Податки і податкова політика держави

Рисунок 1.3 - Крива Лаффера

R – ставка податків; V — надходження податків до бюджету

Ця крива показує, що із підвищенням  ставки податку R доходи держави за рахунок податків спочатку збільшуються. Оптимальний розмір ставки R1 забезпечує максимальні надходження до державного бюджету V1. Та коли податкова ставка перевищує певну межу, доходи від податкових надходжень починають зменшуватися. Причина полягає в тому, що зависокі податки знижують у людей бажання працювати в легальній економіці. Чим вища визначена ставка податку, тим менше вони будуть працювати легально і, відповідно, тим меншими будуть доходи держави. Коли ж ставка податку і далі зростатиме, то рано чи пізно вона досягне такого рівня, коли ніхто не захоче працювати і платити податки, і, таким чином, держава зовсім не отримає ніяких податкових надходжень, отже при 100%-ному оподаткуванні дохід держави рівний 0.

Підвищення і пониження податкових ставок надає гальмуючу або стимулюючу дію на динаміку інвестицій.

Податкова система будь-якої держави  за своєю суттю не статична, а  динамічна. Це пов'язано із зміною економічної  кон'юнктури, цілей і завдань економічного зростання.

Отже, при встановленні податкових ставок слід ураховувати їх критичний  рівень і не порушувати «заборонену  зону». [2, Стор. № 231-232]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Податкова  політика держави

Виражаючи інтереси суспільства в  різних сферах життєдіяльності, держава  виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому як засоби взаємодії  об’єкта та суб’єкта державного регулювання  соціально-економічних процесів використовуються фінансово-кредитні та цінові механізми.

У теорії і практиці податкового  регулювання розвинутих країн Заходу податкова політика до 80-х років  XX ст. будувалася відповідно до кейнсіанської концепції функціональних фінансів. Згідно з цією концепцією величина видатків і норма оподаткування підпорядковані потребам регулювання сукупного суспільного попиту, який повинен утримуватися на рівні, що забезпечує повне використання робочої сили і капіталу за умови збереження стабільних цін (при цьому бюджетна рівновага приноситься в жертву рівновазі економічній).

Починаючи з 80-х років XX ст., у зв'язку із зниженням частки державного сектора в економіці розвинутих країн і зменшенням економічної ролі держави (скороченням її прямого втручання в економіку здебільшого через зниження державних видатків) податкова політика, крім засобу регулювання, стала ще й засобом забезпечення бездефіцитності бюджету. В умовах розвинутої економіки ця мета досягається не через посилення податкового тягаря, що лягає на виробників і фізичних осіб, а через розширення податкової бази і скорочення державних видатків на тлі широкомасштабного і цілеспрямованого зниження податків.

Окресливши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику  досягнення поставленої мети. Ось  чому податкова політика і податкова  система мають чітку цілеспрямованість  на вирішення конкретних завдань  і проблем.

Податкова політика держави є складовою  частиною економічної політики, яка  базується на сукупності юридичних  актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а  також порядок їх стягнення та регулювання.

Кожна конкретна податкова система  є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Історія розвитку системи оподаткування  свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних  процесів — перерозподілу доходів  між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської  діяльності та обмеження розвитку інших  тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети проходить у рамках її податкової політики.

Податковою політикою, яка є  виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку, визначається суть, структура  та роль системи оподаткування. Через  податки, пільги та фінансові санкції, а також обов’язки по сплаті податків і відповідальність за порушення  норм податкового законодавства, які  виступають невід’ємною частиною системи  оподаткування, держава висуває  єдині вимоги до ефективного ведення  господарства в країні.

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись  на ґрунтовну теоретичну базу, максимально  враховувати відмінність перехідного  стану економіки держави.

Перехід української економіки  на ринкові засади передбачає формування принципово іншої, ніж це було в умовах адміністративно-командної системи, податкової політики. Це, однак, зовсім не означає необхідності механічного  запозичення її західних моделей, ефективних тільки в умовах розвинутого ринку. Теоретична база і значний практичний досвід країн Заходу в галузі побудови і використання податкових систем повинні  бути переосмислені й адаптовані до наших умов. Причому з урахуванням  як нинішнього рівня розвитку, так  і тих завдань, які належить вирішувати саме з допомогою податкової політики.

Якщо податки економічно не обгрунтовані, то вони пригнічують і розвиток підприємств, і стимули до праці та спричиняють несправедливий перерозподіл доходів між соціальними групами.

Податкова політика являє собою  систему заходів, які провадяться  Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування  країни. До довгострокових завдань  належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту рівня  його благополуччя. Короткостроковими  цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Податкова політика представляє собою  діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати пріоритетні  цілі, пов’язані з функціонуванням  системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати  й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Найважливішим напрямком діяльності Уряду є створення сприятливих  умов для розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансового стану  держави, недопущення дефіциту бюджету, регулювання інфляційних процесів, забезпечення збалансованості бюджету, а також оживлення ділової  активності та підтримка підприємств  матеріальної сфери.

Податкова політика повинна передусім  сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення  капіталів підприємств.

Державне регулювання економіки  за допомогою використання податкових важелів в умовах України в  першу чергу повинно спрямовуватися на забезпечення і підтримку збалансованого зростання, ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної  і підприємницької активності. Ефективною може вважатися тільки та податкова  політика, яка стимулює нагромадження  та інвестиції.

При провадженні податкової політики держава обов’язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена  суспільства.

Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно  бути поліпшення фінансового стану  підприємств усіх форм власності  і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

З одного боку, податки зобов’язані  забезпечити стабільну фінансову  базу держави, а з іншого — залишити достатньо коштів підприємствам  та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах  їх діяльності.

Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає  можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати  ефективність прийнятих рішень.

Податкову політику можна розглядати в широкому та вузькому планах. В  широкому плані податкова політика охоплює питання формування доходів  за рахунок постійних, тобто податкових, та тимчасових, тобто займаних, джерел. Оскільки держава не може встановлювати  занадто високий рівень оподаткування, тому що цьому протистоїть суспільство, вона змушена використовувати державні займи для покриття державних  видатків. Однозначно оцінювати цю ситуацію не можна. Все залежить від  конкретної ситуації. Головне при  цьому те, що займи треба повертати, а повертати їх можна лише за рахунок  додаткових надходжень тих же самих  податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Таким чином, державні займи — це не що інше, як відстрочені на майбутнє податки, збори й обов’язкові  платежі. Проблему ідеальної фіскальної системи можна поставити таким  чином: який із способів — податки  чи займи — краще відповідає найвищим цілям розвитку суспільства, забезпечує оптимальний розподіл наявних та завжди обмежених ресурсів між державою та приватним сектором. Як і податки, збори й обов’язкові платежі  займи окремо чи в комплексі впливають  на соціально-економічний стан в  країні, на суспільне багатство, особисте благополуччя громадян. У зв’язку  з цим у фінансовій науці введено  поняття “податкові фінанси” та “займані фінанси”. У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування — встановлення видів податків, зборів та інших обов’язкових платежів, їх платників, об’єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахування до бюджету чи до державних цільових фондів.

Встановлення високого рівня оподаткування  з метою розв'язання насамперед фіскальних завдань і поповнення бюджету  не може бути основою податкової стратегії  на порівняно тривалий період. Використання принципу формування податків від прибуткової  частини бюджету з метою досягнення його бездефіцитності неминуче веде до встановлення завищених норм оподаткування.

При цьому забувають про об'єктивну  залежність між величиною податкової ставки і зростанням надходжень до бюджету, що зображено на кривій Лаффера.

І якщо донедавна вважалось, що високий  рівень податків і ступінь прогресивності податкової шкали відповідають високому рівню розвитку економіки і соціального  захисту населення, то тепер загальною  тенденцією в галузі оподаткування  у країнах Заходу є зниження фактичного податкового тягаря на прибуток корпорацій і доходи фізичних осіб. Одночасно  в ряді провідних країн (США, Японія, Англія та ін.) проходить розширення бази оподаткування, зменшуються кількість  і розміри податкових пільг.

З позицій економічних проблем, що стоять перед Україною, і здійснюваних в ній перетворень, цілями податкової політики повинні стати: розкріпачення  сил ринку, стабілізація економіки, стимулювання розвитку пріоритетних сфер діяльності та структурних зрушень.

Створення ефективної податкової системи  в Україні має проходити шляхом зниження податкового тиску з  одночасним здійсненням таких заходів: розширення сфери оподаткування  передусім за рахунок тіньової економіки, зменшення кількості податків, скасування економічно невиправданих податкових пільг, посилення відповідальності за порушення податкової дисципліни, закріплення за регіонами самодостатніх  джерел податкових надходжень, забезпечення стабільності податкового законодавства. Важливе значення для реалізації цих заходів матиме прийняття  Податкового кодексу. [1, Стор. № 193-196]

Висновки

Податки — обов'язкові платежі  в бюджет, які вилучаються державою з фізичних та юридичних осіб. Основними  функціями податків є фіскальна, економічна, регулююча, стимулююча, розподільча. Основними принципами оподаткування  є обов'язковість, стабільність, прогресивність, простота.

Основними видами податків є пропорційні, прогресивні, регресивні, загальні, специфічні, місцеві, прямі та непрямі. Прямими  податками з підприємств (вилучаються  з його доходів та майна) є податок  на прибуток підприємств, їх майно та землю. Непрямими податками (податки  на товари і послуги) з підприємств  є податок на додану вартість, акцизи, митні тарифи.

Основні види надходжень до Державного бюджету України — податок  на додану вартість, податок на прибуток підприємств та акцизні збори.

Основні джерела надходжень місцевих бюджетів України — прибутковий  податок з громадян та податок  на прибуток підприємств.

Крива Лаффера відображає об'єктивну залежність між величиною податкової ставки і зростанням надходжень до бюджету. Із підвищенням ставки податку доходи держави за рахунок податків спочатку збільшуються, та коли податкова ставка перевищує певну межу, доходи від податкових надходжень починають скорочуватися.

Податкова політика може стати ефективнішою, якщо здійснити наступне:

1. Необхідно стимулювати підприємницьку діяльність
2. Розширити сфери оподаткування за рахунок тіньової економіки
3. Встановити стабільність щодо ставок податків та податкових пільг
4. Необхідно економічно обґрунтувати встановлення ставок податків
5. Розробити єдиний підхід при розробці податкових законів. Бажано зробити так, щоб норми податкового законодавства були зрозумілими і доступними для платників податків.

Список  використаної літератури

1. Дзюбик С.Д., Ривак О. С Основи економічної теорії: Навч. посіб. – Знання, 2006. – 481 с.
2. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка. Навчальний посібник – К.: Вища школа, 2005. – 327 с.
3. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 280с.