Організація податкового планування на підприємстві

Організація податкового  планування на підприємстві

 

 

 Податкове планування  на рівні підприємства — це  вибір між різними варіантами  здійснення фінансово-господарської  діяльності і розміщення активів  з метою досягнення максимально  низького рівня податкових зобов'язань,  які при цьому виникають. 

 

Податкове планування за умови  його правильної організації дає  підприємству можливість:

 

- дотримуватися податкового  законодавства шляхом правильності  розрахунку податків, зборів та  інших платежів податкового характеру;

- звести до мінімуму  податкові зобов'язання;

- максимально збільшити  прибуток;

- розробити структуру  взаємовигідних угод із постачальниками  і замовниками;

- ефективно керувати  грошовими потоками;

- уникати штрафних санкцій. 

 

Податкове планування доцільне завжди: і коли підприємство процвітає, і коли воно балансує на межі рентабельності або, що значно гірше, на межі банкрутства. За умови грамотного підходу покращення фінансового стану підприємства не буде пов'язане з податковими  порушеннями.

 

Класифікація видів податкового  планування

 

Податкове планування можуть здійснювати як громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, так  і юридичні особи. В останньому випадку  особливості оптимізації оподаткування  залежатимуть від того, до якої сфери  діяльності належить підприємство (так  звана галузева оптимізація має  свої конкретні інструменти і  методи, властиві конкретному виду діяльності, — виробниче підприємство, торгове, посередницьке, фінансово-кредитне тощо), а також від розмірів самого підприємства (маленьке, середнє, велике).

 

Залежно від організаційної структури суб'єкта підприємництва податкове планування може бути індивідуальним і корпоративним. Особливістю корпоративного податкового планування є можливість застосування гнучкої структури  корпорації для перерозподілу прибутку між відповідними структурними одиницями, які входять до складу корпорації. Індивідуальне податкове планування реалізується суб'єктами підприємництва, які не мають корпоративної структури, і суб'єктами підприємництва, які  здійснюють діяльність без утворення  юридичної особи.

 

Залежно від характеру  управлінських рішень податкове  планування розподіляють на:

 

- поточний податковий  контроль — заходи щоденного  моніторингу зміни законодавчої  бази;

- контроль правильності  обчислення і переліку податкових  зобов'язань, а також дослідження  причин різних змін середньостатистичних  показників підприємства;

- поточне податкове планування  — заходи з поточної оптимізації  оподаткування, складання типових  схем господарських операцій  і реалізації угод;

- стратегічне податкове  планування (варіаційно-податковий  аналіз) — складання прогнозів  податкових зобов'язань підприємства, а також схем реалізації заходів  щодо зниження податкового навантаження  на підприємство.

 

Залежно від використовуваних інструментів податкове планування може базуватися на:

 

- використанні податкових  пільг — повне або часткове  звільнення суб'єктів підприємництва  від сплати певних податків, пов'язане  з певною діяльністю або виробництвом  певної продукції,

- використанні податкових  лазівок — окремих питань підприємницької  діяльності, не врегульованих податковим  законодавством,

- використанні спеціально  розроблених схем, оптимізації податкових  платежів, які звичайно і є  основним інструментом податкового  планування.

 

Податкове планування може базуватися і на прямих порушеннях податкового законодавства, але  тоді воно не відповідатиме основним принципам, покладеним в основу цього  планування.

 

І, нарешті, залежно від  дієвості суб'єктів податкового  планування стосовно використання можливих інструментів, воно поділяється на пасивне і активне. В основу пасивного  податкового планування покладена  альтернативна оптимізація. Така оптимізація  можлива тоді, коли в податковому  законодавстві існують дві і  більше альтернативні норми, а доцільність  застосування будь-якої з них вирішує  фахівець підприємства або фізична  особа — платник податків. Прикладом  пасивного податкового планування може бути розв'язання питання стосовно доцільності переходу на спрощену систему  оподаткування суб'єкта малого підприємництва. До активного податкового планування належать специфічні методи планування діяльності підприємства із застосуванням  спеціально розроблених оптимізаційних схем.

 

Податкова схема діяльності кожного підприємства загалом, як і  реалізації кожної окремої угоди  зокрема, є індивідуальною і вимагає  попереднього планування і розрахунків. Елементи податкового планування, навіть якщо воно спеціально не організується  і не реалізується, наявні в діяльності кожного підприємства і кожного  підприємця. Людина, яка тільки-но стає на шлях підприємницької діяльності і вирішує, в якій формі цю діяльність здійснювати — бути підприємцем  без утворення юридичної особи  або реєструвати підприємство, —  вже займається податковим плануванням, оскільки, прораховуючи витрати, пов'язані  із придбанням патенту або реєстрацією  підприємства, вона одночасно рахує  і податки, які сплачуватиме в  першому і в другому випадках.

 

Організація податкового  планування

 

Існує думка, що податкове  планування і його обсяги залежать від величини податкового тиску (навантаження) на підприємство.

 

Навряд чи можна погодитися з такими міркуваннями з декількох  причин.

 

По-перше, податкове планування, якщо під ним розуміти планування з метою оптимізації податкових платежів, не може залежати від рівня  податкового навантаження на підприємство. Якщо підприємство сприймає концепцію  податкового планування, то його реалізація може здійснюватися за будь-якого, навіть найменшого, рівня податкового навантаження. При цьому мають застосовуватися  всі можливі інструменти, форми  і методи податкового планування; звичайно, підкреслимо, лише ті інструменти, форми і методи, які не порушують  чинного законодавства.

 

По-друге, наявність на підприємстві спеціального структурного підрозділу, який здійснює податкове планування, його штат, можливість обслуговування в аудиторських і консалтингових фірмах залежатимуть не стільки від  рівня податкового навантаження на підприємство, скільки від його фінансових можливостей.

 

Якщо у підприємства відсутні кошти на організацію служби податкового  планування, то навіть при високому податковому навантаженні воно не зможе  її організувати. Тому кожне підприємство, формуючи службу податкового планування, має виходити, по-перше, з того, які  кошти воно може спрямувати на організацію  такої діяльності, і, по-друге, чи зможуть  ці витрати окупитися, а якщо окупляться, то за який час. Звичайно, на малих підприємствах, де, крім робітників, є лише керівник (директор) і бухгалтер, ні про яку  спеціальну службу говорити не можна, а функції податкового планування повинні на себе взяти вони самостійно. На великих підприємствах, де, як структурні підрозділи, вже організована бухгалтерія  і планово-фінансовий відділ, обов'язки щодо виконання таких функцій  доцільно покласти на одного з працівників  цього відділу або сформувати групу податкового планування.

 

Що стосується великих  підприємницьких структур, то в їхній  організаційній структурі потрібно формувати спеціальні відділи податкового  планування.

 

До складу цих підрозділів (груп або відділів) доцільно включати:

 

- фінансистів, які розробляють  схеми податкового планування  і оцінюють їхню можливу ефективність;

- бухгалтерів — аналізують  можливість відтворення таких  схем у бухгалтерському обліку  відповідно до норм чинного  податкового законодавства і  положень (стандартів) бухгалтерського  обліку;

- юристів — готують  необхідні документи для оформлення  і виконання угод, а також аналізують  схеми податкового планування  з точки зору їх правової  захищеності з урахуванням норм  податків, фінансового, господарського, цивільного і міжнародного права. 

 

Якщо відділ податкового  планування на підприємстві не створюється, до реалізації окремих схем мінімізації  податкових платежів доцільно залучати, крім керівника підприємства, юриста, бухгалтера і фахівця з податкового  планування.

 

Кожен з учасників  оптимізації податкових платежів виконує  чітко визначені функції:

 

- керівник підприємства  приймає рішення про доцільність  певної діяльності або схеми,  дає юристу і бухгалтеру розпорядження  щодо фактичних умов реалізації  і очікуваних результатів податкової  оптимізації;

- юрист аналізує правові  аспекти угоди і її відповідність  законодавству, узгоджує особливості  реалізації угоди з контрагентами;

- бухгалтер здійснює  розрахунки фінансових параметрів, порядок їх відтворення в бухгалтерському  обліку і податковій звітності,  розрахунок податків, які потрібно  сплатити;

- фахівець із податкового  планування оцінює всю інформацію, що надійшла від керівника,  юриста і бухгалтера, і дає  висновок стосовно можливості  й доцільності реалізації такої  схеми. 

 

Рівні податкового  планування

 

Податкове планування передбачає декілька рівнів, кожен з яких вимагає  певних знань і навичок:

 

* рівень перший — вивчити  податкові закони і навчитися  своєчасно і правильно сплачувати  податкові платежі. Для цього  треба знати лише перелік усіх  податків і зборів, їх об'єкти  оподаткування, ставки, джерело і  терміни сплати. Обчислити базу  оподаткування, помножити її на  ставку і віднести за рахунок  відповідного джерела — це  все, що треба зробити, щоб  податок був нарахований. При  ухваленні рішення про здійснення  будь-якої господарської операції  потрібно уважно вивчити законодавче  поле і користуватися лише  офіційними нормативними документами;

* рівень другий — навчитися  оптимально сплачувати податкові  платежі (планувати пропорційність  прибутків і витрат в одному  податковому періоді, уникати  дебіторської заборгованості, тобто  не платити зайвого), аналізувати  фінансовий стан підприємства;

* рівень третій — навчитися  платити мінімально, застосовуючи  законні методи зменшення податкового  тиску. 

 

 

 

Таким чином, ефективність податкового  планування значно підвищується за умови  правильної і цілеспрямованої організації, що передбачає формування колективу  людей, які виконуватимуть цю роботу, розробку плану, цілей і завдань  податкового планування, а також  розробку і реалізацію схем мінімізації  податкових платежів.