Судова влада

Лекція №2. Судова влада

1. Ознаки судової влади.
2. Основні ознаки судів як державних органів.
3. Поняття і ознаки правосуддя.
4. Принципи здійснення правосуддя в Україні.

 

Правосуддя - це специфічна діяльність спеціальних державних органів - судів з розгляду та вирішення судових справ.

   Правосуддя  в Україні здійснюється у формі  цивільного, госпо-дарського, адміністративного,  кримінального, а також конституційного  судочинства. Судочинство здійснюється  Конституційним Судом України  та судами загальної юрисдикції.

Суди є правозастосовчими  органами. Вирішення судом справи означає, що суд застосував норми  матеріального права до конкретного  правовідношення, яке відбувалося  в житті і було предметом  розгляду в судовому засіданні.

Згідно з чинною Конституцією України та Законом  України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. правосуддя в Україні  здій-снюється виключно судами. Делегування  функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Основним Законом  держави передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що суди загальної юрисдикції розглядають  всі спори, які виникають між  державою, її органами та посадовими особами  і громадянином, а також між  фізичною та юридичною особами, крім судочинства, що здійснюється Конституційним судом.

Народ безпосередньо бере участь у  здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються іменем України  і є обов'язковими до виконання  на всій території України. Діяльність суду при здійсненні правосуддя спрямована на повсякчасне зміцнення законності і правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням і має завданням охорону від усяких посягань:

- закріплених у Конституції  України суспільного ладу, його  політичної та економічної систем;

- соціально-економічних,  політичних та особистих прав  і свобод громадян, проголошених  і гарантованих Конституцією  і законами України;

- прав і законних інтересів  державних підприємств, установ,  організацій, сільськогосподарських  підприємств, інших кооперативних  організацій, господарських об'єднань, громадських організацій незалежно від форми власності.

Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України  та законами прав і свобод людини і  громадянина, прав і законних інтересів  юридичних осіб, інтересів суспільства  і держави.

Суди здійснюють також і контрольні функції в галузі адміністративного  управління. Зокрема, суди розглядають  скарги на дії органів і посадових  осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень, на рішення, дії або бездіяльність  державних органів, юридичних чи посадових осіб у сфері управлінської  діяльності, на рішення, прийняті відносно релігійних організацій та заяви  прокурора про визнання незаконними  правового акта органу, рішення чи дії посадової особи тощо.

Незалежність і недоторканність  суддів гарантуються Конституцією

і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя  не може бути затриманий чи заарештований  без згоди Верховної Ради України  до винесення обвинувального вироку судом.Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом  випадках, народні засідателі і присяжні.

На посаду судді  може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років,який має вищу юридичну освіту і стаж у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років  здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного  Суду України, обираються Верховною  Радою України безстрокове, в  порядку, встановленому законом.

Суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачене законом,

може бути громадянин України, який досяг на день обрання ЗО років,

має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п'ять  років, в тому числі не менш як три  роки на посаді судді.

Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту,

стаж роботи у галузі права не менш як сім років, в тому числі  не менш

як п'ять років на посаді судді.

Суддею Верховного Суду України  може бути громадянин України,який досяг  на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю  не менш як десять років, в тому числі  не менш як п'ять років на посаді судді.

Голова Верховного Суду України  обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування  Пленумом Верховного Суду України в  порядку, встановленому законом.

Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду є  складання кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років.

Особливі вимоги, необхідні для  зайняття посади судді Конституційного  Суду України, господарських та військових судів, визначаються Конституцією України, законами України «Про Конституційний Суд України», «Про господарські суди»  та іншими законами України. Суддя не пізніш як за місяць до досягнення 65-річного  віку повинен подати особисту заяву  про припинення своїх повноважень  на ім'я голови суду чи голови вищестоящого суду або голови Ради, до компетенції  якої належить обрання судді. В разі неподання в установлений термін особистої заяви повноваження судді  припиняються через місяць з дня  досягнення відповідного віку без права  на відставку.

Залежно від посади, стажу, досвіду  роботи і рівня професійних знань  для суддів встановлюється шість  кваліфікаційних класів: вищий, перший, другий, третій, четвертий та п'ятий.

До суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

- догана;

- пониження кваліфікаційного класу.

За кожне з порушень накладається лише одне дисциплінарне стягнення. За наслідками дисциплінарного провадження  відповідна кваліфікаційна комісія  суддів може прийняти рішення про  направлення рекомендації до Вищої  ради юстиції для вирішення питання  про внесення подання про звільнення судді з посади.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

 

- закінчення строку, на який  його обрано чи призначено;

- досягнення суддею шістдесяти  п'яти років;

- неможливості виконувати свої  повноваження за станом здоров'я;

- порушення суддею вимог щодо  несумісності;

- порушення суддею присяги;

- набрання законної сили обвинувальним  вироком щодо нього;

- припинення його громадянства;

- визнання його безвісно відсутнім  або оголошення померлим;

- подання суддею заяви про  відставку або про звільнення  з по-

сади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні  і підкоряються лише закону. Вони нікому не підзвітні і не підконтрольні  і здійснюють правосуддя незалежно  від законодавчої і виконавчої влади.

Судочинство провадиться  суддею одноособове, колегією суддів чи судом присяжних.

 

Основними засадами судочинства  є:

- законність. Це означає, що правосуддя в Україні здійснюється у точній відповідності з законодавством України. Порушення або неправильне застосування норм матеріального або

процесуального права є підставою  для скасування рішень і вироків  суду касаційною та наглядовою інстанціями;

- рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Це забезпечується тим, що правосуддя здійснюється тільки судом і на засадах рівності перед законом і судом усіх громадян незалежно від їх походження, соціального і майнового стану, расовоїі національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин;

- забезпечення доведеності вини. Цей принцип гарантується Конституцією України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь;

     - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Розгляд і вирішення справ у судах провадиться на засадах змагальності.Суд зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, роз'ясняти особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки і сприяти у здійсненні їх прав. У цивільному процесі кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. У випадках, коли щодо витребування доказів для сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є труднощі, суд за їх клопотанням сприяє у витребуванні таких доказів;

- підтримання державного обвинувачення у суді прокурором. Прокурор підтримує перед судом державне обвинувачення, бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного. Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови. Відмова прокурора від обвинувачення не звільняє суд від обов'язку розглядати справу далі і вирішити її на загальних підставах;

- забезпечення обвинуваченому права на захист. Це дає право обвинуваченому, як особисто захищатися проти висунутого обвинувачення, так і користуватися послугами обраного або призначеного захисника. Закон передбачає додаткові гарантії особам, які з різних причин не можуть захистити свої права та законні інтереси. Зокрема, встановлює обов'язкову участь захисника у справах неповнолітніх, німих, глухих, сліпих та інших осіб, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати своє право на захист.

- гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за мотивовованою ухвалою суду в справах про злочини осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, в справах про статеві злочини, а також в інших справах з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, а також для забезпечення таємниці усиновлення. Однак вирок і рішення (крім рішень про усиновлення) у всіх випадках проголошуються прилюдно;

- забезпечення апеляційного чи касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Відмінність апеляційної інстанції від касаційної інстанції полягає в обсязі їх повноважень. На відміну від касаційної інстанції, яка переглядає справи у касаційному порядку рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції, лише у зв'язку з неправильним

застосуванням судом норм матеріального  права чи порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції  може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також

докази, які, на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції  досліджувались з порушенням встановленого  порядку. Таким чином, апеляційний  суд не зв'язаний межами судового слідства і вправі постановити нове рішення  по суті позовних вимог або ухвалити свій вирок.

- обов'язковість рішень суду. Згідно з Конституцією України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Тобто рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Факти, які встановлені судом, мають преюдиційну силу, тобто вони не можуть бути переоцінені будь-якими органами.