Статистичні методи вивчення попиту та пропозиції

• цінові (ціна даного товару чи послуги, ціни на інші товари чи послуги, ціни на сировину та ресурси, інфляційні очікування);
• податки та дотації на сировину та готову продукцію;
• кількість конкурентів на ринку;
• рівень попиту на товар чи послугу;
• погодні умови;
• кількість виробників товару;
• податкова політика та політика щодо субсидіювання;
• особливості технології та прояву науково-технічного прогресу;
• виробничий та сировинний потенціал тощо.

 

4. ОПЕРАТИВНІ МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ПОПИТУ. АНАЛІЗ СЕРЕДНЬОГО ПОПИТУ НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ.    

 Ринковий механізм надає  перевагу споживчому, кінцевому попиту, який прямо залежить від доходів домогосподарств. Статистичне вивчення доходів домогосподарств передбачає використання двох підходів: 1) макроекономічного, який дає змогу оцінити в цілому роль домогосподарств у процесі відтворення ВВП; 2) мікроекономічного, який пов’язаний з дослідженням процесів формування, розподілу, перерозподілу та використання доходів на рівні окремих домогосподарств або їх груп. Ці два підходи доповнюють один одного.    

 До основних методів вивчення купівельного попиту відносяться: оперативний та статистико-економічні методи. Розглянемо поетапно кожний із зазначених методів    

  Метою оперативного методу є вивчення кон’юнктури ринку, тенденцій зміни попиту, вияв лея тих товарів і запасів, які не користуються попитом. Методи – оперативного обліку (в торгових підприємствах) включають:  

• заповнення журналів обліку попиту
• облік руху окремих товарних груп за асортиментом за формулою балансового пов’язування:

З_п + Н = Р + З_{к  ,}          (1.3)

де З_п, З_к – товарні запаси відповідно на початок і кінець періоду;

Н – надходження;

Р – реалізація.    

  В свою чергу статистико-економічні включають розрахунок середніх величин, середнього квадратичного відхилення, коефіцієнта варіації, коефіцієнтів Фехнера, асоціації, еластичності, індексів споживання, кореляційно-регресивного аналізу.    

  Коефіцієнт Фехнера розраховується  шляхом підрахунку кількості  збігання і незбігання знаків  відхилень індивідуальнх значень  кожної ознаки (факторної та результативної) від його середньої та розраховуться за формулою:       

(1.4)

де С- кількість збігання знаків;

Н - кількість незбігання знаків.    

  Споживчий ринок — це домашні господарства, які купують товари та послуги для особистого кінцевого споживання. Середньодушовий рівень споживання розраховується наступним чином:

 

де Q – обсяг покупок;

N – середньорічна чисельність  населення    

 Динаміку рівня середньодушового  споживання обчислюють:

• натуральному вираженні (взуття – в парах, тканини – в метрах, м'ясо – в кг, тощо);
• вартісному вираженні.

 

    Динаміку рівня споживання у вартісному вираженні розрахо-вують в порівняльних цінах:

,  (1.6)

де q_{0 ,}q ₁ – кількість товарів відповідно у звітному та базисному періодах;

р₀ – ціна за одиницю;

N ₀ N ₁ – середньорічна чисельність населення    

  Рівень споживання диференціюється  по регіонах, соціальних групах  населення, в залежності від  середньодушового доходу в сім  ’ ї.    

  За допомогою системи індексів визначають вплив на динаміку рівня споживання зміни його в окремих групах:

1) змінного складу 

, (1.7)

де q – рівень споживання в окремих групах населення;

d – частка чисельності населення  в окремих групах 

2) фіксованого складу  

, (1.8)

3) структурних зрушень 

, (1.9)    

 У цілому схема поведінки  підприємств-покупців багато в  чому відповідає схемі поведінки  покупців на споживчому ринку,  але існують певні відмінності, на які слід звернути увагу: особливості підприємства як покупця; фактори навколишнього середовища (закони і нормативні акти, податкові нормативи, закон про мінімальну заробітну плату, діяльність конкурентів та ін.); конкурентоспроможність товару; наявність товарів-замінників; пошук і вибір постачальників; обсяг пропозицій; вагомість замовника; укладання торговельних угод та ін.

 

5. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ЕЛАСТИЧНОСТІ  ПОПИТУ    

 Еластичність попиту – це ступінь реагування та зміни попиту в залежності від різних соціально-економічних факторів, в першу чергу таких, к ціна та грошовий дохід.    

 Коефіцієнт еластичності – це зміна у відсотках результативної ознаки при зміні факторної на 1 відсоток. В практиці розрахунків коефіцієнт еластичності обчислюється в динаміці або статиці.    

  Коефіцієнт еластичності в динаміці:

(1.10)

де у_0, у₁ – попит відповідно в базисному та звітному періодах;

х_0, х₁ – факторна ознака відповідно базисного та звітного періодів    

 В статиці  (по кожній і-й групі):

(1.11)

де у_{n ,} – попит n - ї групи;

у_{n -1 ,} – попит в попередній групі;

- середній рівень попиту;

х_{n ,} x_{n -1,} x – факторні ознаки відповідно в групах n , n -1 та в середньому по всіх групах.    

 Може бути також інший  варіант, коли використовуються  не середні, а показники попередньої  групи:

, (1.12)    

 Еластичність попиту від  ціни характеризує, на скільки  відсотків зміниться обсяг попиту  при зміні ціни на один відсоток. Її можна вивчати за такими напрямами залежно від мети дослідження:

а) еластичність попиту від зміни  ціни на один і той самий товар (послугу);

б) еластичність попиту від зміни  ціни на інший товар (послугу) (перехресна еластичність попиту);

в) еластичність ціни від зміни ціни на інший товар (послугу) (перехресна еластичність цін).    

 Залежність попиту від ціни  може бути представлена табличним, аналітичним або графічним способами. Розглянемо графічне зображення залежності попиту від ціни. За традицією, яку започаткував у ХІХ ст. французький економіст О. Курно, у разі використання графічного способу беруть таку систему координат, в якій ціна р відкладається на осі ординат, а кількість продажу q — на осі абсцис.    

 Криву попиту від ціни  характеризують безрозмірним параметром — еластичністю. Міра еластичності визначається емпіричним коефіцієнтом, який характеризує відсоткову зміну результативної ознаки y зі збільшенням факторної ознаки x на один відсоток. Коефіцієнт еластичності попиту від ціни розраховується за формулою англійського економіста А. Маршалла:  

(1.13)    

 Взаємозв’язок між еластичністю  попиту від ціни, зміною ціни  і обсягом реалізації Q на товар А можна подати такою формулою:

(1.14)    

 де Q — обсяг реалізації або  витрати споживачів;  q_a— кількість реалізованого товару А у базисному періоді; — абсолютна зміна ціни на товар — коефіцієнт цінової еластичності на товар А; характеризує темп зростання (зниження).    

 Поведінку покупців під час  зміни ціни та її вплив на обсяг реалізації ілюструє табл. 1.4.

Таблиця 1.4.

Характер цінової еластичності виходячи із значення коефіцієнту попиту по модулю

Значення коефіцієнту еластичності по модулю	Характер цінової еластичності	Поведінка покупців за умови, що
		ціна знижується	ціна підвищується
| K ел > 1 |	ультраеластичний попит	Темп зростання попиту вищий  за темп зниження ціни	т емп зниження попиту вищий за темп зростання ціни
| K ел = 1 |	унітарний попит	т емп зростання попиту дорівнює темпу зниження ціни	т емп зниження попиту дорівнює темпу  зростання ціни
| K ел < 1 |	інфраеластичний попит	т емп зростання попиту менший за темп зниження ціни	т емп зниження попиту менший за темп зростання ціни

 

    До головних  факторів еластичності попиту від ціни варто віднести: 1) наявність товарів та послуг як замінників; 2) частку товарів та послуг у бюджеті покупця; 3) тривалість періоду (коротко- чи довгостроковий); 4) належність попиту до товарів (послуг) першої необхідності чи престижних товарів (послуг).    

 Еластичність структури попиту, витіснення одного товару іншим  під впливом цінового фактора  називається перехресною еластичністю.    

 Емпіричний коефіцієнт перехресної  еластичності розраховується за  формулою:

(1.15)    

 де Е_х,у – коефіцієнт перехресної еластичності попиту; q_{x ,} – приріст попиту на товар х; q_y - приріст попиту на товар у; р_у – ціна товару у; р_х – ціна товару х.    

 Розрахунок коефіцієнта перехресної  еластичності попиту від ціни  застосовується також для доказу  немонополізації фірмою виробництва  деякого продукту. На практиці  перехресна еластичність попиту  від ціни або перехресна еластичність  цін характерна для обмеженої кількості товарів.

Приклади  розв’язків найтиповіших задач:

Приклад 1.

Приклад 2.

Приклад 3.    

 Еластичність попиту на кінцеві  товари на споживчому ринку  і на ринку ресурсів як проміжних товарів мають відмінності. Якщо попит на споживчому ринку реагує на зміну цін та дохід миттєво і характер цих змін стохастичний, виявляється як середня чи тенденція, то попит на оптовому ринку частіше реагує з відповідним лагом.    

 Як правило, товари повсякденного попиту (наприклад, продук ти харчування) і товари виробничо-технічного призначення належать до товарів низькоеластичного попиту. Попит на споживчі товари тривалого користування (меблі, килими, комп’ютерна техніка та ін.) суттєво реагує на зміну ціни, що є характерною ознакою для товарів високоеластичного попиту.    

 Еластичність попиту з погляду  окремого продавця або навіть  країни-продавця — це проблема  кількості продавців, які конкурують  на даному сегменті ринку з  метою завоювання на ньому  більшої частки. Тому еластичність попиту необхідно брати до уваги, визначаючи цінову політику й методи ціноутворення.

 

6. ОЦІНКА ОБСЯГУ, РІВНЯ,  СТРУКТУРИ ТА ДИНАМІКИ ПРОПОЗИЦІЇ  ТОВАРІВ    

 Еластичність пропозиції це реагування на зміну соціально-економічних умов на ринку. Еластичність характеризується коефіцієнтом еластичності.    

 Коефіцієнт еластичності відображає  зміну результативної ознаки  у відсотках при зміні факторної  ознаки на один відсоток та  розраховується за моделями:  

(1.16), (1.17)

де Е – коефіцієнт еластичності;

у_n , x_n – результативна (у_n ) та факторна ( x_n ) ознаки, які порівнюються;

у₀ , х₀– результативна (у₀) та факторна (х₀) ознаки, що є базою порівняння.  

(1.18), (1,19)

де Т_пру – темп приросту результативної ознаки;

Т_пру - темп приросту факторної ознаки;  

dу, dх – абсолютний приріст (абсолютна різниця) результативної (у) та факторної (х) ознак;

Коефіцієнт еластичності в статиці (за даними групувань):  

(1.20), (1.21)

де у_n – попит n -ї групи;

y_{n -1} – попит у попередній групі;  

y – середній рівень попиту;

x_n , x_{n -1} , ` x – факторні ознаки відповідно у групах n , n -1 та в середньому

Коефіцієнт перехресної  еластичності:

(1.22)

де D g_x – ріст попиту на товар х;

D g_y – приріст попиту на товар у;

Р_у – ціна товару у;

Р_х – ціна товару х.    

 Якщо Е < 1 – явище інфраеластичне; Е > 1 – явище ультраеластичне; Е = 1 – явище унітарне.    

 До методів аналізу коливань  пропозиції належать: визначення  індексу сезонності; визначення ланцюгових індексів (метод Персона); ковзна середня; аналітичне вирівнювання; ряди Фур’є.    

 За даними аналітичних групувань домогосподарств можна розраховувати ланцюгові (групові) коефіцієнти еластичності, а також визначити середній для всіх груп коефіцієнт еластичності як середню арифметичну зважену з ланцюгових (групових) коефіцієнтів еластичності за формулою:

(1.23)

де K_ел — ланцюговий коефіцієнт еластичності; w_i — питома вага, частка або частота групи домогосподарств в ряду розподілу за доходом для відповідного коефіцієнта еластичності.

 

7. СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ  ПРОГНОЗУВАННЯ ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ  НА РИНКУ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ     

 Прогнозування кінцевого попиту  та пропозиції на товари і  послуги має на меті якомога  краще пристосувати інституційні  одиниці до кон’юнктури ринку. Попит та пропозиція прогнозується на окремий товар, послугу або товарну групу. На основі прогнозу попиту надалі розробляються: 1) прогнози збуту (продажу) і обсягів виробництва підприємств, галузі, регіону, країни; 2) прогноз попиту на товар по галузі, регіону чи країні характеризує потенціал ринку товару. З урахуванням знання про конкурентів та імпорт такий прогноз сприяє регулюванню економічних процесів на рівні країни, регіону, галузі, а також формуванню стратегії діяльності підприємств.    

 Прогнозування попиту та пропозиції – це науково обґрунтоване передбачення розвитку попиту та пропозиції в майбутньому на підставі вивчення тенденцій та його зміни