Статистика труда

 

План:

1. Проблеми інтеграції національної економіки у світову.
2. Оцінка ефективності функціонування робочих місць .
3. Основні напрями аналізу ринку праці.
4. Задача 1.
5. Задача 2.

 

 

1. Проблеми інтеграції національної економіки у світову.

Соціально-економічні зміни  в житті нашої держави торкнулися всіх без винятку сторін суспільного  життя. Відхід від адміністративно-командної  системи господарювання й управління потребує докорінної перебудови та реконструкції  економіки, створення власної моделі економічного розвитку, яка відображає особливості нашої держави, бо, як уже неодноразово підкреслювалось, не варто бездумно копіювати західну  модель економіки. Те, що Захід пройшов  за кілька століть, нам необхідно  зробити максимум за одне-півтора  десятиліття. І якщо брати до уваги  сучасні особливості економіки  України, її принципово інші структури  виробництва, механізми енергозабезпечення, а це істотні відмінності, специфіку  геополітичного становища, то очевидною  є необхідність власної концепції  реформування української економіки.

Однією зі складових економічних  перетворень є інтеграція національної економіки у світову і, зокрема, європейську. На цьому шляху перед  економікою України постає багато проблем. Найістотнішою є невідповідність  форм обліку і звітності, методик  розрахунку більшості показників, які  характеризують ступінь економічного розвитку держави, прийнятим у більшості  країн світової співдружності.

Ця проблема загострилась останнім часом, коли Україна стала  налагоджувати економічні й політичні  зв’язки з зарубіжними країнами. Однією з перших вимог потенційних іноземних партнерів було надання інформації про економічне становище в нашій країні. Водночас у зв’язку з несумісністю методик розрахунку показників та форм звітності ці вимоги в багатьох випадках виявилися незадоволеними, унаслідок чого було втрачено безліч можливостей для співробітництва. Ураховуючи таку ситуацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 326 від 4 травня 1993 р. «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики».

На виконання цієї постанови  відповідні установи розпочали розроблення  нових форм обліку і звітності, які  б відповідали прийнятим у  міжнародній практиці, а також  методик розрахунку показників, що характеризують економічну ситуацію в  країні та сумірні з міжнародними аналогами.

Уже перші кроки в цьому  напрямі виявили, що більшість економічних  показників, які прийняті в міжнародній  практиці, у нашій країні просто не розраховувались, а для багатьох навіть не збиралась необхідна інформація. Так, у міжнародних щорічних статистичних збірниках у розділі СРСР, а  надалі Україна, Росія і Білорусь із семи показників, що рекомендовані  Міжнародною організацією праці, розраховували  і публікували лише один, тоді як більшість країн розраховувало  і публікувало п’ять-шість показників.

Розглянемо деякі проблеми формування системи показників статистики праці і зайнятості згідно з міжнародними нормами та стандартами. Це один з  найменш розвинених розділів вітчизняної  статистики з точки зору сумісності з аналогічними показниками, які  прийняті в інших країнах, оскільки більшість показників, що рекомендовані  Міжнародною організацією праці  в Конвенції про статистику праці  № 160 від 1985 р. (далі — Конвенція), нашою  статистикою не розраховувались.

Формуючи систему агрегованих  показників статистики праці і зайнятості в Україні, за індикативну базу бажано прийняти показники і нормативи, які наведені в Конвенції і  Рекомендаціях зі статистики праці  № 170 від 1985 р. (далі — Рекомендації), бо держави, які надають інформацію в щорічні статистичні бюлетені Міжнародної організації праці й ООН, в основному дотримуються цієї класифікації.

Такий підхід дасть змогу, з одного боку, повніше охарактеризувати ситуацію, що склалася в економіці  України, з погляду основних даних  про статистику праці в перехідному періоді, а з іншого — провести порівняльний аналіз нашої країни з іншими державами.

Знайомлячись з публікаціями зі статистики праці і зайнятості в періодичних виданнях Міжнародної  організації праці і ООН, не можна  сказати, що всі без винятку країни, які публікують свої статистичні  дані, суворо дотримуються положень Конвенції і Рекомендацій. Рекомендований характер цих показників закріплений у ст. 2 Конвенції розробляючи або переглядаючи поняття, визначення та методологію, що використовуються при зборі, обробці і публікації статистичних даних, передбачених Конвенцією, держави-учасники враховують норми і керівні принципи, які встановлені під егідою Міжнародної організації праці, а також у ст. 19 Рекомендацій: «…держави-учасники повинні враховувати міжнародні рекомендації зі статистики праці, які встановлені під егідою Міжнародної організації праці і відповідні рекомендації інших міжнародних організацій ... повинні проводити перегляд понять, визначень і класифікацій, що використовуються при підготовці статистики праці, відповідно до чинної Рекомендації, і, у разі необхідності, переглядати або поновлювати їх у міру перегляду відповідних міжнародних норм або керівних принципів».

 

 

2. Оцінка ефективності функціонування робочих місць .

Робоче місце є найважливішим  первинним елементом такого складного  комплексу, як промислове підприємство. І від того, як функціонує кожне  робоче місце в процесі виробництва  продукції певного виду, залежать кінцеві результати діяльності промислових  підприємств.

Для правильної оцінки ефективності функціонування робочого місця необхідно комплексно розглянути забезпечення робочого місця основними елементами виробництва і їх використання за той або інший період. Вирішення цього завдання сприяло б установленню динамічної рівноваги між основними виробничими фондами і робочою силою на промислових підприємствах, допомогло б, нарешті, розв’язати проблему збалансованості кількості робочих місць і робочої сили. Проте завдання статистики праці у вирішенні даної проблеми полягає не тільки в організації обліку робочих місць, а й у кількісній оцінці кожного функціонуючого робочого місця, у визначенні співвідношень між сукупною робочою силою і масою застосовуваних засобів виробництва на робочих місцях, виявленні неефективних робочих місць на промислових підприємствах.

Робоча сила не відділена  від засобів виробництва, вона сполучена  з ними на основі суспільної власності і планомірної організації праці. У прямому їхньому з’єднанні закладена як характеристика робочого місця, так і резерв зростання продуктивності праці й матеріальних благ. Тому вважається, що об’єктивніше оцінити використання робочого місця дасть змогу запропонований інтегральний коефіцієнт функціонування робочого місця. Рівень інтегрального коефіцієнта функціонування робочого місця залежить від таких чинників:

1. забезпечення (укомплектованості) робочого місця необхідним устаткуванням;
2. забезпечення робочого місця робочою силою (основними виробничими робітниками);
3. використання робочого часу робітниками протягом зміни;
4. використання виробничого устаткування протягом зміни.

Максимальне граничне значення інтегрального коефіцієнта функціонування робочого місця дорівнює одиниці. Відхилення від максимального значення свідчить про те, що дане робоче місце функціонує нераціонально, неефективно використовуються наявні ресурси робочої сили, предмети і засоби праці, а також продукція  не виробляється в повному обсязі.

Крім такого інтегрування, великий інтерес становить сполучення коефіцієнтів забезпечення (укомплектованості) і використання кожного основного  елементу виробництва. Так, забезпечення і використання основних засобів  виробництва можна показати через  сукупний коефіцієнт використання суспільної праці на робочому місці, а забезпечення і використання робочої сили на робочому місці відбито через сукупний коефіцієнт використання живої праці.

У звітності немає даних  для розрахунку цих показників, джерелами  зведень є дані моментних вибіркових спостережень за використанням робочого часу і часом роботи виробничого устаткування на робочих місцях.

Моментні вибіркові спостереження мають проводитися двічі на рік. У період інвентаризації або атестації робочих місць і через півроку. Проведення моментних вибіркових обстежень у період інвентаризації або атестації робочих місць на промислових підприємствах допоможуть вирішувати ряд важливих проблем, пов’язаних із підвищенням продуктивності праці на кожному робочому місці, а саме:

1. виявлення резервів робочого часу робітників;
2. виявлення резервів поліпшення використання виробничого устаткування;
3. виявлення причин невідповідності кількості робочих місць фактичній чисельності робітників;
4. співвідношення між сукупною робочою силою і масою застосовуваних засобів.

Отримані інтегральні  коефіцієнти функціонування робочих  місць можуть бути розраховані для  різних рівнів — бригади, цехів, заводу, галузі в цілому.

Отримані кількісні оцінки функціонування робочих місць у  процесі виробництва допоможуть керівництву підприємства проводити  роботу з формування чисельності  робітників з урахуванням внутрішніх резервів підприємства, що забезпечує значне скорочення робочих місць.

Схематично систему взаємозв’язку  інтегрального і субкоефіцієнтів забезпечення та використання основних елементів виробництва на робочих місцях можна подати таким чином (рис. 6.1):

де  — коефіцієнт забезпеченості робочого місця робітниками;

 — коефіцієнт забезпеченості  робочого місця виробничим устаткуванням;

 — коефіцієнт використання  робочого часу на робочому  місці;

 — коефіцієнт використання  виробничого устаткування.

Причому

являє собою коефіцієнт забезпеченості робочого місця основними елементами виробництва;

Рис. 6.1.Схема взаємозв’язку  інтегрального  
та субкоефіцієнтів забезпечення і використання основних  
елементів виробництва на робочих місцях

— являє собою коефіцієнт використання робочого місця основними  елементами виробництва.

Звідси,

являє собою інтегральний коефіцієнт забезпечення і використання основних елементів виробництва, який можна розкласти на такі співмножники:

де  — сукупний коефіцієнт використання живої праці на робочому місці;

 — сукупний коефіцієнт  використання уречевленої праці  на робочому місці.

Розглянемо методику розрахунку кожного з перелічених вище коефіцієнтів забезпечення і використання основних елементів промислового виробництва:

1)  — коефіцієнт забезпечення робочого місця робітниками розраховується як відношення кількості фактичних робітників, обслуговуючих це робоче місце , до їх нормативної чисельності — фактична кількість робітників береться безпосередньо з маршрутних листів спостереження, — нормативна чисельність робітників береться з типової карти даного робочого місця.

2)  — коефіцієнт забезпеченості робочого місця виробничим устаткуванням розраховується як відношення наявної кількості устаткування до його нормативної чисельності на кожному робочому місці, — наявна кількість устаткування береться безпосередньо з маршрутних листів спостереження, — нормативна його кількість береться з типової карти даного робочого місця.

3)  — коефіцієнт використання робочого часу на робочому місці розраховується як відношення фактичного фонду часу роботи робітника або декількох робітників у людино-годинах до загального встановленого фонду часу робітника або кількох робітників у людино-годинах на даному робочому місці. — фактичний фонд часу роботи робітника треба брати зі зведеної відомості результатів моментного вибіркового спостереження за втратами робочого часу з урахуванням помилки вибірки за максимумом; — загальний установлений фонд часу робітника береться з типової карти кожного робочого місця

де  — фактичний фонд часу робітників у людино-годинах;

 — установлений фонд часу  в людино-годинах;

 — кількість робочого часу  в людино-годинах.

4)  — Коефіцієнт використання виробничого устаткування на робочому місці розраховується як відношення фактичного фонду часу роботи виробничого устаткування у верстато-годинах. до загального встановленого фонду часу роботи виробничого устаткування у верстато-годинах на кожному робочому місці — фактичний фонд часу роботи виробничого устаткування береться зі зведеної відомості результатів моментного вибіркового спостереження за простоями устаткування з урахуванням помилки вибірки за максимумом, — установлений фонд часу роботи виробничого устаткування береться з типової карти даного робочого місця.