Податкова система США

В основі податкової системи США лежить принцип самооподаткування  податком, що вимагає від американських та іноземних платників податків, що беруть участь у бізнесі на території Сполучених Штатів, щорічно заповнювати  й представляти податкову декларацію, показуючи в ній розрахунки річного доходу й суму обчисленого до сплати податку.

Незалежна аудиторська служба щорічно перевіряє частину представлених платниками податків - як фізичними особами, так і корпораціями - податкових декларацій.

Відповідно до американських законів, аудиторами не можуть бути особи, пов’язані корпоративними інтересами з якими-небудь політичними партіями або рухами, або ж прямі призначенці партій. Процес аудита організований таким чином, щоб уникнути якого-небудь політичного впливу на  результати  аудита. Аудитор не вправі розкривати результати перевірки податкових декларацій громадськості,  а також урядовим органам (виключення становлять випадки, коли підсумкова інформація аудиторської перевірки служить цілям удосконалювання податкового законодавства). За розголошення відомостей, що знаходиться в підсумковій інформації аудита податкових декларацій, без належних на те підстав накладають значні штрафи.

Платники податків, чиї податкові декларації були піддані  аудиту  й при цьому в них були неточності у визначенні оподатковуваного доходу й,  відповідно, обчисленні суми до сплати податку, можуть оскаржити результати аудита.  Існуюча процедура оскарження передбачає,  що платник податків:

1)                 сплатить належний податок і потім звернеться в окружний федеральний суд, заперечуючи правомірність податкового платежу й вимагаючи повернення сплаченої суми;

2)                 відмовиться  сплатити податок за результатами проведеного аудита й звернеться в Податковий Суд. Після того, як судом буде винесене остаточне рішення по спірному питанню, податок буде або сплачений, або відшкодований платнику податків залежно від цього рішення,  при цьому треба буде сплатити й пені (відсотки) за прострочення в сплаті податку.

У тих випадках, коли потенційно можливо подвійне оподатковування,  договори, укладені з іноземними державами, щоб уникнути подвійного оподатковування, надають компетентній владі Сполучених Штатів і іноземному партнерові за договором провести переговори з метою вирішення розбіжностей. При наявності розбіжностей Сполучені Штати не вимагають, щоб був сплачений податок як попередня умова для ведення подібних переговорів.

ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити наступні висновки з вищенаведеного матеріалу:

Податкова система США сама масштабна в світі за величиною фіскальних надходжень, вона відноситься до самих розвинених за рівнем наукової розробки та організаційного оформлення.

Особливість американського податку на прибуток корпорацій полягає в тому, що максимальна ставка в загалом прогресивній шкалі оподаткування знаходиться не в кінці шкали, а в її середині.

У США справляється так званий альтернативний мінімальний податок (АМП), який був запроваджений у 1969 р. з метою запобігання зменшення платниками з високим рівнем доходів податкових зобов’язань шляхом зловживання пільгами, знижками і кредитами, передбаченими для податку на прибуток корпорацій (тобто легалізованого ухилення від податків). Для АМП кількість пільг значно скорочена. Отже, АМП – реакція на можливість такої комбінації пільг і знижок, що здатна звести податкові зобов’язання нанівець.

Помітна особливість американської системи федеральних податків – відсутність податку на додану вартість, що вочевидь суперечить загальносвітовій тенденції. Полеміка навколо цього податку ведеться в США давно, але уряд так і наважився запровадити ПДВ на федеральному рівні. Можливі причини полягають у тому, що проти налаштовані впливові ділові кола, з погляду яких ПДВ не надає реальних конкурентних переваг американським корпораціям на внутрішньому ринку та у зовнішніх економічних зв’язках. Крім того, в опозиції до ПДВ знаходяться губернатори штатів, оскільки даний податок буде конкурувати з штатним податком із продаж.

Обов’язки американських платників податків збалансовані з їхніми правами. Так, помилкові, з погляду платника, рішення працівників податкової служби він може оскаржити в адміністративному порядку на декількох послідовних рівнях. Прийнята в США система оскарження практично виключає помилки й несправедливості в сфері оподаткування.

Отже, домінуюче фіскальне значення оподаткування індивідуальних доходів у структурі державних доходів відображає високу ефективність ринкової економіки США, матеріальний добробут американського суспільства, де абсолютна більшість громадян мають високі доходи з відповідно високою купівельною та податковою спроможністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                  Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. – М.: Бератор-Пресс, 2002. – 279 с.

2.                  Воронова Л.К., Бекерська Д.А. Фінансове право. – К.: Вентурі, 2004. – 260 с.

3.                  Кучерявенко Н.П. Основи налогового права. – Х.: Константа, 2006. – 288 с.

4.                  Налоги и налогообложение / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 492 с.

5.                  Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской. – СПб.: Питер, 2001. – 496 с.

6.                  Розов А. Податкові системи в країнах з розвиненою ринковою економікою // Галицькі контракти. – 2007. – №2. – С. 17.

7.                  Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. – М.: Дашков и Ко, 2002. – 224 с.

8.                  Швагуляк-Шостак О. Податкова система США // Галицькі контракти. – 2006. – №4. – С. 11-12.