Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2012 в 21:28, реферат
Податковий агент щодо ПДФО - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV ПКУ (пп. 14.1.180 ПКУ).
Для оподаткування спадщини можуть застосовуватися три ставки податку на доходи фізичних осіб: нульова ставка, ставка п’ять відсотків, а також п’ятнадцять або сімнадцять відсотків.
Коли отримуєш спадщину, звичайно, хочеш, щоб вона оподатковувалася за нульовою ставкою, тобто, щоб у бюджет нічого не треба було платити. Проте, якщо платник податку на доходи фізичних осіб не підходить до нижче перерахованих категорій, то він не зможе скористатися нульовою ставкою. Отже право на застосування нульової ставки мають:
Визначення поняття «члени сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення» наведено у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті Податкового кодексу України. А саме, членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
Ставка п’ять відсотків застосовується для будь якого майна для спадкоємців, що не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення. Тобто, всі члени сім’ї, які не є батьками, чоловіком або дружиною чи дітьми (в тому числі всиновленими), при отриманні спадщини мають сплатити до державної скарбниці п’ять відсотків податку на доходи фізичних осіб.
Ставка п’ятнадцять або сімнадцять відсотків застосовується для спадкоємця резидента, який отримує спадщину від спадкодавця нерезидента, а також для спадкоємця нерезидента, який отримує спадщину від спадкодавця резидента.
У разі, якщо вартість об’єкту спадщини не перевищує суму десяти розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених на перше січня поточного року, то застосовується ставка 15 відсотків. Все що більше цієї суми оподатковується за ставкою 17 відсотків.
Наприклад: вартість об’єкту спадщини складає 20 000,00 грн. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2011 року складає 941,00 грн. Десять мінімальних заробітних плат – 9 410,00 грн. Спадщина оподатковується наступним чином. 9 410,00 * 15% = 1 411,5 грн. 20 000,00 – 9 410,00 = 10 590,00 * 17% = 1 800,3 грн.
Отже, якщо нерезидент отримує спадщину від резидента, або резидент отримує спадщину від нерезидента, вартість якої складає 20 000,00 грн., він повинен заплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1 411,5 + 1 800,3 = 3 211,8 грн.
Хто повинен перераховувати податок на доходи фізичних осіб від спадщини або подарунків до бюджету?
Податок на доходи фізичних осіб від спадщини перераховує до бюджету спадкоємець, який отримав спадщину.
Суму вартості спадщини спадкоємець повинен включити до податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за результатами календарного року. Звісно, якщо вартість спадщини оподатковується за нульовою ставкою, то нічого включати у річну декларацію з ПДФО не потрібно.
Спадкоємці нерезиденти сплачують ПДФО до бюджету до нотаріального оформлення спадщини. Нотаріус, перш ніж оформляти свідоцтво про право на спадщину обов’язково попросить документ, що підтверджує сплату податку на доходи фізичних осіб до бюджету. Якщо успадковано право на банківський вклад, податок на доходи перераховує банк, тобто він є податковим агентом спадкоємця. У разі успадкування права на отримання страхових виплат, податковим агентом є страхувальник – фінансова установа.
Як податкова служба дізнається про отримання спадщини або подарунку?
Нотаріус, який оформлює документи на спадщину, надає державній податковій службі інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленого для податкового розрахунку за формою 1дф.
Для спадкоємця нерезидента нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину тільки за наявності документа про сплату податку до бюджету. Отже, фактично, ухилитися від сплати податку на доходи фізичних осіб після прийняття спадщини неможливо.
Відображення отриманої спадщини у щорічній декларації з податку на доходи фізичних осіб
Суму вартості спадщини, спадкоємець повинен включити до складу щорічної декларації про майновий стан та доходи. Вартість спадщини відображається у таблиці 1.2 Розділу 1 декларації. У першій колонці звіту відображається прізвище ім’я по батькові фізичної особи, від якої отримано спадщину чи подарунок та реквізити документу, на підставі якого отримано спадщину чи подарунок (договір дарування або свідоцтво про право на спадщину). У третій колонці відображається сума вартості спадщини. У четвертій – сума утриманого податку на доходи фізичних осіб.
5. Цікаві питання!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Я працюю за основним місцем роботи та надаю послуги відповідно до трудового договору, від чого в одному місяці 2011 р. отримав дохід у розмірі 15 000 грн. Чи потрібно мені подавати декларацію
Відповідь. Так. Обов’язок щодо подання декларації у платника податку на доходи фізичних осіб виникає у разі отримання ним протягом звітного 2011 року окремих видів оподатковуваних доходів, а саме у разі отримання протягом календарного року доходу, що оподатковується за ставками, встановленими п.167.1 ст.167 Кодексу, виплачується платнику двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 р. – 9410 грн.).
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
Я подав декларацію про майновий стан та доходи 10 січня 2012 р. Коли мені необхідно сплатити суму зазначену у декларації ?
Відповідь. Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
Чи має право на податкову соціальну пільгу інвалід І або II групи згідно з Податковим кодексом?
Надання податкових соціальних пільг передбачено ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (далі — ПКУ). Згідно з п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 п. 169 ст. 169 ПКУ з урахуванням норм абзацу першого п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 150 % суми пільги, визначеної п.п. 169.1.1 цього пункту (100 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи), для такого платника податку, який є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена п.п. «б» п.п. 169.1.4 цього пункту. Відповідно до п.п. «б» п.п. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169 ПКУ з урахуванням норм абзацу першого п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 200% суми пільги, визначеної п.п. 169.1.1 цього пункту, який є, зокрема, інвалідом 1 і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII. До 31.12.2014 р. розд. XIX ПКУ встановлено, що для цілей застосування п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Відповідно до п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. Таким чином, інвалід І або II групи має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, у розмірі, що дорівнює 150 % суми пільги, якщо розмір отриманого протягом місяця доходу не перевищує граничний розмір доходу для застосування податкової соціальної пільги. Інвалід І або II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, має право на податкову соціальну пільгу в розмірі 200 % суми пільги, якщо розмір отриманого доходу не перевищує граничний розмір доходу для застосування податкової соціальної пільги.
Чи підлягає оподаткуванню податок на доходи фізичних осіб сума витрат, яка понесена працівником під час відрядження та відшкодована юридичною особою, якщо аванс не отримувався та відсутні оригінали документів, які підтверджують понесені витрати, 301.01.2011 р.?
Відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165розд. ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (далі — ПКУ) до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються кошти, отримані на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 ПКУ. Пунктом 170.9 ст. 170 ПКУ передбачено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк. Таким чином, об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є кошти, які фактично отримані платником податку на відрядження або під звіт та не повернуті в установлений строк. Сума витрат платника податку на відрядження, що не включаються до загального оподатковуваного доходу, тобто не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, розраховується згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витратна відрядження в межах України та закордон» від 23.04.99 р. №663, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. №59, та іншими нормативно-правовими документами з цих питань. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний надати Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, при цьому головною умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналів документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо). Ураховуючи вищевикладене, якщо найманим працівником не надані оригінали документів, які підтверджують вартість понесених витрат під час відрядження, але за рішенням керівника юридичної особи були йому відшкодовані, то сума таких витрат буде вважатись додатковим благом, відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, та включатися до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, незалежно від того, надавався аванс на відрядження чи ні. Оподаткування додаткового блага здійснюється за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Чи застосовується підвищуючий коефіцієнт до доходів у вигляді додаткового блага платника податку, які виплачені в негрошовій формі, 3 01.01.2011 р.?
Відповідно до п.п. 164.2.16п. 164.2ст. 164 розд. ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (далі — ПКУ) до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо. Згідно з п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, якщо додаткові блага надаються в негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 764.5 ст. 164 ПКУ. Відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких установлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100-Сп),
де К — коефіцієнт;
Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Ураховуючи вищевикладене, у разі виплати платнику податку додаткового блага в негрошовій формі сума податку об'єкта оподаткування обчислюється з урахуванням коефіцієнта.