Контрольная работа по "Налогам"

Проаналізуйте частку, яку займають місцеві податки і збори в структурі доходів місцевих бюджетів України і закордонних країн. Зробіть належні висновки

При виконанні місцевих бюджетів у 2010 р. частка закріплених законодавством за місцевими бюджетами податків та зборів, а також міжбюджетних трансфертів (тобто доходів, сформованих на центральному рівні) зросла у порівнянні з плановими показниками на 0,9 відс. пункта та досягла 85,7 відс. від загальної суми доходів місцевих бюджетів.

 Одночасно зменшились у порівнянні з плановими показниками обсяги питома вага власних доходів.

Серед доходів, які формуються на центральному рівні і закріплені за місцевими  бюджетами, основним бюджетоутворюючим  податком для місцевих бюджетів залишається  податок з доходів фізичних осіб, питома вага якого перевищує 86 відс. (план на рік - 52 млрд. 270,9 млн. грн., фактично надійшло 51 млрд. 29,3 млн. грн.)

 В абсолютних показниках  найбільше цього податку у  2010 р. зібрано у місті Києві  (10,2 млрд. грн.), Донецькій (5,9 млрд. грн.) та Дніпропетровській (4,4 млрд. грн.) областях, що, головним чином, пояснюється значною чисельністю населення та високим рівнем заробітної плати у цих регіонах.

 Обмежений обсяг  коштів для здійснення власних  повноважень місцевого самоврядування  не дозволяє забезпечити надання населенню якісних і в повному обсязі послуг житлово-комунального, дорожнього, транспортного господарства, розвитку економічної діяльності, здійснення охорони природного середовища тощо.

 Доходи загального  фонду місцевих бюджетів, формування яких здійснюється на місцевому рівні, і які є основним джерелом забезпечення видатків, пов'язаних з виконанням самоврядних повноважень місцевої влади (ЖКГ, житлове будівництво, утримання транспортної мережі тощо) у загальній структурі доходів місцевих бюджетів займають лише 5,5 відсотка. Решту доходів, що формуються на місцевому рівні, складають доходи спеціального фонду (8,8 відс), які мають бути використані за певним призначенням.

Серед власних доходів місцевих бюджетів, які визначені джерелом фінансування самоврядних повноважень місцевих рад, самим значним за обсягом (понад 38 відсотків від загального обсягу) є плата за землю, якої загалом .у 2010 р. зібрано у сумі 9 млрд. 539,9 млн. грн. (при плані на рік 10 млрд. 292,6 млн. грн.)

 За відсутності в Україні земель комунальної власності (розмежування землі комунальної та державної власності до теперішнього часу не проведе у органів місцевого самоврядування відсутні можливості щодо самостійного визначення ставок оподаткування земельних ділянок (ставки податку на землю визначено відповідними законами України) та мотивація збільшення надходжень орендної плати за користування земельними ділянками, власниками яких н органи місцевого самоврядування.

 Суттєвою (29 відсотків) серед  власних доходів місцевих бюджетів є питома вага власних надходжень (плата за послуги, інші джерела власних надходжень) бюджетних установ (установи освіти, охорони здоров'я, фізкультури та спорту тощо). При плані 3 млрд. 788,2 млн. грн. на рік фактично у 2010 р. бюджети установами до спеціального фонду залучено 6 млрд. 630,4 млн. грн.

 Такі доходи, як податок з  власників транспортних засобів,  плата з забруднення навколишнього  середовища, кошти від відчуження  майна, що перебувають у комунальній  власності, мають визначене законодавством цільове спрямування і не можуть бути використані на інші видатки.

 Таким чином, для виконання  власних повноважень місцеві  бюджети мали досить обмежений  «власний» ресурс. Це місцеві  податки та збори, надходження  сум відсотків за користування  тимчасово вільними бюджетними коштами, податок на промисел, плата за оренду майнових комплексів та майна, що перебувають у комунальній власності, фіксований сільськогосподарський податок, платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення та податок на прибуток підприємств комунальної власності. Зазначені доходи разом (7 млрд. 545 млн. грн.) не перевищують чверті загальної суми доходів, що формуються на місцевому рівні, та 7 відсотків усіх закріплених та власних доходів, що отримуються місцевими бюджетами.

 Щодо місцевих податків та  зборів, то їх роль у формуванні  власних доходів місцевих бюджетів  суттєво зменшилась. їх питома  вага у загальному обсязі доходної  частини місцевих бюджетів ледве  перевищує 0,5 відсотка.

 У 2010 р. загалом до місцевих бюджетів залучено 819,4 млн. грн. місцевих податків та зборів. План їх надходження не виконано. Недоотримано близько 22 млн. грн.11 На душу населення за рік в Україні зібрано у середньому 17 грн. 83 коп. місцевих податків.

Частка податків та зборів, які спрямовуються на забезпечення виконання власних повноважень місцевого самоврядування, поступово знижується, а їх адміністрування, зокрема місцевих податків та зборів, вимагає значних затрат. В результаті не забезпечується належним чином фінансування видатків, пов'язаних з виконанням самоврядних повноважень місцевої влади (ЖКГ, житлове будівництво, утримання транспортної мережі тощо).

Зарубіжний  досвід застосування місцевих податків і зборів

У більшості розвинених країн світу місцеві податки  та збори становлять 5-30 % усіх податкових надходжень до зведених бюджетів. В Японії місцеві податки та збори становлять 35 % доходів органів місцевого самоврядування, Великобританії – 37 %, Німеччині – 46 %, Франції – 67 %, США – 66 %. У країнах ЄС основними є такі види місцевих податків та зборів: збори за надання послуг місцевими органами влади (зокрема, за водопостачання, користування громадським транспортом); доходи від місцевої комунальної власності (від оренди чи продажу комунального майна); податки та внески до соціальних фондів. До місцевих віднесено податки на туризм, торгівлю, утримання тварин, комерційні об’яви, володіння транспортними засобами, дари і спадщину, місця паркування, на гральні автомати, мита, використання місцевої символіки.

Найбільшими за питомою  вагою серед місцевих податків та зборів є місцевий корпоративний  податок, місцевий податок з доходів, податок на нерухомість. Місцевий корпоративний податок у різних країнах нараховується на фонд заробітної плати, або прибуток, або вартість виробленої продукції, його граничні ставки регулюються на центральному рівні, він складає від 20% надходжень до місцевих бюджетів у Португалії та Іспанії, до 90 % у Люксембурзі. Місцевий податок з доходів встановлюється як надбавка до податку з доходів фізичних осіб, граничні розміри його регулюються на центральному рівні – від 40 % у Бельгії до 100 % у Швеції. В Італії основним місцевим податком є прибутковий. У Франції основними податками до місцевих бюджетів є податок на житло, промисловий податок, земельний та податок з будівель. У Швеції головний місцевий податок – на доходи громадян. В Японії основним місцевим податком є підприємницький (з прибутку) та корпоративний муніципальний податок. Частка інших податків дуже незначна, окрім податку на здійснення операцій з нерухомістю, податку на спадщину та податку з власників транспортних засобів.

Земельний податок і  податок на майно фізичних осіб віднесені до місцевих у Російській Федерації. До регіональних податків віднесено податок на майно організацій (об’єктом оподаткування є рухоме і нерухоме майно, базою оподаткування – середньорічна вартість майна), податок на гральний бізнес (об’єктами оподаткування є гральний стіл, гральний автомат, каса букмекерської контори, каса тоталізатора), транспортний податок.

Винятково муніципальним, тобто таким, що надходить до місцевого  бюджету, у країнах ЄС, є податок  на нерухомість, хоча його граничні ставки визначаються на центральному рівні. Із країн ЦСЄ податок на нерухомість як місцевий введено у Польщі, Чехії, Угорщині, Словенії. У Великобританії це основний місцевий податок, який має найбільшу питому вагу у структурі надходжень, він включає і плату за землю. Питома вага цього податку у власних надходженнях місцевих бюджетів становить від 10 % у Данії, Фінляндії, Греції, Люксембургу до 50 % у Бельгії, Латвії, Литві, Польщі, Словаччині, Словенії, Іспанії і майже 100 % у Великобританії, Естонії, Ірландії. Об’єктом оподаткування є земля та споруди.

Отже, в Україні порівняно  з іншими країнами перелік місцевих податків і зборів є досить незначний. Якщо в українському законодавстві  визначено близько чотирьох місцевих податків і зборів, то в окремих  країнах Європейського союзу їх кількість перевищує сто. Місцеве оподаткування в Україні поки що не виконує ні фіскальної, ні регулюючої функції, а є другорядним відносно до державного оподаткування. Саме тому вітчизняна система місцевого оподаткування, потребує докорінного реформування у контексті зміцнення фінансових основ органів місцевого самоврядування.

Система місцевих податків і зборів має багато недоліків. Найбільш суттєві  недоліки системи місцевого оподаткування  в Україні:

- незначна фіскальна роль місцевих  податків та зборів у зведеному бюджеті України;

- вузький перелік даних податкових  платежів;

- відсутність у органів місцевого  самоврядування самостійних прав  щодо запровадження на їхній  території власних місцевих податків  та зборів.

На наш погляд в Україні слід розширити перелік місцевих податків, які б виступали у якості плати населення за надані місцеві послуги, тобто шляхом запровадження нових податків і зборів, надання статусу місцевих окремим загальнодержавним податкам, за рахунок введення місцевих акцизів на тютюнові та алкогольні вироби, що обмежувало б вживання шкідливих для здоров’я людини товарів. При цьому вони повинні мати цільове використання. А також, актуально було б запровадити місцеві екологічні податки, збори за розміщення новозабудов у центральній частині міста, вдосконалити справляння гастрольного збору. Доцільно встановити місцеві збори за послуги, що надаються комунальними службами: за прибирання вулиць, вивіз сміття, утилізацію відходів. Можна ще ввести штрафні санкції за несвоєчасне вивезення сміття, які сплачували б контори, що відповідають за його вивіз. Ця проблема, притаманна як великим, так і малим містам, вже потрапила в розряд екологічних, тому потребує негайної уваги.

Разом з цим треба насамперед оновити правове регламентування  справляння місцевих податків і зборів через прийняття відповідного закону, врахувавши при цьому суттєві зміни, що мали місце у відносинах власності, реальних доходах населення та соціальній культурі.

В умовах сьогодення, зарубіжний досвід переконує, що в Україні також є можливість і перспективи для запровадження податків на цінні папери, на біржові операції, грошові капітали, приріст капіталу, на право розміщення офісів у центральній частині міста.

Таким чином, основними напрямами  податкової політики у сфері місцевого оподаткування є:

- забезпечення реалізації основних  принципів податкової і бюджетної  політики, спрямованої на створення  міцної фінансово-економічної бази;

- створення стабільної законодавчої  бази оподаткування, з метою  збільшення податкових надходжень до бюджетів місцевого самоврядування;

- удосконалення структури податкових  органів; 

- активізація роботи з підвищення  правової культури населення; 

- посилення державного контролю  за додержанням чинного законодавства  щодо оподаткування, справляння передбачених законом місцевих податків і зборів.