Еволюція поняття «податок»

ВСТУП

 РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ  ТА СТАНОВЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ  НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

1.1.Еволюція поняття «податок»

 Податки на території

1.2.України періоду Київської Русі (ІХ – середина ХІІІ століття)

1.3.Податкова система на території  України під час іноземного панування (середина ХІV – початок ХХ століття)

1.4.Податкова система України  в 1917-1991 роках

 РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАКРІПЛЕННЯ  ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1.Законодавче закріплення загальнодержавних  податків, зборів (обов’язкових платежів)

2.2.Правове регулювання місцевих  податків, зборів (обов’язкових платежів)

2.3.Порівняльно-правова характеристика  податкової системи України та  окремих зарубіжних країн

2.4.Організаційно-правові питання  удосконалення податкової системи  України

 ВИСНОВКИ

 ДОДАТКИ

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Вступ

 

 Актуальність теми дослідження. Становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави передбачає необхідність проведення політичних, соціально-економічних та правових реформ, реформування, вдосконалення та побудови „цивілізованої” податкової системи України [11, с. 15].

 

 Реформування податкової системи  потребує чіткого усвідомлення філософії оподаткування, ролі самого платника податку та правового врегулювання податкової системи України.

 

 Актуальності, за сучасних економічних  перетворень в Україні, суттєвих  змінах у суспільних відносинах, набувають питання пов’язанні  з наповненням бюджету держави,  у тому числі за рахунок  сплати податків, зборів, (обов’язкових  платежів), та, відповідно статті 67 Конституції  України, є обов’язковими для  всіх громадян [70].

 

 Історичний досвід, набутий  Україною за роки незалежності, переконливо свідчить, що ефективне правове регулювання податкової системи України є не тільки важливою передумовою суспільного розвитку, але й нагальною потребою економічного зростання. Необхідність і важливість правового регулювання податкової системи доведена провідними науковцями світу, та підтверджена історичним розвитком більшості держав.

 

 На жаль, історичний розвиток  України як суверенної та незалежної  держави свідчить про неефективний правовий вплив податкової системи як інструменту державного регулювання економіки.

 

 В даний час правове регулювання  податкової системи в Україні  здійснюється за відсутності єдиної загальнодержавної програми (концепції), що обумовлює її безсистемний та непослідовний характер. Наслідком цього є складність та суперечливість податкового законодавства, внесення численних змін до податкових законів, надмірне податкове навантаження на платників податків, зниження ділової активності суб’єктів господарювання, численні конфлікти між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків, значні масштаби переведення економіки в тіньовий сектор тощо.

 

 

 Незаперечним фактом є необхідність  правового врегулювання місцевих податків, зборів та інших обов’язкових платежів, розширення повноважень органів місцевого самоврядування щодо формування місцевих бюджетів за рахунок податків, зборів та інших надходжень.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

Історичні етапи розвитку та становлення  податкової системи на території  України

 

 

 

1.1. Еволюція поняття ,,податок”

 

 

 У різні періоди існування людського суспільства постійно робилися спроби пояснити термін ,,податок”.

 

 У давнину податки мали  назву ,,податі”, під якою розумілися всі прямі податки або ж деякі окремі.

 

 У теоретичне розуміння податку  вчені різних шкіл в усі часи вкладали різний зміст. Більшістю з них податки сприймаються як примусові стягнення у вигляді обов’язкових грошових платежів з фізичних та юридичних осіб, що вилучаються державою внаслідок її превалюючої влади для забезпечення колективних потреб суспільства. Але існували і полярні думки, згідно з якими оподаткування асоціюється з прямим захопленням державою приватного фонду чи майна, а податок трактується як легальне пограбування за санкцією влади.

 

,,Як дозволену форму грабежу”, трактував податок Фома Аквінський. Він стверджував, що податки  - ознака не рабства, а свободи  [27, с. 367].

 

 

 Поява податків пов’язана з виникненням держави. Суть податків, структура, призначення, роль, характер оподаткування визначається економічними і політичними передумовами суспільства. Податки становлять основну частину державного бюджету.

 

 З розвитком суспільства податкові форми постійно змінювалися, наближаючись до їх сучасного змісту. Незмінною залишилася глибинна сутність поняття ,,податок” – це процес усуспільнення частини індивідуальних доходів.

 

 Наприклад, основними доходами  Стародавньої Греції були доходи  від оренди, казенні промисли, монополії,  повинності, що накладалися на  іноземців, доходи від рибних  промислів, виручка від фіксованого  майна, мито, добровільні внески  та різні пожертвування.

 

 Це саме було характерним  і для Стародавнього Риму, але  тут вперше спробували створити  таку податкову систему, в основу  якої було покладено майнове  та поголовне оподаткування, на  підставі оцінки та перепису майна, але при цьому було відсутнє визначення податку.

 

 У східних слов’ян початком  оподаткування була добровільна  допомога і данина, що збиралися  з чужих племен. Князь приймав ,,дари” і ,,поклони” від населення. З часом відносини з добровільних перетворилися на обов’язкові, які періодично сплачувалися, а данина і дар – у подать, хоча спочатку даниною обкладалися лише підкорені племена.

 

 Виникнення постійних податків  було пов’язано, насамперед, з необхідністю утримання постійної армії.

 

 За висловом Й.М. Кулішера, ,,війна породила на світ податки, спочатку тимчасові, а потім, з появою війська, і постійні. Сучасна армія і сучасна податкова система – сіамські близнюки, нерозривно з’єднані, нерозлучні, неподільні” [81, с.66].

 

 

На жаль, доводиться констатувати той факт, що на сучасному етапі  не існує загальноприйнятого визначення поняття податку. Відсутність такого поняття відображається у значних  прогалинах, які мають вагоме місце  в дослідженнях, присвячених оподаткуванню.

 

 Перша спроба розкрити економічну  сутність податку була зроблена  Д. Рікардо. На його думку, ,,податки становлять ту частку продукту і праці країни, яка надходить у розпорядження уряду, які завжди сплачуються в кінцевому рахунку, з капіталу або з прибутку країни” [187, с. 38].

 

До визначення поняття ,,податки” можна підходити з різних позицій: правової, економічної, соціальної тощо.

 

 Податок – єдина законна  (встановлена законом) форма відчудження  власності фізичних і юридичних  осіб на підставі зобов’язань, індивідуальної безоплатності, безповоротності, забезпечена державним примусом, яка не має характеру покарання або контрибуцій, з метою забезпечення платоспроможності суб’єктів публічної влади [168, с. 159].

 

Визначення терміна ,,податок” сприяє правильному застосуванню норм законодавства, дозволяє визначити обсяг повноважень суб’єктів податкових відносин. Але головне – не можна без чіткого визначення цього терміна правильно сформулювати фінансову або інші види відповідальності платників податку [41, с. 16].

 

Податок” можна трактувати в широкому та вузькому значенні.

 

 У широкому розумінні під податком розуміють будь-які відрахування для фінансування державних видатків (податки, збори, платежі).

 

 У вузькому значенні податком  можна вважати певний різновид обов’язкових відрахувань, який наділений характерними тільки для нього ознаками, а саме:

 податок – це відчуження  частини власності суб’єктів у дохід держави;

 податок – це обов’язковий  внесок, сплата якого має примусовий  характер;

 сплата податку відбувається  в грошовій формі;

 податок сплачується на підставі безоплатності;

 податок вноситься у бюджет чи позабюджетний фонд;

 податок – абстрактний платіж, який немає цільового призначення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

 ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ

 

 СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

 

 

2.1. Законодавче закріплення загальнодержавних  податків, зборів (обов’язкових платежів)

 

 

 

 

 

 Створення податкової системи  України почалося відразу після проголошення незалежності. Історично склалося так, що формування оподаткування в Україні відбувалося без необхідного наукового обґрунтування, що призвело до виникнення багатьох проблем, вирішення яких здійснюється методом проб і помилок, а результатом такого становлення і розвитку є значне зниження ефективності роботи податкової системи і пригнічення вітчизняного виробництва. Податки – це об’єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи потрібно виходити з реалій соціально-економічного стану країни. Адже податкова система повинна відображати конкретні умови конкретної країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови і безліч інших чинників. У зв’язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися.

 

 Не можна не погодитися  з думкою про те, що платники  податків сьогодні не задоволені  податковою системою, що склалася, і особливо політикою податкового  „душіння” бізнесу. Існуюча податкова  система досить суперечлива і  заплутана, в багатьох випадках  не обґрунтована і не справедлива,  вона не дає підприємцям можливості законним шляхом розвиватися, розвивати свою справу, що найбільш дивне – вона постійно суперечить власним же державним законам [144, с. 38].

 

Податкову систему визначають як „сукупність існуючих у даний момент у конкретній державі суттєвих умов оподаткування”. Серед таких умов виділяють:

 порядок встановлення та  введення в дію податків;

 види податків (система податків);

 порядок розподілу податків  між бюджетами різних рівнів;

 права і обов’язки платників  податків;

 форми і методи податкового  контролю;

 відповідальність учасників  податкових відносин;

 способи захисту прав та  інтересів платників податків [124, с. 80].

 

 Крім того, податкову систему  визначають як сукупність встановлених  у країні податків [17, с. 68].

 

Розширене трактування системи  оподаткування дає С.В. Онишко. ... „Система оподаткування – це сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених  податків, зборів, внесків і платежів до бюджету та державних фондів, механізм їх нарахування й вилучення, права та обов’язки податкових служб  і платників податків, яка дає  змогу досягти поставленої мети стосовно конкретного відрізку часу” [122, с. 47].

 

 

Під оподаткуванням розуміють законодавчо врегульований процес встановлення та утримання податків у країні, визначення їх розмірів, ставок, відповідних об’єктів і кола юридичних і фізичних осіб, що підлягають оподаткуванню, а також порядок справляння (сплати) податків [193, с. 281].

 

 

 

Щодо податкової системи, на думку  деяких авторів, можливі два підходи – розширений і звужений. Розширений передбачає віднесення до податків усіх обов’язкових платежів, які забезпечують фінансування централізованих державних видатків, тобто з бюджету і з фондів цільового призначення. Звужений полягає в тому, що до податків відносять обов’язкові платежі постійного характеру, що входять у бюджет [127, с. 13].

 

 До складу податкової системи  західна фінансова наука, крім  платежів до бюджету, відносить  також податки (відрахування) на  соціальне страхування [156, с. 84].

 

 

 Структура податкової системи  має деякі свої особливості.  Це висока питома вага непрямих  податків, що не завжди відповідає  вимогам ринкової економіки. Одночасно  питома вага непрямих податків  у доходах бюджету має тенденцію до зростання [18, с. 47].

 

 У свій час ще А. Смітом та Д. Рікардо була висловлена думка про доцільність і необхідність комбінації прямих і непрямих податків при формуванні податкової системи. Проблема полягає у знаходженні меж оптимального співвідношення між цими двома, вкрай необхідними структуроформуючими елементами оподаткування, і вона повинна вирішуватися, виходячи, насамперед, з властивих цим податкам переваг і недоліків [101].

 

 Система податків в Україні включає в себе три підсистеми.

 

 Перша підсистема охоплює оподаткування юридичних осіб (підприємства, організації).

 

 Це прямі податки: податок  на прибуток підприємств; податок на майно підприємств; плата за землю; податок з власників транспортних засобів.

 

 Непрямі податки: акцизний  збір; податок на додану вартість; митні збори.

 

 Інші податки і збори: збір на геологорозвідувальні роботи; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього середовища; державне мито; місцеві податки і збори.

 

 Друга підсистема оподаткування охоплює фізичних осіб.

 

 Це прямі податки: прибутковий податок з громадян, податок на нерухоме майно громадян, податок з власників транспортних засобів, плата за землю, податок на промисел.

 

 До непрямих податків відносяться митні збори.

 

 Інші податки, збори: державне  мито, збір у Пенсійний фонд, місцеві податки і збори, збір за забруднення навколишнього середовища.

 

 Третя підсистема охоплює збори в державні цільові фонди: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, Державний інноваційний фонд [17, с. 65-67].

 

 Загальнодержавні податки і  збори поділяють на непрямі,  прямі і збори.