Нарахування дивідендів в Україні та світі

Зміст

 

   Вступ

1. Порядок нарахування дивідендів ……………………………………….…4

2.Виплата дивідендів …………………………………………….. …………….7

3.Виплата дивідендів у  світі ...…………….…………………...………………. 9

4.Порядок контролю за  нарахуванням дивідендів в Україні  ………………..11

   Висновок ……………………………………………………………………...13

   Список використаних  джерел  ………………………………………………14

 

 

 

Вступ

Засновники та учасники товариства мають право брати участь у  розподілі при-бутку та отримувати його частину у вигляді дивідендів.

Дивіденди — це частина  чистого прибутку, розподілена між  учасниками (власниками) відповідно до часток їхньої участі у власному капіталі підприємства.

Основним джерелом сплати дивідендів за акціями є чистий прибуток товари-ства.

Дивіденди за акціями сплачуються  один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом АТ, за рахунок нерозподіленого прибутку. 

1. Порядок нарахування дивідендів.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за корпоративними правами кожної категорії приймають власники (загальні збори власників) підприємства за рекомендацією наглядової ради чи пропозицією виконавчих органів. Порядок повідомлення власників корпоративних прав про виплату дивідендів регламентується статутом товариства. Як правило, підприємства дають відповідне оголошення у заздалегідь визначених друкованих засобах масової інформації. В оголошенні про виплату дивідендів має міститися така інформація:

• назва підприємства;
• дата прийняття загальними зборами власників рішення про виплату дивідендів;
• період, за який виплачуються дивіденди;
• величина дивідендів на одну акцію (у відносному чи абсолютному виразі) в розрізі окремих їх категорій;
• строки та місце виплати;
• особливості оподаткування дивідендів.

У разі прийняття рішення про виплату дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику корпоративних прав пропорційно його частці в статутному капіталі підприємства. Нарахування дивідендів може здійснюватися шляхом застосування визначеного процента до номінального капіталу, який належить окремим власникам корпоративних прав. Величина цього процента розраховується як відношення чистого прибутку (іншого джерела), який спрямовується на виплату дивідендів до обсягу статутного капіталу. В акціонерних товариствах дивіденди на одну акцію розраховуються діленням загальної суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди. За корпоративними правами однієї категорії виплачуються дивіденди однакового розміру .

Отже, величина дивідендів, яка належить окремому власнику, залежить від трьох основних показників:

величини чистого прибутку, резерву дивідендів (інших джерел виплати);

встановленого співвідношення між розподіленим і нерозподіленим прибутком;

частки учасника (власника) в статутному капіталі.

Сума коштів, яка рішенням зборів власників спрямовується на виплату дивідендів, називається масою дивіденду. З прийняттям рішення про виплату дивідендів у підприємства зменшується власний капітал (прибуток). На суму нарахованих, але не виплачених дивідендів збільшується обсяг заборгованості, яка зменшується одночасно з виплатою дивідендів.

Порядок нарахування дивідендів (прибутку на корпоративні права) значною  мірою залежить від форми організації  бізнесу та форми власності. Розглянемо найсуттєвіші особливості нарахування  дивідендів.

Акціонерні товариства. Право  на одержання дивідендів в АТ мають акціонери, які є власниками акцій (обліковуються в реєстрі акціонерів) на початок строку виплати дивідендів, який встановлюється загальними зборами акціонерів незалежно від періоду, протягом якого акціонери володіли акціями. У разі продажу акціонером належних йому акцій після складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної в такому переліку. Дивіденди за акціями виплачуються один раз на рік за результатами календарного року в повному обсязі (ст. 9 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»). Загальні збори акціонерів не можуть приймати рішення про виплату проміжних дивідендів за результатами діяльності за квартал, місяць чи півріччя. АТ разом зі звітом про діяльність підприємства повинні представити в ДКЦПФР інформацію про дивіденди, яка повинна містити такі відомості:

• дата закриття реєстру для виплати дивідендів (якщо вони виплачуватимуться);
• дата початку виплати дивідендів;
• дата закінчення виплати дивідендів.

Товариства з обмеженою  відповідальністю. На відміну від  акціонерних товариств, ТОВ можуть виплачувати дивіденди протягом року. Окрім того, учаснику товариства з обмеженою відповідальністю виплачуються дивіденди, які відповідають частці прибутку, одержаного товариством за період, протягом якого учасник володів корпоративними правами підприємства. Це означає, що на одержання дивідендів претендують не лише власники, які володіють корпоративними правами товариства на момент прийняття рішення про розподіл прибутку, а й ті, котрі належали до числа власників протягом періоду, за який виплачуються дивіденди.

Виплата дивідендів приватними підприємствами. Приватні підприємства не належать до господарських товариств. Кошти, які залишаються в розпорядженні приватного підприємства після сплати всіх податків та зборів, можуть бути виплачені власнику підприємства. До 1 квітня 2000 р. такі виплати оподатковувалися прибутковим податком з фізичних осіб. Були внесені зміни у законодавство, згідно з якими ці підприємства нараховують і сплачують податок на дивіденди в розмірі 30 % нарахованої суми дивідендів.

Особливості перерахування  в бюджет дивідендів підприємствами з часткою державної власності в статутному капіталі. Платниками дивідендів є господарські товариства, створені в процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств, у статутному капіталі яких є частка державного майна. У разі прийняття рішення про виплату дивідендів такі підприємства повинні надати органу державної податкової служби копію платіжного доручення із зазначенням суми перерахованих до Державного бюджету дивідендів на державну частку у статутному капіталі. Сума дивідендів, яка підлягає перерахуванню в Державний бюджет, визначається як результат від множення маси дивіденду на частку державного майна в статутному капіталі підприємства (в процентах). Якщо величина зазначеної частки змінювалася протягом звітного періоду, для розрахунку суми дивідендів визначається середньоарифметична частка майна, яка перебуває в державній власності.

 

2.Виплата дивідендів.

Визначення дивідендів та їх виплата

У бухгалтерському обліку під дивідендами розуміють частину чистого прибутку, розподілену між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства (п. 4 ПБО-15). 
Відповідно до пп. 14.1.49 ПКУ дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. 
До дивідендів згідно з цим підпунктом прирівнюютьсяплатіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв’язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, а також платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому додатне або від’ємне значення об’єкта оподаткування, розраховане згідно з р. III ПКУ, не впливає на порядок нарахування дивідендів. 
У акціонерному товаристві (далі — АТ) право розподіляти прибуток віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів (п. 12 ч. 2 ст. 33 Закону про АТ), тому саме цей орган приймає рішення про направлення прибутку на виплату дивідендів. У товаристві з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) до компетенції загальних зборів учасників віднесені, зокрема, питання щодо порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частини прибутку (дивідендів), що передбачено ст. 59 Закону про господарські товариства з урахуванням норм п. «д» ч. 5 ст. 41 цього Закону. 
Граничний строк виплати дивідендів на рівні закону передбачений лише для АТ. Так, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону про АТ виплата дивідендів за: 
— простими акціями здійснюється у строк, що не перевищує шести місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів; 
— привілейованими акціями здійснюється у строк, що не перевищує шести місяців після закінчення звітного року. 
Зауважимо, що АТ має виплачувати дивіденди  виключно грошовими коштами  (ч. 1 ст. 30 Закону про АТ). 
Щодо інших господарських товариств, наприклад ТОВ, то вони можуть визначити граничний термін виплати дивідендів у статуті або шляхом прийняття рішення загальними зборами. 
Таким чином, рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів мають прийняти загальні збори акціонерів АТ або учасників ТОВ Посилання*. Під час прийняття такого рішення слід визначити суму прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, їх розмір, що припадає на одну акцію (в акціонерному товаристві) або на частку кожного учасника (у ТОВ), порядок виплати дивідендів, а також терміни початку та закінчення їх виплати. Таке рішення має бути зафіксоване у протоколі загальних зборів. Після прийняття рішення загальними зборами бухгалтерія здійснює виплату дивідендів у розмірі, порядку та строки, визначені цими зборами. 

 

 

 

 

 

 

3.Виплата дивідендів у світі.

Податкова система кожної держави  складається з особливих умов. У світі немає однакових податкових систем. Суспільство, яке проживає в тій чи іншій державі повинно підлаштовуватися під нормативно — правові акти держави, в якій воно знаходиться.

Отже, спробуємо розглянути найсуттєвіші особливості виплати дивідендів в різних країнах, зокрема порівняємо Російську Федерацію, Республіку Казахстан та Україну.

Основним законодавчим актом, що регулює  особливості оподаткування дивідендів на території України є Податковий кодекс України (далі – ПКУ). Саме поняття “дивіденди” визначено п.п. 14.1.268 п. 14.1 ст.14 (ПКУ). У разі виплати дивідендів іноземним компаніям застосовується також і Конвенція про усунення подвійного оподаткування з країною нерезидента, якому здійснюється виплата дивідендів, якщо така Конвенція підписана.

Сам процес оподаткування регулюється  двома розділами ПКУ, а саме порядок оподаткування дивідендів, що отримуються фізичними особами, визначається за правилами, встановленими розділом IV ПКУ, що стосується виплати дивідендів підприємствам, то дане питання регулюється розділом ІІІ зазначеного кодексу.

Отже, спробуємо розглянути найсуттєвіші особливості виплати дивідендів юридичним особам в різних країнах, зокрема у Російській Федерації,  Республіці Казахстан та   Україні.

В Україні, згідно ПК (п.153.3 ст.153) якщо емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі 21 % (з 1 січня 2013 року ставка буде  за загальними правилами зменшена до 19%), нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума авансового внеску повністю зараховується  у зменшення податку на прибуток у наступному звітному кварталі. Але  є винятки, коли авансовий внесок не справляється при  виплаті дивідендів. І серед цих винятків є  виплата дивідендів на користь фізичної особи.

Крім того, якщо резидент здійснює виплату дивідендів нерезиденту та не підписана Конвенція про усунення подвійного оподаткування з  країною нерезидента, тоді, в такому разі,  резидент зобов’язаний утримати податок при виплаті такого доходу за ставкою в розмірі 15%.

Виплата дивідендів за українським  законодавством не включається до складу витрат.

Згідно з положеннями  Податкового кодексу  Республіки Казахстан дивідендами або ще називають винагородою у вигляді дивідендів, визначається частина чистого доходу, який розподіляється між його учасниками. В свою чергу, розмір чистого доходу, який на виплату дивідендів визначається загальними зборами учасників Товариства. Різниця між оподатковуваним доходом та зобов’язаннями Товариства з корпоративного прибутку є чистим доходом Товариства. Корпоративний прибуток в Казахстані складає 20%. Дохід, який підлягає оподаткуванню включає всі види доходів отриманих Товариством і визначається як різниця між виручкою Компанії і податковими відрахуваннями (витратами), які передбачені нормами Податкового кодексу республіки Казахстан.

У Казахстані, дохід у разі виплати  дивідендів підлягає оподаткуванню за ставкою 15 відсотків.

Порядок виплати дивідендів в Російській Федерації, вважаю має спрощений вигляд порівняно з Україною та Казахстаном. При виплаті дивіденді, відповідно до положень Податкового кодексу Російської Федерації (далі ПК РФ) застосовуються три види податкових ставок, а саме 0%, 9% та 15 %. Але, зауважимо, що при розрахунку податку на дивіденди при його виплаті нерезиденту  поряд з ПК РФ потрібно враховувати і угоди про уникнення подвійного оподаткування, це також відноситься до  України і  Казахстану.

Отже, нульова ставка застосовується, якщо на день прийняття рішення про виплату дивідендів, товариство, яке отримує дивіденди на протязі але не менше 365 календарних днів безперервно володіє на праві власності не менш 50% вкладом в статутному фонді товариства, яке виплачує дивіденди.

Ставка в розмірі 9 відсотків  застосовується при отриманні дивідендів від російських компаній, які не відносяться до застосування 0 ставки та від іноземних організацій.

Ставка в розмірі 15 відсотків  застосовується при  отриманні дивідендів від російських організацій іноземними організаціями.

Тобто, все чітко і зрозуміло в порівнянні з особливістю виплати дивідендів на території України та Казахстану.

Але, потрібно мати на увазі, що в Казахстані, на Україні та в Росії, якщо виплата дивідендів здійснюється нерезиденту тієї країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткуваннята попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал, що набрали чинності в установленому порядку, то перевагу мають норми міжнародного договору.

 

 

4.Порядок контролю за нарахуванням дивідендів в Україні.

 

Порядок контролю за нарахуванням дивідендів, одержаних

      від  акцій (часток,  паїв) господарських  товариств, які    є у державній власності:

     1. Платниками  дивідендів   є   акціонерні   та   інші   види  
господарських   товариств,  створені  в  процесі  приватизації  та  
корпоратизації підприємств загальнодержавної власності,  які мають  
акції (частки паї), що є у державній власності (далі- підприємства).

     2. Об'єктом  (джерелом)  дивідендних  відрахувань   є прибуток  
підприємств,  який залишається в їх  повному  розпорядженні  після  
відрахувань  встановлених законодавством податків,  інших платежів  
до бюджету та відрахувань  відповідно  до  установчих  документів.  
Сума  прибутку  на виплату дивідендів,  яка визначена рішенням про  
розподіл прибутку (з 01.07.97 - оподаткована), є масою дивіденду.