вони) може імпортуватись.

Квоти антидемпінгові — граничний  обсяг імпорту в Україну певного  товару (товарів), що є об'єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових  заходів, який дозволено імпортувати  в Україну протягом установленого  терміну та який визначається в натуральних  та/або вартісних одиницях виміру.

Квоти компенсаційні — граничний  обсяг імпорту в Україну певного  товару (товарів), що є об'єктом антисубсидиційного розвідування та/або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати  в Україну протягом установленого  терміну та який визначається в натуральних  та/або вартісних одиницях виміру.

Квоти спеціальні — граничний обсяг  імпорту в Україну певного  товару (товарів), що є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних  заходів, який дозволено імпортувати  в Україну протягом установленого терміну та який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях виміру.

Тісно пов'язаний із квотуванням інший  вид державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який називається ліцензуванням.

Ліцензування — це регулювання  зовнішньоекономічної діяльності через  дозвільний пакет документів, що видається  державними органами на право експорту або імпорту товару у визначених кількостях на встановлений проміжок часу.

Підставою для митного оформлення товарів, що підлягають ліцензуванню, є експортна (імпортна) ліцензія Міністерства економіки України (у передбачених випадках, крім ліцензії-погодження уповноважених  органів), відповідно до якої митний орган  веде облік обсягів ввезеної (вивезеної) продукції.

Ліцензія експортна (імпортна) —  належним чином оформлене право  на експорт (імпорт) протягом встановленого  терміну певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування.

Законом України "Про зовнішньоекономічну  діяльність" в Україні запроваджені такі види експортних (імпортних) ліцензій:[2]

— генеральна;

— разова (індивідуальна);

— відкрита (індивідуальна);

— антидемпінгова;

— компенсаційна;

— спеціальна.

Ліцензія генеральна — відкритий  дозвіл на експортні (імпортні) операції щодо певного товару (товарів) та/або  з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування на цей товар (товари).

Ліцензія разова (індивідуальна) —  разовий дозвіл, що має іменний  характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший ніж той, що є  необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

Ліцензія відкрита (індивідуальна) — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але  не меншого одного місяця) з визначенням  його загального обсягу.

Ліцензія антидемпінгова — належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого  терміну певного товару (товарів), який є об'єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів.

Ліцензія компенсаційна — належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого  терміну певного товару (товарів), який є об'єктом антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів.

Ліцензія спеціальна — належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого  терміну певного товару (товарів), який є об'єктом спеціального розслідування  та/або спеціальних заходів.

З кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензії. Те ж саме стосується і квоти.

Ліцензування і квотування пов'язані  між собою, оскільки ліцензування використовується як механізм розподілу квоти шляхом видачі ліцензій індивідуальним імпортерам до її вичерпання.

Квоти і ліцензії обмежують самостійність  суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності стосовно вибору ринку та обсягу торгівлі, проте саме ці види зовнішньоекономічного  нетарифного регулювання сьогодні найпоширеніші. Рішення про запровадження режиму ліцензування і квотування експорту (імпорту) ухвалюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України, з визначенням переліку конкретних товарів, що підпадають під режим ліцензування і квотування, та термінів дії цього режиму.

 Квоти затверджуються Кабінетом  Міністрів, а реалізація квот  і ліцензування експорту (імпорту)  здійснюється Міністерством економіки  України. Кабінет Міністрів щорічно своїми постановами затверджує перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квотуванню в поточному році. На виконання цих постанов Міністерством економіки України щорічно визначаються умови та порядок оформлення й одержання експортно-імпортних ліцензій на поточний рік.

На ряд імпортних товарів, таких  як фармацевтичні продукти і матеріали, косметичні препарати та засоби особистої  гігієни, ветеринарні препарати, хімічні  засоби захисту рослин, підставою  для одержання імпортної ліцензії є відповідний дозвільний документ-погодження, яким уповноважені органи засвідчують  відповідність технічних, фармакологічних, санітарних характеристик товару вимогам, встановленим законодавством України.

Друга група інструментів нетарифного  регулювання – це методи «побічного»  або «прихованого» протекціонізму, що представлені різноманітними перепонами, бар’єрами, які створені державними органами на шляху імпортних  товарів.

Технічне регулювання — вимога з дотримання національних стандартів, одержання сертифікатів відповідності  на імпортну продукцію, спеціального маркування та пакування товарів, дотримання санітарно-гігієнічних  норм та інші вимоги, встановлені законодавством країни.

До технічних заходів належать: технічні умови, яким має відповідати  продукція; вимоги до інформації, яку  вона повинна містити (країна походження, вага, спеціальні позначення для небезпечних  речовин тощо); вимоги до інформації для споживача, яку повинна містити  етикетка; вимоги до маркування (матеріал, спосіб пакування); вимоги контролю, інспекції (у митних лабораторіях) і карантину (відносно живих тварин і рослин); вимоги до інформації про продукт (перелік компонентів, поради  щодо використання і зберігання).

Вимога щодо вмісту кінцевих компонентів  використовується в рамках політики імпортозаміщення, що допускає створення  і нарощування національної бази виробництва імпортованих товарів, з метою повної подальшої відмови  від їх імпорту. Уряди розвинутих країн, наприклад, використовують вимогу щодо вмісту кінцевих компонентів з метою уникнення переміщення виробництва в країни, що розвиваються, з більш дешевою робочою силою і збереження рівня зайнятості своїх громадян. Обмежувальний вплив цього заходу на імпорт очевидний, так само, як і економічні витрати, які перекладаються на споживачів.

У міжнародній практиці має  місце  також  використання субсидій. Експортна  субсидія – сума грошових  коштів, які держава надає  національному  виробнику з метою заохочення експорту товарів та послуг. Імпортна субсидія -  сума грошових  коштів, які держава надає  національному  виробнику для підвищення конкурентоспроможності його продукції на внутрішньому ринку.

Сертифікація – це один із діючих засобів нетарифного регулювання  імпорту, який широко використовується в Україні для припинення та зменшення неякісних та шкідливих товарів. Основною  метою сертифікації в Україні є захист інтересів споживачів товарів стосовно якості та безпеки імпортної продукції. Документи, що свідчать про якість увезених  товарів в Україну, є сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката, які видаються Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації, або уповноваженим ним органом.

Державний експортний контроль - комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною або фізичною особою, що здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю та інших державних органів з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки і відповідно до міжнародних зобов'язань України. 

Як метод нетарифного регулювання відзначають також  політику державних  закупівель. Державні структури країни зобов’язані закуповувати певні групи товарів виключно у вітчизняних  товаровиробників. Такий підхід обґрунтовується вимогами державної  безпеки.

 

 

 

2. Митні процедури на автомобільному транспорті

  Документи, необхідні для митного контролю автотранспортних засобів

У коментованій статті законодавець врегульовує питання, що стосується подання документів, необхідних для  митного контролю автотранспортних засобів, які переміщуються через  митний кордон України. Порядок міжнародного перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Законом України «Про автомобільний  транспорт». Так, відповідно до статті 64 вказаного Закону, міжнародні перевезення  пасажирів і вантажів автомобільним  транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з  яких або обидва розташовані за межами території України. Організація  міжнародних перевезень пасажирів  і вантажів автомобільним транспортом  здійснюється перевізниками відповідно до міжнародних договорів України  з питань міжнародних автомобільних  перевезень. Правила міжнародних  перевезень пасажирів автомобільним  транспортом по території України  затверджуються Кабінетом Міністрів  України, а правила міжнародних  перевезень вантажів автомобільним  транспортом по території України - центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

 Міжнародні перевезення  пасажирів і вантажів автомобільним  транспортом здійснюються: