Податкова система в економічно розвинених державах світу

     Основним інструментом державного регулювання є податкова політика та фінансовий вплив на підприємництво. Завдяки цьому впливу держави досягають поставленої мети по забезпеченню економічного зросту, провадженню ефективної цінової політики, зайнятості населення країни, створенню системи соціального захисту менш захищених верств населення, створенню рівноваги у зовнішньоекономічній діяльності тощо.

      Системи оподаткування в різних країнах світу відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками (нормативами), фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися та формуються сьогодні під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.

       Більшості країн сьогодні властиве помірне оподаткування. І це є результатом проведення такої податкової політики, пріоритет якої заключається в досягненні мети створення стабільного економічного зростання, сприятливого податкового клімату для розвитку господарської діяльності та ефективного вирішення соціальних проблем в державі. Разом з тим питома вага податків, зборів та обов'язкових платежів у ВВП багатьох країн є досить суттєвою.               Податкова політика різних країн, як правило, розрахована на залучення приватного капіталу. При вивченні сучасних податкових систем розвинених країн світу важливим є вивчення їх структури. Передусім це стосується розподілу податкових платежів на прямі та непрямі.
Так, наприклад, в США, Японії, Великобританії, Канаді переважають прямі, а у Франції - непрямі податки. Як свідчить практика, існує залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких факторів, як життєвий рівень населення країни, рівень його культури, існуючі традиції в оподаткуванні та шляхи вдосконалення механізму стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, властивості системи оподаткування мінімізувати ухилення від їх сплати. Так, суттєві масштаби непрямого оподаткування у Франції, Німеччині, Італії обумовлені особливостями соціально-економічної політики, яка проводиться в цих країнах. Прямі податки ставлять рівень оподаткування в пряму залежність від рівня доходів платника. Ці податки вважаються найбільш справедливими. Пряме оподаткування дозволяє перекласти основний податковий тягар на багаті верств населення.
      Тим не менше непряме оподаткування широко застосовується в багатьох системах оподаткування розвинених країн світу. Так, зокрема, в таких країнах, як Німеччина та Франція, непрямі податки традиційно відіграють провідну роль.
      Однією з найважливіших причин розвитку непрямого оподаткування в країнах-членах Європейського Союзу поряд з історичними традиціями в оподаткуванні є політика уніфікації систем оподаткування країн ЄС.
Результатом такої політики в країнах ЄС стало наближення методів стягнення непрямих податків. У той же час в галузі прямого оподаткування цим країнам надається більша самостійність

      Основні засади податкової політики Сполучених Штатів Америки. Податкова система Сполучених Штатів Америки в сучасному вигляді відповідає завданням не просто фіскальним - забезпечувати надходження доходів до федерального бюджету, бюджетів штатів та місцевих бюджетів, а й служить інструментом розвитку економіки держави.

     Проблема формування дохідної частини бюджетів різних рівнів у США знаходиться на першому місці. За допомогою суто економічних регуляторів, до яких належить й оподаткування, держава примушує приймати такі рішення в господарській діяльності, які в найбільшій мірі забезпечують суспільні потреби.
Крім виконання фіскальної функції система оподаткування служить інструментом економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру, динаміку розвитку та розміщення. Податкова політика в США розрахована на залучення приватного капіталу.

     Серед доходів федерального бюджету переважають прямі податки. Доходи ж штатів та місцевих органів влади головним чином формуються за рахунок непрямих податків та майнового оподаткування. Основними джерелами доходів федерального бюджету США традиційно є податок на доходи громадян та податок на прибуток корпорацій. Це підтверджується даними, що серед доходів федерального бюджету податок на доходи громадян становить 9,6% від ВВП, податок на прибуток корпорацій - 2,1%, соціальне страхування та пенсійне забезпечення - 7 %, акцизи - 0,7%, інші платежі – 1%. Головним джерелом податкових надходжень до федерального бюджету США, як і в ряді інших країн з розвиненою економікою, є податок на доходи громадян. Це пояснюється, в першу чергу, високим рівнем оплати праці, а також ефективною роботою податкової служби країни. Ставка податку на доходи громадян побудована за прогресивною шкалою, яка з урахуванням рівня інфляції щорічно коригується. Громадяни, праця яких пов'язана з отриманням чайових, у разі якщо вони перевищують 20 доларів США, зобов'язані щомісячно звітувати про їх суми роботодавцеві.

       Якщо податок на доходи громадян не утримується уповноваженою на це особою, платник податку повинен забезпечити щоквартальне заповнення та подання до органів податкової служби розрахунку суми податку та сплатити її в установлений термін. Річна декларація про доходи попереднього року подається не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним, якщо за цей період було одержано дохід від 6,8 тисячі доларів США.
Важливим елементом в оподаткуванні є зобов'язання громадян звітувати про доходи неповнолітніх дітей, що знаходяться на утриманні батьків (зарплата, чайові, проценти від фінансових активів, гранти на навчання, які звільнені від оподаткування, тощо). В цьому разі батьки можуть за власним бажанням включити цю інформацію до власної декларації про доходи.
      На другому місці серед бюджетних надходжень є податок на прибуток корпорацій. Податок сплачується щоквартально до 15 числа останнього календарного місяця кварталу виходячи з розрахункової оцінки річної суми податку.  Для роботодавців законодавством встановлено такі види федеральних податків: податок на доходи працівників, які утримуються роботодавцем; податки на соціальне страхування та федеральну програму охорони здоров'я; податок на незайнятість. Зазначені податки сплачуються щоквартально. Водночас для акумулювання податків, які утримуються з доходів працівників, ці кошти роботодавцем депонуються.

       Ще одним важливим джерелом податкових надходжень федерального бюджету США є акцизи. До них належать податок на діяльність, пов'язану із здійсненням азартних ігор, за одержання виграшу в азартних іграх, за пальне, за надання транспортних послуг та здійснення авіаперевезень, за перевезення пасажирів водним транспортом, за використання важких автомобілів, за розкішні автомобілі, за використання речовин, що руйнують озоновий шар, за виробництво і реалізацію спиртних напоїв та вогнепальної зброї тощо. Вони, як правило, також сплачуються щоквартально.

     Податки, які дають найбільш великі та стабільні надходження, спрямовуються до федерального бюджету. На долю федерального бюджету припадає близько 70% усіх доходів. Але й місцеві органи управління володіють значними власними джерелами фінансових ресурсів, і в першу чергу за рахунок місцевих податків. Причому за останні 10-15 років у США спостерігається значний ріст обсягів фінансів місцевих органів управління.
   Основні засади податкової політики Канади. Система оподаткування Канади в сучасних умовах представлена на трьох рівнях: федеральному (48% державних доходів), провінційному (42%) та місцевому (10%).
Податкове навантаження на платників податків у Канаді розцінюється як високе.
     Індивідуальні доходи громадян, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком, обчислюються як різниця між загальним доходом сім'ї і видатками на утримання непрацюючих членів сім'ї, страхові виплати, в тому числі у пенсійний фонд та фонд на безробіття, на навчання та стажування, оплату консультацій податкового інспектора тощо. У розрахунку на сім'ю податок з індивідуальних доходів складає при доході: до 29590 доларів - 17 %;
від 29590 до 59180 доларів - 5030 доларів фіксованого податку і 26 % від суми доходу, що перевищує 29590 доларів; понад 59180 доларів - 12724 долари фіксованого податку і 29% від суми доходу, що перевищує 59180 доларів.
     В Канаді 53 % від роздрібної ціни палива разом з акцизом становить податок на пальне. Цей податок передбачає стягнення 8,5 центи за 1 літр бензину, 4 центи - за 1 літр дизельного пального та 9,5 центи - за 1 літр авіаційного бензину. У вартості товарів, які придбаваються громадянами, 15% складає податок на товари та послуги, 7% з яких спрямовуються до федерального, а 8% - до провінційного бюджету. Відрахування до пенсійного фонду у Канаді проводяться у розмірі 2,8 %, а до фонду на безробіття - 2,95 % від фонду заробітної плати.

     Податкові джерела доходів провінцій складаються з прибуткового податку з доходів громадян, податку з продаж, податку з прибутків корпорацій, акцизів, відрахувань до фондів соціального страхування, податку на подарунки, рентних платежів та різних реєстраційних і ліцензійних зборів.
Основну долю надходжень до бюджету складають надходження з прибуткового податку з громадян та непрямі податки. Оподаткування податком на нерухомість у Канаді підлягають земля та споруди.
Канада відома наданням податкових пільг окремим категоріям платників податків. Так, зокрема, податкові пільги в країні надаються фермерам, рибалкам, лісничим, інвалідам, а також здійснюється підтримка благодійництва.
     Практично кожна сім'я чи громадянин в Канаді може отримати податковий кредит, який спрямовується на утримання дружини або чоловіка, дітей до 18 років, інвалідів, сплату страхування виробництва, майна, нерухомості, автомобілів, від дорожніх пригод тощо. Ці кошти можуть бути використані на покриття виплат до пенсійного фонду та на медичне страхування, витрат на навчання, на благодійність, на підтримку політичних партій (не більше 200 доларів), витрат, пов'язаних із переїздом громадянина на нове місце проживання. З метою зменшення податкового навантаження платників податків як юридичних, так і фізичних осіб, у проведенні своєї політики держава сьогодні орієнтується на скорочення видаткової частини бюджету.
       Основні засади податкової політики Австралії. Податкова система Австралії має три рівні: федеральні, регіональні податки та податки общин чи місцеві податки. З фіскальної точки зору, в країні переважають фіскальні податки. Податки ж штатів та общин не мають суттєвого значення.

     Одним із основних федеральних податків вважається прибутковий податок з юридичних та фізичних осіб. Прибутковий податок з компаній по суті є податком з прибутку. Його ставка встановлена на рівні 30%. Одержані компанією за звітний рік збитки без обмежень переносяться на майбутні звітні періоди.
      Для підприємств малого бізнесу в країні передбачається можливість застосування спрощеної системи оподаткування та обліку. При цьому вибір системи оподаткування проводиться самим підприємством.
Прибутковий податок з компаній складає близько 15 відсотків доходів федерального бюджету, а прибутковий податок з громадян - більше половини.
Сьогодні доходи фізичних осіб до 6000 AUD оподаткуванню не підлягають. Пенсії, які отримують громадяни, включаються до їх сукупного річного доходу.
      Замість раніше діючого податку з продаж в Австралії запроваджено на товари та послуги. За механізмом обчислення та стягнення, податковими пільгами - це європейський податок на додану вартість, яким за ставкою 10 % -оподатковуються товари, роботи та послуги. Від цього податку звільнено товари, які направляються на експорт, продовольчі товари, медикаменти, послуги з початкової та середньої освіти, медичні послуги, благодійна діяльність, діяльність релігійних організацій. До системи непрямого оподаткування, як і в інших країнах світу, в Австралії входять мито та акцизи. Оподаткуванню акцизами підлягають алкогольні напої, тютюнові вироби, бензин й деякі види дизельного пального. До менш дохідних джерел формування бюджету належать такі податки:
податок на приріст капіталу, який стягується з прибутку, одержаного від реалізації певних активів (наприклад, акцій); податок на дорогі автомобілі;
пенсійний збір у розмірі 1,5% від фонду оплати праці;
податки з процентів, дивідендів, які стягуються у джерела їх виплати; податок на нафтові ресурси; податок на додаткові виплати.
     Податок на додаткові виплати роботодавець сплачує у випадках, коли він надає своїм працівникам додаткові пільги та провадить додаткові виплати. Сюди входять витрати на користування автомобілем, оплата навчання дітей співробітників, оплата будь-яких інших видатків, видача безпроцентних позик або позик з процентами нижчими ніж звичайні банківські ставки тощо.                   Муніципальні ради (а їх більш як 850) можуть встановлювати податки на окремі види майна та на фонд оплати праці. Бюджети штатів, територій та муніципалітетів головним чином залежать від надходжень податку на товари та послуги.  В Австралії відмовились від стягнення авансових платежів, базованих на доходах минулих звітних періодів. Стягнення всіх видів податків проводиться щоквартально до 21 числа наступного за звітним кварталом місяця на базі фактично одержаних за квартал доходів.

      Основні засади податкової політики Китаю. Майже 90 % всіх податкових надходжень у Китаї становлять гербові збори, податок на додану вартість, корпоративний та прибутковий податки. Прибутковий податок, який в розвинутих країнах світу є основним джерелом доходів бюджету, в Китаї не відіграє істотної ролі.  Сьогодні постало питання щодо стимулювання припливу інвестицій та споживання. Ось чому було призупинено стягнення податку на інвестиції в основний капітал та введено податок на проценти та депозити за ставкою 20%. Податок на додану вартість сьогодні стягується за ставкою 15 - 17 %.

      Основні засади податкової політики Швеції. Важливе місце в системі оподаткування займає податок на прибуток корпорацій. Ставка податку встановлена у розмірі 28%. База оподаткування зменшується на суми витрат на ведення бізнесу, з урахуванням процентів за кредитами та на придбання нового обладнання. Однак існує перелік витрат, які не вираховуються. Це, зокрема, суми перевищення норм витрат на розважальні заходи та витрати на проведення операцій з алкогольними напоями. Норми амортизаційних відрахувань для цілей оподаткування збігаються з нормами амортизації, які застосовуються в бухгалтерському обліку. Норми амортизації будівель залежать, в основному, від цілей використання будівель.
Земля не є об'єктом нарахування амортизації.

      Дивіденди, одержані від шведських компаній, звільняються від оподаткування. Одержані в звітному році збитки переносяться на майбутні звітні періоди і погашаються за рахунок одержаних в цих періодах прибутків.
Роботодавець зобов'язаний сплачувати внески до соціальних фондів за своїх працівників у розмірі 33 % від фонду заробітної плати, з урахуванням додаткових виплат та додатково наданих пільг. Понижена ставка внесків у розмірі 21% встановлена на підприємницький та трудовий дохід громадян, чий вік перевищує 65 років.  У деяких сільських північних районах Швеції діюча ставка може бути понижена на 5 - 10 %. Більшу частину податку до соціальних фондів сплачує роботодавець. Однак працівник, вік якого не перевищує 65 років, повинен сплачувати внески на індивідуальне медичне страхування в розмірі 3,95 % та на пенсійне забезпечення – 1%.

     Для розрахунку суми, належної до сплати, база оподаткування підлягає зменшенню на суму витрат, понесених при одержанні громадянином доходів.
Так, зокрема, громадяни мають право на вирахування зі своєї заробітної плати до 1000 шведських крон та витрат на проїзд до місця роботи - 6000 шведських крон. Право на персональні вирахування надається лише при сплаті муніципального податку в розмірі від 8600 до 18000 шведських крон залежно від рівня одержаного доходу. Як правило, 70 % всіх понесених витрат підлягають вирахуванню із заробітної плати, яка оподатковується.
Громадяни країн - членів Європейського Союзу, які працюють у Швеції, керуються законодавчими актами ЄС.  Резиденти Швеції зобов'язані сплачувати національний та муніципальний прибутковий податок з громадян з доходу, одержаного на території Швеції, а також за її межами. Резиденти Швеції, які виїжджають за межі митної території Швеції на термін не більше 6 місяців, звільняються від сплати прибуткового податку з громадян за умови, що такий податок сплачено в країні перебування. Сімейні пари оподатковуються податком окремо. Дохід у розмірі не більше 209100 шведських крон оподатковується муніципальним податком за ставкою приблизно 32%. Дохід, сума якого перевищує 209100 шведських крон, підлягає оподаткуванню також національним податком за ставкою 25%. Так, максимальна ставка прибуткового податку з громадян (муніципального та національного) становить 57%.
     Податок за ставкою 25 % повинен утримуватись роботодавцем при оплаті виконаних у Швеції робіт та послуг. Дохід від капіталу в Швеції підлягає оподаткуванню за ставкою 30%. При цьому приріст капіталу обчислюється як різниця між ціною реалізації та ціною придбання товарів.
Система оподаткування податком на додану вартість у Швеції подібна системі оподаткування цим податком в ЄС. Підприємство, яке має обороти, що підлягають оподаткуванню податком, у розмірі більше 1 млн. шведських крон, повинно зареєструватись у податковому органі як платник податку на додану вартість. Якщо обороти не перевищують названу суму, реєстрація не є обов'язковою.
      Податок на додану вартість стягується за ставкою 25%, але продукти харчування та послуги з туризму оподатковуються за ставкою 12%, газетні видання – 6%. Податок сплачується одержувачем майна, яке переходить за спадком, оподатковується за прогресивними ставками, розмір яких залежить від оціночної вартості одержаного майна та від ступеню рідства. Майно, яке успадковується чоловіком або жінкою в розмірі до 280000 шведських крон та дітьми 70000 шведських крон (додатково 10000 шведських крон для дітей віком до 18 років), звільняється від оподаткування. Такі ж правила в оподаткуванні застосовуються й по відношенню до подарунків. Ніяких місцевих податків для корпорацій в Швеції не існує.